Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 23 липня 2019 року

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Переглядів: 107972
Додано: 04.11.2006 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 2 Коментарі: 339
  • 09:24 24.04.2009
    0 0

                                           ¹36

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "НЕЛЮДСЬКІ ЗВІРСТВА ЕНКАВЕДИСТІВ, 800 ТРУПІВ У ЗОЛОЧІВЩИНІ"

                                               17 липня 1941р.

       Ще до приходу жидівсько-більшовицької голоти на західноукраїнські землі були вістки,що большевицько-жидівські нелюди катують українців у своїх тюрмах.Вже в грудні 1939 р. чули люди при вул.Курковій у Львові вночі нелюдські крики катованих людей,чули крик якогось студента,який хотів вискочити з третього поверху будинку совєтської міліції,але його хтось стягнув з вікна; було виразно чути крик:"Люди рятуйте!"
       Різні страхіття розповідали люди про совєтські тюрми.Один сажотрус(коминяр)чистив у львівській тюрмі комини.Комин забився,тому сажотрус зійшов до пивниці.Там,на коридорі,бачив він кров на стінах і великі калюжі крови на долівці.Про це він розказував людям,але не всі йому вірили.
        Люди,які вийшли з совєтських тюрем,оповідали про страшні приладдя для тортур.Оповідали,напр.,про залізні палі,вмуровані в долівку,на які енкаведисти живцем саджали свої жертви.Але люди недовіряли тому,що говорилося.Аж тепер,по залишених в большевицьких тюрмах трупах,недовірки впізнали наочно,що це все страшна правда.Хто чув про ці залізні палі,то тому ясно було,чому тіла трупів так страшно покручені.Це з болю,коли їх нелюди-большевики саджали на палі,вбивали цвяхи в голову,поза нігті,виривали кусками тіло,обривали носи,вуха (живцем дерли пояси з шкіри).
       Одним з таких страшних місць катування була большевицька тюрма в Золочеві,в б. замку Собєського.Кому вдалося вийти з тюрми,того більшовики залякували страшними карами,якби кому-небудь хоч словечко оповів про те,що діялося в большевицькій тюрмі,в цім большевицьким "раю".
       А вже до останніх меж дійшло невиносиме катування в останніх днях перед приходом німецької армії.По мирних українських селах вистрілювали большевики людей.Ночами впадали до хат і вивозили людей.Так,напр.,до села Трудовача,пов.Золочів,приїхали енкаведисти на авті вночі на 28 червня 1941 р. і вивезли навіть таких,як Болюбаша Михайла,б. голову сільради,Цілинка Онуфрейка,б. москвофіла,та ще 7 селян.За декілька хвилин село якби вимерло,всі люди втікли в ліс.За Болюбашем бігла мала донечка аж до авта і кричала,плачучи:"Що ви хочете мені тата замордувати?" Якийсь большевик вдарив дитину і крикнув: "Пашла вон!" Так було і в інших селах.
       Коли більшовиків прогнали із Золочева,люди кинулись до тюрми,щоб звільнити арештованих,але побачили там таке,що всім волосся дубом стало від тих страхіть.Знайдено 800 трупів по-варварськи закатованих людей.Жінки,матері кинулися шукати своїх між помордованими,але не можна було нікого пізнати,бо большевики облили всіх карболевим квасом(кислотою - забу) і обличчя були попарені до невпізнання.
       Знайшли тільки в канцелярії папери покатованих.Знайшли теж папери і Болюбаша М. з Трудовача й інших,а також папери господаря Кота Андруха,який як "куркуль" сидів у тюрмі цілі два роки.Між паперами Кота Андруха знайдено рішення,що Київ його звільнив з тюрми ще в літі 1940 р.,але мимо цього чекісти-жиди його не випустили.

        Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹10,17 лип.
     
  • 06:02 25.04.2009
    0 0

                                      ¹37

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "НОВИЙ СТРИЙ"

                                    18 липня 1941 р.

