Український Форум :: Українська Література

• 13:09 30.10.2011

  #221210
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  1 0
  В даній темі публікуйте свої твори...
   
• 13:11 30.10.2011

  #221211
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  1 0
  Чорна Кулінарія (ч. 1)
  
  Чи зможе Тайд відіпрати Вашу душу? Сумніваюсь! Про те я точно зможу сказати, що Ви зараз дивитесь!!!! А зараз… Ви дивитесь…. Інтелектуально-розважальне… Пізд…вато-активне… Цнотливо-виразкове шоу!!!!!!!! (звідусіль лунають аплодисменти) «Ч-О-Р-Н-А К-У-Л-І-Н-А-Р-І-Я»!!! І я її ведучій Борис Х…й. Сьогодні я навчу Вас готувати печінку у власному соку, з присипками із сушеної душі!!! (аплодисменти)… - Ця справа вважається не абияким делікатесом в Північній Молдовії, в краю потомствених гасторбайтерів… - Але на початку нашого теле-радіо-газето ефіру я розкажу Вам казку! Колись… дуже давно… жила бідна сім’я хліборобів… жили вони бідно тому, що весь їх врожай постійно прів у сараї… прів, у сараї, тому, що вони не купили завчасно, бля, металочерепицю «Церезіт»!!!! «Металочерепиця «Церезіт» - купуй завчасно, бля»!!! Так ось, про що це я ??? Ах так… готуємо печінку! Беремо, свіжу людську печінку, ось таку наприклад (дістає із шухляди тарілку з печінкою темно-малинового кольору)… - Зверніть увагу! Коли будете купувати печінку на чорному ринку, обов’язково придивляйтесь на її колір та зовнішній вигляд… Зморщена, сконфужена печінка – вказує на те, що людина довго хворіла, - для цієї страви (кривиться) така гидотна не підійде; вкрита безформними рубцями чи на дотик змінює форму – що людина пила, - таку печінку також не варто купувати! Також варто подивитись в бирці на дату трансплантологічної операції… Але нагадаю, про те, що оскільки, зазвичай, такі операції проводяться без відома самого донора (сміється), то і дата на бирці може бути перебита!!! (сміється) - То як же тоді відрізнити молоду, соковиту печінку, від печінки яка пролежала в морозильній камері декілька століть? А відповідь на це питання ми можливо дізнаємось після РЕКЛАМИ!!!
  
   
• 13:12 30.10.2011

  #221212
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Чорна Кулінарія (ч. 2)
  
  Реклама: «Відправ пусте смс-повідомлення на короткий номер 588300384823-934 із текстом «Я – ЛОХ» та отримай чудовий шанс прийняти участь у розіграші одного з 300 000 тисяч звітів про доставку! Не витрачай ані секунди! Пиши якомога швидше, бо лише сьогодні вартість одного смс-повідомлення становить 320 гривень (включаючи ПДВ, + готельний збір, + збір за паркування автотранспорту, + збір із власників собак)»…
  А наше шоу продовжується тож безрадісно констатуємо, що кінець світу ще не настав! (сміється)… «То як же тоді відрізнити молоду, соковиту печінку, від печінки яка пролежала в морозильній камері декілька століть?» - Ніяк! Зробити це просто неможливо… залишається розраховувати лише на сумлінність Вашого продавця… Так, вважаю, що з печінкою ми розібралися… Наступне - кров, в якій ми будемо смажити нашу печінку! Якщо кров та печінка купувались в різних місцях, тобто не від одного донора, то не пожалійте кошти на аналіз групи крові яку ви придбали і в якій зберігалась печінка - мають збігатися… В протилежному випадку Ви провидите безсонну ніч в обіймах з парашею. Також я рекомендую брати натуральну кров! Підкреслю слово натуральну – всі ці гідралізовані желатини, поліглюкліни – це все пуста трата часу, або інакше кажучи. – пісна ху…ня. Отже наливаємо в ємкість з нашою печінкою 300 мл. Крові і кладемо у духовку на 45 хвилин! Все? Ні… Чи у Вас не виникло питання: «А хіба не треба чимось приправити нашу справу?»… І справді так, скажу я Вам… І відразу очікую друге запитання: «А чим ми будемо приправляти її?»... Дуже доречне запитання… Я би зробив це так: кокс, метадон та трохи шавлію… Головне з шавлієм не переборщити, а то все зіпсуєте… Для тих хто любить по-міцніше - замість коксу покладіть пів чайної ложки героїну…
   
