Український Форум :: Українська Література

• 18:26 17.11.2011

  #221673
  orklyn

  З нами від: 20:26 30.09.2011
  0 0
  Віть Вітько "ЯЦИК"
  
  
  Аліс яцик ан аток.
  Ощан іцик молоток,
  
  молоток – котолом?
  Ербод іцик із котом.
  
  Ще б пак –
  десять слів навспак.
  
  
   
• 14:10 07.12.2011

  #222234
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Нотаріус
  
  Нотаріус спить, час іде не чекає,
  Годинникова стрілка мов шалена летить.
  Земля вже убралась у вечірній наряди,
  А в його новому офісі, все ще світло горить.
  
  Нотаріус бачить у сні не майбутнє,
  Не зомбі в крові і не голих жінок.
  А підписи, файли, печатки – злі будні,
  А також великий іржавий гачок
  
  В його серці туга, ну звідки взялась то?
  Є діти, є жінка, грошей дохуя…
  Квартира у центрі, стабільна зарплата,
  А щастя немає в житті ніхуя….
  
  Від купи паперу біліє підлога,
  Комп’ютер та стіл – кожен день, кожну мить.
  Дзвінки телефонні, щоденні турботи
  А життя упливає, життя не стоїть…
  
   
• 13:26 10.12.2011

  #222305
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  1 травня. Іллінойс
  
  
  Думки майоріли різнобарвними кульками
  Звідкись доносилось: «Ура!! Первое мая!!!»
  Черешні вибухали пишним цвітінням
  А хлопці з гвинтівками марширували
  
  Десь поруч діти грали в вампірів
  Тікали від сонця друг друга кусали
  А диктор кричав що є сили у натовп:
  «Коммунизм! Ебануться! Товарищи! Партия!»
  
  І так заштиняло навколо весною
  Яка чесно спала в своїй параної
  Що танці під «смереку» кінчалися оргазмом
  А буфетниці Зої подарували шампанське
  
  І зорі на небі обкурилися в манку
  І літо увірвалось з напалмом на танку
  Усіх хто живий обпікало промінням
  Душило, сушило, вбивало тіні
  
  А натовп п’янів день за днем, щосекунди
  І пляшки з під пива летіли у сосни
  А диктор тим часом перебрався в мурену
  З трибуни піарів аборти та бомби
  
  Годиннику зле, його стрілки літають
  Буфетницю Зою тепер знову тарять
  Обойма порожня діти б’ються прикладом
  А небо уявило себе мармеладом
  
  Ось осінь з кровоточивим стягом прийшла
  І диктор з трибуни «Ура, бля!!! Ура!!!»
  Розмови стопе… руки вгору… до стінки
  Нові часи – нові розцінки
  
  Із тріщин вилазять гадюки щасливі
  А діти дорослим копають могили
  Годинник стріляє «сім сорок», «два десять»,
  А натовп уже штурмує Одесу
  
  «Давайте її назвемо Іллінойс?»
  І буде там блудство, і буде там совість..
  І будемо щасливі, гламурні, набожні
  Збирати на поминки загублені гроші
  
  В снігу чатувати свої лихоліття
  Кінчати з життям у безбарвному світі….
  
   
• 14:54 10.12.2011

  #222307
  orklyn

  З нами від: 20:26 30.09.2011
  0 0
  Тисну руку, Друже!
   
• 21:07 10.12.2011

  #222311
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  дякую
   
• 21:46 17.12.2011

  #222588
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Not far from hell
  
  *кока, міраж... божевілля, весілля,
  Ластівка тоне у власному тілі.
  Опіки скрізь, сатаніє юрба,
  Вермут п’янить, в душу лізе нудьга.
  Епопея, ідея, де ти, а де попіл?
  *лібідо - тематична локація спогадів.
  *і ти вже не хочеш, про те музика грає,
  І з нову на сцені сама помираєш.
  Серцевидка, розчавлена у світлі неону,
  *нова нічна зміна – пропозиція/попит.
  *елегантна сорочка поволі сповзає,
  Дегенерати із залу тебе свистом вітають.
  Ейфорія довкола, поки ти танцюєш,
  А далі… безодня, тишина та безлюддя.
  Дивно, як швидко все мінливе минає,
  * і ніщо вже не гріє в цьому холодному раю…
  
   
• 23:41 19.12.2011

  #222698
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Істота інфікована одягнуто зі зброєю
  