       По утечі московських бандитів сотні трупів українців залишилось в тюрмі, в будинках,де творили варварські злочини енкаведисти,по парках,по полях,по лісах.Велика скорбота огорнула все громадянство міста й села.Ніщо не в силі розвіяти пекучого суму по жахливо замордованих братах.Єдиною відрадою є свідомість,що кати більше не вернуться(вернулися і ще не один раз познущалися з українців - забу) і справедливої кари не минуть(минули, кара сама по собі не може наступити - потрібна наполеглива праця - забу).В паніці біжать скажені пси на схід та далеко не втечуть,бо їхня могила дуже близько.
       Вільно відітхнули українці по утечі "визволителів" непроханих опікунів.На очах міняється обличчя міста.Навіть на руїнах почуває себе громадянство далеко краще,ніж за часів "більшовицького порядку".
       Перш за все ніхто не ходить по будинках і не хапає на вулицях невинних людей - немає кривавих псів енкаведистів,немає "доброчинців"- начальників-комуністів.Люди поволі приходять до пам’яті.
       З інших міст і сіл прибувають рідні,знайомі.І коли брат бачить брата,батько сина,дочка батьків,радісні сльози появляються на очах.Радість подвійна.Перша - радісно,що Господь Бог урятував життя.Друга - що немає вже мучителів.
       За часів свого короткого панування москалі не вважали громадян за людей.Наша земля багата і щедра,було досить і хліба і до хліба на всіх.Одначе москалі все те взяли під замок,гноїли продукти по льохах,а населення морили голодом.Собі ж натворили закритих розподільників.Керівники міськради мали своє корито,партійний комітет своє,командири своє і т. д.
       Енкаведисти,крім того, що мали теж своє,ще пхали свою ненаситну пащу всюди.Зграя паразитів-нелюдів обжиралась і обпивалась,а трудівники не мали де фунта хліба купити і,поникавши по вулицях,мусіли в три рази дорожче заплатити за хліб жидові.Про інші продукти й мови не було.Кооперативи існували лише для гнобителів.
       Зникли гнобителі і зразу змінилося життя.Дякуючи Управі міста громадянство планомірно одержує хліб,м’ясо,молоко.Селяни везуть до міста продукти охоче,без жодного примусу.Відкрито вісім їдалень.Це,звичайно,мало.Управа міста докладе всіх зусиль,щоб була достатня кількість їдалень.
       За сумних часів більшовицького панування люди боялись йти до церкви,небезпечно було вийти в місто.Тепер вдень на вулицях повно людей,особливо в неділю та свята.Церкви переповнені народом.Почалось нове життя.Вже почалися репетиції українського драматичного гуртка.Незабаром драмгурток покаже громадянству м.Стрия та навколишніх сіл виставу.

       Стрийські вісті(27) (Стрий),1941,¹1,18 лип.
     
  • 07:32 25.04.2009
    0 0

                                 ¹38

       ІНФОРМАЦІЯ "БОЛЬШЕВИЦЬКИЙ ПОГРОМ В БУСЬКУ"

                                        18 липня 1941 р.

       У Буську більшовики вимордували в звірський спосіб багато українців.На подвір’ї в’язниці знайшли понад 40 трупів.Між жертвами громадяни пізнали Др.Ваня,М.Чучмана,Дідика(дяка),Кузіля,директора школи з Кужан,В каплиці коло маєтків Баденіх знайдено понад 50 трупів сільських дівчат.Місцеві жиди також ніби хоронили своїх жертв.Однак селяни перевірили і переконались,що жиди хоронять українських селян,щоб показати,що,мовляв,жидів большевики також переслідували.

       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹5,18 лип.
     
  • 11:25 25.04.2009
    0 0

                                   ¹39

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЖЕРТВИ БОЛЬШЕВИЦЬКИХ ЗВІРСТВ У ЗОЛОЧІВСЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ"

                                               18 липня 1941 р.

