Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 16 лютого 2019 року

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Переглядів: 105588
Додано: 04.11.2006 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 2 Коментарі: 339
  • 22:47 04.11.2006
    0 0
    Radzhu vsim prochytaty tsi spohady A. Drahana. Jakshcho v kohos’ je shche jakis’ iliuziji vidnosno "chesnyh komunistiv, shcho dbaly pro narod", to pislia prochytannia tsyh strashnyh spohadiv vony stanut’ perekonanymy antykomunistamy. Podaju uryvok zi spohadiv:

    У 1973-му році сповниться тридцять років з того часу, як у Вінниці — за словами місцевого населення — „розкрилася земля і показалося пекло": із масових могил видобуто майже десять тисяч трупів Богу-духа винних людей, що впали жертвою одного з найбільших і найжахливіших злочинів народовбивства, поповненого звироднілим большевизмом у 1937-1939 роках. Багато води пропливло з того часу в річці Бог, багато злочинів комуністичного режиму за часів диктатури Сталіна виявлено й записано в історії навіть самими наслідниками Сталіна, але намарно шукати в совєтських джерелах хоч би тільки згадки про страшний злочин у Винниці. Дещо в цій справі зроблено у вільному світі, але й тут не приділено тому злочинові навіть у малій мірі стільки уваги, на яку він заслуговує. Тим часом українці і з ними світ мають куди більше причин пам’ятати про Вінницю, ніж їх мають американці, пам’ятаючи про Алямо.

    Автор цього спогаду був у Вінниці кілька днів під час розкопин масових могил у липні 1943-го року і тоді мав нагоду переконатись, що злочинну большевицьку політику народовбивства з не меншою жорстокістю і рафінованістю продовжували в Україні її нові, нацистські завойовники. Пам’ять про Вінницю повинна включати також і пам’ять про тих брунатних народовбивців, що прийшли на зміну червоним.

    ПРИЧИНИ СМЕРТИ
    Усі видобуті трупи виказували виразні знаки від пострілу кулі, зі засади від пострілу в потилицю. Тільки в кількох випадках цього не можна було ствердити з уваги на пошкодження трупа під час видобування. В більшості труп’ячих голів знайдено і самі кулі. Також у більшості випадків стверджено більше ніж один постріл. У багатьох випадках їх було два, три і більше. Два постріли стверджено в 6,360 випадках, три діри від куль було в 78 черепах, а два трупи мали аж чотири знаки від пострілу. Інші мали по одному пострілові або кількість тих пострілів не можна було встановити. Деяка кількість трупів мала ще розтрощені черепи твердим предметом, правдоподібно прикладом пістолі. Крім пострілів в потилицю, деякі трупи мали ще додаткові постріли в чоло або в бік голови. Відповідна кількість трупів мала ще, крім куль у потилиці, сильно, бо аж в горло закнебльовані уста, а ще інші мали петлі на шиї.

    Лікарська комісія з досить великою докладністю встановила сам постріл. Стверджено, що не всі постріли були смертельні, головно ті, що не зачіпили мозку. Багато стрілів могли тільки спричинити повний параліч, але не смерть і навіть не відбирали жертві свідомости. З цього, виходило б, здавали собі справу кати, бо в поодиноких випадках добивали жертву сильними ударами в голову. Розторощення черепів ударами стверджено в 395 випадках. Але дальші обслідування дозволяли на оправдані припущення, що деяка кількість жертв була похована живцем. Про це свідчить факт, що в горлах і навіть у кишках деяких трупів знайдено землю, яку вони без сумніві їли вже тоді, як їх разом з іншими присипано в масових могилах.

    КУЛІ І ПОСТРІЛИ
    Як це звичайно в судово-лікарських обслідуваннях водиться, у Вінниці приділено багато уваги знайденим в черепах трупів та на місцях розколин кулям і характерові пострілів.
    Як уже згадано, багато куль знайдено в черепах трупів і хоча ці кулі були в більшості здеформовані зударом з черепом, то на підставі їх ваги та помірів пробитих ними дір в черепах встановлено, що кати користувались ручною автоматичною зброєю малого калібру. Всі кулі були в діяметрі менші ніж шість міліметрів. Деякі кулі, мабуть тому, що порох мав малу вибухову силу або через хибний постріл, застрягали в шиї під шкірою, навіть не дійшовши до кости. В таких випадках вони зберегли свою оригінальну форму і вагою відповідали здеформованим кулям. Діяметр цих куль виносив 5.6 міліметра, довжина 1.2 сантиметра, а вага 2.50 грама. На місцях розколин, у могилах та між одягами тільки в кількох випадках знайдено гільзи, але тільки в одному випадку, після відчищення, можна було на дні гільзи відчитати знак ,,Т 33". Майже повна відсутність патронів свідчила, що жертв не розстрілювано на тому самому місці, де їх поховано, за деякими тільки виїмками.
    Важливою справою було встановлення віддалення, з якого віддавано стріли в потилицю жертв. Під цим оглядом на відповідні висновки дозволяли сліди від стрілу при вході кулі в тіло. Очевидно, що довге перебування трупів в землі ці обслідування утруднювало, але в багатьох випадках таки стверджено виразні сліди від спалення, як на шкірі, так і на одягах, що виразно вказувало на те, що постріли були віддані з безпосередньої віддалі. В деяких випадках можна було ствердити, що зброя була приложена жертві до самої голови.

