Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 11 грудня 2018 року

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Переглядів: 104273
Додано: 04.11.2006 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 2 Коментарі: 339
  • 23:36 16.05.2009
    0 0

                                             ¹86

       ІНФОРМАЦІЯ "ПРОЦЕС ТРИДЦЯТИ ДЕВ’ЯТИ В ДРОГОБИЧІ"

                                                 15 серпня 1941 р.

       "Арештували мене підступом,- оповідає автор,- викликавши на засідання заготовачів кооперації, і з місця віддали в обласне НКВД.Слідство тривало без перестанку з 8-ої години ранку до 3-ої години ночі.Обвинувачували мене в приналежності до ОУН і шпигунстві на користь Німеччини.Сиділо нас з таким обвинуваченням 42 чоловіки.Хоча кожний з нас і знає,як проходило енкаведистське слідство,все ж таки хочеться поділитись з читачами своїми переживаннями.
        Малесенька камера,а в ній - 42 чоловіки.Страшна тіснота.Вночі,щоб обернутись,треба було тривожити всіх...Щотижня ревізії: шукали,перевертали,розбирали до нага.Раз на день вода,а десь-не десь з плаваючими гнилими помідорами чи капустою.Такі були наші харчі.Та це було ще не найгірше.Хоча й я був найменше обтяжений і за 4 місяці слідчої тюрми водили мене тільки 6 раз на допит в НКВД,проте пережив,здається,стільки знущань,фізичних і моральних,що немає прямо слів,щоб усе переповісти.
       На допиті хапали за волосся,товкли головою об стіни,вбивали під нігті грамофонні голки,електризували,вибивали зуби,били по напруженому карку,,саджали на край крісла,несподівано вибивали його і людина в напрузі "сідала" на кам’яну долівку.Збитого й скатованого,знівеченого до непізнання,ставили під стінку,холодне дуло морозило кров,передсмертний хоровід душевних образів... і знову душна,смердюча камера,і знову тортури перед допитом.
       Часто-густо "соколи любимого вождя народів" зміняли свою тактику "подсвідомлювали, жаліли", обіцяли несотворені речі,на зміну то усміхались дружньо,то знову,мов шалені гієни,кидались на безборонну жертву.
       Проте ми добре держались.Всіх нас тридцять дев’ятьох з обвинуваченням за приналежність до ОУН і співпрацю з Німеччиною передали в руки Київського воєнного трибуналу під головуванням генерала Константінова і "прєдсідатєля" Міхаськова.Суд відбувався при замкнених дверях,так що навіть найближча рідня про це нічого не знала.Процес тривав цілий день і в кінці пролунав вирок: на розстріл 22, 8-ох по десять літ,4-ох по 5 літ, а останніх п’ять,між іншими і мене (їм вже ніяк не могли нічого причепити),як то кажуть,щоб не помилитись,з доброї ласки засудили на заслання в далекий Казахстан.
       Наскільки собі пригадую,між смертниками   були:                                                         Лабичі Василь та Іван,(с.Ілька, Стрілки),Свястин Микола (Стрілки),Данилків Микола (Вацевичі),мій товариш Вовк Іван (Старий Самбір),Мартинович Орест (Старе Сільце),Дато Орест,священник (Старий Самбір),Ярема Дмитро (Старий Самбір)Липутянський Іван (Стрілки),Чехівський (Львів),Гавзнер Тадей (Львів),адвокат Коховський (Львів),Сов’як Михайло (с.Дмитра, Лішня),Гриб Іван,Веселовський Микола (Лютовиська),Пигичко Михайло (Залікоть).
       Поміж засудженими на 10 років були:
    Мудрий Петро (с.Івана,Лімна),Пуней Микола (Лімна),Спикякевич Степан (Старий Самбір),Грибяк Іван ,Прокопів Володимир (Стрілки).
       Поміж засудженими на 5-ть літ були:
    Веселовський Дмитро (Лютовиська),Шемердяк Антін (Старий Самбір), Сірко Андрій,Лабич Степан (с.Ілька,Стрілки),Прокопів Микола (Стрілки).
       Поміж засудженими на заслання в Казахстан були:
    Палулюх Іван (Самбір),Блендій Василь (Стрілки),Лабич Ілько (с.Степана,Стрілки),Лабич Ілько (с.Ілька,Стрілки),інших прізвищ не пригадую.

       Усі ці громадяни поклали свої голови за велику справу і на тортурах,ба,навіть в обличчі смерти,держались гордо і не сплямили доброго українського імени на передодні загибелі ворога і визволення.

                                                      Косик Осип

       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹17,15 серп.

       
     
  • 02:11 17.05.2009
    0 0
    Правду Ви кажете і є ще один момент. Справа в тому, що в ОУН перебувало дуже багато людей, які мали споріднені зв’язки: дід, дядько, брат, двоюрідний брат і т.д.. Сказавши щось в тому ж НКВС- і ти потягнув увесь свій рід. Хтось на форумі казав про зраду, коли від’їжджали на Захід. Це від незнання. Дід казав, що моє прізвище носять в США і Бельгії і ніхто його не змінював , і ніхто не ховався. Просто неможливо було вижити в ті часи. В 33-му році мій прадід зі Східної України поїхав на Західну до родичів, щоб прогодувати свою велику родину на Київщині. Слава Богу, що були родичі, австрійці за національністю, здається, які його підтримали.
     
  • 03:32 17.05.2009
    0 0

       До:Sergius2 -#171309



    І не тільки
    Цитата:
    в тому, що в ОУН перебувало дуже багато людей, які мали споріднені зв’язки: дід, дядько, брат, двоюрідний брат і т.д.. Сказавши щось в тому ж НКВС- і ти потягнув увесь свій рід.


       А також завдяки комуністичним прихвосням,що підтримували савєтскую власть,намагаючись своїм запроданством заробити собі маєток людей,що вивозились,адже всі статки вивезених залишалися.Що можна було покласти в спішці на селянського воза?
     
  • 04:01 17.05.2009
    0 0

                                          ¹87

       ІНФОРМАЦІЯ "СПИС ЖЕРТВ ГРОМАДЯН М.СКОЛЄ,ЗАМОРДОВАНИХ БІЛЬШОВИКАМИ В СТРИЙСЬКІЙ ТЮРМІ В ПЕРШИХ ДНЯХ ЛИПНЯ б.р."

                                                 17 серпня 1941 р.

       Українці:
    1) Середняк Степан,46 літ,урядовий урядник,
    2) Середняк Ярослав,його брат,28 літ,страховий інспектор за большевії
    3) Роїк Володимир,25 літ,телеграфіст на залізничній станції,
    4) Івашків Рудольф,30 літ,боднар,                                    5) Завецький-Білецький Михайло,студент прав,
    6) Цогла Лев,30 літ,який впав помилково за брата Ізидора,
    7) Гребеняк Михайло,син бл.п. Гриня (Геників),41 рік,
    8) Бутковський Омелян,син Петра,25 літ,                             9) Норичка Богдан,син Стпана,27 літ,
    10)Доколяса Йосиф,27 літ.