       До нашого першого звідомлення із Золочівщини подаємо сьогодні дальші,докладніші дані.
       Знайдено(відкрито) по-звірськи закатованих 649 осіб.В ямі перед в’язницею 432 особи,злиті бензиною і обпалені,тому тільки частину можна було розпізнати.В другій ямі,на подвір’ї,перед одною келією,відкопано 217 осіб.Це жертви тільки з останніх днів,перед залишенням тюрми большевицько-жидівськими катами.
       Около 600 осіб ще могло залишитись в таємничих могилах,яких не відкрито тому,що червоні душогуби в останніх днях застрілили на цвинтарі грабара Спишного,який міг би був виявити місце таємничих могил на Золочівськім кладовищі.У 1940 р. скрито вбитих українців вивозили большевики ночами на цвинтар і засипали могили рівно з землею,не лишаючи насипу,щоб ніхто не відкрив таємниці.
       В числі 649 закатованих було приблизно 633 українців і 16 поляків.
       З самого Золочева було арештованих в 1941 р. 24 українців,з того закатували 22 особи (їх розпізнано).
    Сліди страшних катувань можна знайти в келіях і на коридорах,де залишилося багато крови.Також по повідтинаних частинах тіла,рук,виколених очах,вирізаних язиках,поламаних ногах,повириваному жмутами волоссі можна уявити собі,якою жахливою смертю загинули мученики.
         Перед однією з келій під вікном викопано величезну яму,в вікні виломано частину гратів і через вікно викидали закатованих у збірну яму(217 осіб).Також можливо,що недобитим веліли ставати на вікні,стріляли в них і ті падали до ями.Багато з них закопано живцем.На подвір’ї гуділа машина,яка заглушала страшенний крик і стогін мучеників і стріли катів.
        З поміж закатованих у золочівській тюрмі на замку розпізнано оцих 47 українців:
    1)Романів Роман,
    2)Паламар Василь,
    3)Коринецький Іван
    4)Гаврачинський Євген,
    5)Калинович Мирон,
    6)Галатин Роман,
    7)Струсевич Юліан,
    8)Добак Іван,
    9)Гаврис Михайло,
    10)Кухар Михайло,
    11)Прислопський Лев,
    12)Дзендровський Володимир,
    13)Сендецький Семен,
    14)Йойко Ліда,
    15)Корн Роман,
    16)Граничка Василь,
    17)Ваньо Роман,
    18)Шелюк Петро,
    19)Шандро Володимир,
    20)Сабат Юліан,
    21)Волинець,
    22)Словіцький Петро,
    23)Словіцький Дмитро,
    24)Словіцький Василь,
    25)Садовський Богдан,
    З Почап:
    26)Почапський Петро,
    27)Оленчак Василь,
    28)Оленчак Павло,
    29)Федчишин Євген,
    30Рудий Володимир,
    31)Серба Роман,
    32)Гаврис Володимир,
    З Соколівки:
    33)Кузик Ярослав,
    З Шляків:
    34)Гупаловський Михайло,
    35)Мока Іван,
    з Новосілок:
    36)Яримович Роман,
    37)Чучман Андрій,
    38)Цельник Онуфрей,
    39)Бойко Григорій,
    40)Мудрий Михайло,
    41)Гупаловський Іван,
    42)Баран Володимир,
    43)Хміль Микола,
    44)Борщовський Василь,
    45)Павлишин Павло,
    46)Довбас Яцко,
    47)Фігура Петро.

       Не поспіли ще звідомлення із сіл.
       Тому звертаємося до громадян Золочівщини із закликом якнайскорше прислати нам дальші звідомлення.
       Похорони мучеників відбулися 6 липня 1941 р. о 3-ій пополудні,на Золочівському кладовищі.Похоронним обрядом керував комітет з 10 осіб.Закатованих і розпізнаних ріднею,зложено в окремій могилі,а не розпізнаних - у спільній могилі.
       Довкола могил зложено вінці і установлено почесну сторожу.З приходом церковної процесії,о.Плашовецький в сослуженні чотирьох священників відправив панахиду і виголосив похоронну проповідь.
       Оркестр відіграв пісню "Видиш, брате мій",а хор відспівав "Вічная пам’ять".
       Над могилою промовив п.Безпалько.
       Почесна сторожа віддала погибшим героям останню прислугу мовчанкою.У похоронах взяла участь багаточисельна маса українського громадянства Золочева й околиці.
       Виселено з родинами з м.Золочева в глибоку Росію і Сибір таких українців (подаємо на основі дотеперішніх даних):
    1)Суддя Грицак з родиною,
    2)Суддя Олексюк з родиною,
    3)Суддя Левицький з родиною,
    4)Суддя Микитин,
    5)Служб. Заяць з родиною,
    6)Старш. УГА Шипайло О.,
    7)Адвокат Безпалько з родиною,
    8)Дружина б.дир. Українського Банку Кравчука,
    9)Рільник Троян з родиною,
    10)Рільник Солтівський з родиною,
    11)Безпалько(рільник з Бенева) з родиною,
    12)Тесля Павлишин Іван з родиною,
    13)Рідня Сагатих - мати і дві дочки,
    14)Поштар Дзендеровський з родиною,
    15)Емерит-службовець Гошовський Данило з родиною,
    16)Вагула Михайло.
       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹11,10 лип.


       
       

       
     
  • 22:38 25.04.2009
    0 0
           
                                    ¹40

    ІНФОРМАЦІЯ "ЗА ЛЬВІВСЬКИМ РАДІО"
                                 18 липня 1941 р.

       В Станіславові большевицьке НКВД замучило багато українських громадян. В трьох пивницях було повно трупів,яких годі було розпізнати,бо вже розкладалися.Тоиу ці пивниці замуровано.В самому місті налічено понад 2 500 жертв.
       У Станіславщині большевицьке НКВД замучило коло 10 000 українців.