    СПОСІБ І МІСЦЕ РОЗСТРІЛІВ
    Обслідування трупів знавцями поза всяким сумнівом виявило, що розстріли переводила „вправна рука" і що їх , за деякими виїмками, доконувано не на місці розколин, над ямою чи в самій ямі.
    З деякими тільки відхиленнями встановлено два основні методи розстрілів. У першому випадку жертві пускали кулю в потилицю в скісному напрямі вгору, з виразним розрахунком, що куля має пробити малий мозок. В другому випадку жертві вистрілювали кулю в шию з розрахунком на пробиття т. зв. атласу, що також неминуче спричиняє смерть. В обидвох випадках застосовувано точно розроблену систему. Зміна техніки розстрілу була подиктована, правдоподібно, пробоєвою силою вживаної вогнепальної зброї.

    При обслідуванні виникло також питання, в якій позиції розстрілювано жертви. Сліди пострілів та напрям лету куль вказували, що всіх розстрілювано в стоячій позиції. Постріл у потилицю в скісному напрямі чола міг бути відданий тільки в такій позиції. Малі відхилення в напрямах пострілів залежали, мабуть, від висоти ката і жертви. Багато трупів мали додаткові постріли в тім’я, в чоло або у вилицю. На підставі цих пострілів комісія ствердила, що кати часто добивали свої жертви, придержуючи їх у похилій позиції, або тоді, як вони вже хитались від першого чи другого пострілу. В інших випадках, як це вже згадувано, жертві розторощувано череп рукояттю нагана.

    Коли мова про місце розстрілів, то висновки комісії і зізнання свідків цілком покривалися в тому, що всі ці тисячі жертв, лише за деякими виїмками, не були розстрілювані на тому самому місці, де їх поховано. На це вказувала відсутність гільз від набоїв на тих місцях. Деяка кількість знайдених гільз та деякі трупи на верствах одягу, що ним була прикрита маса трупів в могилах, свідчили про те, що лише кілька осіб розстріляно на місці масових могил. Це були, мабуть, ті, які допомагали при закопуванні трупів. Виникали припущення, що один чи два відповідальних комісари НКВД розстрілювали вкінці навіть тих менших катів, які самі розстрілювали в’язнів. В такий спосіб обмежувано до мінімуму число можливих свідків злочину і зменшувано небезпеку, що злочин може бути виявлений.

    Зізнання свідків та перевірка можливостей потверджували припущення, що жертви в головній масі були розстріляні на подвір’ї будинку НКВД. На підставі фактів, доходжень та зізнань свідків комісія могла з досить великою точністю відтворити подробиці того безприкладного в історії народовбивства у мирному часі.

    В’ЯЗАННЯ РУК І ЗАТИКАННЯ РОТА
    Перегнилі трупи вже самі собою справляють жахливе враження, але у Вінниці воно переходило всякі межі, коли перед очима глядачів лежали тисячі трупів з пов’язаними ззаду руками і в багатьох випадках із затичками в роті. Тільки жіночі трупи — також не всі — не мали пов’язаних рук. В’язання рук виявляло не абияку „техніку": мотузка міцно охоплювала кістки на обох руках, внаслідок чого у деяких трупів зап’ясткн повідпадали. На тих трупах можна було ствердити, що таке в’язання справляло жертвам великий біль.

    Для в’язання рук вжито в усіх випадках фабричної мотузки з конопляного волокна 6-8 міліметрів у діяметрі та 1.20-1.30 метра довжини. Сама техніка в’язання рук була така:
    руки жертви викручувано назад долонями в різні сторони, тоді зв’язувано в зап’ястках подвійною обвідкою і обидва кінці мотуза, один зверху, а другий знизу, ще раз перетягувано між руками і сильно зв’язувано, так що кожна рука була в окремій петлі. Визволити руки з такої петлі було неможливо.

    У поодиноких випадках видобуті з масових могил трупи мали пов’язані руки також в ліктях. До цього вживалось такої самої мотузки, тільки довшої. В таких випадках посторонком обведено обидві руки разом, опісля ще кожну зокрема і зв’язувано вузлом. Причин такого подвійного в’язання рук жертвам не встановлено.

    Крім зв’язаних рук, 24 трупи мали ще зв’язані ноги. При цьому також вжито тої самої мотузки, що при в’язанні рук. Ноги були зв’язані вище кісток і на такий самий лад, як руки в ліктях. З того зроблено висновок, що ноги зв’язували жертвам ще перед тим, як виводили їх на місце розстрілу, бо жертва могла ще ступати малими кроками. Ноги зв’язувано виключно молодим чоловікам, мабуть, для того, щоб вони не пробували втікати.

    На кількох трупах виявлено зроблену з такої мотузки петлю на шиї. Петлі були досить сильно затягнені, з одним вистаючим кінцем, але це, видно, не було причиною смерти, бо трупи мали ще сліди від пострілів у потилицю. Кілька трупів ще мали з хустини або полотна затичку в роті. Ці жертви мали також сліди куль в потилиці, отже насувалося оправдане припущення, що їх перед смертю тортурували, закриваючи рота, щоб заглушити крики болю.


    http://www.geocities.com/uno_montreal/peklo.htm
     
  • 16:04 23.11.2007
    0 0
    Цитата:
    як у Вінниці — за словами місцевого населення — „розкрилася земля і показалося пекло": із масових могил видобуто майже десять тисяч трупів Богу-духа винних людей, що впали жертвою одного з найбільших і найжахливіших злочинів народовбивства, поповненого звироднілим большевизмом у 1937-1939 роках

    Кошмар... Мого прадіда також забрали у 37-му і жодної вісточки з тих пір. Де і як він знайшов смерть, де його могила і чи є вона взагалі? Можливо, серед тих людей і він був...
     