       Поляки: 1)Добосевич Йосиф,
               2)Добосевич Людвік,його син,укінчений філософ,
               3)Корман Йосиф,братчик-монах,
               4)Ковальська Рися,урядничка на пошті,
               5)Урбанський Вільгельм,електротехнік,
               6)Урбанський Рудольф,його брат,шофер,
               7)Урбанська Анеля,його сестра,вчителька,
               8)Шеремета Зигмунд,електротехнік.

       Стрийські вісті (Стрий),1941,¹8,17 серп.
     
  • 21:47 17.05.2009
    0 0

                                        ¹88

       ІНФОРМАЦІЯ "САДИЗМ ЕНКАВЕДИСТІВ. ЯК ЗАГИНУВ ВЛАДИКА СИМОН"

                                                     17 серпня 1941 р.

       "Краківські вісті" пишуть: Тепер виявилися подробиці про вбивства українців на Волині. Крім масакри в Луцьку та Дубні,большевики не поминули і Крем’янця. Вживаючи тих самих садистично-звірських методів,що й в інших містах України,вимордували там червоні кати 1500 українців.Між помордованими було 8 священників та владика Симон.Один із замучених священників - о.Олексій Дубицький.
    Очевидці мордів,які чудом врятувались,оповідають,що найстрашнішу смерть мав владика Симон.Провівши його голого під ударами крісових прикладів через вулиці Крем’янця до тюрми,змасакровано його там жорстоко.Звироднілі енкаведисти осмалили епископові бороду,відрізали п’яти,ніс та язик і викололи очі.
    Триденні розшуки за тілом владики були безуспішні.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹37,17 серп.
     
  • 23:55 18.05.2009
    0 0

                                        ¹89

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ТОВАРИШ ДИРЕКТОР ВИКОНУЄ ПЛЯН"

                                                     19 серпня 1941 р.

       Відомо,що,хто в так званім "Радянськім Союзі" не виконував пляну,був наражений на різні небезпеки: його називали контрреволюціонером,усували з роботи і т.д.,і т.д..Зате у кого плян був "достроково" виконаний,той здобував собі славу у... компартії і в НКВД.Тому загальновідомий всім директор школи ¹ 1 в Золочеві Антон Карпанюк,"зразковий комсомолець", і його помічниця,агентка НКВД Наталія Клочко змагали за всяку ціну до того,щоб за свою роботу,а тим самим за виконання назначеного пляну здобути собі похвальну грамоту,великі гроші і причинитися до скріплення "радвлади" на Західній Україні.Це було б ще півбіди,коли б тут ішла мова про саме навчання,коли б Карпанюк дбав про розвиток знання учнів.Але так не було."Товариш директор" більше цікавився політичними справами,а зв’язавшись тісно з начальником НКВД,почав виконувати плян - очищувати школу від шкідливих елементів.В Золочеві було багато шкіл,але в жодній не йшла робота так "блискуче",як у школі ¹1 під проводом вищеназваного директора.

                               ДО ПРАЦІ!

       Вже віддавна помітили,що до школи заходить начальник НКВД.Він пересиджував у директора і мав з ним різні розмови.На наслідки довго не треба було чекати.Одного дня (в половині квітня 1941 р.) "зник" ученик Х кл.І.Р.Пізніше виявилося,що він живе в... тюрмі,засуджений на три (може і більше - не знати) роки,чекає на "подорож" у східні райони.Пізніше розказували,як Р. попав в руки енкаведистів.Згаданого дня по науці вийшов він раніше із школи і переходив коло авта,яке стояло на вулиці.В ту мить відчинились дверці,впав наказ: "садітєсь" і авто рушило в дорогу.Таким чином директор позбувся вже одного "невигідного контреволюціонера" і спокійно міг зазначити,що одна точка наміченого пляну виконана.

                          СПОКІЙ ПЕРЕД БУРЕЮ

    Може місяць було спокійно.Десь у половині травня довелося здавати норми на "оборонні значки".Під час такої однієї здавки комсорг викликає до директора учня Х кл. П.Р.Не одягнений (без плаща і шапки) зник він за дверима.Востаннє ми його тоді бачили,він не вернувся.Тепер усіх огорнув страх,бо ж кожного чекала така доля.Від комсорга довідуються,що це ще не всі.

                          ІСПИТИ

       А тут за кілька днів іспити.Треба конче їх скласти,бо шкода року.Але думок не можна ніяк зібрати.Все ще під враженням втрати другого нашого товариша боялись просто зайти в школу,яка тепер перемінилася в таємничий лабіринт,де легко можна заблудитись.І так в цім "лябіринті"зникає одного дня черговий учень Х кл. Б.Г. (без блюзки - одягнений по-літньому).Того самого дня взяли ще одного,а саме Р,Ш. Його відкликав директор на вулиці до себе і в той час приступили два тайні енкаведисти і зникли в нічній темряві.Ш. бачили ще два дні пізніше.Його привезли автом до малого ставка,казали йому роздягнутися (тоді було холодно і йшов дощ),лізти у воду і шукати зброї.Від тоді слід по нім загинув.Число десятикласників зменшилось на чотири.Учні приходили до школи тепло вдягнені і мали при собі їжу,бо ніхто не знав,чи вернеться додому.

                                     ХТО П’ЯТИЙ

        Кожний задавав собі таке питання,хто буде п’ятою жертвою директорового пляну.По п’ятого прийшов уже сам начальник НКВД... Б.Ф. прийшов по Сл.Божій додому і снідав.Тоді саме прийшов згаданий начальник,зажадав паспорту і наказав збиратися,бо його кличе директор школи.По дорозі вступили до НКВД і звідти вже не вийшли.Другого дня прийшли до батьків два енкаведисти і зажадали постелі,білля і харчу,бо Ф. їде до Києва на "командіровку".Яка це "командіровка" - кожний знає.

                                    ПЕРЕХИТРИВ

       Ранком 12 червня 1941 року впали енкаведисти в гуртожиток,перевели ревізію і хотіли арештувати З.К.Але цей спритно
    вислизнувся і втік поза місто.Ввечорі,під час випускного вечора,два тайні енкаведисти пильно стежили за кожним і при тім шукали К. Годі описати пережиті хвилини.Ми не могли знайти собі місця,додому йти лячно,бо в місті темно,а тут у дверях дві пари очей обсервують нас.Але,на щастя,нікого не взяли.

                                    ДО ПАРИ

       Тут прийшла черга на дівчат.Вже перед самою війною зловили на вулиці уч. Х кл. І.С. Вона доповнила число арештованих до шести осіб.
       Хто знає,скільки ще нас мало піти слідами своїх товаришів.Але тов. директор,налякавшись кривавих вчинків і страхіть війни,разом з вірною співробітницею Клочко під охороною своїх покровителів в особах НКВД втік далеко на Схід.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹38,19 серп.