    Вільне слово (Дрогобич),1941,¹5,18 лип.                                   
     
  • 23:50 25.04.2009
    0 0

                                   ¹41

       ІНФОРМАЦІЯ "ЖЕРТВИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТЕРОРУ"

                                       18 липня 1941 р.

       Як відомо,в Стрию так,як і по інших містах Західних областей України,лютував і скаженів терор червоних катів Москви,особливо у днях утечі "доблесної" червоної армії."Доблесна" армія тікала,а в той час партійні енкаведисти та комсомольці цілими сотнями мордували без розбору українське населення,незважаючи ні на вік,ні на стан,ні на стать.
       Внаслідок цього терору залишилися сотні трупів по ямах,пивницях,каналах,а то й на голій землі на тюремному подвір’ї. Большевики стріляли свої жертви,різали,кололи,живцем кидали в канали або гаряче гашене вапно.У каналах присипали нещасних цукром,і рижом,в ямах заливали вапном або прикидували землею.Далеко від тюрми чути було задушливий сопух тіл,що розкладалися.
       2 і 3 липня видобуто 55 трупів,з яких 10 трупів забрали селяни на села,а решту,тобто 45 трупів приміщено в домовинах і проголошено демонстративний похорон на 3 липня.З навколишніх сіл зібралися тисячні маси селян.Навіть шкільна сільська дітвора взяла організовану участь у цих похоронах.Похорони випали дуже величаво.Жертви поховано в спільну могилу,покритих сотнями зелених,квіткових та тернових вінців.Фотографи робили знимки,а представники Німецької Армії фільмували.
        4 липня і в дальших днях добуто з ями ще 35 трупів і поховано на стрийському цвинтарі.Врешті через загрозу виникнення зарази,бо трупи глибше положені (яма має коло 5 м глибини) були в повному розкладі і вже не можна було відділити одних від других,порішено решту трупів закопати таки в тій ямі на тюремноиу подвір’ї.Кількість залишених трупів нараховує понад 100.
       Поза містом над рікою знайдено 7 трупів,а з них пізнано двох - Микиту і Олексу Гамаліїв з Корчівки Журавенського району.
       Зазначуємо,що в тюрмі,на тюремному подвір’ї не всі місця докладно розсліджені і,мабуть,багато ще буде відкрито трупів.
        До тепер розпізнано 23 трупи.Подаємо їх список,перевірений за судовими протоколами:

    1.Йосип Добусевич зі Сколього,
    2.Павлюк,нач.зал.станції в Любінцях Скільського району,
    3.Урбанський,урядник скарбового уряду в Стрию,
    4.Урбанський,учитель в Сколім,
    5.Урбанська Аделя,вчителька в Сколім,
    6.Йосиф Корман зі Скольго,
    7.Н.Бичко,слюсар зі Сколього,
    8.Г.Н.,робітник зі Сколього,
    9.Н.Н.,експедієнтка пошти в Сколім,
    10.Н.Середняк,судовий урядник в Сколім,
    11.Н.Шеремета,електромеханік в Сколім,
    12.Йосифа Селетин,бухгалтерка тартаку в Синєвиднім Вижнім,
    13.Н.Івасик зі Сколього,
    14.Варивода,син Михайла,селянин з Синєвідська Вижнього,
    15.Цогла Ізидор зі Сколього,
    16.Добусевич Людвик зі Сколього,
    17.Коваль Дмитро,   }
    18.Марія Пастушків, }
    19.Микола Джус,     } Всі з Синєвидська Вижнього.
    20.Михайло Коваль, }
    21.Микола Романів (місцевість незнана).

       Жертви большевицького терору поза Стриєм будемо подавати в списках в міру напливів матеріалів,які звідусіль належить слати на адресу нашої редакції.

       Стрийські вісті (Стрий),1941,¹1,18 лип.

     
  • 00:04 26.04.2009
    0 0

                                      ¹42

    ІНФОРМАЦІЯ "СЕЛЯНИ З ЛИСИНИЧ б.ЛЬВОВА ЗАКАТОВАНІ В ТЮРМІ У ЛЬВОВІ"

                                                 18 липня 1941 р.

