Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 18 квітня 2021 року

Подорож з Лондона до Києва та назад - враження (листопад 2006)

Переглядів: 6148
Додано: 04.12.2006 Додав: Адвокат  тем: 51
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 21
  • 23:06 04.12.2006
    0 0
    Я люблю писати щоденник (хоча воно і невдячна справа). До Лайв джорнала руки в мене не доходять, а ось поділюся з товариством своїми враженнями про недавню поїздку до Києва після 10-річної перерви...
     
  • 23:11 04.12.2006
    0 0
    Перше враження - це черга у аеропорту Ґатвік на реєстрацію до Міжнародних Авіаліній України. Черга майже неіснуюча - дві працівниці реєструють десь коло 4-х осіб зі мною включно. У сусідній зі мною черзі - дівчисько років 18, у компанії двох молодиків. Так виглядає, що вони загубили товаришів, у яких квитки. З цієї нагоди дівчисько голосно волає на цілий термінал (дітям далі не читати): "Ну гдє ані, блядь! Я же їм гаваріла, куда іті, блядь!! Ані што, мудакі, блядь?!" Така тирада продовжується на протязі 10 хв. Ласкаво просимо в Україну.
     
  • 23:18 04.12.2006
    0 0
    ...Прилітаю в Київ. У Борисполі зустрічає російськомовний водій українського колєги. Спілкуюся українською. Спочатку продовжує російською, але до кінця подорожі переходить на українську. Дуже добре.

    Після ділової зустрічі другий водій - квадратовий бритоголовий власний здоровенного джипа Хюндай - везе мене в готель. Кажу по українськи, що мені подобається його машина. Розмякає і переходить на досить таки непогану українську.
    Біля готелю Премєр Палас нема де запаркуватися. Мій водій тоді просто залишає здоровенного джипа на куті Пушкінської і проспекту Шевченка, нітрохи не переживаючи за абсолютне блокування руху на Пушкінській. Я намагаюся уявити такий варіант в Лондоні, але не можу - тут би йому водії голову відкрутили. А в Києві - стоять собі тихенько, чекають... Може, того шо машина велика?..
     
  • 23:24 04.12.2006
    0 0
    ... Готель Премєр Палас - суцільно російськомовне місце. Мене то правда не дуже стурбувало, тому все одно говорю по українськи. Ніхто і вухом не веде - автоматично переходять на українську, і все. Кімната цілком адекватна.

    Відвідую міжнародну бізнесову конференцію , де робочі мови - англійська і російська, хоча все відбувається в Україні і тема теж про Україну. В дискусії задаю питання англійською і зразу ж перекладаю українською. Наступного дня кілька делегатів, з якими знайомлюся, пам"ятають мене саме через те питання двома мовами, і вітають мене з моїм рівнем української (на мені написано, що я з Англії).В принципі, зважаючи, що більша частина аудиторії українською ледве тягне, то мусить бути великий комплімент.
     
  • 23:32 04.12.2006
    0 0
    ...Через 10 років відсутності в Києві організовую зустрічі зі старими друзями-киянами. Одна колишня подруга працює на Жилянській, і ось я, озброївшись подарунком із Дьюти Фрі, мандрую пішки туди. Мене вражає, як особи чоловічої статі смачно плюють на тротуар без попередження, або ідуть, несучи в руках запалену сигарету, яку не курять, і вона просто отруює повітря тим, хто іде позаду... Мене також лякає, як водії ігнорують зелене світло на пішоходних переходах - у Англії такого не побачиш. Приємно вражає те, що на вулицях чую багато нормальної української мови, і то переважно від молоді.

    На Пушкінській натрапляю на таку ось рекламку:

    Мдя, любить наш народ яйця...
     
  • 23:34 04.12.2006
    0 0
    До: Адвокат - #82909


    Цитата:
    Така тирада продовжується на протязі 10 хв. Ласкаво просимо в Україну.


    Ні, ну це, звісно, паршиво, але не розумію для чого таке явище приписувати суто до України, та ще в сенсі порівняння "освіченого та культурного Заходу" з "дикою Україною", та наголошувати на цьому?

    Я неодноразово чув в залах єпропейських літовищ (в тому числі й в Києві) такі "тиради" сповнені матюків (і не тільки) від тих самих британців, від яких у більш тендітних натур могли б вуха повідсихати, але від цього ніколи не вважав що саме така поведінка є візиткою Британії (перефразуючи Вас: "ласкаво просимо в Британію"), чи що від того взагалі можна будувати будь-яке враження чи уявлення про Британію...
     
  • 23:35 04.12.2006
    0 0
    В таких закладах розмовляють російською, посилаючись на те, що все ж більшість гостей з колишніх республік говорить російською. Української "нє панімают". Хоча - брехня. В основному цей народ - маю на увазі обслугу - страждає на той самий лінгвістичний олігофренізм, про який колись писала Новодворська.
    Одне слово, маєте рацію - Як все занедбано! Але вже той факт, що сяк-так, але переходять на укр. мову, обнадіює. Ми, до речі, постійно так людей провокуємо. Парктично всі піддаються.
    А по мобільному подзвонити так у вас часу і не знайшлося? Шкода...
     
  • 23:40 04.12.2006
    0 0
    ...Шукаю українську книгарню, рекомендовану Чорнобилянкою. Але - от лихо - за тією адресою, крім привязаного допоручень входу у підвал напису "КНИГИ", ніщо не свідчить про наявність тут такого закладу. На всяк випадок спускаюся в підвал. Смердить дешевою кнайпою, і клієнтура відповідна. Запитання "А де тут книгарня" звучало б приблизно так доречно, як запитання Віцина "Скажитє пожалуста как прайті в бібліатєку" в фільмі "Операция И". Тому тихо відступаю.

