Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 25 лютого 2020 року

ІІнтерв'ю з антиукраїнцем і (антисемітом за сумісництвом)

Переглядів: 993
Додано: 19.04.2012
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 9
  • 22:04 19.04.2012
    0 0
    Інтерв’ю з антиукраїнцем і (антисемітом за сумісництвом)

    ...тихий стук у двері й, не чекаючи запрошення між дверима й одвірком просовується прим’ята мармиза чолов’яги невизначеного віку:
    "єтаа, йа на інтерв’ю, однако!".
    Не чекакаючи дозволу чолов’яга пензлює до стільця І як підкошений гепає по ньому дупою.
    -"таку страну просрали!" - гидкий запах сивухи, покладений на кислу капусту, долинув через стіл.
    Відчуваю, як поволі збільшується артеріальний тиск.
    Зітхаю.   
    Встаю, відкриваю вікно, протяг позбавляє перегару чолов’яги, зате доносить в кабінет ще й запах недоглянутості й несвіжості.
    Осудливо міряю чолов’ягу поглядом, морщусь.
    Чолов’яга розмахує руками;
    - Этаа, у нас же екологія, Чорнобиль, потенція ні в жисть, жена шибко стерва, однако. Весь час любила той, на передок баба слаба, а як показати зверхність наді мною, мужчиною...
    - І я люблю жіночу зверхність, це коли жінка зверху - до мене знову повертається так властивий мені мрійливий настрій і звичний (високий) рівень статевого гормону тестостерону в крові, - і зверхність і знижність і ззадість і спередість і 69 теж нівроку...
    Ччолов’яга криво либиться:
    - Этаа, йа не єто имел ввиду, однако.
    - А от я, що маю, те їй і введу- як відрубую, проте відчуваю, що вуха починають палати.
    Пробую оволодіти ситуацією:
    -Вставай, проклятьєм заклейменньй - у нас, українських буржуазних нацьйоналістів, ця мелодія називається - Гімн московських імпотентафф! Во!
    Чолов’яга довго обдумує відповідь. Видно, важко йому від учора, та ще й на сухі дрова.
    Зрештою, вичавлює з себе:
    - а хош розкажу мій улюблений антиукраїнський і за сумісництвом антисемітський анекдот теж, однако?
    -Валяй
    -Мона з матюгамі? - І, наткнувший на мій льодяний погляд, почав морщити лоба й ворушити губами на обличчі. А, єтаа, єсть!
    -Іде старий бендерівець Хрещатиком. День Незалежності. Музика, всі святково вбрані. І раптом йому на зустріч йде афро-американець, в сорочці-вишиванці, на голові оселедець, а в руках жовто-блакитний прапор.
    Ошелешений бандерівець питає його:
    -Хлопче, за національністю ти хто?
    -Як хто? - відповідє афро-американець — Що, не видно? Я — Українець!
    Тьху! - плюється бендерівець — Якщо ти українець, то тоді хто ж я такий?
    -Ну, як на перший погляд, - каже афро-американець — або жид, або кацап!
    В кров впорскується потужня доза гормону адреналіну.
    -Послухайте, не тіпайте мені останнього нерва. Вас же на ТБ чи радіо можуть запросити, доведеться відповідати на вкрай незручні питання перед усією Україною.
    -Налякали дівку прутнем, - вишкіряється чолов’яга.- Та я до завтрашнього вечора розводитись на цю тему можу, однако! От візьмемо, приміром 1937 рік. Так расстрєляно було всього-навсього якихось 800.000, а гаварят, репресії, репресії!
    Руки стискаються в кулаки.
    -"ФІО?" - швидко питаю.
    -"Х&я"-миттю реагує той і зіщщулюється.
    -"Звиняйтє... " сипить страждалець, і тре дупою стілець - я той, глухуєватий".
    -Послухайте, шановний, - зітхання само рветься з грудей- вам відомо, що нога може раптово піднятися, й боляче вдарити по писку?
    -Звиняйте ше раз- зрозумівши, що екзекуції не буде, чолов’яга розслабляється, - то я той, механічно. У нас так прийнято. Так у нас атєц ґаваріт на мать, мать на дітьо, дітьо на свйокра. Эта у вас так нє прінято, у хахлофф...
    - В українців - механічно поправляю.
    - Во во, в украінцев. - чолов’яга затинається, й сторожко коситься на мене.
    -Та нічого " відповідаю я " то пусте, проїхали".
    Чолов’яга ще раз тре дупою стілець.
    -"Этааа, я не опохмелівшись не в адеквате, однако!".
    -"Буває"- знову чемно входжу в роль привітного господаря.
    - І як давно ви антиукраїнець й антисеміт за сумісництвом? - бездоганно корректно цікавлюся я.
    - Этааа, с малаком матєрі!- чолов’яга рвучко випростує скоцюблену спину, гідну ордену сутулова.
    -А ви звідки родом?
    - С Зажоп’я ми - давлюся від прихованого сміху. Тиск гупає молотками в скронях.
    - І хто ж ваша мать?
    - Хохлушка!
    - Гараз, а тато?
    -А атєц у мєня васточний мусчіна - очі істоти наливаються кров’ю - дальнєйшия бєсєди на єнту тєму вважаю неумєстнимі і проявами нацьйоналізму, однако!
    -Добре- легко погоджусь я.
    - А якою мовою ви, зазвичай, розмовляєте?
    - Па рассєйскою, канєшно! - визвіряється штрих - на украінскою балакають токамо украінскі буржуазні нацйоналісти!
    -Он як?-я задумливо дивлюся в мутні очі. Той знову зіщулюється.
    -То есть, я хотів, єтаа, оно то нє так, той... - чолов’яга закашлявся.
    курить можно?"
    -"ні, іди на хауз"
    -"Шооо? Сам іди нах..."
    Осчі чолов’яги налиливаються кров’ю, морда, хоч прикурюй, і раптом він чхає. Довга жовта сопля рудою блискавкою вискочивши з лівої половинки носа, акуратно лягає діагональною смугою через аруш інтерв’юера, з фірмовим логотипом редакції, далі упоперек "Парекра" з золотим пером - подарунок професора, ще з Могилянки, й тоненькою смужкою торкається масивного мідного канделябра.
    Бачу лише червоний туман — то суміш гормонів шугає в голову.
    Думка метається між канделябром і головою чолов’яги.
    Канделябра шкода.
    Річ дорога, колекційна.
    Відкопав у скрині покійної прабабусі, що пережила першу й другу світову, наші, українські війни, звісно, що на нашій стороні.
    Зрештою, спершись рукою об стіл, одночасний удар двох ніг, з арсеналу бойового гопака, вибиває цього реліктового гуманоїда ззі стільця та вгамовує на долівці у ліктьо-колінній позиції.
    -"Гееееееть!" і, перш ніж відлуння мого волання стихло в лунких коридорах редакції, фраєр, мов той ілюзіоніст,
    ледь зіпсувавши повітря миттю, випарувся, мене калатало, мой той осиковий лист,
    і я з відчуттям обов’язку, стомився.
    Так само, через стіл, легко кидаю треноване тіло в крісло.
    Теж мені, хмикаю я, вельми задоволений собою, сумісники...
     