          Ми одержали список селян з Лисинич б. Львова,арештованих 20 грудня 1940 р. і закатованих у тюрмі у Львові при вул.Яховича.Ось їх прізвища:
    1)Цвірінкало Яків,
    2)Хомин Степан,
    3)Бедрій Дмитро,
    4)Ціцяла Ізидор,
    5)Шинаровський Йосип,
    6)Мельник Петро,
    7)Футь Семен,
    8)Гарапа Микола,
    10)Пельц Степан,
    11)Бебела Володимир,
    12)Кіт Юрій,
    13)Кобрин Павло.


    Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹12,19 лип.
     
  • 01:22 26.04.2009
    0 0

                              ¹43

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЩО ПЕРЕЖИЛО с. ГРЯДА ПІД ЧАС БОЛЬШЕВИЦЬКОГО ВІДСТУПУ"

                                                      19 липня 1941 р.

       Те,про що тут пишемо,діялося у часі від 26 до 29 червня ц.р. На терені с. Гряди (Львів. пов.) большевики робили великі приготування до війни.Двір щодня заповнявся великим числом танків і панцирних авт,Прибули теж дві тяжкі гарматні батареї і 9 батарей протилетунської артилерії.Засіяні поля зрили артилерійськими позиціями та стрілецькими ровами.
       Обслуга артилерії спочивала здебільшого в руках українців з Кіровоградської та Запорізької областей, між якими був один червоноармієць з Кривого Рога.В мене в руках 13 військових книжечок українців,7 росіян,1 вірменина,1 татарина й 1 мордвина,що полягли на наших полях.Багато інших поховали самї червоноармійці.Втрати червоних великі,понад 50 вбитих.Ні один німець не поліг на нашому терені.Ні одного німецького літака не збили червоні,хоч у селі стояло 9 батарей,які стріляли майже цілий день.
       В тому часі жорстокість червоних командирів,переважно росіян,доходила до вершків звірськости.Вечорами чув я часті несамовиті крики:"Даруйте,простіть,пощадіть!" Так ніяого милосердя для жертв знущань не було.Зараз після окликів падали стріли.Одного дня застрілили 7 людей.
       Хто повертався з підвод,з роботи біля фортифікації,чи з Бригідок,або після віддачі коней до Брюхович для війська,того ловили на полі чи на дорозі,вели до двора і після короткого допиту - розстрілювали.
       Один,найбільший кровожадний командир,зорганізував спеціяльний відділ опричників,з-поміж червоноармійців.Вони ходили по полях,виловлювали людей і після розстрілу закопували у двірському саді.
       Між іншим забрали одного хлопця,призовника,з його городу,де збирав полуниці.Пострілили його в ногу.Опісля кинулось на нього 12 червоних опричників і повели до городу на допит.По дорозі били його прикладами.Тут сама мужва без командира засудила його на розстріл і зараз розстріляла.
       Після того прислали відділ грабарів-червоноармійців,щоб його закопати.Та хлопець ще жив і просився,щоб його живого не ховали.
       В тому ж часі почув він три стріли в саді.Це стріляли трьох людей,що їх привезли автом з якогось села.Хлопець лежав від 4 год. пополуд. до другого дня 1/24 год. ранку.Тоді приповз до черешні,сперся на неї і,відпочивши,добився додому.
       Раненько того самого дня прибули німці і німецький військовий лікар зробив йому перев’язку.Хлопець ще живе.
        В прилученому до Гряди селі Сетихові червоноармійці застрілили зовсім невинну селянку Анну Ціпик,жінку Михайла.На полях Гряди вбили чотирьох українців: двох з В’язова (Жовківщина) застрілили,двох інших з с.Дорошева(Жовківщина)по-звірськи закатували.Одному з них викололи очі,вирізали шматки з лиця і піднесли череп ззаду,другому підважили череп спереду.Цих останніх (Михалевич і Савка) німецькі вояки сфотографували.
       У Вел. Дорошеві вбили ще 2 політичних в’язнів,що верталися додому,до Равщини.Одному з них розпороли живіт.Того самого дня знищили і огидно збезчестили червоноармійці церкву.Насамперед один червоноармієць сам стрілив під церквою,а потім почав кричати,що з тієї церкви стріляли до нього.Всю внутрішню обстановку зруйнували,баню спалили,престіл розбили,чашу забрали...


    Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹12,19 лип.
     