• 13:13 30.10.2011

  #221213
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Чорна Кулінарія (ч. 3)
  
  Доречи, а чи знаєте Ви, як дізнатись скільки в героїні набадяжено тайду? Це дуже просто зробити… Треба кинути в пральну машинку брудну сорочку та засипати гертайд – якщо сорочка повністю відіпралась – шукайте іншого баригу (сміється)…О, лише подивіться тільки на мої котли, які я спер сьогодні в метро – годинникова стрілочка поблизу п’ятірки, а хвилинна зупинилась на дев’ятці… А значить саме час зіграти у вікторину «Кр-аї-на лу-пиз-д-нів»!!! Ого-гов!!! І сьогодні до нашої студії додзвонився – Тарас!!! (звідусіль лунають аплодисменти)…
  - Алло!? Алло! Я вже в ефіре? – (басистий голос, сільський акцент - БГСА).
  - Саме так, Тарасе!!!!!!
  - О! їба..и мене в сраку! Ніх..я ж собі! – (БГСА).
  - А я нагадую тобі, наші прості правила – ти маєш відгадати число, яке я щойно загадав!!! Ого-гов, Тар-тар Таррасе!!!
  - А яке максимальне число може бути загадане? – (БГСА).
  - 143, 393, 593, 394, 001
  - Ой, бля… - (БГСА).
  - Але якщо ти вгадаєш – ти отримаєш 10 000 доларів!!!!! Готівкою!!!
  - А? (хи-ги). А якщо не вгадаю? - (БГСА).
  - То тобі, яйця відрубають… (тиша). – Що ти?! Я ж пожартував! Ти всього-на-всього проеб..ш ДЕМОКРАТІЮ!!!
  – А ну тоді певно можна зіграти! - (БГСА).
  – І так… тар-тар Таррасе!!! Яке я число щойно загадав?
  - И…? И-и? Еееее… Чотири… - (БГСА)
  - І це правильно відповідь! ! ! (звідусіль лунають гучні аплодисменти)… Рахуй вже, що в твоїй кишені 10 000 доларів! ! ! Проте, якщо ти знову вгадаєш яке я загадав число – ТО ОТРИМАЄШЬ 20 000 доларів!!!! ААААА!!!
  - Я згоден……. - (БГСА). - И…? И-и? Еееее… Чотири…
  - І це знову правильна відповідь! ! ! (звідусіль лунають гучні аплодисменти та жіночі скріми)… Ти щойно виграв 20 000 доларів! ! !
  - Заєбі..ь! - (БГСА)
  - А якщо ти знову вгадаєш, яке я загадав число – ТО ОТРИМАЄШЬ 100 000 доларів!!!! ААААНГНЕ?»?(Нгшгщш2г2898)(«*»(*?*98гЬТ»Т»Тт))АААААААААА!!! ААА!
  - Я згоден……. - (кінський сміх, БГСА). - И…? И-и? Еееее… Чотири…
  (тиша)………………………………………………………………………
  тиша………………………………………………………………………..
  тиш…………………………………………………………………………
  ти…………………………………………………………………………...
  т……………………………………………………………………………..
  Тар-тар Таррасе!!!!!!… ти проїб..в… Цього разу я загадав цифру «сім» а не «чотири»… Що ж ми забираємо до музею нашої передачі Вашу ДЕМОКРАТІЮ!!! (вигуки, свист)… – Асистентко, покладіть її будь-ласка між СОВІСТЮ та ХАРИЗМОЮ, та заразом передзвоніть хлопцям хай зайдуть до Тараса відрубають йому яйця!
  - Що??? – (зляканий БГСА).
  - Я пожартував!
  - Фу-у-х... – (видох з полегшенням БГСА).
  - Тарасе! Я пожартував тоді, а не зараз…
  - Як же це так??? – (тривожний, наляканий, скривджений БГСА)
  - Нічого не знаю Москва пиздам не вірить і ми не будемо!
  - І що мені робити – (дуже наляканий БГСА).
  - Що-що?! Готуй яйця, дибіл… А зараз реклама!
  