  • 15:06 24.11.2007
    0 0
    Захотілося зробити те ж саме з симоненком. Щоб знав .... як наші люди терпіли за ідеологію, яку він нині продовжує!!!
     
  • 09:56 17.04.2009
    0 0
                                ¹ 13

    КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ВИМОРДУВАННЯ 1 500 УКРАЇНЦІВ У ЛУЦЬКУ"
                                                         9 липня 1941р.
       Німецький воєнний кореспондент написав до "Вахт ім остен" таке завідомлення: "Дня 24 червня вранці зігнали політичних в’язнів совєтської тюрми в Луцьку на велике внутрішнє подвір’я.Дня 22 червня німці перейшли кордон і посуваються просто на Луцьк.В якийсь спосіб треба ж спорожнити в’язницю з політичних в’язнів.Тому теж директор в’язниці,совєтський полковник виступив перед зігнаними 4 000 в’язнів і приказав їм,приналежним до українського націоналістичного руху,згуртуватися на другому подвір’ї,мовляв,їх мають звільнити.Виступило 1 500 осіб і перейшли на друге подвір’я.Та між тими,що залишилися,ще два українці,які не повірили словам полковника,відомого раніш з того,як погано обходився з в’язнями.Вони залишилися.

                        СІМ МІСЯЦІВ КАТУВАНЬ.

       Сім місяців вони тут уже замкнені і мали за собою тримісячні нічні допити день-у-день.Їхні нерви тепер не найкращі,коли зважити,що їх упродовж трьох місяців змушували побоями,нічними допитами при світлі рефлекторів,голодівкою і іншими шиканами,скласти обтяжуючі зізнання.Вони оба видержали і не піддалися диявольським методам катівських посіпак.
       І ось тепер в останньому дні не дали себе вони знищити.Те,що зробили кати з 1500 вибраних українців,в переведенні і в методах - більшовицьке!Звільнення очевидно не входило в гру,бо ж 1500 українських націоналістів це навіть для 120-мільйонної держави загроза.Дбайливий начальник в’язниці постановив тому,на приказ згори,отих 1500 люда винищити.

                  КУЛЕМЕТНОЮ СТРІЧКОЮ ПО МАСІ

       Установлено кулемети і ось перші стрічки плюють уже по масі.Крик болю виривається зі збитої гущі.А вбиті гребують під собою легше й важче ранених.Та щоби міру кровопролиття виповнити вщерть,кидають большевики ручні гранати.Під час "чистки" останніх легко і важко ранених викінчено стрілами з револьверів.Це була жахлива,кривава купіль:крики й стріли викликали серед залишених 2 500 в’язнів по камерах жах і тривогу.В добавок опричники НКВД кинули наосліп ручні гранати в камери,де сиділо по 30 і більше людей.Коли в Луцькій в’язниці продовжувалася ота кровава совєтська купіль,німецький похід поступає і війська доходять до міста.Начальник і тюремна сторожа тікають.

                     СПРАВЕДЛИВА КАРА

       В кілька годин пізніше опричники вертаються,щоб винищити решту в’язнів,надіючись,що німців ще нема в місті.Тим разом вони прорахувалися.Тюрма вже давно була обсаджена,а кривавий ганебний вчинок - відкритий.Опричники попадають у руки німецьких вояків і їх стрінула заслужена кара.
       Кривавий вчинок у тюрмі в Луцьку - не виняток.Він вказує на ті диявольські методи большевизму,які від 1917 р. нітрохи не змінилися.Він вказує теж,який то ворог і який то звір протиставиться в цій боротьбі упорядкованій і чистій Європі.

                                      Воєнний кореспондент Курт Гампе
        Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹3,9 лип.
     
  • 00:51 19.04.2009
    0 0

                            ¹ 14

            ІНФОРМАЦІЯ "БАНДИТИ МОРДУЮТЬ БЕЗ КІНЦЯ"
                                                   10 липня 1941р.
       Тепер приходять нові вістки про морди жидо-більшовицької кліки.У Дубні замордували большевики 1 500 українців.Лікарські обслідування доказали,що ці нелюдські варвари найперше насилували жінок і дітей,а після мордували.По тих страшних муках,що їх мусіли переживати мешканці Західної України,вдячним серцем вітають всюди похід німецької армії.

    Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹4,10 лип.
     
  • 01:10 19.04.2009
    0 0
                 ¹15

           ІНФОРМАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ ГЕКАТОМБИ"

                                               10 липня 1941 р.

       У Бібрці (містечко у Львівській обл. - забу) енкаведисти замучили адвоката д-ра Кульчицького:відрізали вуха і ніс,потім кинули в окріп.Так замучили 17 людей.
       У Кам’янці Струмиловій(Львівсьа обл. - забу) енкаведисти при допомозі жидів вбили:адвоката Стефановича,двох братів Мулькевичів,проф.Михайла Литвина,трьох братів Лукашевських,прф. Мельника,міщанина Куца.В Кам’янці Струмиловій вбито ще багато інших,але їх прізвища нам невідомі.
       В містечку Судова Вишня(Львівська обл.-забу) большевики,як і всюди,шукали щораз нових жертв.Впав провокаційний стріл коло хати б. підстаршини УГА Євстахія Фостяка.Прислужні ворогам елементи сказали,що це українці стріляють.Енкаведисти впали до хати Фостяка,якого не було вдома.Другого дня звідкись знову впав стріл.Рано вранці 28 червня большевики виволікли Фостяка з хати,вивезли в поле і розстріляли.

       Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹4,10 лип.
     