  • 02:38 26.04.2009
    0 0

                                   ¹44

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ОБ’ЄДНАЛИ НАС ПОЛІТИЧНО, НАВЕРНУЛИ ДО ЦЕРКВИ...ВІСТІ З ЛОПАТИНСЬКОГО РАЙОНУ"

                                                 20 липня 1941 р.
       Населення Лопатинського району...перетерпіло великі тортури.Тут червоні гуляли сміливіше,як в інших місцях.Але згадувати про те,коли все вже минуло,не варто.
       Швидкий прихід німецьких військ не дозволив місцевому НКВД та партії виконати повністю "план",який знайдено в актах.Довідавшись з промови Молотова,а також з сусідніх сіл,де були летовища,що війна з Німеччиною - доконаний факт,червоні кати Лопатина почали поспішно пакувати своїх "рєбйонків" та жінок на авта та вози й відсилати їх у напрямі Топорова.За винятком НКВД і двох секретарів партії,які залишилися в місті,щоб повбивати 17 ув’язнених українських хлопців,всі ті,що принесли "радісне,щасливе і культурне життя",покинули місто вже о год. 11-й.
        Секретар партії Шпетяк і начальник НКВД (обидва жиди) з наганами в руках ввійшли до тюрми і там почали нелюдську криваву роботу.Стріли і зойки катованих в’язнів не могли затаїтись перед місцевим населенням,яке по втечі червоних катів силою розбило тюрму.Очам їх представилася страшна картина: на землі лежало 17 молодих українських хлопців з довколишніх сіл Лопатина,ще теплих; а двох,що ще давали ознаки життя,забрано до шпиталя,де вони й померли.
       Лише завдяки надзвичайно швидкому просуванню німецьких військ оминула така доля 200 свідомих українських патріотів Лопатинського району,яких список знайдено у розбитих бюрках секретаря парткому.Між іншими були такі прізвища: Д-р Жуковський,лікар в Лопатині, адвокат Стадник з Лопатина, Володимир Гошовський,учитель з Ляшкова, Юрій Яворський з Ляшкова, Теодор Головайчук з Ляшкова і багато інших.Вістки,які надходили до нашого району,що "німці зайняли Стоянів",а далі: "німці зайняли Радехів" так налякали большевистських посіпак,що,нездужавши виконати "плану",втекли.Це все діялось у неділю,22 червня до полудня.
       Після втечі чевоних зорганізовано Управу міста Лопатина з д-ром Жуковським і адвокатом Стадником.Також по селах Лопатинського району українське населення всюди перебрало владу в свої руки.Чути було лише недалеко гарматні стріли і гудіння німецьких літаків (бо большевицькі літаки спалено на аеродромах ще вдосвіта)...
         Понеділок 23 червня - це день,якого вижидали українці Лопатинщини від 22 місяці.Прийшли німці!Крик по селах при дорозі Лопатин - Щуровичі - Броди: "Німці йдуть,німці йдуть!" поставив на ноги всіх,хто міг лише ходити.Радости не було кінця.Люди,незнайомі собі Кидалися в обійми,цілували одні одних і не хотіли вірити,що це дійсність,що панування большевиків скінчилося,що починається нове життя.
       З большевицького панування один висновок: Об’єднали нас політично,навернули до Церкви і дали науку,що в майбутньому такий здобуток,як незалежністьтреба вміти оцінити та не жалувати сил у будові нового ладу.


       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹13,20 лип.
       .
       
     
  • 23:23 26.04.2009
    0 0

                                       ¹45

                               КОРЕСПОНДЕНЦІЯ
           "ТЕРЕБОВЕЛЬЩИНА В БОРОТЬБІ З БОЛЬШЕВИКАМИ"

                                           20 липня 1941 р.

       Теребовельська земля,що живе світлою традицією з княжих і козацьких часів та з визвольних змагань,ні на хвилину не переставала боротися на життя й смерть з большевицьким наїздником.Подаємо тут кілька спогадів з героїчної боротьби українців Теребовельщини.

                  СМЕРТЬ ПРУСАКА ТА ЙОГО ДРУЖИНИ.

       В боротьбі проти большевицької навали особливо відзначився молодий син села - Михайло Прусак (Сава).Народився він у Струсівській Слобідці,від дитинства жив без опіки батьків,між чужими людьми.Як провідник селянської молоді працював з великою посвятою над освідомленням села.За Польщі був кількакратно арештований.В останньому часі перед німецько-польською війною(28) працював у підпіллі.Разом з ним працювала з великою посвятою й відданістю для української справи його вірна дружина Стефа з дому Матвіїв.
       Під червоною кормигою обоє виступали проти розпорядків большевиків та поборювали їх завзято.Зате 68 енкаведистів напало несподівано на дім Прусака 10 квітня 1941 р.Вони обступили дім довкруги та закликали його піддатися.Та Прусак разом з дружиною боронився по-геройськи.Він відстрілювався від большевицького босяцтва.Вбив 13 большевиків,відкидав назад большевицькі ручні гранати.З найбільшим завзяттям боронився так дві доби.Большевики намагалися підпалити його хату,вкінці кинули газову гранату,від якої погибли затроєні обоє Прусаки.Як дикуни кинулися енкаведисти на безборонні трупи і жахливо їх змасакрували.
       Геройська смерть Михайла і Стефи Прусаків викликала в цілій Теребовельщині велике вражіння.Слідами їх йдуть нові лави борців за волю України.Слава Героям!

