Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 21 січня 2020 року

16 січня і 23 січня о 17.45 на радіо “Промінь” у передачі “Нація”...

Переглядів: 1139
Додано: 14.01.2011
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 7
  • 22:03 14.01.2011
    0 0
    Прес-реліз № 545

    “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”
    Радіорозповідь

    Дві неділі поспіль, 16 січня і 23 січня о 17.45 на радіо “Промінь” у передачі “Нація” слухайте розповідь Романа Коваля про його нову книжку. В ній розповідається про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, четаря УСС, повстанського отамана.
    Доля Михайла Гаврилка, уродженця Полтавщини, тісно пов’язана з долею українців Австро-Угорщини та Російської імперії, адже в історію він увійшов не тільки як митець, але і як провісник Самостійної України, як організатор війська (Українських січових стрільців та Сірої дивізії Армії УНР), яке і мало здобути національну свободу.
    Михайло Гаврилко – творець бурхливої Шевченкіани. Тараса Шевченка він увічнив у погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, медальйонах та у слові. Тарас Шевченко був для Гаврилка, поруч із князем Святославом, головною фігурою української історії та української духовності. Гаврилко вважав, що “кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів Україні за неї”. З вогненним словом Шевченка полтавський козак пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину. Під час Першої світової війни ведучи до бою свою чоту, сформовану з гуцулів та галичан, він звертався до Дажбога, щоб той охоронив його вояків, і до Сварога, щоб накидав на ворогів блискавок. Попри таку дивовижну для греко-католиків поставу, Михайло Гаврилко став одним з найулюбленіших старшин січового стрілецтва.
    Про Михайла Гаврилка хотів написати повість Юрій Липа, але трагічна смерть не дала йому здійснити свої плани. Ця книга є спробою втілити мрію Юрія Липи, який вважав, що “широке полотно його пригод, поданих у повісті, викликало би більше цікавості, як не один західноєвропейський динамічний роман”.

    Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
    Koval_r@ukr.net
     
  • 12:00 15.01.2011
    0 0
    До: Mykola V. - #209452

    Ще не "витравили" передачу такого змісту з радіоетеру??? Бо на Першому ЯНичарському радіоканалі вже МАЙЖЕ НІЧОГО нормального не лишилось. Хоча... "Промінь"... Напевно, просто не помітили
     
  • 16:04 15.01.2011
    0 0
    Вони ще Володєньку Ульянова та Сосо Джуґашвілі зроблять "героями України", а Катьку-царицю "почьотной гражданкой русково ґорода Адєси"...
     
  • 09:14 16.01.2011
    0 0
    До: Mykola V. - #209452

    Цитата:пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину
    ось цієї причини не хочуть помічати деякі патріоти царської Росії... якої, до речі, давно вже нема після безлічі отих повішаних та зарізаних ... Зруйновано було все!.. Тих, хто боровся за свободу власної країни, хоч можна зрозуміти... А тих, хто просто вбивав, гвалтував і відбирав чуже, а потім ще й почав вважатися комуністичною елітою?
     
  • 09:23 16.01.2011
    0 0
    До: Mykola V. - #209452

    А щодо такої книги...
    Країні дуже треба, щоб нарешті народився в процесі творчості романіст-історик такого ж рівня і таланту (і так само гуманістично спрямований на людей), яким став для Шотландії Вальтер Скотт!
    Бо, коли писати про минуле рідної країни, то треба писали лише отак само талановито, без вульгарно брудного, хоч і відверто, сучасно (він писав так, що сучасники не могли не співпереживати, достукався до їх емоційного реагування і викликав неабияке розуміння і співчуття у всіх читачів того часу)
    або краще вже не писати...
    Це має бути так само захопливо, як трилери Олексія Волкова, з містичним психологізмом Бориса Левандовського, з гумором Ксенії Ковальської...
    Саме такі українські історичні романи хотілося б прочитати
     
  • 17:23 16.01.2011
    0 0
    почитайте Коваля -
    http://nezboryma-naciya.org.ua/
     
  • 17:35 16.01.2011
    0 0
    До: Mykola V. - #209485

    У В. Скотта сюжетні лінії закручено навколо неісторичних постатей, а таких людей, які могли жити саме тоді, коли відбувалися певні історичні події (тому особисте їх щастя інколи можливе, хоч і мають інколи домішок гіркоти від втрат), вони такі, яким міг бути й читач (чи читачка), коли б народилися тоді ж… І це зацікавлювало, давало можливість відчути те ж саме, що і ці головні герої романів!
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

16 січня і 23 січня о 17.45 на радіо “Промінь” у передачі “Нація”...

Наші Друзі: Новини Львова