Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 22 січня 2020 року

Битва пiд Крутами-героїзм i зрада

Переглядів: 15777
Додано: 04.02.2007 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 87
  • 13:25 20.02.2007
    0 0
    До: КОМа - #94843
    Цитата:
    Нам потрібно залізний кулак аля український Сталін.
    Угу, та ще українські Берії, Єжови, Ягоди... українські ГУЛАГи десь у Карпатах... і таке інше за радянським сценарієм? А ще краще, якщо цей "залізний кулак" буде московським, так звичніше... Це Вам треба????
     
  • 00:10 25.01.2008
    0 0
    На мою думку, молоді хлопці, що можливо безглуздо поклали голови під Крутами,як там не було, сьогодні мають право на добру згадку...Що стосується уроку державним мужам - всі   висновки вже були зроблені сучасниками подій.
     
  • 01:31 25.01.2008
    0 0
    От порівняємо нас з фінами які вчасно створили армію і вигнали червоних
     
  • 01:35 25.01.2008
    0 0
    Нам потрібно залізний кулак аля український Сталін.
    ні!Аля Карл Маннергейм.ото видатна людина.Зупинити мільйонну червону армію це великий подвиг
     
  • 01:38 25.01.2008
    0 0
    Героям бійцям під Крутами - вічна слава і честь!
     
  • 07:38 25.01.2008
    0 0
    До: Rich - #135149

    А тодiшнiм "поводирям" нацiї, якi допустили цю трагедiю-вічнi сором i ганьба!
     
  • 07:52 25.01.2008
    0 0
    В той час коли у Польщi Й. Пiлсудський з нiчого створив армiю, яка зумiла не лише вiдстояти незалежнiсть держави, а й дати прочухана большевицьким агресорам, нашi дурноголовi соцiялiсти винниченки не лише не створили боєздатне укр. вiйсько, а додумалися розпустити його, наївно повiривши вовкам-большевикам в овечiй шкурi. От i довелось кiльком сотням київських юнкерiв i школярiв захищати незалежнiсть України, заплативши за це найвищу цiну-свої молодi життя...         
     
  • 10:31 25.01.2008
    0 0
    Sviatoslav
    Цитата:
    Замiсть будувати свою державу i створювати потужне вiйсько для захисту цiєї держави "поводирi нацiї" винниченкo i Co зовсiм втратили здоровий глузд i вiдчуття реальности i з телячим захватом вiтали створення "нової Росiї,справедливої, миролюбної", хоч до рани прикладай.
    Ми можемо тут тільки гадати, що дійсно мав на увазі Вінниченко, але щоб трохи розуміти стан речей, наведу цитати з Відродження нації:
    І раптом одного тижня, немов цілком несподівано, стара, столітня бочка затрусилась, захиталась і впала.
    3. Царський трон під штиком запасного салдата.
    А здійснив цей момент отой самий „останній салдат”. Останній, запасний, вишкрябаний салдат, виведений з своєї многовікової, фаталістичної апатії, обурився, приняв у себе гнів і прагнення всіх молодих сил громадянства й перший з штиком кинувся на царський трон.
    За якийсь тиждень було до щенту розкидано й знищено всі апарати царизму. І з якою сласностю, з якою побожностю й ентузіазмом палили архіви та канцелярії охранок, жандармських установ, участки поліції!
    І з яким ентузіазмом, з якою зворушенностю, побожностю вимахував обиватель шапкою, руками, всею оновленою душою своєю тому салдатові, який скинув, нарешті, всеросійський кошмар!
    Здається, ні одна группа громадянства Росії не приняла з таким щирим серцем, з таким чуттям радости й полегкости, з таким непідмішаним ентузіазмом Велику Російську Революцію, як українство.
    Всі форми утиску, експлуатації й нищення прав політичних, соціальних, національних та взагалі прав людини й громадянина, так притаманні всій сістемі, всьому характеру урядування царизму, що до українства прикладалися в самих щедрих розмірах і без усякого маскування.
    Основною, історичною, істотною метою російського імперіалізму було з самого початку злуки України з Москвою, з моменту нещасливого переяславського трактату — знищити всяку тінь права української нації на цей трактат. Український народ на основі цього трактату вступив у державні й правові відносини з Московською державою, яко рівний з рівним, забезпечуючи собі ту рівність зазначеними в договорі засобами.

