Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 13 листопада 2019 року

Проповіді та питання віри

Переглядів: 27837
Додано: 01.10.2014
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 305
  • 15:10 01.10.2014
    0 0
    Один старець сказав: "Хороших і благочестивих священиків багато, але правильно керуватись духовним життям людина може одна з тисячі - це особливий дар Божий".
    Багато людей задумаються як жити, щоб життя їхнє проходило благочестиво і праведно?, як угодити Богові і вимолити у нього спасення! Як налагодити сімейне життя, виховувати дітей, щоб вони жили праведно і не погубили свою душу. Бо ми всі несемо відповідальність не тільки за себе, алей за підвладним нам наших дітей, та людей які зв’язані з нами на роботі, також ближніми, родичами і сусідами.
    Адже ходити тільки до церкви і молитись ще не достатньо, потрібна порада духовного наставника, а де його найти? Тому ці поради і настанови старців подвижників, святих отців, і досвідчених християн для прихожан і всіх хто хоче жити праведно.
    Догоджання людині часто змушує відхилятись від Істини і тому ми не будемо слідувати світськими міркуваннями, хоч деякі питання будуть не до вподоби.
    Не треба бентежитися, якщо деякі з порад здадуться важкими для виконання чи неправильними. Наше марнославство - гордість спонукає нас більше задавати питань чим розсуджувати с премудрістю, тобто відповідати на відповіді новим питаннями. Якщо йти цим шляхом, то навіть найкорисніші поради стануть безкорисними.
    Неочищений розум неспосібний розуміти істини, а самовиправдання ніколи не приведе до очищення душі. А лиш чисте серце спосібне побачити в букві Боже одкровення і натхнення. Краще згадаємо, що правда Божа часто незручна для людської немочі і що треба зуміти прийняти гіркі ліки, побачити свою гріховність і спонукати своє зіпсовану істоту до покаяння і смирення. Незнання гріха не звільняє від відповідальності за нього, знання - спонукає до боротьби з ним.
    В цих порадах обережно будемо підбирати питання і відповіді для мирян і подвижників, Бог не вимагає від нас непосильних подвигів, а бажає щоб життя наше було наповнене добрими вчинками та любов’ю.
     
  • 15:11 01.10.2014
    0 0


    Кожній душі людської властиве прагнення до радості і щастя, кожна людина шукає шляхи до них. Як знайти їх ? Та й що розуміти Що таке радість та щастя?
    Якщо під радістю розуміти найбільш повне задоволення своїх звичайних життєвих потреб, то чи буде це сумісно з високим призначенням людини і його ідеальними запитами ?

    Ми знаємо про сімейні радощі, радощі і в мистецтві, про радощі юної любові, радощах творчості, та інших життєвих радощах.

    Всі ці радості слушні, але вони недосконалі : біди, прикрощі та хвороби наповнюють наше життя, і час, займане ними, зазвичай набагато перевершує час, земної радості..

    Як пише цар і пророк Давид : « днів років наших - сімдесят років, а при силах - вісімдесят років ; і найкраща пора їх - праця та хвороба, бо проходять швидко, і ми ідемо » ( Пс. 89 , 10 ) .

    В кінці недовговічного життя, всіх підстерігає смерть. Життя ж є тільки коротка мить перед величчю вічності. Ось чому щасливий з точки зору світу і наймудріший з синів людських цар Соломон пише наприкінці свого життя: «Суєта суєт, суєта суєт - все суєта. Що користі людині в усім її ? .. » ( Еккл. 1 , 2-3) .

    Так, одного талановитого юнака запитали, яку мету він ставить собі в житті.
    - Я буду старанно вчитися і завоюю собі гарне становище в суспільстві, - відповів юнак.
    - А потім?
    - Потім я постараюся зблизитися з відомими і розумними людьми, буду подорожувати, буду насолоджуватися усіма культурними радощами життя .
    - А потім?
    - Я обзаведуся сім’єю, у мене будуть діти, під старість буду відпочивати і грати зі своїми онучатами .
    - А потім? Потім ... - І юнак замислився.
    - Ви маєте рацію, - сказав юнак, як би відповідаючи на невисловлені думки співрозмовника. - Все, до чого я прагну, має мало ціни, так як потім прийде смерть. І всі ці радості швидкоплинні, і ніщо перед значенням і незмірним величчю вічності, і не будуть мати для неї ні найменшого значення.

    Людина народжується з вічності і у вічність йде, народжується він на землі для продовження життя, щоб створити сприятливі умови для життя інших на землі.
    Якщо цієї мети він не бачить, то він проживе даром і потім потерпить муки в темряві вічності, замість того щоб перебувати з Богом.
    Все що ми тут маємо нам не належить, ми тільки тимчасово користуємося тими речами.
    Дух і душа чоловіча визнається своєю жертовністю, так як Господь дав примір нам, що - перш за все шукайте Царство Боже, Він казав і віддав своє життя щоб ми увірували в Нього і жили для вічності. Так і ці люди які на київському майдані, не думали за своє життя і свій добробут, та майно, увійшли до Царства Божого.
    Ще на початку, коли тільки почались події на майдані, я побачив у видінні натовп людей які були деякі з ореолами святих.
    Я тоді вже догадався що будуть вбиті за волю нашого народу.
    І ми повинні це розуміти і цінувати і наслідувати їхніми прикладами. Перш за все поставити інтереси нашого народу а не свої, духовні питання а не світські.
    Багато хто, прочитавши Євангеліє, не пішли за Христом, тому що разом з істинною життям істинної Церкви - історія людства знає і ганебні справи інших людей, які також називали себе християнами, але на ділі вони розпинали Христа своїми гріхами і злочинами проти людства і в корені перекручували вчення Христа. Будучи слугами диявола, вони займали церковні посади і тим зраджували Ісуса Христа.
    Проповідування для людей про Царство Боже, було основною ціллю втілення Христа. Він здійснив свою місію і прийняв муки як свідоцтво мужності і правдивості любові до людей.
    Основним законом входження в Царство Боже були Закони Божі, які були викладені в проповіді Ісуса Христа. Це розкаяння та покаяння без них не можливо очиститись душі і подальшому берегти себе від впливу темряви на душу.
    Людині важко позбутись всього того, що вона придбала живучи в обманливому світі, але умови входження в Царство Боже не змінились.
    На протязі тисячоліть, зло пристосовувалось до християн, щоб вкрасти у них віру, або змінити її, чи добавити в неї такі властивості, при яких зв’язок з Богом і входження в Царство Боже не можливе.
    Першим увійшов в Царство Боже розбійник, який мабуть не мав розуміння християнського вчення, але повіривши в Нього, сповідався розкаявшись і заступившись за Христа, він отримав нагороду входження в Царство Боже. І цим він дав іншим примір відданості Христу.
    Це надихало перших християн на подвиги сповідання та мучеництва за Христа якого вони сповідували. Перші християни мали спільне майно (Дії 4 , 32).
    Коли силою своїх подвигів і благодаттю Божої світ почав приймати християнство то мучеництво вже не було такого масштабу. Почались будуватись монастирі і церкви, де слово Боже проповідується і до сих пір.
    Подвиги благочестя несли і входження в Царство Боже були в трудах християнських подвижників, хоча час від часу проходили війни і мучеництво мало теж місце, але вже не в таких масштабах.
    В сучасних умовах ніхто не забороняє віру а навпаки захищається як права людини, хоч мають і місце виключення.
    Ми живемо в особливу епоху - епоху падіння духовної культури людства, коли ясно позначився період « відступу» і стало розмиватись значення монастирів і духовних подвигів. Звідси виникає питання про дороги входження у Царство Боже.