  • 00:56 21.04.2012
    0 0
    До: sten - #229287
    Зізнайтеся: це ж був діалог з власною Тінню?
     
  • 00:57 21.04.2012
    0 0
    Цитата:-Іде старий бендерівець Хрещатиком. День Незалежності. Музика, всі святково вбрані. І раптом йому на зустріч йде афро-американець, в сорочці-вишиванці, на голові оселедець, а в руках жовто-блакитний прапор.
    Ошелешений бандерівець питає його:
    -Хлопче, за національністю ти хто?
    -Як хто? - відповідє афро-американець — Що, не видно? Я — Українець!
    Тьху! - плюється бендерівець — Якщо ти українець, то тоді хто ж я такий?
    -Ну, як на перший погляд, - каже афро-американець — або жид, або кацап!
     
  • 01:00 21.04.2012
    0 0
    До: sten - #229287
    Але у
    До: Orysya - #229341
    замість "афро-американець" має бути "афро-українець"
     
  • 08:20 21.04.2012
    0 0
    Слушно! Дописую другу частину.
     
  • 01:07 22.04.2012
    0 0
    До: sten - #229346
    а скільки ж їх у пана?
     
  • 20:09 22.04.2012
    0 0
     
  • 23:59 29.02.2016
    0 0

    Очень было трудно в первое время совмещать работу и уход за ребенком. То муж помогал, то мама. А хочется то воспитывать ребенка самой..Воспитать настоящим защитником и патриотом своей страны. В воспитании очень помогает журнал Познайка, именно в патриотическом духе. Рекомендую всем. Ну а совмещать работу с детьми, особенно маленькими, не очень то и просто.
     
  • 23:36 14.03.2016
    0 0
    Рекомендую всем детский журнал Познайка! Очень интересный и увлекательный. На его страницах можно найти много сказок, игр, загадок, песенок и статей, посвященных самому главному в жизни – детям! Сейчас, как раз, там пишут на патриотические темы, очень актуально в наше время..
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

ІІнтерв'ю з антиукраїнцем і (антисемітом за сумісництвом)

Наші Друзі: Новини Львова