                      КОБИЛОВОЛОЦЬКІ ПАРТИЗАНИ

       З початком німецько-совєтської війни кобиловолоцькі партизани в числі 23 мужчин і 2 жінок вийшли з підпілля.Вже 24 червня в сутичці з міліцією впав М.Дмитришин.Цього ж дня арештовано й вивезено родини партизан,у числі 41 осіб,до Будзанівської тюрми.На допитах важко їх побили.Після 5 днів відпустили їх додому.Тимчасом почалися розшуки й облава на партизан.
       5 липня частини НКВД з готовими списками партизан здемолювали їхні мешкання гранатами й стрілами кулеметів.Панцирна гармата обстрілювала церкву,читальню й кооперативну крамницю.Розстріляно Михайла Підборчишина за те,що не хотів показати помешкання партизан.
       Партизани обезброювали розбитків совєтської армії,при чому здобуто два самоходи,5 ручних крісів та ручні гранати.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹13,20 лип.
     
  • 23:33 26.04.2009
    0 0

                                        ¹46

                      ІНФОРМАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ ГЕКАТОМБИ"

                                                    20 липня 1941 р.

       На мурах міста появилися ще такі клепсидри:
       Інж. Дмитро Михальчук,родом з Мервич,повіт Львів,32 літ,член ОУН,розстріляний 23 червня в тюрмі при вул. Лонцького.
       Роман Щур,службовець фабрики батерій "Еко" у Львові,розстріляний 23 червня в тюрмі при вул.Лонцького.Панахида за його душу відбудеться в неділю,20 ц.м. в год. 12.45 в церкві св.Юра.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹13,20 лип.
     
  • 00:35 27.04.2009
    0 0
                      ¹47

       КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "СТРАШНІ СПОМИНИ З САМБІРСЬКОЇ ТЮРМИ"

                                                 20 липня 1941 р.

       27 червня 1941 р. - пам’ятний день для в’язнів самбірської тюрми.Ми по неспокійних ночах від часу вибуху війни пробудились дуже рано.Нікому не хотілося спати,а все якісь недобрі передчуття мучили нас.Сонце,як завжди,засипало землю своїм гарячим промінням,заглянуло і до нашої камери,відбиваючи залізні грати на протилежній стіні.Ми передали через "мікрофон" привіт нашим друзям з 21 камери і чекали сніданку.Нас було 14.Одні ходили по камері,інші схилили зажурену голову.Нараз чуємо дикий крик енкаведиста,якого ми називали божевільним: "Всім так,як стоять, виходити на прогулянку".Ми вийшли з камери і попленталися на подвір’я.Всіх було приблизно 200 осіб.Подвір’я оточене зі всіх сторін високим муром з дижуркою,в якій стояв енкаведист з крісом.
       Червоні кати з наганами в руках бігали то тут то там,кричали і видавали накази.Чуємо наказ: "Відвернутись спиною до вікон тюрми,стати один біля другого і приклякнути на одно коліно!Хто оглянеться назад,тому смерть!"Мороз йшов по тілу,а в голові майнула страшна думка: "А може нас хочуть розстріляти??"Такі думки з’явились і в інших в’язнів і миттю оббігли всіх.Нарз застукотіли кулемети,а з їх звуком понісся стогін і зойк умираючих і ранених.Я сидів в останньому ряді.Ціле моє життя від дитинства блискавкою промайнуло у голові.
       Чую наказ:"Перестати стрілять!" - падає ще кілька пострілів і замовкає кулемет.Стогін і зойк продовжується,а незабаром на привіт їм летить ще кілька гранат і з гуркотом розривають тіла ранених.Скрізь кров просякла землю.Мій друг О.Березний встає ранений в живіт,а за ним повзуть ранені в ноги,без рук,ховаються під сходи,щоб врятувати рештки свого життя.Головні двері тюрми відкинені,на дежурці великий безлад:маска,пера,папір,телефон беладно розкидані по підлозі.Вибігаю на сходи і кричу:"Друзі,ми вільні! Кати повтікали!"
       Почалась біганина і метушня: одні сміялись з радости,плакали,бігали по коридорі,ховались у канали,перелізали через мур під яким наші товариші гинули від куль енкаведистів.Вибігаю на партер,де містилася камера жінок,з якими я часто говорив через "мікрофон".Вибиваю віконце в дверях і бачу: перелякані дівчата сидять одна біля однієї і моляться."Вибивайте двері! - кричу через вікно. - Ви вільні!"Звідси біжу до камери,де сиділа Ольга Білас з Трускавця,Маруся Мацюрак і Вельгуш з Дрогобича,Катруся Месишин з Гаїв Вижніх та інші.Двері відчиняються з гуком і з радости Ольга падає мені в обійми.Замки дверей летять під ударами в’язнів.Звідки з’явилась така сила у цих катованих людей,годі сказати,Не тривало більше як пів години,а з тюрми вийшло більше пітори тисячі людей.Зі своїми подругами Марусею Гук з Гаїв Вижніх,Стефою Чайківською з Кульчиць,Марусею Фірман з Ліска та з іншими виходжу на вулицю Самбора.У місті ще багато большевицького війська,Недалеко стояв енкаведист,який оторопів,побачивши таку кількість людей,і "відважний лицар" сховався в найблищому домі.В Кульчицях в сіні переховувались ми до неділі,до приходу німецької армії.30 червня зі сльозами в очах прощались ми зі своїми друзями з тюрми,які впали за велику Ідею.