   
• 13:14 30.10.2011

  #221214
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Чорна Кулінарія (ч. 4)
  
  Реклама: Незабаром… Тільки на нашому каналі… Вперше в Україні… По мотивам фільмів «Будинок воскових фігур» та «Техаська різня бензопилою»… Нове реаліті-шоу - «Я хочу вбивати»… Не пропустіть!
  І ми знову повертаємось до нашої студії і поки печінка смажиться ще трохи реклами!!!
  Реклама:
  «Чи вірити Ви в секс після смерті? Чому ні! Нова віагра «Адреналін» - шість годин чистого стояка, за будь яких обставин… І я запитую знову: «А тепер Ви вірити в секс після смерті?»».
  Реклама:
  «Ніч із іноземце? Ніч зі збоченцем? Ніч із бувалим збочинцем? Ніч із 40 азербайджанцями? – готель «Даунтаун» - ми можемо все!»
  Реклама:
  У вас зникла кішка – ми вирвемо Вам зуб… Від Вас пішла жінка – ми вирвемо Вам зуб… На Вашу тачку впало дерево – ми вирвемо Вам зуб… Стоматологічна клініка «Ми вирвемо Вам зуб» – ми вирвемо Вам зуб!».
  Соціальна реклама:
  Одна матір народила двійнят… ЇЇ двійнята народили трійнят… Трійнята народили четвірнят… Ви розумієте про, що я Вам розповідаю? Іде забруднення нашого ангельського світу… Але ми спроможні це змінити… Користуйтеся презервативами…….
  
   
• 13:15 30.10.2011

  #221215
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Чорна Кулінарія (ч. 5)
  
  Ого-гов! (звідусіль лунають гучні аплодисменти). Наша печінка вже майже готова і саме час зайнятися присипками… Для цього нам потрібна душа, при цьому дуже чиста… Тож души політиків, юристів, повій, наркоманів та інших спекулянтів нам не підійдуть… Найкраще, що я можу вам порекомендувати так це душа бібліотекаря… Чиста, прозора, без всяко зубожілого лайна… Або перукар, дещо гірше але підійде… Нагадую, що будь-яку душу можна замовити на порталі www.dushisellers.com.ua. Душу потрібно завчасно висушити в духовці при температурі 100 градусів 15-20 хвилин. Після цього вона стане крихка і Ви можете в будь-якій посудині подрібнити її до крихт… Цими крихтами ми посипаємо нашу соковиту печінку, і вуаля – все готово! Залишилось присолити/приперчити та покликати до себе друзів… На цьому все… В наступній передачі я навчу Вас готувати лазанью в томатній блювотині по-селянські… З вам був я – Борис Х..й… До нових зустрічей… На все добре…
  
  
  Автор: Mike Good
  
   
• 15:20 11.11.2011

  #221465
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  "Відпустка" by Mike Good http://www.ukrcenter.com/%d0%9b%d1%96%d1%82%d0%b5%....
   
• 09:28 15.11.2011

  #221587
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  "11.11.11. 11:11" by Mike Good http://www.ukrcenter.com/%d0%9b%d1%96%d1%82%d0%b5%....
   
• 18:50 19.11.2011

  #221732
  orklyn

  З нами від: 20:26 30.09.2011
  0 0
  Микола ХОЛОДНИЙ
  
  КАРАМБОЛЬ
  
  І мертвим, і живим, і ненародженим...
  
  Щось багато балакаю я.
  Ну, кінчаю. Ти чуєш, кінчаю.
  І на тебе в кущі солов’я
  Доручаю.
  Бив по кулях більярдних без промаху я,
  По дірках у куточках скучаю.
  Покажу тобі, мила, кия -
  І кінчаю, кінчаю, кінчаю...
  Скільки в космосі Сонць і Земель -
  Поступово цікавість втрачаю.
  Посмокчи, посмокчи карамель,
  І - кінчаю.
  У затоці мій човен, але ж
  Глибину в ній раз-по-раз вивчаю.
  Ще секунду на ґумі полеж -
  І, їй Богу, кінчаю.
  КПУ, КПК, КПЧ,
  Ревматизм і листок молочаю.
  Та не там мене зовсім пече.
  Я, нарешті, кінчаю.
  Не дави, це тобі не мопед.
  Не кривися, що руку вмочаю,
  Наче лапу ведмежу у мед.
  Вже кінчаю.
  Не бере мене кава, ні чай.
  Твої перса солодші від чаю.
  .............
  Хлюпнув кип’ятком? Ох, вибачай.
  Це вже, мабуть, кінчаю.
  