  • 05:29 19.04.2009
    0 0

                 ¹16

                              10 липня 1941 р.

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЯК ШАЛІЛИ ЧЕРВОНІ В САМБОРІ"


        Замучили коло 1200 жертв.-Тюрму з жінками висадили в повітря.-В крові й одчайдушності родиться воля...

       В нашій редакції з’явилася людина,з обличчя якої ще тепер пробивалось якесь несамовите психічне потрясіння.Вона представилася нам, показала свої документи й уривчасто та безладно почала розказувати ось що:
       Я українець,інженер.За совєтської влади був надлісничим у Самборі.Органи НКВД арештували мене на початку лютого 1941 року,і я сидів у самбірській тюрмі до 27 червня ц.р.Того дня разом з іншими в’язнями ми виламали тюремні двері і я не знаю,яким чудом спаслись від майже неминучої смерті.Розкажу вам про те,що ми бачили і пережили в самбірській тюрмі під час останніх днів червоної влади.Пробачте,розказую хаотично й уривчасто,але я стільки пережив і тепер в такому психічному стані,що не в силі як слід все це представити.Зроблю це пізніше.А поки щослухайте і передайте це загалові до відома.
       В самбірській тюрмі було понад 5 000 людей,майже самі українці і деякий відсоток поляків.Давніше,перед вибухом німецько-совєтської війни,в’язнів частинно кудись забирали.Вони вже більше не вертались.Ми переконані,що їх порозстрілювали,бо українсько-німецька комісія ствердила,що в пивницях тюрми були закопані вже від кількох місяців людські трупи.

           ПОЧИНАЄТЬСЯ КРИВАВИЙ ТАНЕЦЬ...

       Почалось це у четвер 26 червня.Енкаведисти підложили динаміт під жіночий відділ тюрми з 2-ох камер і висадили його в повітря.Там сиділо близько 30 жінок.Всі вони загинули.Ніч з четверга на п’ятницю (26-27червня) пройшла "спокійно".Викликали тільки поодиноких людей,які вже не повертались...
       В п’ятницю 27 червня о пів на п’яту почалася на тюремному подвір’ї страшна стрілянина і масакрування людей.Повітря роздирали стріли та несамовиті зойки і благання: "Рятуйте,пощадіть!".З 13-ої "а" камери,вікна якої виходили на подвір’я,в’язні кричали:"На подвір’ї стріляють людей!"

           РОЗБИВАЙТЕ ТЮРМУ!

       Наша,13-та камера у відповідь закричала:"Розбивайте тюрму!"В місті вже є німці!"Півхвилини опісля надлюдськими зусиллям ми розбили двері нашої камери і вибігли в коридор.Тут було вже півсотні людей з інших камер.Упродовж 10-15 хвилин в коридорах зібралося до 2000 людей.Були й такі що боялися виходити з камер.Щоб мати чим боронитись,ми почали ламати водопровідні рури(труби - забу).Інші лупали гзимси і брали в руки цегли,а також "кіблі". Так "озброєні" випихаємось на тюремне подвір’я.Навпроти нас націлені скоростріли.А ми - хто з залізом у руках,хто з дошками,хто з цеглами - напираємо на енкаведистів,озброєних до зубів.Зацокотіли скоростріли.Падуть підкошені кулями в’язні.Людська струя пливе все ж таки далі.Силою своєї одчайдушної маси ми виперли озброєних до зубів енкаведистів з першого подвір’я.
       Одначе, тюрма,як цілість,все ще була окружена енкаведистами,які кидали ручні гранати у в’язнів.Розшматовані людські тіла...
       Частина в’язнів,незважаючи на бомбардування,розбиває другі залізні двері і вдирається на друге подвір’я.Тут розбиває вона залізну браму в мурі і вибігає в напрямі млинівки.
       Друга,найбільша група, в якій був і я,виламує залізні двері на головне подвір’я і напирає на велику залізну браму тюремної огорожі від вулиці Дрогобицької (тепер І.Франка).Один з в’язнів знайшов ключ від брами.Відчиняємо і вибігаємо на вулицю.Тут великий рух.Стрімголов відступають червоноармійці,усякі роди зброї.

           "СТРЕЛЯЙТЕ ФАШИСТСКУЮ СВОЛОЧЬ"

       Побачивши нас,один з відступаючих,старший лейтенант,дав наказ червоноармійцям:"Бойци!Стрєляйтє фашістскую сволоч!".Одначе ніхто з червоноармійців не стрілив ні разу,крім того ст. лейтенанта,який почав строчити по нас скорострілом.Впало від цього понад 25 в’язнів.
       Ті,що врятувались,вирвались на місто і порозбігались,хто куди.Я сховався у своїх знайомих...
       Коли більшовики відступили,окрема комісія тимчасово підрахувала,що в самбірській тюрмі закатовано і розстріляно близько 1200 людей.Люди,шукаючи за свояками і знайомими,складали порозривані гранатами шматки тіла,щоб розпізнати своїх...

       Українські щоденні вісті (Львів). 1941,¹14,10 лип.


     
  • 07:47 19.04.2009
    0 0

                         ¹17

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЩЕ ПРО УКРАЇНСЬКІ ГЕКАТОМБИ У ЛЬВОВІ.КІЛЬКА СЛІВ ПРО МІСЦЯ МАСАКРИ НЕЩАСНИХ В’ЯЗНІВ"

                                    11 липня 1941р.