                                
     
  • 07:19 20.05.2009
    0 0
                                        ¹90

       ІНФОРМАЦІЯ "МОРД СЕЛЯН ЛІШНІ В 1939 р."

                                               20 серпня 1941 р.

       У вересні 1939 року через село Лішню переїхала німецька стежа,що вступила в бій з польськими "стшельцамі",так званою "обронов народовов",яка складалася з найбільших шовіністів та всілякої масти злодійчуків.Німецька стежа завернула в сторону Самбора.Тоді польські "герої" обскочили з усіх сторін і почали виганяти людей з хат,не залишаючи навіть матерів з маленькими дітьми і стариків.Надворі ще падали густі стріли.Ми думали,що нас виганяють у безпечне місце,бо має розпочатись бій.Однак польські "герої" на чолі з якимсь кирпатим та куцим капралиною хотіли воювати з-за плоту,за охороною наших чоловіків,жінок і дітей.
       Ноги відмовляли послуху,дехто зі страху впав на землю,інші стояли остовпілі,плакали жінки і малі діти.На щастя німецька стежа,побачивши дітей і жінок перестала стріляти.Видно,зм’якло камінне серце кирпатого капралини і він прогнав жінок з дітьми і стариків додому,а решту селян забрав з собою в напрямі Дрогобича.Декому подорозі вдалось утекти,однак більшість під сильною охороною штиків ішла далі. За селом подорозі почали нас бити.Катуванням не було кінця:били крісами,копали ногами,толочили і кололи штиками.Проколений штиком,впав на землю закривавлений Сов’як Іван.Кров полялась по дорозі.Кліщ Ілля плакав за своїм сином,якого в нелюдський спосіб скатували "арци католицькі герої".Щоб батько не плакав за сином,вони зробили з ним те саме.Ми попрямували на поле.Тут поставили нас рядом,одного біля одного,а перед нами півколом станули "стшельци".Повстав великий крик і плач.Хто шептав тихо молитву,хто плакав,хто кляв проклятих.Впали стріли...На землі,прошитій стрілами,лежав Гринівка Василь,білянього другий у крові...третій...Ходачник Мирон непритомний впав на землю,однак його не помилували,копали ногами,а в кінці вгнали кулю в голову.Черга за мною...
       -Поруч лежить старший чоловік,ранений,у крові, і просить,щоб скоротили його муку.Польські бандити зглянулись над муками раненого,добили його тією кулею,що була призначена для мене.Їм було вже досить тієї забави і тих,хто залишився ще живим,повели до Дрогобича,до льохів Моргенштайна,які були для нас катівнею.Знущань та мук годі було описати словами.Кінець-кінцем витягли нас збитих і залишили під домом.На другий день знайшли люди помордованих: Сов’яка Івана,Кліща Миколу,Ходачника Мирона,Волощина Гриця,Стахніша Володимира і Гринівку Василя. Два дні пізніше поляки замордували ще одну жінку,Сосюк Февронію,що вийшла оглянути своє поле.Жертви польського терору поховано у спільній могилі на цвинтарі біля церкви.Живими свідками цих страхіть були Сов’як Гриць,що має поламані ребра,Одинюк Андрій,що залишився без ока,та інші.Український народ ніколи не може забути цих знущань та кривди.


       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹19,20 серп.
     
  • 09:19 22.05.2009
    0 0

                                            ¹91

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ   "ПРОМОВИЛА БРАТНЯ КРОВ"

                                             21 серпня 1941 р.

          1. ЯК МИ БОРОНИЛИСЯ ПЕРЕД КОЛГОСПОМ

       Село Братишів Товмацького району зачисляли большевики до найбільш опірних сіл.Ні комсомолу,ні "піонерів" у школі,ні колгоспу,ні навіть ініціятивної групи колгоспу,хоч було 35 агітаторів та 17 членів сільради,не вдалося їм організувати.
       Громадяни застосовували таку тактику: ні в чому не перечили,на лекціях спали,на мітингах мовчали.Коли йшла колгоспна справа,висували промовцями жінок та батраків.А як ті заговорили,то політрукам та партсекретарям шапки на голові підносилися.
        Одного разу заявив бувший батрак(наймит),що "з радістю" запишеться в колгосп,але нехай спишуть з ним контракт і нехай дадуть йому те,що мав у поміщика.І подав свої колишні заробітки: мешкання,паливо,паша для корови,збіжжя 12 сотнарів і грішми 600 зол. у рік.У відповіді договорився політрук до того,що назвав батрака експлуататором бідного поміщика...
       Село жило в нічнім страху,що бодай половину вивезуть,а решту стероризують і таки колгосп зорганізують,бо так відгрожувались більшовики.Одначе,стало на тому,що вспіли вивезти дві сім’ї за "збройний саботаж" їхніх дітей,членів підпільної організації.Інших громадян замучували всякими обов’язковими працями при залізниці,лісових роботах,при будові аеродромів та доріг.Навіть жінок і дівчат забирали до тяжких робіт.Про коней і не говорити.

                 2. СВІТАНОК ВОЛІ

       Та прийшов довго очікуваний день 22 червня.Вже надвечір село заповнюється втікачами з примусових робіт.Того ж дня політрук розповів на мітингу про війну з Німеччиною,погрожував,що "совєти роздавлять ненависну націоналістичну Німеччину".
       Цілий тиждень товклися по селу енкаведисти,вишукуючи підпільників.Та не легко було їм віднайти їх у лісах і житах.Всеж таки при допомозі двох місцевих зрадників удалося їм арештувати трьох націоналістів: Пальогу Михайла,Дутку й Солонину.Одного відпустили додому (сусідня хата) по список націоналістів та тільки й бачили його.Дутку й голову клюбу - Солонину розстріляли.За мною шукав місцевий конфідент Микита Солонина три дні.
       І так у безпереривній тривозі: одні в селі,інші в житах дожили до 1 липня.Того дня вдосвіта проїхала через Братишів евакуаційна валка з Товмача: райпартком,райвиконком,їхні сім’ї та група "східних вчителів".

            3. СТАЛАСЯ СПРАВЕДЛИВІСТЬ

       Ще кілька годин томливої тиші,Після полудня почали вертати в село збігці.З’явилися теж озброєні наші братишівські партизани.Обох большевицьких конфідентів Микиту Солонину й Григора Головатого розстріляли.(Обидва були непоправні п’яниці).
       Майже в ту саму хвилину надійшла з Товмача друга валка,тільки вже пішки: молоді жидівські хлопці й дівчата - комсомольці.Їх придержано в селі,щоб передчасно не рознесли вістки про події в селі. (В Нижневі,два кілометри від Братишева,були ще большевицькі частини).Все ж таки одному комсомольцю вдалося втекти до Нижнева.Там повідомив про те,що сталося,військову частину.