  8.07.93
  
   
• 20:02 23.11.2011

  #221898
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Beherovka by Mike Good http://www.ukrcenter.com/%d0%9b%d1%96%d1%82%d0%b5%....
   
• 21:41 21 січня

  #225315
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  Я т ВОНО(А) - ДАЖБОГ     
  
  Ми з нею займались сексом. Саме в цю мить. Стара добра «собача поза»… Вона тихенько стогнала, а я робив все мовчки… Майже мовчки… Іноді з мене, вилітало щось підсвідоме і незрозуміле… Це був черговий секс із серії «щоб чимось зайнятися». Я думав про те, що сьогодні ввечері будуть грати Маямі та Даллас і треба обов’язково подивитись цю гру, а вона міркувала про те, що буде в наступній серії «Блю Маутінг Стейту» та що витребувати з мене на свій день народження. Секс не клеївся. Було дуже скучно, тому я вирішив поки є вільні хвилини, ще раз роздивитись її кімнату.
  ЇЇ кімната мені нагадувала великий акваріум без води. Підлога була застелена м’яким килимом кольором шкільного автобусу, що асоціювався в мене з піском, шпалери були кольору яєць дрозда - нагадували скляні стінки акваріуму, а безліч горщиків різної форми, розміру та забарвлення з рослинами – були підводною флорою.
  Рослини були скрізь – на комп’ютерному столі, який знаходився напроти ліжка, з обох боків від ноута, на білосніжному підвіконні, на полиці для книжок, на тумбі з правої сторони від ліжка, на невеличкій шафі ліворуч від ліжка, якусь суку вона постійна тримала під ліжком, або ж намагаючись її вбити, або ж дотримуючись рекомендацій якогось підора, якого вона знайшла на якомусь там форумі для якихось там підорів, і який наче б то був невйобним селекціонером (а мені завжди він нагадував якогось задрота з гідропарку) ; а ще в неї була пальма на ім’я Кеша, родом з Північної Гвинеї чи ще хуй звідки, точно не пам’ятаю, але в паспорті рослини все чітко вказано (стосовно цього: перше що мене просто ґвалтувало – у якось африканського вінику (уявити навіть не можу, як би вона розсердилась, якщо б я назвав при ній Кешу віником ! ! !), бо таких Кеш в Північній Гвинеї, як у нас гівна на птахофермі є свій сука паспорт (цікаво а ідентифікаційний код? відоцтво про народження? військовий квиток? Ні? Чому, ні???); друге – в неї є ім’я (про себе заміть Кеша я називаю її Гівнеша), а не жирно як для віника?). Цю Кешу подарував її мати (з нею в мене пипець,а не відносини) коли вона успішно скала вступні іспити до нашого університету (насправді, через великий недобір тоді приймали абсолютно усіх, але вона батькам розповіла, дещо іншу історію). Кеша коштувала, як б/вушна іномарка після капремонту. Ось така в неї була пальма.
  При цьому ці горшики та вазони з їх вічнозеленими, які мене неабияк дратували, частенько ставали причинами невеличких міжусобиць між мною та нею. Я постійно наступав у них, ламав ці чудесні творіння, забував їх поливати, коли вона кудись від’їжджала, заливав їх занадто, так що їх коріння плавало у воді як дельфін, насипав забагато мінералів та фотохуйні через що вони пересихали, жовтіли. Взагалі недолюблював я цих зелених, як бачите…