    З цитат добре видно, що:
    1. Вінниченко не менш вашого болів за Україну.
    2. Революцію, як акт оновлення державного життя, сприйняло ВСЕ українство, а не один єдиний Вінниченко.
    3. Для України революція означала теж саме знищення «форм утиску, експлуатації й нищення прав політичних, соціальних, національних», що і для росіян.
    Але ж зверну увагу, що помилка була та ж сама, що і зараз – не міняли систему, а змінили лише «архіви та канцелярії охранок, жандармських установ, участки поліції!». Система існування імперії так і залишилася. Тільки престала в новому вигляді. У вигляді комунізму.

    Джерельце
    Цитата:
    Просто не треба забувати, що ми НАРОД і зараз воювати не проти Ющенка
    З барикад ще не злізли? Невже ви такий йолоп, і не розумієте того, що революція, війни, повтстання, це завжди вибір. Вибір ворога якого треба за усіляку ціну знищити? А будувати країну хто буде? Кінячка у пальто?
    Sviatoslav
    Цитата:
    Ющенко з тої самої породи випадкових людей на тронi,слабовольний,нерiшучий,

    Авжеж
    Цитата:
    Судіть самі. Обох, у великому ступені зненацька для них самих,
    і обоє, приблизно за однаковий строк, погрязнув у з’ясуванні міжпартїйних відносин, інтригах, змаганні амбіцій, поділі крісел і портфелів, знищили у власному народі головне: віру в можливість змін


