Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 17 лютого 2019 року

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Переглядів: 105594
Додано: 04.11.2006 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 2 Коментарі: 339
  • 05:45 20.04.2009
    0 0

                        ¹23

       ІНФОРМАЦІЯ "У ТЮРМАХ ДРОГОБИЦЬКОГО НКВД"

                                     12 липня 1941р.

       ...30 червня 1941 р. громадяни міста вдерлися в брами будинку суду,де урядувало НКВД при вул.Стрийській, розбили тюремні льохи та звільнили тих,які ще остали в живих.
       1 липня знайдено на подвір’ю велику могилу,повну трупів.Зверху могила була закрита вугіллям,щоб не було легко догадатися,де криються мученицькі жертви большевицьких бандитів.Розкопану могилу,в якій знайдено велику кількість жертв,на доручення влади закрито для розслідження військово-лікарської комісії.2 і 3 липня розкопувано могили на жмдівському кладовищі.Серед великого числа жертв знайдено тіла чотрьох німецьких летунів та 51 трупа в нелюдський спосіб замордованих людей.Жертви звірської злоби лежали в могилі безладно.Руки вбитих звернені назад та зв’язані дротом або шнурами.Тіла до невпізнання змасакровані.Деякі голови були обкручені шматами і зверху перев’язані шнурами.Серед покатованих можна було побачити лиця без носів,з повідрізуваними губами,без вух тощо.На всіх тілах виднілися червоно-сині плями від сильних побоїв.
       Страшна була смерть тих мучеників за Батьківщину,за Вільну Україну.Стан тіл помордованих виявляє,що нелюдські були тортури,які перетерпіли вбиті перед смертю.Большевицькі кати видумували найстрашніші муки,для яких існувала окрема казня тортур,повна застиглої крові на стінах,вікнах та долівці.
       Так "визволителі народу" розправилися з "єдинокровними братами".Розпачливий був плач та зойк матерів,батьків,синів та дочок,що оплакували скатованих,неповинних мучеників.Точного числа і прізвищ закатованих жертв ще не знаємо.Поки що подаємо перші відомості про тих,які загинули в казематах дрогобицьких тюрем НКВД.Ось імена кількох розпізнаних родиною жертв:
       1).Кулинич Степан,син Матвія,з Сільця,2.Іванчук Теофіль зі Стрия,3.Суботяк Федір з Орова,4.Білий Михайло з Унятич,5.Мацюрак Теофіля з Дрогобича,6.Кісиличник Юрко із Станилі.Останнього родина забрала на село,щоб поховати в рідному місці.
       Дальші нерозпізнані жертви - це передовсім селяни та робітники.Всіх видобутих із могили перевезено в домовинах на стрийське кладовище,де 4 липня 1941 р.відбулися похорони.Крім того,знайдено в підвалах б. обласної большевицької міліції(торгова галя)тіла двох шоферів.Імена їх невідомі.По всіх льохах,де містилися відділи большевицької міліції,переводять обшук.
       Надто не всі ще могили відкопані.Не розкопано й досі дві могили на жидівському кладовищі,на головному двірці та на великому кладовищі при вул.Трускавецькій.Бажаним було б,щоб органи Української Допоміжної Міліції допровадили діло із розкопуванням могил до кінця.

                                                           Д.Л.

       Вільне слово (Дрогобич),1941,¹3,12 лип.
     
  • 06:07 20.04.2009
    0 0

                                   ¹24

       ІНФОРМАЦІЯ "НАШІ ВТРАТИ В КОМАРНІ"

                                     13 липня 1941р.

       Жидівсько-большевицька зграя не проминула в своїх порахунках з українством і Комарна.Тут замучені й по-варварськи закатовані: 1.Здерко МИкола,вчитель середньої школи в Комарні; 2.Радович Дмитро,гімназійний абсольвент; 3.Сороківський Андрій,швець в Комарні; 4.Ленець Михайло;Ленець Гринько; 6.Губич Михайло,господар.
       Нема ніяких вісток про ряд людей,арештованих большевиками,а м.і. і про:Ліщинського Михайла,інспектора Комарнівського шкільного району,Пеленського Ярему,Пеленського Михайла.

       Українські щоденні вісті, (Львів),1941,¹7,13 лип.
     
  • 06:34 20.04.2009
    0 0


                      ¹25

       ІНФОРМАЦІЯ "ЖЕРТВИ БОЛЬШЕВИЦЬКОЇ ПОМСТИ"

                                     13 липня 1941р.