    ... Книгарню "Буква" знаходжу на вулиці Толстого. Вибір книг приголомшливий, але українських небагато. Але як для мене, то безліч. Купую Дереша, Карпу, Пиркало, Чорнобилянку з чоловіком, Зюскінда українською, Покальчука - це собі, і купу літератури українською для моїх донечок (включаючи полотняну казочку про курочку Рябу аж за 41 гривню). За півгодинии і з полегшенням на 290 гривень виходжу з магазину з відчуттям виконаного обов"язку. Місію виконано.
     
  • 23:43 04.12.2006
    0 0
    Вибачаюсь, Наталко, але графік був такий, що "вискакувати" доводилось за рахунок обідів а то і робочих сесій. Я не люблю говорити з людьми вперше таким от похапцем. Тому сподіваюся ви мене вибачите, і наступного разу, коли в мене буде трошки краще з часом, ми і поговоримо по-людськи, і зустрінемося - ваші телефони в мене є.
     
  • 23:47 04.12.2006
    0 0
    ... У готелі два вечори (чи то правильніше сказати - дві ночі?) підряд стоїчно споживаю в номері український борщ з пампушками за 60 гривень порція. В останній день вискакую з іншою старою подругою на швидку перекуску у "Пузату хату", де борщ + вареники+ компот коштують мені 11 гривень з копійками. Це дає перспективу на порівняння цін.

    Побачившись з кількома старими друзями через багато років, помічаю, що незважаючи на роки та відстань, вони залишилися такими ж, як і 10 років тому. Така думка приємно гріє - ну чим не секрет вічної молодості!
     
  • 23:54 04.12.2006
    0 0
    ...В останній день "сачкую" з частини сесії, щоб купити Рошенівський "Київський торт" у магазинчику коло Бесарабки до Лондона. Типово совкового вигляду російськомовна продавщиця ліниво питає, чого мені. У асортименті є великий і маленткий Київський торт. Прошу великий. Вона робить пять кроків до вікна, де складено торти, бере один і робить два кроки назал=д у напрямі прилавку, коли я вирішую купити на додачуще один маленький торт у подарунок другові, про що їй негайно повідомляю. Продавщиця театрально закочує очі, ігноруючи мене, і перед тим як зробити дві кроки назад до тортів, голосно каже колезі: "Я так і знала, што прідьотса іті єщьо раз!" Поборюю велике бажання одягнути їй торта на голову. Совок живий і ще не вмер...
     
  • 00:02 05.12.2006
    0 0
    ....Сплю у літаку Київ-Амстердам. Позаду мене - молода пара. Почалося зниження до Амстердаму. Вона питає його: "Саш, шо то таке квадратне зєльонєньке?" Від фрази прокидаюся. Дівчина, очевидно, у Літаку уперше і жваво коментує все, що відбувається (нам не дають посадки і ми кружляємо). "Повертаємо налєво" оголошує вона. "Може то чересчур огромна криша така?" (це про зелений квадрат).

    ...Літак далі кружляє, і Сердючкоподібний коментар просто невпинний - "це якісь поля освєщаються...зельоні". Але нарешті ми сідаємо, і, ухопивши кульок з тортами та маминим тяжелезним сирником, якого мій тато привіз до Києва і настояв, щоб його не класти в багаж (хоча мама потім сказала, що нічого би йому не сталося в багажі), біжу, щоб потрапити на літак до Лондона. Ще трошки - і я буду вдома.
     
  • 00:05 05.12.2006
    0 0
    До: Gandalf - #82914


    А де саме я кажу, що це явище - суто українське? Я просто описую свої почуття від окремих подій в окремий день. А political correctness   - то не моя найсильніша властивість. Я зазвичай називаю речі своїми іменами.
     
  • 00:18 05.12.2006
    0 0
    Щодо книгарні видавців - бо саме то вона й була, правда, я до неї не заходила з минулої весни, її фундатори запевняли мене, що там усе "на 5 з плюсом". Що ж - спеціально роздрукую ваш пост і тицьну їх у нього носом, як кошеня.
    Щодо того, що в Букві є мої книжки - це для мене самої новина. Якщо ваша ласка - яку саме ви придбали?
    Мушу сказати, книжкова торгівля в Україні - це щось сюрреалістичне. Або тебе переконують, що твоя книжка не продається, але весь наклад кудись таємниче зник, або кажуть, що немає попиту "Ну ви ж знаєте репутацію цих авторів, хто їх братиме?" , але, знову таки, коли хочеш швиденько купити свою ж книжку, щоб комусь подарувати (бо авторські примірники давно розійшлися), то виявляється, що вже все розкуплено.
    Отака от містика.
    А щодо хамської поведінки продавців - це теж уже вимираюче явище. На моєму масиві вам хіба що в ніжки не кланяються, аби тільки ви щось купили. І 20 разів покажуть, принесуть, витягнуть зі споду в підсобці.
    Сподіваюсь, не доведеться чекати ще 10 років, щоб Київ став цілковито європейським містом.
     
  • 00:20 05.12.2006
    0 0
    А щодо політкоректності - я вас благаю, не підпускайте до себе цю дурню і надалі. Днями знайду цитату одного письменника зі світовим іменем - щодо політкоректності. Характеристика найточніша.
     

Подорож з Лондона до Києва та назад - враження (листопад 2006)

Наші Друзі: Новини Львова