    Йдемо далі.
    Спочатку невеличкий екскурс в історію.
    Після підписання Великим князівством Литовським Флорентійської унії православ’я у його межах потерпало.
    1458 р. папа Пій II забирає у митрополита Руської церкви Іони єпархії грецького закону, розміщені у володіннях Литовського князівства, і для них ставить на Київську кафедру митрополитом уніата Григорія. Відтоді почалася тривала й виснажлива боротьба православних Великого князівства Литовського за право сповідати канонічне православ’я.
    1471 р. ліквідовується Київське князівство і для управління Києвом Великий князь Литовський Казимир призначає намісником католика Мартіна Гаштовта. Невдоволення на Русі-Україні політикою покатоличення і нехтування правами православних посилюється, і 1480—81 рр. російські князі Михайло Олелькович, Іван Ольшанський та Федір Бельський виступили за вихід Русі (як тоді називалася Україна) із Литовського князівства і приєднання її до Московського князівства.
    Ця спроба зазнала невдачі, але прагнення зберегти свою ідентичність залишилося. 1508 р. українська й білоруська знаті під орудою князя М.Глинського роблять ще одну спробу перейти на бік Москви.
    1543 р. у Великому князівстві Литовському набрав чинності закон, спрямований на закріпачення православного селянства. Коли ж після Люблінської унії (1569 р.) католицизм на території Речі Посполитої став державною релігією, більша частина православного населення опинилася у безправному становищі. Воно значно погіршилося після прийняття Берестейської унії (1596 р.). А з приходом на митрополичий престол Йосипа Рутського (1613—1637) розпочалося посилене насадження унії на землях Русі.
    Це викликало активні антиуніатські виступи міщан та козаків. 15 лютого 1618 р. у Києві уніатський митрополичий намісник Антоній Грекович за спробу перетворення православних храмів на уніатські був спущений у воду під кригу для «очищення землі Руської».
    1620 р. волинський православний депутат Лаврентій Древинський виголосив у сеймі промову, в якій щонайтемнішими барвами зобразив становище православ’я на Русі. Зростало невдоволення діями Речі Посполитої і в козацькому середовищі, що спонукало гетьмана П.Сагайдачного навесні 1620 р. відправити посольство на чолі з отаманом Петром Одинцем до московського царя з пропозицією взяти запорізьких козаків до себе на службу. 1620 р. патріарх Єрусалимський Фотій посвятив у сан Київського митрополита Йова Борецького та шістьох єпископів, у тому числі й Мелетія Смотрицького. Таким чином, у Русі було відновлено православну автономію (ліквідовану Берестейською унією), що викликало сильне невдоволення з боку католицької Речі Посполитої.
    Катастрофічне становище православної церкви на землях Русі-України та Білої Русі змушує її ієрархів задуматися про організацію широкої православної коаліції з участю московського царя. М. Грушевський пише, що в київських митрополичих колах дійшли рішення «шукати опори в московському уряді в тому безвихідному становищі, в якому опинилася православна ієрархія, говорячи словами листів Владик царю: «У маленькому кутку затиснута в Україні, на землі Київській, під крилами христолюбивого воїнства запорізьких козаків».
    1625 р. митрополит Іов через свого посла — владику Луцького Ісакія Борисковича — звернувся до царя Михайла Федоровича і патріарха Філарета «про прийняття Малоросії та запорізьких козаків у заступництво». Тими ж роками неодноразово до московського царя зверталося Київське братство, прохаючи грошової допомоги.
    Московський цар послав подарунки і грошову допомогу, але на прохання щодо заступництва московські бояри відповіли: «у вас самих ця думка не укріпилась, і рішучої згоди серед вас немає».
    1630—40 рр. відбувається масове переселення українських селян та козаків із Волині й Поділля на Запорізьку Січ, інтернаціональне співтовариство, де, крім українців (русинів), було багато московитів, білорусів, а також представників інших національностей. Козаків стали сприймати як окремий стан, а козацьке військо — навіть як окрему державу.
    Обстоюючи свої права, православне козацтво під проводом Б.Хмельницького підняло збройне повстання. Вільне Військо Запорізьке вимагало повернення храмів, відібраних уніатами, і свободи виконання православного обряду.
    1648 р. Б.Хмельницький звертається до російського царя Олексія Михайловича з пропозицією розпочати боротьбу за польський престол після смерті Владислава IV і пропонує йому допомогу Запорізького Війська.
    Однак Московська держава після невдалої Смоленської війни з Польщею 1632—34 рр. перебувала в дуже тяжкому економічному становищі. 1642 р. уряд Московської Русі відмовив донським козакам у проханні взяти Азов під своє заступництво. Тоді ж ішло активне освоєння нових земель на сході країни, що потребувало величезних ресурсів. Зростало оподатковування, що призводило до бунтів. У червні 1648 р. у Москві почався «соляний бунт», 1650 р. прокотилася хвиля повстань у Пскові й Новгороді. В таких умовах узяття під заступництво земель Русі-України означало розірвання мирного договору з Річчю Посполитою і початок масштабної війни. До того ж геополітично Русь-Україна не цікавила Московську державу, адже її землі не забезпечували виходу до моря. Тому уряд Москви всіляко уникав рішучих дій щодо єднання православних земель у вірі.