  Мабуть останні квіти… і все загасло світло
  Журбою оповита печаль із моноліту
  Несе сліпий світанок, черешні недостиглі
  Вчорашні люди ситі, сьогоднішній пиздець
  Сузір’я мельпомени і сині мертві вени
  Реальність, що за муром, блакитне небо буре
  Нічні жахи удень та мокре сире сонце
  Чотирнадцятий день…. В тринадцятім віконці…
  В чужій душі гниле…
  Нікого не бентежить – усі будують вежі!
  Полюють на бажання отримують мігрень
  Колготки та смартфони
  Пігулки та гондони
  Під патронатом Бога блукаємо по борту
  І тінь за ними йде..
  Це твій день ти вмираєш!
  Та чорний дим пускаєш
  Купаєшся у слизі – стоїш на тонкій кризі
  Ох ці житейські митку, як мертві незабудки
  У доменній печі! Черствий вогонь гарчить
  Очікуючи трупи…..
  
  І не діставшись раю, у пеклі помираєш
  Як всі звичайні люди…..
  Як всі в той світ ідеш…
  
  
   
• 21:32 27.12.2011

  #222950
  Mike Good

  З нами від: 21:36 26.09.2011
  0 0
  Ананасова Жаба
  
  
  Дівча зі вставною щелепою на стенді
  Колумбійська піжама і ерозія шлунку
  Ананасова жаба – нема порятунку
  І хурделиця стелиться немов проститутка
  
  Шамани і чакри кінчати-кричати
  Нунчаки, качалки, в качалках качаки
  І тендер для смерті зірвала весна
  Задуха, апатія, а на шиї струна
  
  Як би не те сонце уже б довелося
  Балакати з небом, дивитися в опції
  Кондуктор ведеться а значить я граю
  Фальшиве арпеджіо в фальшивому раю
  
  Біжу за тобою а ти в колісниці
  На сонці, у тіні, в калюжі чи димці
  А як не дожену? А як дожену?
  Пройду повз скажено себе прокляну
  
  За сміливе мовчання і бридке почуття
  За життя без життя без життя без життя
  Навіть є кнопка «Rewind» і є можливість нажати
  Але я знов вибираю в могилі лежати….
  
   
• 21:39 11 січня

  #223887
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  Діалог коли пивного кіоску
  
  
  
  Світанком коло «Пиво»-а
  Стояли три чуваки
  Всі у робочій шнязі
  Неголені, брудні…
  
  Один сказав: - Не варто!
  Все промине як світ…
  Сьогодні ти на вахті,
  А завтра у землі!
  
  А другий: - Ні не згоден!
  Життя таке святе!
  Все, що ти робиш потім,
  Тобі воно верне
  
  - Твоє життя це – стройка,
  Твоє життя - гівно!
  А верзеш про Бога,
  Навіщо це лайно?
  
  - В лайні лиш твої руки,
  Бо ти їх не мив як срав.
  Я знаю! Хочу! Вірю!
  У вищий ідеал!
  
  - Та ні! У що ти віриш?
  Знов перший закричав…
  - Ти подивись де диво,
  А де твоє життя?
  
  Твій Бог – це все шахрайство!
  Хтось видумав його!
  Він вигідний лиш владі!
  Щоб керувати добром…
  
  Щоб це було законне,
  А це було гріхом!
  А ви били поклони,
  Й не підвищували тон!
  
  - А я скажу Петрович,
  Що ти - дегенерат!
  При чому тут ще влада!
  Бог вищий від усіх влад!
  
  Бог – норма і моральність!
  Бог – правила життя!
  А ти вандал та бидло,
  Що піде у небуття…
  
  Твої слова вонючі,
  Цинічний шлак! Сарказм…
  Порочить вчення світле
  - Нехай розсудить Стас
  
  Стас подивився люто,
  На кожного із них.
  І голосом пречудним
  Промовив тихо він:
  
  - Не знаю я особисто Бога,
  Але кажу таке:
  Коли літак летить вниз
  Всі вірять, що він є!
  
  І сила ця незвична,
  Що названа життям!
  Початком є щось вище,
  Чим ти… Чи ти.. Чи я…
  
  Можливо не Ісусик,
  Можливо й не Сатана,
  Можливо чорний космос…
  Та зірок до хріна!
  
  Галактики, безодні,
  Портали та світи!
  - Стас! Ти ж німий із роду
  І весь аж притих…
  
  Ні пташечка, ні вітер,
  Нічого не шумить
  Зла тиша вуха ріже
  А серце аж біжить
  
  - Петрович ти це чув, ні?
  - А ти це чув також?
  - Давай візьмемо по сотці…
  - Ні, краще пів кіло!
  