           4. ПІВТОРИ ГОДИНИ СТРІЛЯЮТЬ У ЦЕРКВУ

       Вислано 4 танки.З усіх танків почали большевики обстрілювати дерев’яну церкву.Вже по кількох хвилинах церква загорілася.Але комендант стріляв у церкву.Щойно смерком припинили обстріл і від’їхали.

              5. ПРОМОВИЛА БРАТНЯ КРОВ

       І було б залишилося для нас тайною,чому так завзято знущалися над церквою,коли хмари диму застелили село,а криваве полум’я залило півнеба,один із громадян,Федір Козак,не втерпів у житі і пробрався до села.Зайшов городами на Антонівську дорогу,де пізнав большевицький танк і бійців.Але одночасно побачив він,що стріляють теж із зовсім протилежного боку.От він і поміркував: "Тут стріляють большевики,а там німці".Давай добиратися городами до німців.Смерклося.Підходить до другого танка і не розбираючись,хто при танкові,кричить: "Гайль Гітлер! Слава Україні!"
       В ту ж хвилину накидаються на нього комсомольці.Та командант,що при танку,задержав їх: "Ця справа належить до мене".А до оторопілого зі страху чоловіка крикнув грізно6 "Впєрьод!" Відвів ледво живого чоловіка подальше,поки не зійшли з очей комсомольці й коротко,твердо каже: "Ви добре зробили,але за скоро.Я українець.В армії українців багато,але ми вам не можемо допомогти.Зараз відходимо.Однак,не знаю,чи ще яка частина не заблукає сюди.Заховайтесь добре на день-два".
       І відійшов...
       Зараз після того спинив обстріл і відійшов з "каратєльним отрядом".А нам стало ясно: українець командант пожалував села і кровних братів,хоч може наражував своє життя.Коли ти,брате,в полоні,дай про себе знати.Ми тебе приймемо в нашу братишівську громаду.Приймемо як рідного.

                                                    А.Домбровський

       Щоденні українські вісті (Львів),1941,21 серп.       
     
  • 08:51 25.05.2009
    0 0

                                           ¹92

       ІНФОРМАЦІЯ "ХТО ЗНАЄ ПРО,,,"

                                       21 серпня 1941 р.

       1)Іванчука Юліана,якого большевики арештували 6 березня 1940 р. з черги біля склепу,опісля вивезли в Р.П. Ухта Комі АССР,п.я. ¹226/3;
       2)Іванчука Богдана,арештованого 23 жовтня 1940 р.,сидів у тюрмі в Стрию,у травні 1941 р. вивезений на Схід до Старобєльська,обл.Харків,
       3)обставину й подробиці смерти Іванчук Філомени зі Стрия,абс. учит. семін.,арештованої 23 жовтня 1940 р.,сиділа в Стрию,опісля вивезена в Дрогобич і там засуджена двічі на смерть;сиділа до вибуху війни; 3 липня знайдено її замордовану на жидівському окописку,
       4)Онуфрика Володимира,якого большевики забрали до війська 24 жовтня 1940 р.,досі він не дав про себе знати.
       Прохається повідомити про них четверо родину Іванчуків на адресу: Стрий,вул. Чарнецького,16.

       Стрийські вісті (Стрий,1941,¹ 9,21 серп.
     
  • 08:20 26.05.2009
    0 0

                                              ¹93

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЯК БОРОЛОСЯ УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО"

                                                    23 серпня 1941 р.

       Українське селянство пережило страшне лихоліття.Село держалося добре,твердо,зберігаючи свою гідність і честь.Кириню заводили та шкодили переважно темняки,яких видвигнула большевицька стихія на поверхню життя.Позатим наші селяни виявили себе здоровим елементом.наверх старалися задовільнити забаганки большевицьких посіпак,хоч це їм було дуже не під силу.Активісти,накинені большевиками,в подавляючій більшості тільки на око сповняли своє завдання.На ділі були антибольшевицько настроєні.Багато чесних голів та секретарів сільрад рятувало село і окремих людей від усякого лиха,оскільки це було в їх спроможності.
       Особливо тяжку боротьбу зводили наші селяни з колгоспними агітаторами.Агітація була шалена,неперебірлива в засобах.Всупереч конституції,за якою колгоспна справа - це річ сумління і добровільна,страшили людей виселюванням,арештуванням та іншими погрозами; покликали щоразу до сільради (навіть серед ночі!) та намовляли підписувати членську заявку.Приобіцювали гори-долини.Як зібрали трохи підписів,присилали трохи підлої мануфактури для заохоти до дальших підписів.Де не повелося заложити колгосп,там спадали,немов манна з неба,непосильні обов’язки - в подвійній і потрійній кількості - возити каміння,дерево і т. п.,в часі найгарячішої роботи на полі.За невиконання наказу карали кількалітнім ув’язненням.Карали також за несвоєчасне виконання польових робіт,хоч самі унеможливлювали працю на полі.Сотні коней погинуло з виснаження,поламалися до решти і так дрантиві вози,селяни зруйнували себе матеріально і фізично.
       Природа має свої незмінні закони,які большевики хотіли переробити на свій лад.Видавали накази,що,напр.,проривку цукрових буряків слід закінчити не пізніше...коли в той час бурячки щойно з землі показувалися.Збіжжя треба зібрати найпізніше (це вже останній "строк") до...,а до... звезти на приймальні пункти.Збіжжя ніяк не хотіло пристосовуватися до наказів,щойно молочком наливалось.Часто бувало таке,що завідуючий земельним відділом чи якийсь інший із зварйованих достойників,виїзджав на села і так довго сидів,поки бодай кілька господарів під примусом не пожали ще не зріле збіжжя.З "удовольсвієм" поверталися в "город" і зараз ішли по дротах у верхи і вершки відомості,що в такому то районі почали уборку збіжжя,яка масово проводиться.Вже була підстава висиати бурхливі звідомлення і закінчити на папері жнива,які в дійсності починалися.За таку дбайливість і сумління "виконування" постанов партії сипалися ордени,а селяни голодували і випродувалися,щоб здати державі обов’язково дорідне,зріле збіжжя.
       Сире збіжжя зсипували на пунктах до різних темних льохів,де воно пріло,зігнивало.З такої гіркої,зіпсутої муки випікали хліб для повних "щастя і радості" громадян.В Козовій збіжевий магазин лопнув з великим гуком і збіжжя висипалося на залізничні рейки.В Ходерові на ринку просушували стухле,смердяче збіжжя.З полудня сонечко сховалось,ригнув дощ,який усе збіжжя докладно прочистив ... до каналів.А таких випадків було безліч.
       Українські хлібороби вірили,що большевики щезнуть та що не довге їх панування.
       Кожної весни опановувала наші села дивна горячка.Не бралася робота,люди гурмами ходили по селу,лягали на мураві,споглядали в небо та про щось таємио говорили.На моє запитання,чи сьогодні може свято,відповідали: "та не свято,а дур голови береться з тої розкоші,вийшли погрітися на сонечку та поглянути,чи ластівки не летять (тобто літаки) та чи чого доброго нам не принесуть".
       Так проходили дні українського народу під большевицькою кормигою,
    дні важкої боротьби і сподівань.