  Я її знав вже більш як три роки, проте вона постійно не переставала мене дивувати. От і сьогодні, розглядаючи кімнату я помітив дещо незвичне – якусь (це не ікона, але щось на кшталт) прямокутну картину чи гравюру, якої, ще позавчора (день мого попереднього візиту в цей райський куточок землі) не було. На картині (чи гравюрі) був зображений, бюст якогось чоловіка, засереднього віку, але не старого, з довгим сивим незаплетеним волоссям, карими очима, густими бровами, сивою бородою, з якимось золотим амулетом, з червоним та зеленим дорогоцінним камінням в розміщеного по колу, на широкому лобі, одягнутого не то у білу рясу, не то у сіру вишиванку з червоним візерунком на комірці; а позаду чоловіку, виднілось велике коло (хоча насправді ми можемо лише припускати, що це коло, оскільки ми бачимо лише півкола) кольору кукурудзяного зерна із невеличкими товстими трикутними з зовнішньої сторони кола по всій його довжині, в середині яких зображені різні нерозбірливі символи. Чувак дивився прямо на мене своїм спокійно-гіпнотичним поглядом, так, що мені на декілька секунд стало дещо не пособі і я збився з обраного нами темпу (adagio) і не попав у черговий боді-такт.
  - Що ти тупишь, - з докором сказала вона мені, - я вже майже настроїлась на потрібну хвилю.
  Я миттєво вернувся в гру.
  - Чуєш     ! - кажу я їй майже пошепки, щоб якщо це якийсь важливий чел, то щоб він не почув мене, - а це хто такий в тебе? – вона повернула голову мене, а я очами та бровами показую в сторону ікони.
  - А це… - гучніше ніж звичайним голосом відповідає вона мені, - це Дажбог – язичницький Бог сонця та врожаю! ! !
  - І що він робить у тебе в кімнаті? – запитую я.
  - Ну як же, в мене стільки рослин тут. – відповідає вона, - Ну якщо він тебе дуже бентежить то і відволікає то…
  - Та ні…. Наче б то… - невпевнено відповідаю я.
  Я дивлюсь знову на картину, а Дажбог дивиться на мене, але чомусь мені тепер здається, що його погляд якийсь насторожуючий та непривітний. В середині мене, щось не приємно занило, і я, мало знову не вийшов зі гри. Вона це стопудово відчуло, але цього разу без дорікань на мою адресу.
  - Чуєш     ? – знов шепотом питаю в неї я, - а нічого, ну… що ми тут у них на очах, ну…    
  - Що? – роздратовано питає вона. – У кого в них?
  - Ну не в них, - виправляюсь я, а в середині себе відчуваю, як наче щось давить мене, - у нього… А до речі… А як, ну… як у них… у язичників з сексом було? Дажбог не образиться, що ми тут перед ним… ну цей…? – і знову збиваюсь з темпу.
  - Секс для язичників – природній прояв фізичного життя! – з інтонацією «мов я така розумна, а ти ні!» відповідає вона, - так, що гадаю - «Ні! Не образиться».
  Я знов дивлюсь на нього і його погляд стає наче добрішим.
  - В мене вже криша їде, - думаю про себе.
  - Але якщо він тобі заважає     , - продовжує вона говорити дещо зверхньо – то можеш його зняти… - вона робить паузу, і в новому реченні починає розтягувати кожне слово, - Б-о я-к-щ-о т-и щ-е р-а-з з-і-б-’-є-ш-с-я-, то…
  Я знов збиваюсь. Цього разу конкретно збиваюсь, впритул до повної зупинки руху. Лише її попа двигається туди сюди, вдаряючись легенько об мене…
  - Що таке???? – вона розлючено кричить, повернувшись до мене, - зніми його вже блять, як не можеш!
  - Та справа тепер не в ньому… - відповідаю я.
  - А в чому тоді!? – вона продовжує свердлити мене очима.
  - В тебе заставка на ноуті рухається чи що?
  Вона дивиться на екран ноуту потім раптово скрикує (дуже голосно), потім в одну секунду вириває з ліжка простирадло та швидко укутується в нього, залишаючи мене, самотнього, голого, із завислим в повітрі болтом, посеред ліжка.
  - Ні! Це вебка! - істерично відповідає вона зі переляком в очах, - прога глючить і сама іноді дзвонить!
  Я просто зомлів від почутого. Розуміючи, що в цю мить на мене голого хтось дивиться, мені стало навіть соромно, і я не наважився повернутись знову до вебкамери
  - Вась… - в неї дуже переляканий голос.
  - Що? – збентежено і водночас роздратовано питаю я.
  - Це моя мама…
  - Що!?      Віддай простирадло! Мені ж прикритися нема чим! Добридень Лідія Андріївна!      
  