  Стас, ти… як ся маєш?
  Чи добре тобі? Чи зле?
  А Стас лиш очима кліпа,
  У відповідь є «Меее»
  
  - Та шо б мене три рази!!!
  Ой ні, краще тебе…
  - От бачиш, підорасе!
  А все таки він є!
  
      Автор: Mike Crusher [Mike Good]
  
   
• 22:48 17 січня

  #224847
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  Королева
  
  
  Ти була б королевою всесвітніх бажань
  Які помирали ще до свого народження
  Але знову ідеш крізь натовп людей
  Святкувати у ванні своє день народження
  
  Каблучка зламалась, коли ти була в душі
  Холодна вода опікала та гріла
  І тіло кричало, а тіло мовчало
  А очі лиш бачили кахель та ширму
  
  Оргазм тобі не треба, ти шукаєш кохання
  І мертве небо носиш в своїх долонях
  Коли клеїш на щоки поцілунки холодні
  Збираючись знову піти до світанку
  
  Чия ти коханка дощу чи пітьми
  Кому ти даруєш обійми та лоно
  Чи хвати твого макіяжу, щоб йти
  Королевою аж до останнього стону
  
  
  
  Ти знаєш, що все до чого ти торкаєшся мре
  І рози в’януть, і полум’я гасне
  І знову на пероні не чекають тебе
  Але в твоїх очах знову надія на щастя
  
  Ти мов на ялинці де нема іграшок
  В пустій квартирі, де не зустрічають свято
  Обмінюєш рештки себе на розп’яття
  Коли йдеш додому заходиш кав’ярню
  
  Бажаєш щоб тебе зґвалтував невідомий,
  У домі, на стелі чи громадській їдальні,
  Задуваючи свічки, ти просиш у Бога
  Занадто відверте для Бога бажання
  
  І хоч твоя весна вже промайнула нажаль
  І осінь з дощами вже дивиться в небо
  Але ти ніколи не станеш моєю
  Тому що я привид, я привид для тебе…
  
  Автор: Mike Crusher [Mike Good]   
  
   
• 22:04 06 лютого

  #226139
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  L;
  
  Пустота не лякає,
  Коли від тебе тікаю.
  Коли у собі варюсь,
  А на тебе спускаю.
  Коли бачу межу!
  І тебе за межею…
  Коли хочеться стати,
  Травою в пустелі.
  Чи у твоїй долоні,
  Отруйним плющем.
  Чи у твоєму полоні,
  Кислотним дощем!
  Чи у ванні, на стелі,
  Невидимою тінню.
  Глибоко ж увійшло лезо,
  У моє сонячне сплетіння.
  І у кризі очей,
  Мене вабить байдужість.
  Вона валить, пече,
  І кричить що врятує!
  Але подвоюють біль,
  Ці криві дзеркала.
  І як завжди мене,
  Доїдає пітьма
  Все! Врятован… віднині
  Я не знаю про тебе!
  Лише пензлі шукаю,
  Щоб розкрасити небо,
  Але похмурість чомусь
  Не лишає кермо?
  І все життя після тебе,
  Суцільне дерьмо…
  Вже дванадцять! підйом!
  Чи можливо відбій?
  Що за день? Що за тиждень?
  Коли закінчиться бій?
  Хто гукає? Хто ходе?
  Нікого… Я сам…
  Ріжу свої вітрила,
  Палю небеса.
  Ця кохання червове,
  Немов пробливатись…
  Після нього мені,
  Необхідно нажратись!
  Подивитись ТВ, перекрасити стіни,
  Змінити номер телефону,
  Та білизну постільну.
  Щоб нічого твого,
  І нічого про тебе.
  Але знову у сні,
  Осипається небо,
  І в очах моїх ти,
  А в твоїх очах я.
  А потім годинник…
  І знову життя…
  
  
  Автор: Mike Crusher
  
   
• 08:09 07 лютого

  #226148
  Ігор Рубцов

  З нами від: 10:41 26.10.2011
  0 0
  Колись вирішив взяти участь у радіоконкурсі і написав віршика:
  
                     Віршик на "п"
  
             Пісні проспівали поскубані півні,
             Приліг під порогом покусаний пес,
             Полізли по пню печериці поживні:
             Провіщують, певно, приємний процес.
  
             Прокинься, побачищ подачку природи,
             Північний періщив примхливий потік.
             Парад парасольок підняв по погоді
             Порепаний пень. Подивись, працівник!
  
             Повітрям п"янким перехоплює подих,
             Південним поривом пантрає поля,
             Прелюдія поклику правил природних
             Покою птахів повсякчас позбавля.
   