    Кожна людина індивідуальна, вона не повторна і має свої особистості або якості душі, які вона може проявити в своєму житті в задумах Бога.
    Але не кожна людина, набере в себе сили, щоб щось для цього зробити.
    Звідси і найкращий шлях вдосконалення - це індивідуальне, безпосереднє учнівство у досвідченого, просвітленого Духом старця.
     
  • 15:12 01.10.2014
    0 0
    Був такий випадок, у монастирі духовно процвітали два молодих ченця. Але подвиги і стану їх душ різко різнилися. Один чернець гірко оплакував свої гріхи, а інший же чернець перебував у світлому, радісному стані, і душа його славила і дякувала Бога.
    Старці монастиря стали молитися щоб Бог їм відкрив який з цих двох шляхів більш правильний і досконалий?
    І їм було відкрито: обидва шляхи правильні і досконалі і угодні Господу. Але для кожної душі є свій шлях по її спосібностям.
    Кожна людина має свої таланти які можуть пригодитись для неї, та для інших в духовному житті і тим самим вона рада буде своїм спосібностям що може їх реалізувати. Якщо ми будемо примушувати змінити її властивості душі, то вона може впасти у відчай, бо не зможе реалізувати свої спосібності в житті і загубить віру.
    Багато християн мають помилкове бачення про шляхи спасіння і про ціль спасіння. В бесіді преподобний Серафим з Н.А. Мотовиловим сказав: «Багато кажуть вам: ходити до церкви, молитись Богу, виконувати Заповіді Божі, робити добро – це є мета християнського життя - але це не так. Мета християнського життя є наповнення Духа Святого, а добрі діла; піст, молитва, милостиня та інше – лиш засоби для цього досягнення».
    Коли деякі християни підходять до цього юридично, то вони вважають що всі гріхи повинні бути перекрити добрими справами і тоді людина відкриває собі дорогу в Царство Боже. Якщо у людині таких справ більше чим потрібно, то це буде вважатись зверх заслуги, якими він може поділитись з іншими християнами, щоб спасти їх від пекла.
    Звідси великі суми грошей, пожертвувані бідним або церквам, або тисячі служб за покійника можуть дозволити вельможі, яка відійшла з життя з своїми страстями; марнославства, грошолюбства, і тому подібне увійти в Царство Боже. Тут не йде питання чи можуть душі які не змогли викорінити з себе пристрасті за життя, перебувати разом з святими душами.
    Тут треба згадати слова апостола Павла з 13-ї глави Послання до Коринфян: «Якщо я роздам все своє майно і віддам тіло своє на спалення, а любові не маю, - немає мені в тому ніякої користі» .
    Деякі вважають що спасіння здійснено Самим Христом – викуп Його Кров’ю грішного роду людського. По їх теорії, треба лиш вірувати в Христа – і тоді, як би результатом, вже людина спасенна одною вірою.
    Опираючись на Євангеліє окремих текстах («віруючий в Нього не судиться» - Ін. 3,18). Вони не задумуються над тим що в 13-й главі Послання до Коринфян апостола Павла, говориться: «Якщо маю віру, так що можу гори переставляти, а любові не маю, - то я ніщо». Також Яків в своєму посланні пише: «Віра, якщо не має діл, мертва сама по собі». (Як. 2,17).
    Християнам треба розуміти, що не одні діла благочестя: милостиня, пожертвування, піст і навідування храму – відкриють нам двері Царства Божого. Недостатньо і одної віри в Христа і Його викупу щоб спастись, бо біси теж вірують але роблять свої брудні справи.
    Без очищення душі від страсті та пристрасті, без очищення розуму від обманливих теорій цінності життя, без очищення серця від диявольських ланцюгів - людська душа не може злетіти до Царства Божого. Тільки лиш тут на землі в умовах життєвих випробуваннях і бажання змінитись, в пошуках істини, душа починає вчитись літати в Царство Боже, ще при тілі і напиватись божественного нектару, яким вона омивається сама і кормить інших, вона отримує властивості душі увійти в Царство Боже.
     
  • 15:12 01.10.2014
    0 0


    Ми починаємо пізнавати Бога розумом, і в нас зароджується віра.
    Також в пізнанні бере участь і серце, воно включається вслід за рішенням розумом. Потім включається воля.
    Розум наш відсіює всю інформацію яка нам зустрічається в житті. Серце як скринька відкладає те, що їй до вподоби, воля слідує за розумом і серцем, шукає способи та засоби в виконанні цієї мети.
    Ми пізнаємо себе за притчею «сіяча». Одні приймають Бога розумом, інші серцем а вже мало хто вирішує включити волю в наслідуванні Господа. Тому віруючих багато а належність до істини мало.
    Ми народились в цьому світі, який побудований Премудрістю Божою – Духом Святим, яка забезпечила нам умови, для нашого життя в світі. Тому ми пізнаємо Бога через величі Премудрості Божої, створеною Її природи існуючого світу її гармонії і краси.
    Преподобний Антоній Великий казав: «Бог створив людину, щоб він був учасником і вдячним свідком Його справ, і бачачи творіння Боже, він бачив Самого Бога і прославляв Творця, за те що Він створив для людини».
    Наука тут може засвідчити різноманітними спостереженнями в медицині в астрономії, геології в біології, все що на землі і на небі. Та хитрий диявол, звернув людей на досягнення розуму людського, якого він поставив вище Бога, і людство спотворене, пішло по хибному шляху. Теорія навіюється, що світ сам по собі формується і виникає без участі Світового Розуму, і хто це розуміє робиться розумніший за нерозумних віруючих людей в Бога.
    Очевидно що тут направлена хибна теорія, яка примушує людину відкинути Вишній Розум щоб піднести розум людський, над тим - ким він був створений.
    Але Бог дав людині Своє Слово, яке записане в Святому Письмі і свідчить дії Бога. І це Слово має силу, яка єднає розум людський з Премудрістю Божою. І коли людина читає святе Письмо, то Бог розмовляє з людиною, освітлює її розум і людина стає спосібною відрізнити світло від темряви.
    Серце починає переоцінювати свої скарби і викидає з себе все, що не потрібне і не приносить користі її душі. І чим більше людина читає - тим більше в неї проявляється світло, яке має спосібності впливати не тільки на неї, а на людей з якими вона спілкується.
    Це доступно кожному, але не в кожного достатньо волі, що іти тим шляхом.
    Ми не можемо до кінця пізнати Бога, тому що наш розум обмежений. Бог тому і недосяжний бо Він безмежний. Але в Нього є спосібності що душа через свою обмеженість тягнеться до Нього і відкривається в людині повнота любові до Бога, що Він для неї робиться необмежено Дорогим.
    Це спосібності Бога, «Бог є любов» (1 Ін. 4,8).
    Отець Іоанн С. стверджує: «Бог любить тебе більше, чим ти сам себе любиш, і піклується про тебе, чим ти сам можеш піклуватись про себе. Бог ближче до нас чим якась інша людина: ближче мами, батька, жінки, дітей, товариша, одежі, ближче повітря, світу, ближче до мене, чим я сам собі».
    Людина не може змінити себе і стати кращою, якщо вона не прилучить себе до Бога. Сам Господь говорив, про Свої спосібності впливати на душу людини: «Прийдіть і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». (Мф. 11, 29).