    Скільки невинних людей закатували нелюди з НКВД у Львові за час від 22 до 29 червня ц.р.,себто з перший тиждень війни?Скільки нових жертв зложив український Львів на жертівнику Батьківщини і - невже це останні українські жертви нашого багатостраждального княжого города?
       В тюрмі при вул.Лонцького - Сапіги закатовано на смерть кілька сотень нашого цвіту.Тільки кільканадцять помасакрованих жертв розпізнала рідня і похоронила на свій кошт в окремих могилах.Решту - цілі сотні,що після стягнення з келій і викопання з трьох великих ям на подвір’ю були зложені впродовж вівтірка (I.VII) і середи (2.VII) довгими рядами на цілому городі тюрми для оглядин - похоронено у збірних могилах на Янівському цвинтарі (на початку цвинтаря від дороги від головного входу ліворуч).Це були в більшості люди з-поза Львова.
       Годі устійнити навіть у приближенні число постріляних озвірілими енкаведистами в’язнів у Бригідках.Знаємо,що частина їх,головно жінки, спасалися втечею у хвилині,коли сторожа поховалася перед німецькими бомбами до пивниць і в’язні встигли виломити двері та випустили один більший гурт арештованих на волю.Жінки,що були на переді,добігли щасливо до брами і їм повелося втекти;коли ж уже добігли до брами мужчини,на них посипався град куль проїзджаючих відділів червоноармійців,які завертали в’язнів назад.Арештованих завернули з подвір’я до келій і хто з них не загинув на подвір’ю чи в коридорах,тих постріляли в келіях чи підвалах.Після того масакра нещасних запроторених у величезній тюрмі при вул.Казимирівській продовжувалася ще довго так,що всіх замучених там на смерть українців можна туж сміливо рахувати на цілі тисячі.
       В найгіршому стані були жертви большевицького садизму в тюрмі при вул.Замарстинівській.Там(як з рештою і в тюрмах при вул.Сапіги-Лонцького та в Бригідках)розходився такий сопух від розложених по підвалах і пивницях тіл,що населенню суміжних вулиць грозила поважна небезпека - морової зарази.Адже у днях 30.VI і 1-3.VII десятки тисяч львів’ян і німецьких вояків,що були в околицях згаданих трьох тюрем,особливо ж в околиці тюрми на Замарстинові,не могли спокійно зробити кроку вперед: повітря від розложених трупів було таким дошкульним,що всі з хусточками при носі поспішали чимскоріш і якнайдалі від тих місць.Лікарсько-санітарна комісія з німців та українців,що оглядала підвали в Замарстинові в масках,відповідних чоботах та спеціальній одежі,переконалася,що тіла помасакрованих у пивницях в такому розкладі,що їх повитягати неможливо (витягнено всьго 36 тіл).Решту - яких 600 трупів - так і залишено по підвалах,при чому замуровано щільно всі вікна,двері і виходи.
       Поза цими трьома місцями масакри нещасних в’язнів багато їх розстріляно на б. Повиставовій площі (добре знайомий нам шофер подає число вивезених туди впродовж одної ночі в’язнів з Бригідок і там розстріляних та вкинених до вже готової могили на яких триста).Крім цього ,говорять про розстріли якихось людей у Білогорському лісі,на мурах Львова є клепсидра абсольвента IV,гімназії Плашинського,застріленого енкаведистами в кошарах б.5 ПАЦ,і т. д. і т.д.
       А оскільки найневинніших у світі людей(як ось інж. Іван Свірський) повбивали вистрашені дикуни-червоноармійці з ріжних родів зброї,проїзджаючи містом повних сім днів та стріляючи кожну стрічну людину,кожного,хто вихилив голову з брами чи з вікна,наче горобців!..
       Всі дані,факти й цифри,які тільки можемо зібрати про мучеництво українського народу в цих переломових часах,треба публікувати й реєструвати для історії.Нехай не пропадає марно українська кривава слава!

       Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹5,22 лип.

       
     
  • 09:19 19.04.2009
    0 0

                       ¹18

        КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЯК ШАЛІЛИ ЧЕРВОНІ В САМБОРІ"

                                    11 липня 1941р.

          250 трупів у пивницях.-Як тортурували в’язнів.-
           кого замордували.-Чим кормили в’язнів.
           -Червоні труси(боягузи - забу)) втікають.-Хто розстрілював.


       З огляду на малі поки що розміри нашого часопису,подали ми у вчорашньому числі тільки першу частину жахливих ревеляцій про масові розстріли і масакри жидівсько-більшовицького НКВД в Самбірській тюрмі.Тепер даємо докінчення цих ревеляцій очевидця,що їх пережив.
       В Самбірській тюрмі розстрілював один жид-енкаведист родом з Самбора,2-ох жидів з Совєтського Союзу,2 грузинів,1 черкес,2 совєтських росіян та 1 українець з Торчинович Самбірського повіту.

                       СТОСИ ТРУПІВ У ПИВНИЦЯХ

       Після провірення тюрем нашою комісією знайдено під житловими кімнатами начальника б. самбірського НКВД,його заступника і дижурних 2 пивниці,повні помордованих і зложених у стос трупів.В одній пивниці було близько 150 свіжих трупів.Деякі лежали там від початку війни (22 червня),в другій було вісімдесять кілька тіл.Частинно раховано по кількості ніг.

                       ЖАХЛИВИЙ ВИД...

    В загородженні тюрми знайдено 25 помордованих і змасакрованих у жахливий спосіб людей.Деякі зних мали в устах шмати і пісок,інші попідрізувані нігті на пальцях рук,пошматовані і повирізувані пояси з лиць,повиколювані очі,повідрізувані носи,повибивані зуби і т.д.У жінок були повідрізувані груди,порозпорювані животи,повиривані жмути волосся,збезчешчення...Були теж помордовані діти,понад 50 осіб...