                                                             Інж. В.Б.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹42,23 серп.

       
     
  • 00:59 27.05.2009
    0 0
    На ім’я сільського голови села Н. Заліщицького району зі Східної України прийшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади, і ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції.


    --------------------------------------------------------------------------------

    Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було... Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!» Він вирвався із рук нашого старшини, притім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив ним об стінку головою... Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті, на нас, на наші руки, на обличчя... Я за той час розстріляв двох сестричок 10-12 років... Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько й мати на колінах благали нас, щоб ми пожаліли хоча б дітей, і теж не розуміли, за що їм така кара, просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж нічого не винні...» Вони думали, що ми - бандерівці. А ми звинувачували їх в тому, що їхні старші два сини пішли на фронт. Хоч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато. Але мені запам’ятався особливо оцей... Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!»

    Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі... Пішов я в церкву і висповідався... Старенький священик зблідлими устами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся, і що тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я як священик можу дати тобі розгрішення... І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку».

    Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи - надія тільки на Бога... Адже ішов я убивати людей не сам від себе... Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас... Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістенькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!»

    Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики... Але коли через якийсь час наш старшина через необережність сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись і неначе проговорили: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика...» Хоч у самих теж були руки в крові... Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа... Най знають люди, хто насправді знищив їх сусідів... Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей...»


    Р.S. І треба ж такому бути: головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 р. на фронт, того самого батька, що їх сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами в березні 1945 р. Голова, читаючи листа, ридав і в розпуці бив кулаками об стіл... У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу і гнів та проклинали героїв - повстанців УПА, які полягли в боротьбі за волю України... Ось так перевдягнені й замасковані енкаведисти мордували людей, а вину складали на бандерівців.
     
  • 07:13 27.05.2009
    0 0

       Тепер,коли не зосталося жодного ката,що мордував мільйони людей голодом,СБУ грозиться відкрити кримінальну справу,а чому б не відкрити кримінальну справу про факти масового знищення мирного населення військовою комуністичною хунтою.Адже,коли живуть переможці цієї війни,то мусять жити і кати.Чому не почати люстрацію колишніх учасників формувань НКВД,секретарів парторганізацій,комсомольців,суддів і прокурорів,що чинили ці нелюдські звірства.Чи може чекають часу,коли здохне останній кат,а тоді візьмуться відкривати кримінальні справи?
       Connekt показав,що вбивця звернувся до священника за прощенням.Переслідували вбивцю погублені душі.А чому ми маємо бути милосердними до вбивць і катюг? Чому нас ставлять в один ряд з живодерами,чому ми шануємо їх пільгами,пенсіями? Коли,нарешті,зійде кара на виконавців цього морду?

       
     
  • 09:35 28.05.2009
    0 0


                                               ¹94

                   ІНФОРМАЦІЯ "ПОДАЙТЕ ВІСТКУ"

                                                 8 липня - 24 серпня 1941

        Олександер Охрімович ,арештований 11 вересня 1940 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові,плтім - у Бригідках.16 червня останній раз передано йому пакунок.Хто знає щось про нього будь ласка подайте вістку матері Охримовича,вул.Чарнецького,26.
       Ігуменат оо.Редемптористів просить тих,що знають щось певного про останні дні перебування о.Зенона Ковалика в тюрмі у Львові,подати вістку на адресу: "Ігуменат оо.Редемптористів у Львові,вул. Зибликевича,30".