    Світ створений Творцем, живе по життєздатним законам. Наприклад, щоб серце в людині працювало, необхідно щоб кров поступала до нього і дух людини прибував в тілі.
    Все живе і що взаємодіє між собою, має установлені правила, без яких життя не можливе.
    Також, є правила і для людини, бо людина має спосібності Бога, або подібна ангелам які служать Богу і беруть участь в життєздатності життя Всесвіту. Тому Бог дав Закони і Заповіді для людей, по яким вони зможуть зберегти ці спосібності, а інакше вони зміняться і стануть подібними демонам. Які знищують все на землі, розв’язують війни, розповсюджують хвороби і виготовляють мутантів, роблять з людей послушних їм рабів, навіюючи їм гордість яка являється матрицею інших гріхів.
    Якщо, Бог дав людям Святе Письмо, щоб людина мала зв’язок з Богом, то сатана дає людям філософії, або вчення, теорії, які відкидають слово Боже. Також фільми, книжки, інтернет, все що може розвивати в людині страсті і приводить до гріха, все випущено в роботу.
    Дуже часто чуєш коли люди, навіть віруючи, обмануті, висказують по своїй несвідомості неправдиві погляди на світ і Бога, приписуючи Йому чоловічі страсті.
    Бог являється Абсолютом і Він не може творити зло, Він надає людині вибір не вмішуючи в її волю. А все що діється з людиною і людством, це лиш наслідок її вибору. Чим ближче рослина до променів сонця, тим вона краще і гармонійно росте, чим дальше вона від тих променів, тим більше в неї проявляється каліцтво, а то і гине від недостатнього світла. Так і людина чим ближче вона до Бога, тим краще вона живе і розвивається і здоров’я та благополуччя. Чим далі вона від Бога, тим ближче до неї демони, які приносять хвороби, війни, невдачі, катаклізми та нещастя.
    Тому в такий важкий час для України треба більше молитись, щоб приблизити до себе Бога, який захистить нас від демонів.
    Приписуючи Богові ті чи інші страсті, люди оправдую страсті чоловічі. Так було до християнські часи, так і зараз навіюється ця теорія.
    Коли прийшов Христос, то Він почав вчити людей що Бог є любов, що Він не Тільки Творець світу, але й являється нам, нашим Отцем. І коли християни взяли це за основу, помінялись всі уяви про Бога і про Царство Боже. І вони почали розвиватись в правильному напрямку науки, про людей і Бога. Тому багатовіковий шлях подвижників благочестя, через який Бог проявлявся, залишив людям основи духовного життя, яке збереже людину від диявольського впливу.
     
  • 10:20 02.10.2014
    0 0
    Чи потрібно боятися Бога?
    В Святому Письмі говорить про те що люди повинні боятися Бога (Втор. 6, 13; Соф. 3, 7; Лев. 19, 14; 25,17; Притч. 3, 7; 24, 21; 1 Цар. 12, 24; Пс. 33, 10; Втор 13,4).
    Тут йде попередження, для тих хто нерозумними своїми діями, спілкуються з демонами.
    Коли дітей ми виховуємо, попереджаємо про ту чи іншу небезпеку, яка може трапитись, якщо вони не будуть контролювати свої бажання та вчинки, так і Бог попереджає про небезпеку, яка нам загрожує. Бо людина не тільки спілкується з людьми та тваринами, вона може спілкуватись і з духами, світлими чи темними, з Богом або дияволом.
    Всі історичні події які записані в Святому Письмі – це повчання, або попередження поколінням щоб не робили помилок.
    Господь створив Небо і Землю, і хто як не Він може піклуватись за своє творіння. На землі Бог створив людину, яка повинна царювати тут на землі, над природою і тваринами. Але під порядком Бога, виконуючи Його Волю і шануючи Його як Творця.
    Та своїм непослухом до Бога, людина почала служити демонам, а вони не створювали світ, тому і не піклуються про його існування, красу та природу як Творець. А навпаки мстять Богові, за те що Він їх покарав, бажаючи знищити все що створено Богом. До чого вони не візьмуться, там все гине і вимирає перетворюється в пустелю. Якщо людина стає їм підвладна, то демони через її плоть проявлять надзвичайну дію своїх планів проти Бога. Війни, хвороби, катаклізми, отруєння душ і тіл людських. Тому Бог є ревнитель, коли людина, замість того щоб впроваджувати плани Господа для творіння і життя на землі, співпрацює з демона, рушить і руйнує душі і все що дихає і росте на землі.
    Але Бог настільки є милосердним що не хоче Своєю владою наказувати людей і нищити за зраду, а посилає пророків щоб вони навчили людей спілкуватись з Богом, і по зову свого серця залишити добровільно служити демонам, та пророків убивають.
    І тоді посилає Бог Свого Сина улюбленого, щоб привернути людей до праведного шляху в Царство Боже, та убивають і Його. А
     
  • 10:21 02.10.2014
    0 0
    Але Слово Боже відгукнулось в багатьох душах і люди з радістю бережуть Його як спасіння для їхніх душ.
    Це все нам говорить притча про блудного сина (Лк. 11-32). Як Отець вибігає на зустріч блудному сину, коли той ще був далеко, обнімає його і цілує. То ми блудні є сини, і до нас звертається Бог бо Він нас сильно любить і бажає нашого спасіння.
    А той хто піде вслід за демонами чекають пекельні муки, не тому що Бог від них відвернувся, а тому що світ інакше загине, якщо не провести очищення через «Страшний Суд». Тому він і страшний буде, для тих хто робиться служителем демонів.
    Так і сьогодні на Україні проходить очистка від людей, які являлися слугами темряви, хоч дехто ще воює, але куди він втече від кари Божої?
    Преподобний Макарій Великий так писав:« Немає такої близькості та взаємності, яка є у душі з Богом і у Бога з душею. Бог створив різних тварин, створив небо і землю, сонце, місяць, воду, дерева плодоносні, всякі види тварин. Ні в одних цих творінь не живе Господь. Всі тварини в владі Його, але не створив Він в них престолу, не встановив з ними спілкування, благоволив про людину, з нею спілкується, та в ній почиває. Бачите в тому родинність Бога з людиною і людини з Богом?
    Як небо і землю створив Бог для життя людини, так і тіло і душу людини створив Він в житло для Себе, щоб всилятись і жити в тілі його, як в домі Своєму, маючи прекрасну невістку улюблену душу, створену по образу Його. Тому душа розумна, обійшовши всі дороги, ніде не найде собі втішання, тільки в Одному Господі».
    Хай благословить нас Господь!
     