    Після нищівної поразки під Берестечком у червні 1651 р. Б.Хмельницький активізував переговори з Москвою про прийняття «козаків під царську руку» з наданням «їм військової допомоги». Посольства Б.Хмельницького майже безперервно перебувають у Москві.
    Однак московські правителі, допомагаючи Б.Хмельницькому озброєнням і дозволивши безмитно купувати хліб і сіль, усе ж таки воліли уникнути переговорів про протекторат над Руссю-Україною, хоча й випровадили ряд посольств для вивчення настроїв серед козаків та населення.
    Надії Б.Хмельницького на шлюб його сина Тимоша з дочкою молдавського владики Василя Лупула зазнали краху. Бездарні дії Тимоша і програна кампанія 1653 р. у Молдавії поставили Б.Хмельницького у ще тяжче становище.
    Російські власті давали козакам платню і сприяли облаштуванню господарств. Таким чином Московія прагнула зміцнити південні рубежі Слобідської України, і тут переселенцями з Русі-України були засновані міста Суми, Лебедин, Охтирка, Салтів, Харків.
    У червні 1653 р. козацька рада під Городком звинуватила Б.Хмельницького в затяжній війні з Польщею, невдалому поході в Молдавію, тісних стосунках із підступним кримським ханом. Хроніки тих років повідомляють: «Прийшли козаки до гетьмана з великим гнівом і криками «Доки нам так миритися? Безперервно, взимку й улітку у війську ніколи немає спочинку, удома дружини й діти наші помирають голодною смертю, і вже не знаємо, що з нами буде. З королем у тебе досі немає згоди! Тоді підемо усі своїми головами з дружинами і дітьми до царя [Московського], щоб нас прийняв на віки!»
    Б.Хмельницький пішов на хитрість. Він розпочинає переговори з Османською імперією про протекторат. У травні 1653 р. турецьке посольство на чолі з Магомет-агою прибуває до Хмельницького, який постарався, щоб про цей візит «по секрету» стало відомо в Москві. Одночасно через Івана Виговського передавалися московському царю секретні копії султанових листів і побажання Порти йти разом із козаками війною на Москву. Це підштовхнуло Москву до рішучіших дій, і 10 липня 1653 р. до Чигирина нарешті прибуває московське посольство Ф.Ладожського з царською грамотою, у якій цар Олексій Михайлович повідомляє про згоду взяти під свою «високу руку» Військо Запорізьке.
    У цей самий час Річ Посполита збирає війська для походу на Січ. Перебуваючи в безнадійному становищі, Б.Хмельницький посилює тиск на Москву і відправляє в серпні 1653 р. до царя послів, аби вони домоглися термінової військової допомоги і конкретних дій із боку московського уряду, який усе ще не хотів порушувати «лінію високої лояльності стосовно польського уряду, прийняту перед остаточним розривом», як писав М. Грушевський. У Москву терміново приїздить наближений до гетьмана полковник Лаврентій Капуста. Він повідомив, що король польський іде з військом на Україну, а козаки «не хочуть монастирів, і церков, і християн на муку віддавати і просять їм прислати своє військо скоро. Якщо ж великий государ і тепер над ними не зжалиться — як вони з плачем просять його милості, тоді мимохіть чинитимуть за їхньою [іновірців] волею».
    Активні заходи, вжиті Б.Хмельницьким, дали плоди, і 1 жовтня 1653 р. Великий Собор у Москві ухвалив рішення прийняти Військо Запорізьке під протекторат московського царя.
    А після цього, 18 січня 1654 року, відбулася відома Козацька рада в Переяславі, що присягнула на вірність царю. Аналіз тих подій невблаганно свідчить, що Хмельницький, програючи повстання, вдало скористався останнім шансом для збереження своєї влади і забезпечення автономії для козацького Війська Запорізького.
    Значно тяжчою виявилася ситуація в Московській державі. Їй довелося розпочати затяжну й виснажливу війну з Польщею, що тривала майже півтора десятиріччя і на яку пішли колосальні кошти. У травні 1654 р. московські власті наказали карбувати мідні гроші (з одного фунта міді, вартістю 12 коп., виготовляли 10 рублів), які почали чинити сильний тиск на ринок, що викликало стрімке зростання цін і розбіжність між курсом рубля у срібних та мідних грошах до 1:15. Податки збиралися в срібних грошах, а платня платилася в мідних. У країні вибухнула справжня фінансова катастрофа, почався голод, армією прокотилися заворушення. Зрештою ця епопея закінчилася в липні 1662 р. відомим «мідним бунтом», на придушення якого було кинуто 10-тисячне військо. Близько 1000 бунтівників втопили в Москві-ріці, кілька тисяч чоловік арештували.
    А що ж Україна? Отримавши величезні права автономії і блискучий шанс для розвитку, вона ним не скористалася. Її еліта затіяла безперервні міжусобні війни, кількість гетьманів інколи була абсурдною. Причому кожен гетьман керувався особистими уподобаннями у зовнішній політиці. Відтак Русь (Україна) розділилася на дві ворогуючі частини — Лівобережну Україну і Правобережну, що увійшла до складу Речі Посполитої. Почалася Руїна.
    А є ж історичний приклад, що свідчить — якби та українська еліта відповідала вимогам часу, то хід подій міг би бути цілком інакшим. Ще 1654 р. Бранденбурзький курфюрст Вільгельм-Фрідріх перебував у ленній залежності від польського короля, а 1657 р. він уже домігся незалежності. Згодом на цих землях виросла Прусія, яка разом із катерининською Росією розділила Річ Посполиту, колишню свою володарку.
    Неупереджено аналізуючи історичні події, ми не маємо права висувати претензії ні Росії, ні Польщі, з якою на багато століть було повністю зіпсовано відносини. Претензії ми повинні пред’являти власній козацькій еліті, що керувалася передусім особистими інтересами.