        Брилинський Михайло ,б. власник ліярних дзвонів у Львові,арештований 25 червня ц.р. органами НКВД,досі не вернувся.Усяку інформацію про дану особу проситься ласкаво подати на адресу: Олена Брилинська,Львів,вул. Замарстинівська,41.
        Семен Магаляс ,інженер,літ 26,арештований 20 грудня 1940 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові. 14 червня прокурор говорив,що він там ще знаходиться.Хто знає щось про нього,прошу подати вістку Ірині Магаляс,вул.Вулецька,28.
         Микола Атаманюк ,арештований 24 жовтня 1939 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові,опісля - на Казимирівській,ч.34 тюрма ¹4.Хто мав би про нього яку вістку,прошу повідомити дружину: Атаманюкова,вул.Львівських Дітей,17,м.6.Коли не було б мене вдома - кинути лист до скриньки.
        Тарас Гуцалюк ,студент,арештований 26 червня ц.р.Хто має яку-небудь інформацію про цю особу,просять подати її на адресу:Львів,вул.Каспра Бочковського,ч.23,м.3.
       Хто знав би,де перебуває Ян Сєнкевич ,побраний до совєтського війська 20 травня ц.р.,ласкаво подасть вістку матері:Сєнкевічова,Львів,вул.Набєляка,44.
       Доктор Богдан Сапрук ,лікар з Жовкви,покликаний до совєтського війська,від’їхав у середу,25 червня ц.р.,в сторону Києва.Хто має якусь інформацію,зволить ласкаво подати на адресу:Пачовська,пл.Пруса (давня Зибликевича),ч.6,м.4.
        Роман Савчак ,літ 28,арештований 26 грудня 1940 р.,перебував до 19 березня 1941 р. у тюрмі на Замарстинові,потім при вул.Лонцького.Хто має яку-небудь інформацію,то хай зволить ласкаво подати на адресу:Пачовська,пл.Пруса(давня Зибликевича),6,м.4.
        Матушкевич Станіслав,магістр прав,довголітній урядник Дирекції залізниці,сидів у в’язниці при вул.Казимирівській,ч.24.Хто мав би якусь вістку про нього,прошу подати на адресу:Матушкевич Яніна,Львів,вул.Токажевського,101.
       Хто має яку-небудь вістку про Василя Крета ,якого НКВД арештувало 26 червня ц.р.,вдома при вул.Моджеєвської,ІІа, і від того часу родина не має про нього ніяких відомостей;прошу подати усно або листом на адресу:Іван Крет,Львів,вул.Листопада,25.
        Євстахій Куспись ,суддя,арештований 9 квітня 1940 р.Хто має яку-небудь інформацію,зволить ласкаво подати на адресу адміністрації нашого часопису.
        Скрентович Богдан ,арештований 20 грудня 1940 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові.3 червня подано останню передачу.Хто знає щось про нього,того просять подати вістку:Скрентовичі,вул.Малаховського,2,блок І,брама ІІІ,м.6.
        Лилик Богдан ,літ 27,арештований 6 вересня 1940 р.,перебував у тюрмі на Замарстинові.Хто має яку-небудь інформацію,зволять подати на адресу:Сендега Степанія,Львів,Потоцького,108.
       В’язнів з тюрми при вул.Казимирівській 34 - Яховича прохаю подати відомість про в’язня Боцюркова Тараса ,літ 19,що пропав безвісти.Вістку прохаю подати:Львів,вул.Шептицьких,14,м.І,п. Боцюркова.
        Іванна Сендега ,студентка університету,літ 21,арештована 5 вересня 1940 р.,перебувала останньо в тюрмі на Замарстинові.Хто мав би якусь вістку про неї,буде ласкавий подати матері на адресу:Марія Сендега,Львів,вул.Потоцького,108.
        Токарські Станіслав ,б. службовець Дирекції пошт у Львові,арештований 11липня 1940 р.,перебував до 9 лютого 1941 р. у тюрмі на Замарстинові.Хто мав би якусь інформацію,того проситься подати її на адресу:Токарська Марія,Львів,вул.Личаківська,ч.92б.
         Панас Генрих ,гімназійний вчитель,арештований у Львові 7 серпня 1940 р.,перебував на Замарстинові до 9 лютого 1941 р. Ближчі дані про цю особу проситься подати на адресу:Львів,вул.Ожешкової,ч.7,Панас Яніна.
        Квітнюк Іван ,студент філології,арештований 9 травня 1941 р. в університеті ім. Івана Франка у Львові.Хто сидів з ним у якійсь в’язниці у Львові,того прошу подати вістку на адресу:Квітнюк Ілько,Ляшки Муровані,п.Львів,24.
         Чернєга Любомир з Долини,студент львівського педінституту,арештований 28 грудня 1940 р.у Львові.До березня 1941 р. сидів на Замарстинові,відтак був переведений до тюрми при вул.Казимирівській,ч.34.Останню передачу преслано йому в половині травня.Хто мав би якусь інформацію,того просять подати її на адресу:Долина,о.Михайло Ченєга,або Львів,вул.Клушинська,12,Тимкевич.
        Іван Вінцентий сидів у тюрмі Бригідки,кел.48.Хто має якусь інформацію,зволить ласкаво подати на адресу:Балявендер,вул.Шлайхера,20.
         О.Мирон Прийма парох Левандівки,Львів,арештований НКВД 25 листопада 1940 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові,ч.9,опісля - на Казимирівській,ч.34. 18 червня ц.р. поінформував прокурор НКВД родину,що він буцім-то вивезений 7 травня до Старобільська,ляґер,ч.6.Хто мав би про нього якусь вістку,зволить ласкаво поінформувати дружину:Антонію Прийму,вул.Сільнікова,60,пошта Львів,25.
                   (далі буде)              
     