  • 10:22 02.10.2014
    0 0
    Бог настільки пізнається, настільки ми Його любимо.
    Серце відкривається для пізнання Бога лиш тоді, коли воно очищається від страсті людської. Що люди більше шанують чим Бога, те і находиться в їх серці і запирається дверима, і не пускає Бога. Тому не завжди можна вірити тим, хто говорить що він має віру, бо вустами вірить, а серцем стоїть далеко від Бога.
    Але, саме серце без контролю розуму, може впадати в інші крайності – це омана. Вона може привести людину по неправильному шляху.
    Ми пізнаємо Бога через себе, ми пізнаємо себе через Бога і любов до Бога, пізнається наскільки ми любимо людей. Наскільки людина відчуває себе відповідальною перед Богом, за свої вчинки і своє життя. Це все достягається православним шляхом духовного вчення, яке залишили нам православні святі отці. Тоді Бог становиться близьким серцю, безмежно дорогим та любимим.
    Бог шукає саме таке відношення до Себе.
    Ця спосібність дається людині через велику працю, по очищенню свого серця і по наповнення Духа Святого Божого в людині.
    Так написано в Святому Письмі: «Хто Духа Мого не має, той не мій»
    Для тих хто мав таке наповнення, той легко розуміє це, бо має свій досвід в цьому. Той хто не відчував в своєму житті такі наповнення, важко зрозуміти цих відчуттів і тому треба шукати причини, чому душа не відчувала наповнення Духа Святого.
    Це може бути причини огрубілого серця, і-за непрощенних гріхів, за того що серце наповнено пристрастями, або любові до інших людей більше ніж до Бога. Можливо і ще причина тому, що людина не шукає істини, не читає Святого Письма, не читає духовних книжок. А тратить час на пусті розмови, в яких обов’язково проявляються такі гріхи як осудження, марнославство і гордість, коли треба було зробити добро, вона не зробила.
    Коли в серце входить гріх, то він займає місце в цьому серці і Дух Святий не може увійти в це серце.
    Немає безгрішних, всі ми грішимо словом чи ділом – це так. Але одні пильнують своє серце і часто задумуються над своїми вчинками і каються і очищаються і слідкують за своїми словами і вчинками, інші не прибігають до тих дій і серце робиться грубим, кам’яним і неспосібне стає приймати Духа Святого.
    Як пише схиархимандрит Софроній: «Істинне бачення Бога дається через наповнення Бога в душу людини, і тоді відчуває і бачить людина Бога, що Він благ, Найкращий, Вічний, бачить Його повноту і відданість».
    Також схимонах Силуан з Старого Афону казав: «Одне - вірити в Бога інше – знати Бога. Віруючих на землі багато, а таких, які знають Бога, - дуже мало».
    Пізнання Бога відкриваються християнину двері в вічне життя – це завдання всього життя християнина, і воно буде виконано в тій мірі, в якій він наповнить свою душу Духом Святим.
    Так преподобний Серафим казав: «Спасись сам, і біля тебе спасуться тисячі».
    Поганий вчинок дає приклад і зводить тисячі і мільйони людей в пекло. Так і добре серце прийнявши в собі Бога, навчить тисячі людей приймати в своє серце Бога.
    Нехай Господь благословить наші серця, на очищення і наповнення Духа Святого, на пізнання істини і любові Божої!
     
  • 10:22 02.10.2014
    0 0
    Спілкування з Богом.
    Душа людини має спосібності спілкуватись з Богом. І це її необхідність по своїй природі спілкуватись з йому подібними, так як людина створена по образу Бога, і вона призначена жити біля Бога.
    Тому проживаючи на землі у людині є можливість очистити душу, щоб в подальшому жити з Богом. І ця мета була викладена в втілені Ісуса Христа, Його праведність у відношенню до людей, і вхід в Царство Боже.
    Це є дорога християнина, яку побудував Христос, щоб люди входили в Царство, де живе Бог. А під час шляху, ми навантажуємо себе речами, які не тільки нам не потрібні, алей мішають нам іти. По мірі пройденого нам шляху, ми починаємо розуміти, що - те, що ми взяли з собою, тяготить наше тіло і душу, і ми починаємо скидати з себе речі які нам мішають іти далі. Є люди які не хочуть скидати з себе поклажу, то вони залишаються на цьому місті і не йдуть далі до Бога. А, в кінці дороги чекає нас Бог.
    Деякі люди думають, що віра це якийсь обов’язок, який повинний виконуватись ранком, ввечері і в недільні і святкові дні в церкві. А весь інший час, то власне життя, де Бога немає. Так вони лишають себе живого спілкування з Богом.
    Одні приходять до церкви, щоб виконати свій обов’язок перед Богом, інші приходять до церкви, бачачи свою неміч, та не досконалість, приходять, щоб Бог зробив їм ласку, утішив і омив душу.
    Сама церква - це таїнство Духа Святого, де повинно проходити очищення душ людських. Для цього потрібно проповідь - Слово Боже, яке очищає розум від неправедних доріг, і підготовлює душу до покаяння.
    Людина, через Слово Боже, починає бачити свої страсті та гріхи, починає бачити своє серце, через серце Ісуса. Побачивши Його любов, вона доторкається до Його серця своє душею і починає порівнювати, і їй стає соромно, що її серце повне нечистот. Тоді вона починає розкаюватись, і йдуть сльози, сльози які омивають серце людини. Серце очищається і людині стає легше, ніби народилось вона заново. Але святе місце пустим не буває і Господь дає Духа Святого, в серце людині і людина стає радісною і готовою до життя та праці. Вона краще бачить, любить і спокійна, навіть деколи бувають, в цей час трапляється зцілення тіла, тому що причиною багатьох наших хвороб є гріх, і коли він покидає душу, то і хвороба покидає тіло людини. Такий процес повинний проходити в кожної людині, на це призвана церква.
    Але коли люди приходять виконати свій обов’язок, то цього всього не відбувається, і з чим пришли і з тим і пішли.
    Святе спілкування з Богом - це є необхідність людини, але часто, люди приходять до Бога просити в Нього здоров’я, собі і близьким, грошей, роботи, дітей і т.п. Це все одно, що ви прийшли до царя і просите у нього гною. Бог піклується перш за все, про душу людини, про її спасіння, а нерозумна людина, свою душу мало цінить, а цінить більше земні блага, тому і просить те, що може бути для неї дорогою в пекло.
    Наприклад, мало хто може встояти в спокусі за гроші. Коли в нас мало грошей, то ми страждаємо, розуміємо тих, хто так само має нужду в грошах, подаємо милостиню. Коли в людині появляються більше грошей, то в неї появляється багато друзів які її хвалять, і лестять її гординю, та марнославство. І так душа стає гордою і марнославною, і вже не подає милостині, а за гроші має постійно проблеми з людьми, а особливо з рідними, і тим забруднює свою душу. Тому Господь вчив: «Шукайте перш за все Царство Боже, а все інше приложиться вам.
    Здоров’я ми просимо, а святі молились щоб Бог дав їм хворобу, щоб через страждання очистити свою душу. Хвороби часом стають лиш одним можливим варіантом відвернути людину від гріховного життя. Коли людина хворіє, то починає розуміти що їй потрібна допомога, вона стає немічна і неміч дає зрозуміти людині, що вона не вічна на землі і що їй потрібна допомога Бога.
     