    Тодішня ситуація вам нічого не нагадує???

    КОМа
    Цитата:
    Нам потрібно залізний кулак аля український Сталін.

    Авжеж
    Цитата:
    Угу, та ще українські Берії, Єжови, Ягоди... українські ГУЛАГи десь у Карпатах
    Ооооо, виявляеться що вже понад 300 років навіть серед завзятих українських патріотів нема злагоди і досі…

    Alex Бандерштадтський
    Цитата:
    Ющенко - не слабовільни і нерішучий І ТАКИМ НІКОЛИ НЕ БУВ, у нього просто є інший інтерес в тому всьому. А нерішучий і слабовільний в україні тільки народ.
    А оце, шановний в точку!
    Дуже дякую!
    Не треба звинувачувати лідерів. Як би не ми, народ який їх обирає – не було б Ющенка, Янука та Цариці. Розумієте – якщо у нас Є ТАКІ ЛІДЕРИ, ТО НА НИХ Є ГРОМАДЯНСЬКИЙ ПОПИТ.
    Доки ми чітко не визнаймо, що «неча на зеркало пенять коли рожа крива», доти собор український залишиться суцільним блефом.


     
  • 10:34 25.01.2008
    0 0
    Всім, особливо завзятим, прихильникам нової/старої української влади після читання екскурса в історію пропоную вивчити останні два абзаци!
    Та повторювати їх на нічь як мантру!
     
  • 12:04 25.01.2008
    0 0
    Цитата:
    Найкоротшою дорогою до Києва з півночі йдуть залізничні шляхи Гомель — Бахмач і Харків — Ворожба — Бахмач. На оборону цього надзвичай важного залізничного вузла командуючий військами отаман Капкан і вислав "1-шу імени гетьмана Богдана Хмельницького Юнацьку Військову школу". В складі школи було 4 сотні (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин. Школа була комплєтована юнаками з бувших російських військових шкіл, з освітою не менше, як 6 кляс гімназії, а переважно з укінченою середньою школою.

    Юнацька школа мала 2 курси; молодший, як менше вишколений, продовжував науку на місці, а старший 8.ХІІ1917 в команді ґен.штабу сотника (з російського війська капітан) Носенка виїхав до Бахмача. Бахмач адміністраційно належав до Чернигівщини, де військово-адміністраційну справу провадив сотник (капітан) Тимченко.

    25 січня 1918 р. дістав я повідомлення, що до мене вислано з Києва студентську сотню. Справа військової підготовки цієї сотні була мені добре знана, бо в ній був мій брат з 3-го курсу медицини Університету Св.Володимира. Від нього я довідався, що науку провадилось там 7 днів, уміють уже стріляти та що в Києві — ціле пекло. Повідомлення про приїзд студентської сотні розійшлося серед юнаків як блискавка, а вражіння, її приїздом викликане, було таке, якби приїхала ціла дивізія. Студентська сотня в числі 115-130 людей прибула на ст.Крути о годині 4 ранку 27 січня 1918 р.
    ........
    Тут підкреслюю ту надзвичайну холоднокровність й уміння панувати над собою наших старшин і молодих вояків, якої не зауважував за час свого побуту на фронті під час світової війни серед старших добре вишколених жовнірів. По студентській сотні виводив я з бою сотні юнаків у такому порядку: 2,3, й 4; 1 сотня, що була в резерві, а вступила в бій по годині другій, здержувала противника, що намагався нас окружити, аж до повної темноти, після чого рештки того резерву відступили цілком з поля бою і приучилися до школи.

    По перегляді після бою не було в студентській сотні мого брата, хоч під час бою раненим він не був, бо не було його і в шпитальному вагоні. При докладнім особистім перегляді довідався, що не сказалося й цілої чети студентської сотні до 30 людей, хоч командир сотні все завпевняв, що вони ось-ось надійдуть. Вислав я розвідку, затримав ешелон — та все було даремно. Про судьбу брата і його товаришів довідався я вже багато пізніше. Оказалося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги пішли на світло, на ст. Крути, а там зі сходу надійшли якраз большевики. Після того внедовзі й розігралася ще раз кривава драма... їх не розстрілювали, а кололи баґнетами, що я ствердив уже в Києві, при похороні, на своєму браті й його товаришах.

    Зі спогадів Аверкія Гончаренка.

    Цитата:
    1. Вінниченко не менш вашого болів за Україну.

    Ну-ну, тільки при створені держави першочергове завдання це створення боєздатної армії, а особливо в умовахи світової війни.
     
  • 13:28 25.01.2008
    0 0
    До: Crazy Bobik - #135172
    Цитата:
    тільки при створені держави першочергове завдання це створення боєздатної армії
    Ви що прикидаєтеся? Що першочергове? Армія або держава? Незалежна країна на імя Україна тоді існувала? Яка в д...і армія може бути?
    Взагалі-то ви все уважно читали або тільки те що хочеться?
    Це по-перше.