  • 09:26 29.05.2009
    0 0

                               Продовження

        Галас Михайло ,студент економічного технікуму,арештований 18 січня 1941 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові. 15 травня поінформовано,що він у тюрмі на Казимирівській,34(Яховича) і того дня передано йому пакунок.Хто мав би про нього якусь вістку,прошу повідомити: Галас Лев,вул.Новий Світ,11,кв.12.
        Крижанівський Степан ,актор зі Львова,взятий до війська з кінцем червня,не вернувся.Хто знав би щось про нього зволить повідомити родину,вул.Кентшинського,76(Кірова,120) або театр ім.Лесі Українки,Львів.
        Глинянський Адольф ,бухгалтер нафтового товариства "Карпати",а пізніше "Укрнафтотресту" у Львові,років 60,арештований 17 грудня 1940 р. у Львові.Весь час сидів у тюрмі на Замарстинові,а 27 червня ц.р. був уже перевезений до тюрми при вул. Яховича, Глинянська Тетяна ,дочка А.Глинянського,арештована 17 грудня 1940 р.,абсольвентка середньої школи,років20,була в тюрмі на Замарстинові ще до 26 червня ц.р.Хто з б. арештованих знав би про їхню дальшу долю,хай зволить ласкаво подати інформацію на адресу: О.Глинянська,Львів,вул. Листопада,7,кв.14.
        Чорнєга Орест з Долини,пострілений на кордоні коло Перемишля в лютому 1940 р.,сидів у Станіславові.Всяку інформацію про дану особу проситься подати на адресу: Долина,о. Мих.Чорнєга,або Львів,вул. Клушинська,12,Тимкевич.
        Леопольд Хрущ ,сидів в тюрмі Бригідки,кел.48.Хто має яку-небудь інформацію,зволить ласкаво подати на адресу: Ольга Хрущ,вул.Шлайхера,20.
       Всіх,хто сидів у тюрмі з моїм мужем Чацом Едвардом ,або знають дещо про нього,дуже прошу повідомити:Чацова,вул.Шимона,ч.1,м.4.
       Хто знав би щось про Андрущишина Іллю,який був арештований 7 квітня 1940 р. і перебував на Замарстинові,а потім був переведений на вул.Казимирівську,ч.34,нехай зголоситься до Марії Андрущишин,вул.Шептицьких,ч.37,двері 5.
       Хто знає,яка доля зустріла Михайла Моравецького ,вчителя з Ланчина,який сидів від 18 жовтня 1939 р. у тюрмі в Станіславові,зволить подати вістку на адресу Парохіяльного уряду в Грибовичах,біля Львова.
       Хто мав бияку-небудь вістку про долю Володимира Целевича бувшого посла,зволить повідомити його сина на адресу: Д-р Біляк,Ратуш,двері32.
        Маркевич Володимир ,літ 28,арештований 20 грудня 1940 р.,сидів у в’язниці на Замарстинові.Вістку прошу подати на адресу: Львів,вул.Шумлянських,11,2-й пов.Маркевич Теодозія.
       Д-р Дешберг Казимир Емеритований полковник,сидів у тюрмі при вул.Казимирівській,ч.34.Хто мав би якусь вістку про нього,прошу подати на адресу:Дешберг Ромуальд,Львів,вул.Куркова,ч.16.
        Свінціцький Маркіян ,взятий до війська на Кентшинського,19,V,в часі війни був на Театинській.не вернувся.Хто знав би про нього повідоміть дружину,вул.Личаківська,27.
        Федосевич Юрій сидів у тюрмі на Замарстинові.Хто має яку-небудь інформаціюпросимо подати: о. Федосевич,Миколаїв н/Дн,або до редакції "Українських щоденних вістей".Всі витрати будуть звернені.
       Хто має яку-небудь вістку про Стефу Козакевич ,секретарку Державної Львівської консерваторії,яка в перший день війни(неділя,22 червня) вийшла в полудень до бюра і більше не вернулася.Родина,незважаючи на розшуки,все ж не знає,що з нею.Хто знав би що-небудь про неї,прошу повідомити родину на адресу:Л.Козакевич,Львів,вул.Госевського 4/3.
        Назар Лев ,26 літ,Лікар ветеринарії,арештований 25 червня 1941 р.,перебував у тюрмі при вул.Лонцького.В ночі з 27 на 28 червня викликаний з келії,ч.40 на переслухання.Хто мав би про нього якусь вістку,зволить ласкаво поінформувати батьків на адресу: вул.Малаховського,2,блок V,брама 1,дв.6.
        М-р Йосиф Квятковський,Юрій Павльо і д-р Томаш Поратинський викликані 27 червня рано з келії ч.44 в Бригідках,з того часу немає про них ніякої вістки.Хто знав би що-небудь про їхню долю,зволить повідомити на адресу: Б.Квятковський,вул.Зиблікевича,20,м.5.
         Карло Бегай ,літ 34,арештований 28 червня на Горішній Личаківській і того самого дня спроваджений в IV комісаріят,вул. Куркова.Хто має якісь відомості про нього ,пршу подати матері Анастазії Бегай,вул.Ягайлонська,15,в подвір’ї.
        Володимир Кузьма,літ 35,Мирослав-Богдан Кузьма,літ 20 ,(рідні брати),арештовані ГПУ 24 березня 1940 р. у Львові.Мирослав-Богдан за даними Большевицьких прокурорів,помер у Бригідках 30 грудня 1940 р.,а про Володимира до цієї пори нема ніяких відомостей.Хто знає щось докладнішого про них,проситься повідомити матері на адресу:Львів-Богданівка,вул.Кондукторська,ч.43.
        Володимир Романов ,скульптор,працював як завгосп у 10-ій роб. поліклініці у Львові,арештований органами НКВД.11 червня 1940 р. сидів у в’язниці на Замарстинові,а потім на Казимирівській,ч.24,мабуть у келії 54.Хто знає щось про нього з часів перед війною,або в часі війни,прошу подати вістку матері Катерині Романовій,вул. Льва Сапіги,41,дв.5.
       Хто знає що-небудь про Мурина Степана Андрійовича ,арештованого у вересні 1940 р.,який до березня 1941 р. сидів у тюрмі Замарстинів,а потім був перевезений на вул.Лонцького - зволить ласкаво повідомити його матір на адресу: Муринова,пл.Більчевського,ч.4(біля костела св. Єлизавети).
        Михайло Панасюк з Радехова арештований 20 травня 1940 р.,сидів у в’язниці на Казимирівській,остання передача в січні.Хто знав би щось про нього,прошу подати вістку:вул.Куркова,ч.14,м.6,М.Белегай.
        Шоц Зигмунд арештований 20 травня 1940 р.,сидів на Казимирівській,24,в келіях 49 або 50.Остання вістка про нього (викликаний з камери) 27 червня 1941 р.Хто знав би щось про нього,проситься подати інформацію в редакцію "Українсьих щоденних вістей".
       28 червня о год. 11 НКВД забрало Франка Петра (37).Хто має про нього якусь вістку,подасть його родині.Адреса:Львів,вул.Франка,2.
       Д-р Володимир Хігер ,арештований 30 вересня 1940 р.,сидів на Замарстинові у 87к. 18 червня востаннє передано пакунок.Хто знав би щось про нього,просяться подавати інформацію до "Українських щоденних вістей".
       Хто мав би яку відомість про Ольгу Біду ,арештовану НКВД 25 червня 1941 р. та яку,правдоподібно,повезли до тюрми при вул.Лонцького,зволить повідомити батьків на адресу:Львів,Вул.Білінських,ч.6а.
        Яків Малаховський ,референт Центросоюзу,арештований 21 грудня1940 р.,сидів на Замарстинові,а пізніше на Лонцького.Хо знає що-небудь про нього,нехай ласкаво звідомить жінці на адресу:Богданівка,вул.Канівська,25.
        Піхович Зенон ,літ 29,взятий до війська 23 червня не вернувся.Хто знав би щось про нього,прошу повідомити його жінку,Львів,вул.Кадецька,ч.15,пом.1.
        Мота Андрій ,учень 9 класу СШ,років 19,арештований 25 грудня 1940 р.,родом зі Львова.Власноручний його підпис на печі камери,ч.24 в Замарстинівській тюрмі з датою 25 червня 1941 р. свідчить,що цього дня він був ще живий.Хто має вістку про дальшу його долю,зволить ласкаво подати її на адресу: Мота Нестор,Львів,вул.На Байках,14,кв.4.
        Харкевич Лев ,сидів у Львівській тюрмі ч.4 при вул.Казимирівській,43 до жовтня 1940 р.Пізніше втрачено з ним контакт.Всяку інформацію на адресу: Марія Запалило,Львів,22,вул.Підгаєцька,24.

                        (далі буде)    
                      
           
         
     
  • 09:51 30.05.2009
    0 0

                                            (продовження)