  • 10:23 02.10.2014
    0 0
    Син Божий – Господь наш Ісус Христос.
    «Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене». (Ін 14,6).
    «Віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне». (1 Ін. 5,13).
    «Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь». (Ін. 15,6).

    Христос для віруючих – Все. (Прп. Марк Подвижник).
    Господь буде тобі світло, покров твій, путь твій, кріпость твоя, вінець радості та заступництво вічне. (Прп. Варсонофій Великий).
    Досягнути розумом Бога неможливо, тому Бог став людиною, щоб зробити себе доступним і зрозумілим людям.

    Ціль втілення Ісуса Христа, повернути людей до Творця, щоб вони могли жити з Ним на Небесах. Але все це повинно бути добровільно, бажання самої людини. Так як людина подібна Творцю вона може творити і пливати на Всесвіт, своєю діяльністю. Але коли вона віддаляються від свого призначення, вона робиться подібно тварин зі спосібностями богів, вона може тільки руйнувати цей світ, знищувати все, що існує на землі, все, що створив Бог для існування землі і на Небі.

    Як пише схиархимандрит Софроній: « Сила космічного зла над людиною, надзвичайно велика, і ніхто з наслідників Адама не може побороти його без Христа. Він є Ісус – Спаситель».

    Про це ж і писав прп. Макарій Великий: «Господь наш Ісус Христос для того і прийшов, щоб змінити, переродити і відновити наше єство і нашу душу, наслідок падіння - відновивши її знову, освітивши Божественним Своїм Духом.

    «Бог став людиною, щоб людина стала Богом», - говорили святитель Афанасій Великий та блж. Августин.

    Господь попередив все людство, що тільки Він є «Двері» в Царство Боже (Ін. 10,7) і немає іншого шляху, як через Нього.

    Пізнання Бога, через інше, чим через Ісуса Христа, некорисне і буде без плідним.

    Не всі мають сміливості до виконання Заповіту Ісуса Христа свідчити про нього: « Так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима». (Лк. 24,46-47).

    О неземній красі Христа свідчать євангелісти і всі ті, хто мав видіння Христа
    є на протязі інших поколінь.
    Преподобний Серафим не міг після видіння на протязі трьох годин виговорити ні жодного слова від того сильного почуття.
    Схиархимандрит Софроній свідчить про Сулуана з Страго Афону: «Вогонь наповнив серце Силуана і все тіло його з такою силою, що колиб видіння продовжилось на мить то він би помер».
    Вся історія Церкви Христової свідчить про це, що єдиний шлях для спасіння людських душ є можливість пізнання Христа і через те, це пізнання – зароджує і збільшує до Нього любов’ю.
    Ця любов, повинна бути гарячою як вогонь, повинна палити всі інші земні страсті, повинна керувати людиною все життя – в думках, словах і діях. І чим палюче буде ця любов, тим більше радості вона принесе душі людині.
    Полюбивши так Христа, людина не може не піти за Ним, зрозумівши - що це являється правдивим шляхом і єдиною метою життя кожного християнина.
    Олександр Єльчанинов писав до свого учня:
    «Я думаю, в основі твоїх душевних хвороб є дві причини:
    1 – надмірна занятість собою і як результат мала занятість людьми.
    2 – Мала любов до Христа. Ця любов є основна і корінь всякої духовного життя і сили, і її треба в собі ростити і виховувати. Розпочни з думки - що краще Христа, не було ніколи за всю історію людства. Якщо візьмеш всіх геніїв і вождів людства.
    Вдивляйся в цей Образ, вникай в Нього і вводи Його в себе, жити думкою про Нього, віддай Йому своє серце – це є життя християнина. Якщо це буде, тоді в тобі буде повнота сердечна, той мир, про який говорив св.. Ісак Сирін: « Змирись з собою, і змириться з тобою небо і земля».
     