  
  Автор: Mike Crusher
  
   
• 21:24 25 січня

  #225657
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  СПОВІДЬ КІНЧЕНОЇ ЛЮДИНИ
  
  Я кинув пити і життя стало іншим… не знаю чому я це зробив, а точніше як це зі мною сталося??? Я хочу Вам розповісти свою історію, можливо вона Вам чимось допоможе, чомусь навчить чи від чогось вбереже…
  Одного ранку я прокинувся, з лякаючою думкою, що я більше не хочу пити. Я не пам’ятаю зовсім цей ранок та не може детально описати свої тодішні відчуття. Хоч це і смішно, адже такі дні люди зазвичай запам’ятовують на все життя, але я, чесне слово, не пам’ятаю нічого… Навіть не сможу вказати, що це за день був… понеділок чи середа? А можливо навіть субота? Я не пам’ятаю чи було сонячно тоді чи було похмуро, чи була в той день спека, а чи накрапував дощ? Чи було в мене тоді злісне похмілля чи легке? Але це в принципі не зовсім важливо…
  До цього дня я пив як всі люди – усе, всюди, з будь-якого приводу, з будь-ким… незважаючи на погоду, будь то дощ, сніг, чи холод… незважаючи на місце - затишне кафе чи псевдофешенебельний говнобар, під’їзд чи гаражі… незважаючи на настрій, час, зайнятість, на те, що завтра рано вставати чи йти на якусь ділову зустріч… - ну взагалі пив як всі нормальні люди… а потім проснувся і все…
  Спочатку, я гадав, що це якась забавка, незвична гра, яка скоро набридне мені; мені навіть було дещо цікаво, самі розумієте, я думав тоді так: «Цікаво! Як це не пити?». Так пройшов день, потім другий, третій, тиждень, другий, третій.. Мої друзі, які до цього часу казали «нічого… буває… воно скоро пройде… не хвилюйся особливо… все буде гаразд…» почали за мене хвилюватись, казати мені про небезпеки, але вже було занадто пізно… я вже підсів на тверезість і нічого не міг себе контролювати, хоча продовжував нагло брехати їм в очі, запевняти в тому, що я все контролюю, що в будь-який час я зможу зав’язати з цим. Пройшло декілька місяців боротьби за мене, поки останній іскра надії згасла в очах моїх вірних товаришів… і вони відвернулись від мене… стерли мене зі своєї пам’яті, наче гумкою нецвітний олівець, видалили наче пошкоджений файл з системного диску, додали в чорний список ізгоїв, зробили вигляд, що мене не існує, що я вмер… Хоча я їх повністю розумію…
  Гмм.. Раніше, коли я пив, в нас була чудова компанія, в якій нам було весело та хороше… ми збирались разом, на всі гроші, що в нас були купляли спиртне та цигарки, розмовляли про щось чоловіче по-чоловічому, про футбол, тоталізатори та бухло, ще там про щось може. Мені здавалось, що в нас так багато спільно, що ми такі схожі, наче всіх в нас є єдиний спільний початок… а сьогодні… я вже ледве пам’ятаю, кого як з них звати. Буває йду десь, бачу лице, знаю, що це мій знайомий, а пригадати хто він не можу.
  Тоді, пам’ятаю, в нас було все, що нам потрібно, нас єднала спільна мета до якої ми йшли всі разом, кожен вечір – нажертися до безтями… тепер я безцільно блукаю у сутінках, з яких не можу вийти… Я почав займатися спортом, правильно харчуватися, висипатись, читати книжки, перестав постійно запізнюватись на роботу… по вихідним, я виходжу на пробіжку, і біжу куди очі дивляться, чудово розуміючи, що не зможу я нікуди втекти від неї… від тверезості нікуди бігти. Вона слідує за тобою куди б ти не пішов, стежить за кожним твоїм рухом, іноді, мені так здається останнім часом, вона читає мої думки, та навіть маніпулює моєю свідомістю; кожну мить вона виниряє в океані моєї душі мов хижа риба, з широко роззявленою пащею, повною гострих зубоподібних лез, що перемелюють мене та моє внутрішнє я, так зване его, яке все ще прагне зламати цей окупаційний режим, на мілку пилу, нездатну вже ні на що…
  Ви не повірите! Але я тепер не можу витратити свою заробітню плату! Жалюгідні тисячу п’ятсот, які я отримаю на початку місяця, в кінці місяця перетворюють я в тисячу двісті… Я витрачаю лише на поїздки в громадському транспортні… Раніше, я міг за пів тижня потратити всю свою заробітну, ще й залізти в борги! А тепер… я навіть почав копити… Раніше це було мені не потрібно, я знав на що витратити зароблені гроші… Купив собі пиво чи рево, купив вірному товаришу того ж самого, підійшли ще двоє вірних друзів, купив їм… Потім всі разом скинулись на горілку чи коньяк, а якщо ні в кого немає, то я сам з радістю куплю пляшку-другу - це ж мої вірні друзі! Мені для них нічого не шкода! Дружба, я вважаю, що це одна із небагатьох цінностей, яка в нашому двадцять першому сторіччі – сторіччі падіння моралі, спустошення чуттєвості, підмінні істинних цінностей дешевими неякісними мильними підробками-напівфабрикатима, що прищеплюються молоді брудом, який ллється з телеекранів, радіоефірів та по локальним підключенням; віці - жорстокості, мародерства, культу насильства та обману; в епоху – блюзнірства, меркантилізації будь-яких взаємовідносин чи стосунків, нарцизму та непробивного похуїзма до чиєїсь біди чи стороннього горя… ; дружба! – це те єдине, що в нас зосталось… чим ми ще можемо по-справжньому пишатись та мусимо берегти, щоб не впасти у прірву цілковитого хаосу та розпусти!
  