                     ЩО ЗНАЙДЕНО В КОТЛАХ І ЧИМ КОРМИЛИ В’ЯЗНІВ

       В кухонних котлах тюрми знайдено розварені руки і ноги...Це вказувало б,що в’язнів кормлено людським м’ясом.В’язні,як каже наш оповідач,одержували вже від березня ц.р. якесь підозріле біле м’ясо.Люди не знали,що їдять,але смак того не був похожий на смак м’яса з тварин...В порціях,що одержували в’язні,ніколи не було костей...

                      ДОПИТИ І КАРЦЕРИ

       Людей брали на допити ночами 3-4 рази в год.11-й,12.30,2-ій і коло 3-ої.Коли в’язень не признавався,давали до карцеру.Карцери - це були камерки 1 м ширини і 1,80 м довжини.Там напускали води і впихали в’язня тільки в білизні.За першим разом,коли в’язень не признавався,вкидали до карцеру,де було тільки 2 цм води.Там перебували в’язні звичайно 5 днів.
       Коли ж в’язень все таки не признавався,то його кидали до камер,де вода була по кістки.І знову держали там 5 днів.З таких камер викликали на допити щодня і знову вкидали туди та погрожували:"Ми маємо ще кращі способи на вас".Коли ж в’язень все таки не признавався,його тортурували:стискали дверима пальці,ламали ребра,підрізували нігті на пальцях рук...аж до закатування на смерть.

              ОЧЕВИДЕЦЬ ЗНЕСИЛЕНИЙ...КІНЧИМО

       Наш оповідач,розказуючи про всі ті несамовиті події,що хвилини встає,ходить по кімнаті,перериває уривчасте оповідання,протирає чоло,наче щось собі пригадує,відтак каже:
       _Я вже не в силі вам далі розказувати,тому кінчу:
       -Багато знав я в’язнів,що сиділи зі мною в тюрмі,і дома маю список 56 знайомих,закатованих енкаведистами.Тепер пригадую собі тільки такі прізвища:1)селянин-швець Горбатий,звідки не пам’ятаю,2)о.Турський з сином,3)червоноармієць-українець Князів,якого замучили за те,що перепускав через кордон українців в німецький бік,4)один кооператор з Самбора,прізвища не пам’ятаю,шатен,років 45-50.В Самборі залишилось тільки троє наших коопраторів,всі інші замордовані.

           МИ ВБИЛИ ТРЬОХ ЕНКАВЕДИСТІВ

       Наш оповідач намагається дати на кінець ще додаткові образи з жахливих переживань у тюрмі і, збираючи насилу свої думки,закінчує:
       -Ми,напираючи лавою з тюрми на стріляючих зі скорострілів енкаведистів,посуваючи силою розпуки,одчаю і надлюдської відваги маси вбитих і ранених в’язнів,премо вперед.Енкаведисти під нашим напором відступають,хоч озброєні скорострілами,наганами і гранатами.У висліді енкаведисти почали втікати,показалося,що вони в дійсности боягузи.По дорозі вбили ми цеглами і дрючками з водопровідних рур ще на коридорах тюрми трьох озброєних наших катів.Шкода,що тільки трьох,-кінчить наш оповідач...

       Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹5,11 лип.
     
  • 11:52 19.04.2009
    0 0
    До цього ж списку - на початку 90-х на власні очі бачила так звані розкопи в Дрогобичі. Людські рештки з кулевими дірками в черепах, скам"янілі мізки, залишки одягу, які показують, що то були прості люди, навіть не військовополонені. Їх там було сотні. І видно було, що їх, перш ніж закопати, залили вапном. Але вапно. як не дивно, не знищило, як зараз кажуть, докази злочину, а навпаки, законсервувало. Описувати подробиці побаченого дуже важко, але й досі часом перед очима стоїть.
     
  • 00:40 20.04.2009
    0 0

                        ¹19

                                              

           КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЩЕ ОДНА ТЮРМА У ЛЬВОВІ"

                                                 12 липня 1941р.

       Вираховуючи львівські тюрми,в яких большевики помордували в○язнів,досі не згадувано чомусь докладніше тюрму при вул.Казимирівської,ч.34,і яка мала назву "Тюрма ¹4".У цій тюрмі було коло 1000 в’язнів.Були це в’язні,засуджені на короткі і довгі кари (від кількох місяців за "прогули" і т. зв. "бракоробство" аж до 10 років за "політичні" злочини").Було й багато незасуджених,яких слідство уже покінчено та які мали бути адміністраційно заслані,а то й звільнені.В тюрмі було останніх до війни днях багато українців,м. ін. відомі українські громадяни ред.Михайло Струтинський(13),дир. Центросоюзу(14) Орест Радловський,дир. ТОП’у Атаманюк та ін.
       Коли в понеділок вранці юрба родин ув’язнених увійшла до тюрми,з якої ще в неділю увечері виломилось і вийшло на волю коло 80 в’язнів,мала такий вид: біля входу з вул.Яховича,на загородженому місці подвір’я,де в’язні відбували прохід,була широка,на яких 5-6 м у проріз,ледве присипана могила з встромленим у землю рискалем.З могили стирчав лікоть у синій сорочці і бив уже з неї нестерпний сопух.

     
  • 01:32 20.04.2009
    0 0

                        ¹19

                                              

           КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЩЕ ОДНА ТЮРМА У ЛЬВОВІ"

                                                 12 липня 1941р.