  • 10:23 02.10.2014
    0 0
    Як говорила стариця Ардоліана: « щоб жити з Христом, потрібна смерть свого я».
    Деякі вважають що правдиві віруючі християни є люди які живуть в омані, фанати - а треба жити своїм життям, яке дав нам Бог. Що не треба читати Євангеліє, бо багато хто читає Євангеліє і живуть неправдивим життям, що людина губить свою гідність відказується від чоловіка та дітей.
    Є місце і таким питанням, бо не рідко буває що люди шукаючи Бога, потрапляють в обійми людей які живуть в омані.
    Як розпізнати, яким шляхом треба йти?
    Православні старці в основному не брали собі учнів, а брали деколи на послух – послушників, чому?
    По перше, учні живуть своїми страстями і часто марнославство духовне охоплює їх і вони влаштовують бунт проти своїх наставників. І дуже часто трапляється що не навчившись смиренності в церкві, люди під дією диявола приводять до розколу церкви. Губиться спокій, який необхідний подвижнику для наповнення Духа Божого.
    В іншому випадку, коли люди не мають смиренності до Бога, то стараються утримувати людей, або створювати духовну общину під страхом, побудували свій дім без фундаменту. Такі церкви виникають і зникають не залишивши ніякого сліду на землі.
    Православні подвижники які жили в спокої і в мирі віддалялись від людей, наповнялись благодаттю Духа Святого, який освящав їх не тільки розум, алей і тіло.
    Був один подвижник в монастирі який жив в молитві з Богом, його святість проявлялась у всьому і це бачили ченці і прості люди, які жили неподалік, а він обмежував себе в спілкуванні з людьми і ченцями, щоб не заразитись хворобою марнославства. Та одного разу йому сповістили що в сусідньому монастирі помер йому знайомий і близький подвижник. Так він не пішов в день, попрощатись з духовним братом, щоб люди не бачили і не вихваляли його, а пішов в ночі.
    Та Анголи ішли за старцем і освітлювали йому дорогу, і так всі взнали, що йде блаженний старець прощатись з своїм духовним братом.
    Коли помер український подвижник Феодосій, то пів неба в ночі горіла зоря в ночі, в інших монастирів браття в Києві, які були за багато кілометрів від цього монастиря, взнали про кончину святого. Місцеві жителі деякі прибігли, думали що стався пожар.
    Багато хто шукає слави своєї а знаходить тільки яму безчестя, а ті що втікають від слави їх прославляє Творець.
    Тому церква повинна наповнятись благодаттю Духа Святого і по Духу об’єднувати віруючих не насилуючи їх волю. Бо Бог не забирає в людині волю, так і церква повинна піклуватись про спасіння душ людських а не про масовість заповнених приміщень.
    Навіть Ісус Христос мав тільки 12 учнів, які були біля нього. Тому хто піклується про масовість церкви шукає собі слави а не слави Божої.
    В церкву повинна людина приходити добровільно - по зову серця, і коли їй не хочеться чомусь іти в ту церкву, то це її власний вибір і це буде правильно.
    У віруючої людини погашаються земні пристрасті, але людина не може ні про що не думати, нічого не їсти і пити ні про що не піклуватись. Вона є людиною живою, то покійник вже ніщо не бажає і нічого не хоче, тому люди говорять про таку людину упокоївся – (заспокоївся).
    Що трапляється з людиною яка починає щиро вірити і служити Богові?
    Натомість світської пристрасті в людині починають відроджувати її божественні спосібності якими була наділена душа при її народженні. Основному це прославлення Бога. Коли придивишся до природи уважно, то стає помітно те - що часом люди по своїй звиклості вже не помічають.
    Природа славить Бога! Сонце яке встає, пташки які літають, рослини які виростають із землі і тягнуться до сонця. Кожна одіта так як Творець її створив, і наділена своїми якостями та спосібностями. Так у людей є, у кожного свої якості і спосібності якими вона може послужити Богу і людям. І тут не потрібні мільйони грошей для фінансування, бо все це є дар Божий - які за гроші не придбаєш. Добре слово, Боже натхнення може проявитись в людині настільки, що інша людина маючи мільярди доларів, але нещасна в своїй залежності від них, бо вони принесли їй тільки муки і страждання, може звільнитись із нещасної людини в людину щасливу і радісну. Це є Слово Боже і Дар Божий яким може володіти кожна людина незалежно від її статусу та освіти, її віку і здоров’я, чи вона бідна чи багата, всіх наділяє Господь - тим даром, своїх вірних.
    Але дари є різні, у кожного є своя схильність розвивати той чи інший дар. Один будує будинки гарні, інший кує залізо, інший лікує людей, інший виготовляє красиві меблі, інший садить дерева і рослини, інший в церкві співає і славить Бога. Все це є дари Божі, якими ми славимо і дякуємо Богові, що ми можемо творити на землі.
     
  • 10:24 02.10.2014
    0 0
    Яка повинна бути основна мета виховання дітей?
    Деякі матері головну увагу звертають на те, щоб діти добре харчувалися й виросли здоровими. Інші батьки намагаються найбільше дати дітям хорошу освіту. Треті — докладають особливих зусиль, щоб розвити в дітях природні дарування й мріють побачити в них талановитих музикантів, художників або вчених.
    Батьки - християни насамперед повинні опікуватися, щоб діти виросли в вірі, щоб у душі їх була любов до Христа, а відносились до ближнього свого, як до самого себе» (Мф. 22, 37-40), і метою свого життя ставили «наповнення Духа Святого Божого» ( Зі слів прп. Серафима).
    Як досягнути батькам цього?, дати освіту, і розвинути спосібності до мистецтва, і щоб дитина була здорова?
    Чи не по благодаті Божої був створений світ? І Цей Дух Божий краще може піклуватись за дитину чим його батьки, розвинути в неї необхідні спосібності до мистецтва, відкрити розум до розуміння навчання різним наукам, дати їй здоров’я, і вести її по життєвому шляху там, де батьки не зможуть проявити свою опіку.
    Можна вчити Святому Письму, читати духовні книжки, про православних подвижників, але діти вчаться скоріше по прикладам і по духу, чим по розуму.
    Якщо батьки не мають хороших прикладів благочестя і серце не горить любов’ю до Бога, то і дитина по духу батьків навчиться тому, а потім стане невіруючою. Ленін мав найвищу оцінку по Закону Божому, а став не тільки безбожником, алей і ненавидів віруючих людей, видавав указівки розстрілювати священників і побожних селян.
    Спасіння душі батьків більше всього залежить від дітей.
    Людина проживає на землі щоб виконати задум Бога у створення Світу, щоб продовжити життя і дати поколінням наступним свої плоди діяльності на землі.
    Що може бути головнішим завданням як народити і виховати богоподібних людей. Так, можна виховати богоподібних, а можна виховати демоподібних, тому відповідальність за наслідки несуть батьки. Благочестива дитина яка любить і молиться Богу є надзвичайний скарбом для батьків коли залишать вони цей світ.
    Антоній Великий писав: «Від ближнього залежить життя і смерть» (нашої душі).
    Св. Іоанн Златоуст говорив про це: «Хто байдужий до своїх дітей, хоч в інших відношеннях є порядною людиною, понесе сильну кару за цей гріх». І далі: Все в нас повинно бути другорядним по рівнянню з вихованню дітей, щоб виховати їх в навчанні і наставлені Божім» (Ефес. 6,4).
    В Святому Писанні в багатьох містах говориться про відповідальність батьків за дітей.
    За те був покараний священик Ілій, про якого Бог так говорив Самуїлу: « Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його живуть безчесно, та не зупиняв їх» (1 Цар.3,13).
    При цьому треба сказати що Ілій викривав їх: « Діти мої, недобрий слух, який я чую: ви розбещуєте нарід Божий». (1 Цар. 2,24).
    Очевидно, що від Ілія вимагалось якихось більш конкретних дій чим смиренні слова. Про це говорить Іоанн Златоуст.