        Станько Іван ,взятий до війська на Кетшинського 19,V.Під час війни був на Театинській.Не вернувся.Хто знав би про нього,повідомить:Львів,вул.Личаківська,4/18.Назарко.
        Шаф Фелікс,арештований 4 червня 1941 р.,сидів на Замарстинові.21 червня востаннє передано пакунок.Хто знав би щось про нього,проситься подати інформацію родині,вул.Хорущини,11а.
        Калиняк Ольга з села Козівки,Тернопільського повіту,арештована 8 березня 1941 р. Перебувала на Замарстинові до вибуху війни.Хто мав би яку-небудь вістку,проситься повідомити матір:Марія Мелимука,с.Козівка.
        Гнида Григорій ,учитель "РШ",арештований 7 вересня 1940 р. НКВД в Задвір’ю,коло Золочева,перебував на Замарстинові від дня арешту до 16 червня 1941 р.Хто знав би що-небудь про його,просимо подати вістку.Адреса:Гнида Марія,Задвір’я,к.Золочева.
        Попель Степан ,літ 35,гімназійний професор в Перемишлі,син священника з Малнова Мостиського повіту,ранений кулею енкаведиста в ліву ногу в ніч на 10 листопада 1940 р. в селі Малнові,а потім завезений у тюрму НКВД до Мостиськ.Хто знав би що-небудь про дальшу його долю,хай буде ласкавий подати вістку братові і сестрам у Львові,вул. Набєляка,ч.14,м.10,або батькові в Млинові.
        Леон Дзедзінський ,22 роки,був арештований 28 грудня 1940 р. НКВД.Сидів на Замарстинові до 3 травня 1941 р.Хто має про нього якусь вістку,просимо ласкаво повідомити його батьків,на адресу: Львів,вул.Бол.Хороброго,4/1.
       Свящ. Йосиф Яворський літ 62,греко-католицький парох Ляшкова,повіт Радехів,арештований 2 серпня 1940 р.До лютого 1941 р. перебував у тюрмі на Замарстинові,а потім на Казимирівській,34. 7 травня ц.р. може був вивезений з транспортом у невідомому напрямі.Хто мав би про нього якусь вістку,зволить передати синові: Яворський Олександер,ветлікар,Львів,вул. Кохановського,19,м.8.
        Тиховський Іван ,арештований 15 квітня 1941 р. Сидів на Яховича.Хто знав би щось про нього,зволить повідомити брата.Адреса:Львів,вул. Над Яром,5/3.
        Шинкар Тадей ,учень 6 кл. гр.-кат. Малої Семінарії,арештований в грудні 1940 р.,сидів у тюрмі на Замарстинові.Інформацію проситься подати за адресою: Шинкарова,вул. Шашкевича,3.
        Сабара Іван ,літ 26,арештований 23 грудня 1939 р. Перебував у тюрмі на Казимирівській,потім на Замарстинові,а в останнє на Яховича.З 27 на 28 вночі викликаний з келії з трьома іншими.Хто знав би його дальшу долю,зволить повідомити на адресу: Сабара Петро,вул.Мучна,66.
        Євген Пйонтковський ,залізничний службовець,арештований 20 березня 1940 р. Сидів на Замарстинові.Хто знав би щось про нього,прошу поінформувати на адресу:вул. Кордецького,18,м.5,Марія Пйонтковська.
        Віттлин Александер ,літ 19,арештований 23 липня 1940 р. Сидів в тюрмі ч.4, Казимирівська,34.Хто знав би щось про нього,проситься подати інформацію матері:Львів,вул.Якуба Стшем’є,2.
       Хто міг би подати вістку про Височанського Василя ,студента заграничної торгівлі,арештованого у Львові 26 грудня 1940 р. агентами НКВД. В червні 1941 р. перебував у тюрмі на Замарстинові.Вістку просимо подати на адресу:Львів,вул.Унії Люблінської,41,м.Снилики.
        Яремчишин Богдан ,літ 15,родом з Підгайчик,востаннє перебував у Брюховичах 25 червня.Де він тепер перебуває,батьки цього не знають.Хто знав би щось про нього,просимо ласкаво повідомити на адресу: Підгайчики б. Львова,Яремчишин Михайло.
        Зигмунд Чижевич ,літ 28,арештований у Брюховичах 12 червня 1940 р. Перебував у тюрмі у Львові.Хто має яку-небудь інформацію,прошу ласкаво подати на адресу: Мечислав Падович,Львів,вул. Личаківська,16.
        Федецький Степан ,адвокат,літ 27,арештований 25 червня 1941 р. Перевезений до тюрми при вул.Лонцького.Хто мав би про нього якусь вістку,зволить ласкаво повідомити батьків на адресу:Львів,вул.Сапіги,49.
        Хамула Богдан ,літ 26,арештований 25 червня 1941 р.,перебував у тюрмі при вул. Лонцького.Увечорі 27 червня 1941 р. викликаний з келії ч.40.Хто мав би про нього якусь вістку,зволить ласкаво повідомити дружину на адресу:Львів,вул. Якуба Стешм’є,11.
        Димінський Іван перебував у Бригідках,25 або 26 червня був викликаний з келії. Відомості прошу подавати:Димінському Василеві,Добромиль,с.Боневичі.
        Йосиф Гродніцький ,арештований і вивезений в Дніпропетровщину.Хто знає про нього,прошу повідомити Гродніцьку Стефанію,Львів,вул.Збоїська,140.
       Хто знає щось про Пелю Химка ,арештовану НКВД 8 грудня 1940 р. Сиділа в Бригідках,мабуть,келія ч.5,востаннє передано пакунок 28 травня 1941 р.Прошу повідомити брата:Химку Миколу,Львів,вул.Собінського,22.
       Хто знає щось про долю інж. Тадея Бобранського,який 27 червня знаходився у в’язниці при вул.Яховича,зволить ласкаво подати вістку на адресу:Д-р Богуслав Бобранський,Львів,вул. Набєляка,12,м.3.
        Кадюк Осип ,взятий 26 червня 1941 р. до війська на Бема,7, 29 червня переведений до полевової друкарні в Брюховичах.Не вернувся,Хто знав би щось про нього,прошу повідомити дружину:вул. Коперника,ч.22,м.19.
       Хто знав би що-небудь про родину адвоката д-ра З.Чуми з Бродів,про ув’язненого в Бригідках студ. Ярослава Завадовського ,про ув’язненого в тюрмі в Чорткові вчителя Осипа Завадського ,зволить ласкаво повідомити.Мгр.Ярослав Чума,вул. 3 травня,ч.ІІ.Міський відділ суспільної опіки.
        Билень Іван ,уроджений 1915 р. в Хороснім Старім,замешкав у Львові провул.Косинерський,ч.23,працював як домоуправитель,арештований у вересні 1940 р. органами НКВД,сидів на Казимирівській,34,а потім,за інформаціями прокурора, - на Замарстинові.Остання вістка про нього від прокурора в останній місяць перед війною.Усяку інформацію просться подати братові на адресу: Билень Володимир,вул.Косинерська,23(бічна Кадецької).
        Масляк Роман,літ 27,покликаний до війська 25 червня,вийшов необмундирований зі Львова 27 червня в сторону Винник.Хто знав би що-небудь про його долю в дорозі поза Винниками,прошу ласкаво подати вістку жінці Масляк Марії,вул. Гіпсова,48.
        Тихоліз Євстахій,Гавур Роман,Зачкевич Ольга(знана "Гатум") і Гнура Петро ,знані спортовці і руховики,арештовані 20 грудня 1940 р.,сиділи на Замарстинові.По процесі (що відбувся в днях 12 і 13 травня 1941 р.) перевезені до Бригідок.Остання вістка про них,це подача пакунка з білизною Ользі Зачкевич і побачення з батьком Гнури Петра 6 і9 червня ц.р. Крім цього, знайдено в Бригідках у кімнаті подачі і побачень картотеку їх чотирьох разом,згорнену в трубку (6 липня ц.р.)Всю інформацію проситься подавати на адресу: Тихоліз Володимир,Львів,вул. Шашкевича,1,м.6.
        Левицький Зенон,арештований в грудні 1940 р.,сидів у тюрмі на Замарстинові,остання передача 11 червня.Хто має якусь вістку про нього,посилайте на адресу: Володимирці,п.Журавно,о. В.Левицький,або Львів,вул. Куркова,8, А.Прокопович.
        Кобздей Теофіль ,літ 64,промисловець,арештований НКВД у Львові 12 липня 1940 р.,сидів при вул.Казимирівській у Бригідках.З кінцем вересня був у шпиталі.Від того часу нема ніякої вістки.Хто знав би що-небудь про нього,прошу повідомити:Львів,Замарстинівська,31,Кобздей.

                                       (далі буде)       
                        
                                       
     

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Наші Друзі: Новини Львова