       Вираховуючи львівські тюрми,в яких большевики помордували в’язнів,досі не згадувано чомусь докладніше тюрму при вул.Казимирівської,ч.34,і яка мала назву "Тюрма ¹4".У цій тюрмі було коло 1000 в’язнів.Були це в’язні,засуджені на короткі і довгі кари (від кількох місяців за "прогули" і т. зв. "бракоробство" аж до 10 років за "політичні злочини").Було й багато незасуджених,яких слідство уже покінчено та які мали бути адміністраційно заслані,а то й звільнені.В тюрмі було в останніх до війни днях багато українців,м. ін. відомі українські громадяни ред.Михайло Струтинський(13),дир. Центросоюзу(14) Орест Радловський,дир. ТОП’у Атаманюк та ін.
       Коли в понеділок вранці юрба родин ув’язнених увійшла до тюрми,з якої ще в неділю увечері виломилось і вийшло на волю коло 80 в’язнів,мала такий вид: біля входу з вул.Яховича,на загородженому місці подвір’я,де в’язні відбували прохід,була широка,на яких 5-6 м у проріз,ледве присипана могила з встромленим у землю рискалем.З могили стирчав лікоть у синій сорочці і бив уже з неї нестерпний сопух.
       У в’язничному корпусі всі келії найдено відкритими й закиданими одежею та всякими речами.В келії ч.1 було цього цілі гори.По цих горах білизни,штанів,плащів,горшків,коців ходили жінки й чоловіки,ридаючи над кожним розпізнаним предметом.
       Купки одежі були теж в усіх інших келіях,у низу й на двох поверхах.Вони лежали тут малими купками на землі,там,де спав кожний в’язень на голій підлозі.В келіях не було ні сінників,ні стільців,нічого...
       В тюрмі ч.4 не переводжено розкопів трупів,отже,й нікого не розпізнано. Зараз другої днини тюрму замкнено,бо був тоді план прочистити насамперед Бригідки.Коли ж справа в Бригідках затягнулася на цілий тиждень,дотична військова влада вирішила в порозумінні з військовим санітарним відділом замурувати і яму і пивниці,обіцяючи родинам в’язнів,які усі ці дні вистоювали під тюрмою,що трупів ексгумують зимою до спільної могили,або на місці зроблять свого роду національний мавзолей.
       Випущені в’язні поляки,з келії ¹7 розповідають:коли у вівторок над ранком вони зрозуміли,що дивна тиша в тюрмі означає втечу енкаведистів,вони почали підлазити один по одному до вікон,а потім взялися розбирати залізну піч,щоб нею висадити двері.Однак хутко вони почули кроки в коридорі.
       У вівторок увечері енкаведисти викликали двічі по трьох в’язнів-українців.У першій з цих груп був ред.Струтинський,у другій дир.Радловський.Прізвищ інших в’язнів не пригадують собі. Їм казали забрати з собою речі.Одного з тих в’язнів завернули,це була помилка в особі.
       В середу і вівторок не викликали нікого.В п’ятницю почали викликати масово,уже без речей.

       Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹6,12 лип.

     
  • 02:07 20.04.2009
    0 0
           
                              ¹20

            ІНФОРМАЦІЯ "ЖАХЛИВІ ДНІ СТРИЯ"

                                                  12 липня 1941р.

            Гробовище в пивницях в’язниці.-Трупи в каналі.-
                     Маніфестаційні похорони


       Не оминула катівська рука червоних бандитів теж і безталанної Бойківщини.Масові арештування напередодні німецько-совєтської війни та істеричне виловлювання невинних людей під час самої війни заповнили вщерть велику в’язницю стрийського суду та закамарки НКВД.
       Жахливе відкриття зробили мешканці Стрия,що кинулись по відході червоних рятувати з в’язниці своїх рідних і знайомих.Келії в крові,коридори в крові... А пивниці - одно несамовите гробовище.Трупи без голови,помасакровані до невпізнання,інші без рук,без ніг...
       Кинулась голодна біднота визбирувати риж і цукор,розсипані в каналах.Збирали і раптом кров сплила з лиця.З-під рижу виднілися ноги людини,встромленої головою в канал.Ця людина ще дихала.А в глибині каналу - могила.Найжахливіша могила,яку людина могла придумати.Канал забитий трупами.
       В різних ще місцях знаходили мешканці Стрия,і ще знаходять,останки помордованих в’язнів.
       В четвер,3 числа ц.м. відбулися в Стрию величезні маніфестаційні похорони жертв ГПУ.З усіх сіл стрийського і скільського районів поприїздили селянські делегації з вінками,щоби попрощати синів чи дочок рідного села.Сотні вінців,повінь квітів,зелені,прапорів,жалібні пісні,сльози на очах тисяч і затиснені аж до крови уста - оце враження маніфестаційних похоронів,що їх уладила Стрийщина своїм героям.
    У величезній спільній могилі спочили тлінні останки і тих,що їх супроводжувала рідня чи знайомі,і тих,що їх ніхто впізнати не міг.Лягли дружньо в могилі нові безіменні герої.

                                                   Р.С.

         Українські щоденні вісті (Львів).1941,¹6,12 липня
     
  • 03:43 20.04.2009
    0 0

                                ¹ 21

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЯК МАСАКРУВАЛИ В’ЯЗНІВ У ТЮРМІ ПРИ ВУЛ.ЛОНЦЬКОГО"

                                                   12 липня 1941р.