  Гм… Ні! Ви може не так подумали! я не зовсім нікчемний трус та безхребетний амеба! Принаймні на самому початку цього шляху до безодні, я не був таким точно! Тоді, я спробував будь-що повернутись до нормального життя. Мої вірні друзі, зробили все, щоб допомогти мені. Ми всі зібрались, поговорили серйозно, я нарешті визнав, що це не правильно, і мені потрібна допомога… Я довго відговорював їх, але врешті-решт вони переконали, що сам я вже безсилий що-небудь з собою вдіяти. Я дав грошей та вони сходили в магазин з якого принесли спиртне, яке мало мене врятувати. Я через силу та внутрішній відразу, яка захопило моє, тоді ще не зовсім мертве нутро, випив разом зі всіма коньяку, але ніякого полегшення не прийшло, а навпаки в середині мене виникло таке відчуття, що мене безжально ґвалтують розколеними хуями. Вони сказали: «терпи…, таке буває після довгого привикання…, ніхто тебе не заставляв кидати пити ти це зробив свідомо…, ти сам у всьому винен так що ти мусиш терпіти…» Мені налили знову коньяк, який я випив наче в стакані замість цього благородного напитку була гидотна слизь. З першого ковтка мені захотілось кинути стакана землю, виплюнути всю рідину та більш нікого не пити, але я неймовірними зусиллями все ж таки, проковтнув усе до останньої краплі… а потім на мої очах з’явились сльози, а обличчя стало неприродно швидко червоніти… я щосили закрив свій рот, але нічого зробити не зміг – з мого роту вилетіла болісна, блювотна стрічка, яка унесла останні мої надії на порятунок. Потім хтось із моїх друзів, сказав, що я вже не «мужик», а хтось інший додав «блядський зрадник». Я зрозумів, що я їх підвів, і мені стало так соромно і дуже не хотілось дивитись їм в очі після цього, але все ж таки я подивився в їх сторону, думаючи про себе, що нехай їх погляд розірве мене, бо я дійсно цього заслуговую… я заслуговую на розстріл на місці, на розтин на місці, на будь-що на місці…. але коли я підняв очі, то побачив, що вони вже давно не дивляться в мою сторону, а спокійно продовжують пити. Тоді я вмер.
  Я безшумно пішов додому, та ліг спати, оскільки почував себе жахливо. Ніччю мене лихоманило, рвало та трусило. Я марив до ранку… А на ранок, коли я прокинувся з мідною головою, пронизливим болем у шлунку та подвійною відразою до алкоголю… я зрозумів… що це кінець, і не помилився у виводах. Більше, з того часу, а це вже майже як два роки, я не випив ні граму спиртного. І мало того, в мене за весь цей час ні разу не виникло найменше бажання випити спиртне… Я розумію, що це не нормально, що такі люди, як я це вимираючі вид, приречений на невідворотну загибель… але що я можу вдіяти???.......................................... Я не можу заставити себе випити!!!............................................... ПРОСТО не можу!.......................................... Мені не хочеться!! ………………………Не хочеться!! …………………………..НЕ ХОЧЕТЬСЯ ЦЬОГО!!! ………………….. Просто не можу сказати алкоголю «Так!» … така моя пропаща доля… я розумію… я дефективний урод, моральний збоченець наплювавший на святі звичаї людського життя, антихрист, що помочився у життєдайний колодязь, з якого всі черпають воду, потвора на яку не можливо дивитися без відрази, бридка суміш лімфи, білка та гівна, що помилкова була створена в образі людини, злоякісна пухлина, яку неможливо вирізати, яка вбиває свій організм, ходячий мертвець серед милосердних янголів, невиліковно хворий, що кожен день чекає на смерть… якого не потрібно жаліти та виправдовувати, оскільки він сам у всьому винен… І я Вам всім хочу сказати гірку правду…
  - Привіт. Мене звати Андрій... І я тверезник…
  - Привіт Андрію! (хор голосів із залу, що звучать не в унісон один одному)   
  - Так добре Андрію, чудова промова, хто хоче ще з присутніх бажає виговоритись?
  