    Важко оцінити значення одруження в нашому житті. Воно може зробити людину щасливою в житті, і приблизити її до дверей Царства Божого, або зробити її нещасною і опустити до пекла.
    В православного християнина два вибори, вступити в шлюб, або, не вступати - жити в чистоті смиренномудрості в монастирі або в миру.
    Церква говорить, що чоловік і жінка, то одно ціле – одне я, одне тіло.
    Православна церква зажди знала, що чоловік рідніший за сина, що жінка рідніша доньки.
    Сто – двісті років тому, це було зрозуміло кожному, зараз із-за гріха який ввійшов в життя, люди шукають собі свободи від сім’ї, від дітей, щоб жити для себе. Тому ми маємо багато розводів і страждань, людина яка неправильно поставила собі цінності буде нещасна.
    Раніше коли жінка захотіла піти від чоловіка і вернутись до батьків, її б не прийняли.
    В тебе є чоловік, іди і вернись до нього, так говорили її батьки.
    Ми всі розуміємо, що який син не був для матері, вона не може з ним розійтись, а чому з чоловіком можна?
    В останні часи в наслідок падіння моралі стало можливим і розвід з чоловіками і з дітьми, і настільки вже це стало популярним, що записується в державні закони, по правам людини та дітей.
    Були такі випадки, коли дитину усиновили в 3 роки, вернули в 15 років. За 12 років батьки не змогли полюбити дитину. А скільки зараз безпритульних дітей при живих батьків?
    Раніше люди знали що розводитись з чоловіком або жінкою, це ще гірше, ніж розводитись з дітьми.
    Всіма силами ми повинні зберегти сім’ю, тільки в крайньому випадку, коли виникає небезпека, здоров’ю, чи розпуста.
    Коли правильні є відносини між чоловіком та жінкою, то їх скріпляє справжня любов, на все життя, вже не та любов, яка приваблювала, а інша. Любов до нареченої і до своєї дружини різні.
     
  • 10:24 02.10.2014
    0 0
    Є такі люди які хочуть жити любов’ю наречених, але не переходячи до любові сімейних, бо це є тягар. Кожен раз хочеться відчувати запах квітів, чути гарні слова,і приймати подарунки.
    Коли хтось каже що вас любить, а не пропонує руку та серце, це означає, що він не готовий бути батьком ваших дітей.
    Адже вони одна плоть – одне ціле, і кожен доповняє один одного, і ця гармонія є відданість один одному, і жертовність жити для іншого.
    Вибрати собі чоловіка або жінку, не така вже легка справа. Деколи легковажна людина може потім все життя терпіти негаразди за свою легковажність. І навпаки обережна людина, по відношенні в виборі чоловіка чи жінки, може не довести її до шлюбу.
    Багато залежить від жертовності, якщо дитина вихована, так що для неї праця і жертовність є неважким обов’язком, тоді шлюб не буде тягарем. Коли людина ледача і живе тільки для себе то будуть проблеми в сім’ї, а буває часто і не бажають одружуватись, бо біля мами легше жити. Мама нагодує, попере, дасть гроші, і такі діти вже 30- 40 років, не тільки не готові одружуватись, алей і шукати роботу.
    В лонах церви, де є правильні відношення і послух, поради духівника мають надзвичайні ліки для скріплення душ в сімейних відносинах, вгасають страсті і сім’я зберігається. Правда все це повинно бути в кожній сім’ї, тому що кожна сім’я це є церква, де священик є батько. І виховання дітей повинно бути направлене на те, що діти – це майбутні батьки. Вони повинні вміти навчитись оберігати, шанувати, клопотатись про потреби, вміти готувати їжу, прати, виховувати дітей. Це все закладено в природі самої людини, але якщо не розвивати ці спосібності, то в дітей виростають пристрасті, жадності, гордині, марнославства, лінь та інші.
    Раніше 7-8 років дівчинка вміла доїти корову готувати їжу, хлопців вчили ремеслу і в 14 - 16 років він міг вже самостійно працювати і заробляти гроші і отримувати сім’ю.
    Жаліти дітей в таких випадках не можна бо ми їх просто калічимо і виховуємо моральних і духовних калік. Я люблю пекти хліб, і часто в мене траплялось що хліб в мене не підіймався, був твердий і не пригідний до вживання, потім я зрозумів свою помилку. Я жаліючи викидати старі дріжджі використовував їх для приготовлення хлібу, потім коли я виправив цю помилку, хліб почав випікатись дуже гарним і смачним, так що друзі, які до мене приходять, просять собі взяти частину хліба до дому.
    Неможливо розпізнати людину з якою ти хочеш одружитись, тому що людина може вести себе інакше при знайомстві чим вона є насправді. Квіти, люб’язні слова, і повага можуть закінчитись в буденному житті.
    Треба розуміти що чоловіки будуть проявляти себе як наречений, чоловік і батько. Так само і жінки – наречена, жінка і мати. Це є необхідність наша бути такими якими потребує нас статус в житті. Особливо відповідальність не тільки за себе, алей і за всю сім’ю, треба приймати рішення в даній необхідності життя і вміти брати на себе відповідальність, а не втікати від них.
     
  • 10:25 02.10.2014
    0 0
    Коли наречені спілкуються між собою, то у них присутній сором і вони приховують свої недоліки, щоб показати себе в кращому вигляді, вони згідні іти на жертви і робити навіть те, що ніколи в житті не робили, випрати носки, приготувати їжу і.т.д. Коли вони одружуються то вже не соромляться показати свої привички і недоліки. Буває і таке, що людина міняється і ламає себе в наслідок обставин. Але часто ми маємо справи з труднощами звичок і це має основною причиною сварок.
    Тут важливо звернути увагу на те, що в останні часи фільми які створюються в основному мають поганий вплив на сім’ю і сімейні відносини.
    Ще років 30 тому назад фільми знімались з метою виховного процесу людини, тому часто викривлялись недоліки людські щоб люди робились кращими. Суспільство було більш моральним і тому і створювалось по духу покоління.
    Тепер фільми мають розважальний жанр і погано впливають на суспільство, по перше люди почали більше проводити часу не в потребах сім’ї, а за розвагою. По друге, гріх не осуджується і не осміюється а навпаки рекламується і зачищається як реалізм.
    Якби людям показати в 70 роках сучасні фільми, то більшість з них навіть будучи атеїстами сказали, що наступив кінець світу.
    Але найголовніше часто рекламується в фільмах любов і кохання наречених і мрійливі люди починають придивлятись на своїх половинок, порівнюючи їх з героями фільму. Звинувачуючи чоловіка чи жінку, вони починають жити іншими образами які приводять до зради і розриву шлюбу.
    Що стосується дітей, то діти проводять багато часу за комп’ютерами в іграх і тому вихованням займається дітей той, хто створює ці програми, закладаючи в них всі демонські пристрасті. І тому все частіше і частіше ми чуємо про жахливі вчинки малолітніх дітей.
    З появою дітей дім робиться в сім’ї, не як місце віддиху, а як друге місце роботи. І коли чоловік приходить з роботи відробивши за станком 8 годин, приходить додому, а там починається нова робота – мити, прати, вбирати, читати книжки, грати з дітьми і.т.д.
    Якщо ти на заводі зробиш брак, то страждати будеш не ти, а той, хто буде користуватись твоєю роботою. Але якщо ти погано виховаєш дітей, то страждати прийдеться тобі, і до кінця твого життя.
    Родина до народження дітей — це як дві молоді лошачки, які веселяться на поляні . А родина після народження дітей — це два ломові коні, запряжені у віз, які тягнуть її по брудній розбитій дорозі. Якщо один кінь відмовиться тягти віз, то інша буде надриватися у два рази більше. А багато після прекрасної зеленої поляни, ой як не хочуть впрягатися у віз.