       Селянин з Жовківщини,що чудом спасся від смерти з тюрми при вул.Сапіги-Лонцького,оповідає:"Я сидів уже три місяці в тюрмі при вул.Сапіги-Лонцького,в келії на II поверсі.Всіх нас було там в останньому часі 8,самі українці:робітники,селяни й інтелегенти.В понеділок,23 червня ц.р.,біля 6-ї год. попол.(7 год. нім. часу),приказали нам негайно зійти вниз з речами.Я і мої товариші з камери опинились у келії в партері,де всіх нас було точно 20 (в’язні з трьох горішніх камер).Також до інших камер у партері стягнули всіх в’язнів з обох горішніх камер.
       Наразі двері нашої камери отворились і в них появилися з револьверами в руках сам начальник тюрми при Лонцького,прізвища якого я не знаю,і 3 сторожі-енкаведисти.Начальник крикнув до нас:"Ложісь" і став стріляти негайно по нас усіх,а за ним і згадані енкаведисти.Один з них,здається,спочатку не стріляв,бо начальник крикнув до нього:"Стрєляй с... сіноф,чєво стоіш?".Я впав відрухово один з перших на долівку,на мене повалились тіла моїх постріляних товаришів.Деякі з них не погинули відразу;але ще мучились;більшість пострілена кількома кулями,померла на місці.
       Потім начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер на партері і постріляли людей так само,як у нас.Я не був навіть ранений і не стратив ні на хвилину притомности: я обмазав собі все лице кров’ю,що спливала з голови постріленого тов. Маркуся,який упав на мене і,вже вмираючи,мазав мене сам власною кров’ю, аби я міг урятуватись.За якийсь час енкаведисти вернулися знову до нас і віддали ще кілька стрілів до тих нещасних,що рухалися або давали ознаки життя.Потім - все затихло.
       За якої півгодини я дуже обережно піднявся і розглянувся по коридорі й сумежних камерах:всюди там лежали помасакровані тіла в’язнів,цілі їх стоси,а нікого з енкаведистів не було.Я пробував сховатися спершу на горі,на стриху,але там було замкнено.Тоді я, ввесь окривавлений,але цілий,перебіг одним махом подвір’я і сховався в густих кущах,що ростуть там від вул.Томіцького.Я пробував спуститись на ту вулицю,але поній ходила весь час сторожа з енкаведистів і я чекав до ночі.
       Вночі я також не міг з тих кущів утекти,бо коли тільки обережно виглянув на вулицю,все бачив сторожу.Зрештою я чув її кроки.Тої пам’ятної для мене ночі бачив я з кущів також,як енкаведисти закопували помасакровані тіла у спеціально на ту ціль викопаній ними могилі зараз при вході до тюрми від вул.Лонцького,попри сам мур в’язниці.Деяких,що ще,видно, давали ознаки життя,добивали.
       В кущах пересидів я у смертельній тривозі цілу ніч.Я трохи обчистився від крови та обмив лице землею і власною сечею.Була може 4 година рано,як сторожа(пост)пішла на подвір’я:я скористав з тої хвилини,скочив на ринвусусіднього дому,спустився по ній бистро на діл і пішов криваючи попід доми(я звихнув ногу)до недалекого помешкання свого знайомого.
       Так я урятувався чудом - один на кілька сот людей - від певної смерти.
    Сам я - голова читальні "Просвіти" і працював також в інших установах свого села.Мене знає багато людей в Жовківщині.Як прийду трохи більше до себе,опишу сам докладно свій побут у тюрмі і всі останні страшні переживання.
       Хто ще згинув у тюрмі при вул.Сапіги-Лонцького?
       Наш співрозмовець,селянин з Жовківщини,подав нам прізвища постріляних в’язнів з його камери,що їх тіла лежали на ньому або поруч нього.Це згаданий вже 1)Маркусь,родом зі Самбора,що був шофером у Львові;2)Василь Климчук,господар з Поздимира,пов.Сокаль;3)Михальчук,інтелегент з Мервич,пов.Львів;4)Юрко Брей і 5)його товариш - оба селяни з Вороцова,пов.Львів (Товариш Бей був низького росту,лице кругле з веснянками);6)Селянський хлопець Гнатович,літ коло 20,з села Парипси,одинак;був сторожем банку в Немирові;7)робітник (технік) з ЕКО при вул.Потоцького,56,якого привели з війська і він погиб у військовому однострою червоноармійця.Літ мав к. 30,був середнього росту,доволі грубий,здоровий,чорнявий.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹6,12 липня
       
     
  • 04:06 20.04.2009
    0 0

                             ¹22

        ІНФОРМАЦІЯ "МАСОВА РІЗНЯ В ДУБНІ"

                                                   12 липня 1941р.

       Берлін,10 липня.Про жахливу масову різню в Дубні отримуємо такі подробиці:акатовані чоловіки,жінки й діти - майже виключно українці.За тверде визнавання своєї української національности вони вже від довшого часу були ув’язнені большевицькими можновладцями.Совєтські кати застрілили у своїй безсилій скаженості при наближенні німецьких військ коло 1500 осіб.В келіях лежать стосами трупи.Найжахливіший вид мають жіночі келії,в яких червоні бандити дали повну волю своїм злочинним інстинктам.Як ствердили лікарські оглядини,перед закатуванням знасилувано ще молодих дівчат і жінок,навіть вагітних.Кров морозить у жилах вид одної келії,в якій 3 хлопців у віці около 14 років жахливо понівечено.У бюро тюрми у Дубні працює тепер кілька українців,щоб установити по змозі ідентичність жертв.

       Українські щоденні вісті (Львів),¹6,12 лип.
     

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Наші Друзі: Новини Львова