    По-друге.
    Мені прикро, що ви не зрозуміли суті мого посту. Я нікого не захищаю, а намагаюся показати, що наприклад, хто обрав того ж Вінниченка (читай Ющенко, Януковича) до Уряду, той і винний.
    Як писав Іван Мазепа:
    Всі Україну щиро люблять,
    Всі покою щиро прагнуть,
    Та не в один гуж всі тягнуть
    Один вправо, другий вліво
    А всі ж браття - то-то диво!

    І оце диво, страшно казати - майже 400 років і досьогодні продовжується...
    Теми цього форуму - яскравий приклад!
    Ви тільки подивіться:
       Сепаратистiв треба щемити. Щоб не брехали і не морочи
       Луценко дав по зупосьорбалу Черновецкому
       Чому ви підтримуєте БЮТ та НУНС
       Хвала Луценку й Тимошенко
       Ринат Ахмєтов заявив про вихід з ПР
       Бачили Ющенка в трусах на Водохреща?
       Терміново!!! В лада Львова викидає Музей визвольних змагань
       Чому Тимошенко впала в істерику
       Україна як данєцка-кієвскій бренд. Територія чи держава?
       Націоналіст: добре чи погано?
       Степану Бандері 98 !!!
       Чи можуть українці Сходу і Заходу ненавидити одне одного?
       Для кого СССР тюрма, а для кого-Дом родной?
       Як Симоненко змінював «Капітал» Маркса на капітал Ахметова
       Новини від ідіота Шуфрича
       Спитай Президента
       Україна компенсує родинам загиблих шахтарів - Звягільський,
       сто найкращіх українців
       Станіслав чи Івано-Франківськ?
       Відповідь турецькому султану. Частина друга??
       Чому Тимошенко не впала в істерику?
       Українськi "буратiни":Ахметов, Пінчук і Тарута – мільярдери у вер
       Чекаєио від президента нагородження Януковича...
       Віктор Янукович- тому що послідовний...
       Стару курву Катерину в Одесі вшанували памятником
       Каліцизм по-українськи: піар чи відповідальність перед виборцями?
       «Дружнє» обличчя РОССізма. Дивитися всім!
       Чому наші політики піддаються?
       Україна - країна поразок?!
       ВР здуріла

    Ви тут денебудь бачили наприклад такі:
    Демографічна криза в країні
    Проблеми сучасної молоді
    Вища освіта в Україні, та Болонський процес
    Традиції українскього парламентаризму
    Громадський рух та громадський сплив на владу
    Міжнародна політика, сучасний світ та місце в ньому України
    Середній клас та його роль в сучасній Україні
    Українські профспілки
    Патріотизм та громадська активність

    Справа в тому, що певна частка форумчан ще хоче якогось реваншу, війни, революції і для мене вони по суті такі ж більшовики якими були більшовики в 1917. Ні більш не менш.





     
  • 15:19 25.01.2008
    0 0
    Цитата:
    Ви що прикидаєтеся? Що першочергове? Армія або держава? Незалежна країна на імя Україна тоді існувала? Яка в д...і армія може бути?

    Першочергова звісно армія, бо вона завжди була основою будь-якої державності.
    Цитата:
    Ви тут денебудь бачили наприклад такі:
    Демографічна криза в країні
    Проблеми сучасної молоді
    Вища освіта в Україні, та Болонський процес
    Традиції українскього парламентаризму
    Громадський рух та громадський сплив на владу
    Міжнародна політика, сучасний світ та місце в ньому України
    Середній клас та його роль в сучасній Україні
    Українські профспілки
    Патріотизм та громадська активність

    Використвуй пошук, майже всі ці теми є.
     
  • 15:55 25.01.2008
    0 0
    До: Crazy Bobik - #135210


    Про профспілки, здається, немає теми. Треба б створити...
     
  • 09:26 28.01.2008
    0 0
    До: Crazy Bobik - #135210
    Цитата:
    Використвуй пошук, майже всі ці теми є.
    Так оце і погано, що для них треба робити пошук! І ці теми є нагальні для Україні і повинні бути на перших шпальтах форуму!
     
  • 06:38 30.01.2008
    0 0
    До: Пан Крук - #135218


    була колись про профспілки. Давно.

    Кажуть Тимоха в прямому ефірі пишалася героями Крут? Мабуть тому й намагалася раніше влаштувати Крути-2 розпустивши армію... верещала, що не дають. Щоб героїв у Вкраїни побільшало... тьфу... поменшало. Бо холєра така... пишатися ніким
     

Битва пiд Крутами-героїзм i зрада

Наші Друзі: Новини Львова