       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹6,20 лип.
     
  • 00:37 27.04.2009
    0 0

    Автор попередньої статті "КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "СТРАШНІ СПОМИНИ З САМБІРСЬКОЇ ТЮРМИ"" - Іваницький Роман.
     
  • 02:14 27.04.2009
    0 0

                               ¹48

       ІНФОРМАЦІЯ "ЯК СОВІТСЬКА ВЛАДА "ЗАОПІКУВАЛАСЯ" ВТІКАЧАМИ ІЗ ЗАКАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ"

                                                   20 липня 1941 р.

       Прикладів про нікчемність червоного наїзника можна наводити безліч.Тут хочу подати тільки один.
       Коли большевицькі війська "визволили Західну Україну",багато синів Закарпаття повірили брехливим словам нового наїзника про "щасливе" життя,що мало тепер наступити, і почали перебиратися через мадярсько-совітський кордон.В Галичині стрінула їх прикра несподіванка.Всіх їх негайно по переходу кордону арештувало НКВД та засуджувало кожного за сам факт нелегального переходу кордону на 3 - 5 літ "ісправітєльно-трудового лагєря".
       З недопалених актів НКВД Дрогобицької области довідуємося про 28 покараних у цей спосіб закарпатських українців.Засуджені майже виключно селяни,в більшості бідняки,наймити і чорнороби з різних місцевостей Карпатської України"(29).Між покараними було аж 18 бувших членів комуністичної партії й 7,що подали себе за "русских".
       Так "влада" трудящих опікувалася тими,що шукали в неї захисту.

                                                             А.Д.

       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹6,20 лип.
     
  • 02:36 27.04.2009
    0 0

                                 ¹49

       ІНФОРМАЦІЯ "МАСАКРА В ДРОГОБИЧІ"

                                          22 липня 1941 р.

       Від людини,що приїхала з Жрогобича,одержали ми такі відомості про те,як розправлялися енкаведисти з свідоміших елементом Дрогобича й околиці.
       В Дрогобичі й околиці органи НКВД теж виарештували велику кількість "підозрілих" інтелегентів та свідоміших і заможніх селян.В дрогобицькій тюрмі сиділо близко 300 в’язнів.З них мало хто врятувався.За містом,у найближчій околиці,масово розстрілювали.Між тими,що їх закатовано в тюрмі,є о.Бараник,відомий ігумен дрогобицького монастиря оо. Василіян та визначний педагог,б. старшина Січових Стрільців Бурко Дмитро,вчитель місцевої середньої школи.
       В самому Дрогобичі знищення невеликі.Большевики спалили тільки магазини.Зате в околиці Дрогобича і Борислава большевицькі варвари до тла знищили вогнем і мінами шиби і копальні воску.
       В с.Підбуж розстріляно 70 українських селян,а між ними склепаря лісовотартачної крамниці.Один з тих,яких розстрілювали, врятувався.
    Енкаведисти казали йому втікати й опісля стріляли за ним.Але він упав перед стрілом і так врятувався під стосом трупів.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹14,22лип.

     

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Наші Друзі: Новини Львова