• 00:21 08 лютого

  #226167
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  невидимки
  
  Зашиваю очі… - Лечу!
  Куди? Серед ночі?
  Збираюсь пірнути,
  У пекло… Забути,
  За все чим плачу!
  І чим бачу… Світанок вмираю…
  Наливаю до краю,
  Ще сто капель раю.
  І знов лихоманка,
  Бентежна коханка,
  Стирає з лиця макіяж.
  Середа… На живця…
  Мабуть лідер продаж?
  Ця реклама в метро,
  Посприяла мені!
  Але знову насильство,
  Захоплює дні.
  Що ідуть чередою,
  Мов вагони сумні,
  Ось така неприємна концепція:
  Контрацепція в серіях,
  Індульгенція в спеціях.
  Кровотеча… В пісок,
  І тебе не дождешся…
  Я плюю в невідкрите вікно,
  І лягаю дно…
  Щось в мені кричить-плаче
  Статично вмирає,
  Я йду крізь весну… все рівно…
  /////(пауза)////
  Мучить спрага…
  І хочеться в зграю…
  ////(ще одна)/////
  На перерві… - Дощу!
  Свою душу мочу.
  Лише від тебе торчу,
  Спеціальність: «Ніхто»!
  Цілий день роздаю,
  Папірці у метро…
  Вечорами, тону,
  У суму та в диму.
  У спиртовій війні,
  На снаряди дурні.
  Мені по… Я нескінчений планктон…
  Може завтра не я,
  Але буде нове ім’я,
  Нове тіло – замість мого…
  А мене у труну,
  На три метра у тьму
  Через тиждень ніхто не згадає…
  
  
  
  
   
• 17:03 09 лютого

  #226192
  Mike Crusher

  З нами від: 21:27 11 січня
  0 0
  BIG POBIG
  
  
  Знайшов кнопку, що вмикає мозок – натискаю
  Жовту… В середині щось «пец» - відкриваю
  Очі… Бачу яскраве світло, та закрите вікно
  За вікном летять товсті сніжинки… Лайно.
  Посміхаюсь, хоча в голові непорядок,
  Дезорієнтування… неначе вчора втратив свідомість.
  Доречи я лежу, і не чую ні звуку,
  Переді мною з’являється мама – Вона в усьому чорному…
  Мабуть здохла собака… Хуйово…
  Вона мені щось каже, але я нічого не чую,
  Намагаюсь пояснити їй, але вона не помічає.
  Заходить лікар… Опа! Так я в лікарні?!
  Виходить собака тут не до чого… Це гарно!
  Вони про щось говорять, а мені стає нудно,
  Шукаю навушники… Бля! Руки прив’язані!
  До ліжка… Чому? Що я накоїв?
  Врешті-решт, в чому мене звинувачують?
  Палю у вікно, за вікно ніхую…
  Лише сніжинки летять, невідомо навіщо…
  Лікар зникає… Мама виходе за ним.
  Двері зачиняються, вимикається світло.
  Лежу, намагаюсь згадати що-небудь,
  Нічого немає… порожні тенета.
  А сам наче в кризі, сиджу в чужому тілі,
  Неначе потрапив на наркотичне весілля.
  Дивлюсь як зі стелі летить штукатурка.
  Праворуч, на тумбі червона пігулка.
  Раптово, вривається тип у піжамі,
  Кричить щось в притул - Я чую «Вставай бля!»
  Він дістає ніж і перерізає затяжки,
  Штовхає у спину і дихає тяжко.
  Він тягне за руки і я підвожуся,
  В його хижі очі з питанням дивлюся…
  Ми разом біжимо… куди? Невідомо…
  І все це мені видається знайомим…
  Якесь дежавю, не наче вже бачив,
  Усе це в якісь старій передачі?
  І крісло-качалку посеред коридору,
  І блимання світла біля чорного входу.
  Я чую «Давай!! Я їх зупиню»,
  І я вибігаю в непроглядну пітьму.
  Куди же біжать? Очі нічого не бачать…
  Позаду вже хтось мого друга фігаче…
  Біжу до паркану, а потім до парку
  Босоніж по снігу! В піжамі!! Ще й жарко?!
  Коли в скрині біль і я падаю вниз
  Папа! Непритомнію… Роблю крок за карниз…
  --------------------------------------------------------
  
  Знайшов кнопку, що вмикає мозок – натискаю
  Жовту… В середині щось «пец» - відкриваю
  Очі… і бачу маму перед собою!
  Вона комусь каже: «Вчора все знову»…
  
   

АЛЬТЕРНАТИВНА [ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА, МАРГІНАЛЬНА, ТРЕШ] ПОЕЗІЯ