     
  • 10:25 02.10.2014
    0 0
    Що необхідно для того щоб зменшити ризик невдалого одруженні?
    Одна дівчина, коли їй було 19 років, готувала до шлюбу з 46-річним чоловіком, у якого було за спиною два розлучення. Вона довго думала перед тим, як зважитись остаточно. Вона спитала себе: «Чи хочу я, щоб цей чоловік був моїм батьком моїх дітей?» Вона відповіла: «Так!» - і без сумніву вступила в шлюб, не дивлячись на перешкоди з сторони родичів.
    Питання дійсно треба ставити так «Я шукаю не чоловіка для себе, а батька для моїх дітей». Для себе шукають людину з якою цікаво піти в кіно, на танці, с ким можна пройтись по вулиці, щоб подруги позавидували. А для своїх дітей ми все-таки будемо шукати, можливо не самого гарнішого і багатого, а самого недійного.

    Старці радили, через рік тільки можна було одружуватись, щоб був час придивитись один до одного.
    Кожна жінка проходить свій відрізок життя і кожен відрізок життя вона мінялась, тому що мінялись обставини, приходив досвіт, і вони міняють свої відношення до чоловіків. І тільки будучи в віці приходить правдива розсудливість і погляд на життя. Але погляд досвідченої бабусі, молодій, енергійній дівчині, здається нудним і що її не розуміють її почуття. А чи варто включати розум, коли почуття охопили душу і серце, і здається, раді тих, щасливих хвилин готова на все – так думають деякі жінки і дівчата.
    Почуття багатьох ввели до гріха і зробили людей нещасними. Це не означає що треба відказатись від всіх почуттів і стати черствою і розсудливою бабусею – «Ні». Просто у всьому повинна бути межа і людина повинна контролювати себе, а не кидатись на все що блистить як щука.
    Давайте розглянемо, які якості жінки і дівчат приваблюють у чоловіків?
    Добрий, Сильний, Розумний, Гарний, Вірний
    Вірний - уявимо собі таку ситуацію. Приходить дівчина додому й говорить мамі захопленим голосом: «Мама, я вчора познайомилася з таким хлопцем! Він такий вірний! Я з ним завтра розписуюсь!» Смішно, чи не правда? Вірність перевіряється роками. Отут може й одного року не вистачить. Можна в інших людей довідатися про його вірність, наприклад, його друзів. Але про свого друга ніхто погано не скаже, а якщо й скаже, то він швидше за все прагне відбити вас у друга, або за заздрощів може наговорити дурниць, або просто пожартувати. Та й виходить, що ви будете довіряти якомусь другові більше, ніж вашому нареченому. Нелогічно!
    Усі властивості характеру випробовуються роками, а особливо вірність.
     
  • 10:25 02.10.2014
    0 0
    Добрий
    Добра людина, не та - що хоче отримав нагороду або вигоду, а та що жертовна.
    Одного разу в поїзді я запропонував дитині цукерку, вона не взяла зразу, а пішла і спитала у матері чи кожна їй взяти. Деякі дівчати беруть подарунки з легкістю, а це не просто подарунок, це може бути хабар, через який можуть бути залежність. Якщо він, від жертовного чоловіка, чи хлопця, це не має проблем. Якщо від жадібної людини, це може бути проблеми, бо така людина буде вимагати потім послуги за свої подарунки, і так робляться залежними люди від презентів та подарунків.
    Є фірми які приваблюють дівчат безкоштовними презентами, а потім вони попадають у рабство.
    Сильний
    Якщо чоловік сильний — це чудово. Але як часто під маскою сили ховається не тільки сила, а ще хамство й нахабність. Дівчині приємно пройтися з хлопцем, у якого побачивши будь-якого бешкетника відразу руки стискуються в кулаків, щоб захистити свою кохану. Але якщо вона не подивиться уважно, як, наприклад, ставиться предмет її любові до своїх батьків, то шанс помилитися дуже великий. Якщо її хлопець грубить своїм батькам, то це не сила, це вже нахабність. І одного чудового дня, кулаки стиснуться проти своєї дружини. Якщо хлопець не поважає батька й мати, чи буде він поважати дружину? Дуже малоймовірно. Тому не витрачайте рік знайомства даремно,частіше бувайте в родині вашого обранця й уважно дивіться не тільки на те, як він доглядає за вами, але й за тим, як він спілкується із близькими людьми, адже їх він уже не соромиться. Тут і можна побачити справжнього вашого майбутньої чоловіка. Адже ті проблеми передаються в покоління і діти будуть себе вести так, як їх батьки себе вели, коли були молодими.
    Розумний
    Розумний чоловік — це теж чудово. Але є справжня мудрість, а є неправдива. По-перше, не треба плутати мудрість із освіченістю. Неписьменна людина може бути в багато разів мудріше вченого. У родині потрібна особлива мудрість. Знати й розуміти, де в конфлікті треба поступитися, а де настояти, — це може далеко не кожний. Розглянути таку мудрість у людині не легше, чим вірність. Її розглянеш тільки тоді, коли людину знаєш не один рік.
    Освічений чоловік — теж непогано. Але тільки тоді, коли до знань не домішана така мерзенна якість душі, як гордовитість. Знання, на жаль, часто возносить людину. І вийде так, що хотіла вийти за розумного, а вийшла за гордовитого. А коли чоловік зрозуміє, що дружина не може відрізнити Штрауса від Паганіні, або щось інше, то буде ставитися до неї з гордовитою зверхністю.
    І остання риса майбутнього чоловіка — краса. Я солідарний з тими, хто вважає цю рису необов’язкової в чоловіку. Гарний чоловік — це небезпечно. Гарний парубок (рівно, як і дівчина) розпещений, як правило, увагою протилежної статі. Тому велика небезпека, що, коли в родині народиться дитина і від чоловіка вся увага перемкне на дитину. Розбещений увагою чоловік почне шукати мимоволі собі увагу на стороні. Вихід один — переконатися в його вірності. А це, перевіряється роками. Гарний і вірний чоловік — що може бути краще? Але, на жаль, ця дуже рідка комбінація.
    Всі ці питання і стосуються і жіночої статі, коли хлопці або чоловіки вибирають собі наречену.
    Може скластись думка, якщо так придиратись до всього, то важко взагалі виходити заміж.
    Кожна людина має якісь недоліки і якійсь таланти. Ми повинні викривати в себе недоліки і працювати над ними – це і є духовна робота над собою. Маючи якийсь досвіт в таких речах, свій, або чийсь, ми можемо допомогти людині створити сім’ю, яка не травмувала її як людину а прожила свій вік щасливо і праведно. Щоб рослина яку ми посадили, могла рости і не калічитись, ми вириваємо навколо неї бур’ян, якщо ми, тут проявляємо мудрість з рослинами, то чому ми так легковажно робимо помилки з душами людей?
     

Проповіді та питання віри

Наші Друзі: Новини Львова