  Автор: Mike Crusher
  
   
• 17:58 02 лютого

  #225975
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  Особливо небезпечний!
  1
  - Це «квітка», прийом! Група «А», прийом!?
  - Група «А», слухаю «квітка»!
  - Група «А», Ви на рахунок три взриваєте вхідні двері, і прямуєте по коридору. Другі двері праворуч він! Він - особливо небезпечний! Повторюю! ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ!!! Дозволяю застосовувати зброю при найменшому супротиву, найменшій небезпеці, як зрозуміли група «А»?
  - Все зрозуміло «квітка», кінець зв’язку…
  - Да вбереже Вас Господь!
  
  2
  - Я в середині, А-А-АА! Я нічого не бачу, потребую підмоги! Першого ранено осколком від двері, при взриві! Другий де ти?
  - Це другий кеп, я позаду Вас із третім, четвертим, п’ятим, шостим, сьомим, восьмим, дев’ятим, десятим…
  - Досить другий! Все зрозуміло! Нам потрібно ще три гелікоптера та декілька штурмових загонів…
  - Кеп, пройдіть будь-ласка вперед, ми з третім не можемо пройти у двері!
  - Ах так, точно… Я просуваюсь в середину… Як же тут темно і страшно… Я зовсім нічого не бачу! Ви суки, не штовхайтесь кажу мені страшно та я нічого не бачу!
  - Капітан, це третій!
  - А-ааа! Суко! Ти мене налякав блять! Що тобі треба?
  - Капітан, я намацав вмикач світла може ввімкнути?
  - Третій ти зовсім хворий чи що? Якщо він нас побачить, нам всім піздец! Ви особливо небезпечний !!! (майже істерично)
  - Капітан! З першої двері хтось виходе! Це якась жін….
  - А-а-ааа! Стріляйте! ВСІ СТРІЛЯЙТЕ!!! (та-та-та-та-та-та-та-та-та), блять в мене закінчились набоїв!!! Прикрийте мене хто-небудь!
  - Капітан, та вона вже мертва давно!
  - Хто це сказав?
  - Це я четвертий!
  - А ну увімкни світло……………………. Ага точно мертва! Давай вимикай! Фух… Йдемо далі! Обережно не перечепіться через її ногу!
  - Капітан, це її голова!
  - Ясно! Тоді обережно не перечепіться через її голову! Стоп! Ось його вже двері! Ну хлопці! Вперед!!!
  
  3
  - А-а-а-а—а-а-аа-а! Де він? Де він? Я нічого не бачу!!!!
  - Це четвертий. Я бачу його він спить в ліжку! Чекаю на Вашого наказу!
  - Всі на нього хопаємо!!.......... А він мене вкусив блять!...........
  - Капітан це я….. ((( четвертий!
  - Ну четвертий! Ладно…….. На підлогу його! Давай-Давай …………….. Ногами! Ногами, кажу………………. Що за звуки? Що він робить? Я не зрозумів!
  - Капітан це третій, здається він плаче!
  - Він в кайданах вже?
  - Так капітане!
  - Фух!!!! Дайте я гляну на нього……… О мразь, яка….. Скільки тобі років?
  - Одинадцять!
  - О мразь яка!!!!!! Ви тільки подивіться! Всі покличте нехай подивляться!!! Яка все ж таки мразь!
  - А що він зробив хоч?
  - Це хто питає? Четвертий? Ти і уявити не зможеш! Він скачав три пісні!
  (четвертий: бле-е-е-е-е!)
  - Четвертому погано! Повторюю його вирвало! Швидку негайно! А цього, тьфу бля…………. В машину!
  
  
  
   

Українська контркультура