       Спис українців,закатованих у перших днях війни в жовківській тюрмі: З Жовкви: 1. Сало Марія, 2. Сало Корнило, 3. Хиляк Олександер, 4. Когут Петро, 5. Завадка Олександер, 6.Галапац Тарас,син Андрія, 7.Світин Євген, 8. Красіцький Степан, 9. Чернюх Григорій, 10. Сторожук Іван. - З Мацошина: 11. Кирик Григорій, 12. Грабовець Іван, 13. Стопницький Василь, - З Глинян: 14. Хомин Володимир, 15.Гаргіль Григорій, 16.Рак Іван. - з Крехова: 17. Миколаєвич Осип, 18. Цепало Павло. - З Кунина: 19. Градюк Євген. - Зі Скваряви Нової: 20. Завада Степан. - З Філина: 21. Онишко Михайло.
       У Львівській тюрмі закатували 6 жовківських українців: д-ра Звіра Михайла,Галапаца Ярослава,Сачика Зиновія,Пеленського Мирона,Малиновського Юрія та Бісика Івана зі Сопошина.

       українські щоденні вісті, (ЛЬвів),1941,¹7,13 липня.
     
  • 01:42 21.04.2009
    0 0
    "Жидівсько-большевицька зграя". Знайома фраза. По-різному казали , запамятав "Жидово-бандитська власть".
     
  • 07:44 21.04.2009
    0 0

                                   ¹26

       ІНФОРМАЦІЯ "НКВД НІКОГДА НЄ ОШІБАЄТСЯ"

                                                   13 липня 1941р.

       Вислів цей широко відомий,особливо в колах в’язнів,що не раз чули його від своїх інквізиторів,чи пак слідчих.Так,НКВД ніколи не помиляється,хоч би якого злочину доконала,хоча би яке безглуздя зробила.Цим і пояснюється м. ін. факт,що так рідко випускають із большевицької слідчої тюрми на волю в’язня,що до білих круків належать люди,яким пощастило вирватися з неї,переважно по довгих місяцях всяких переживань та утяжливих допитів,на волю.
       З львів’ян,що закоштували різних "благ" большевицької слідчої тюрми,з якої їх випустили,знаємо ледве кількох,а саме: б. голову "Просвіти"(15) проф. д-ра Івана Брика(16),б. посла д-ра Степана Біляка(17),ред. Володимира Дзіся(18) (вийшов із зовсім підірваним здоров’ям) і д-ра Семена Шевчука,адвоката у Львові.
       А в пловині травня ц.р. випустили на волю з ославленої тюрми на Луб’янці(т. зв. "внутрєнна тюрма НКВД") в Москві,б.ред. "Діла" (19) д-ра Івана Німчука (20) і сеніора наших діячів,през. д-ра Костя Левицького(21) - обох після 20-місячної слідчої в’язниці.
       В половині квітня вийшов із в’язниці НКВД в Херсоні д-р Федір Мучій,лікар в Олеську,арештований в лютому 1940р.
       Це,здається,всі відомі нам громадяни,що їм провидіння дозволило,після довгого чи коротшого побуту в большевицьких казематах,тішитись нині разом з нами визволенням нашого княжого города і (поки що) нашої вужчої Батьківщини з лабет московсько-большевицької тиранії,насильства і варварства.

           Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹7,13 лип.

       
     
  • 07:53 21.04.2009
    0 0

                                       ¹27

                                                     15 липня 1941р.

            ІНФОРМАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ ГЕКАТОМБИ"

       На мурах міста Львова появилися ще такі клепсидри українців,закатованих у львівських тюрмах:
       Євстахій Василь Фостяк, б. підстаршина УГА, літ 48,розстріляний 28 червня ц.р.
       Михайло Верхола,літ 37 (клепсидра від жінки і дітей).
       Степан Маркусь та Іван Маркусь,обидва закатовані 23 червня ц.р.

        Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹8,15 лип.
     
  • 08:08 21.04.2009
    0 0

                                 ¹28

                                              15 липня 1941р.

       ІНФОРМАЦІЯ "НАШІ ЖЕРТВИ"

       Іван Кушнір,б. довголітній секретар професійних організацій міста Львова,член УСДП(22),арештований у Львові 26 вересня 1939р.,помер по кількох місяцях у в’язниці.
       Порфір Буняк(23),друкарський складач,б. директор друкарні Вид. Спілки "Діло",довголітній член управи професійної організації друкарів "Огнище",визначний член УСДП,б. редактор "Впереду"(24),"Землі і волі"(25) та інших соціал-демократичних часописів,помер у перших місяцях цього року в концентраційному таборі в глибині Росії.
       Іван Кузьмич,власник бронзівничого варстату і крамниці при вул. Руській у Львові,помер в глибині Росії.
       П-і Макухова,дружина д-ра Івана Макуха,адвоката з Товмача,померла на засланні в глибині Росії.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹8,15 лип.
     
  • 08:16 21.04.2009
    0 0

                               ¹29

         ІНФОРМАЦІЯ   "ЗАМУЧИЛИ В ПЕРЕМИШЛЯНАХ"

                                             15 липня 1941р.

       Нас повідомляють,що,крім поданих в останньому числі нашого часопису,в Перемишлянах замучили большевики ще таких людей:Синицю Володимира,б. службовця "Маслосоюзу"(26),його брата студента Богдана і швагра Любінця Василя.

       Українські щоденні вісті,(Львів),1941,¹8,15 лип.
     
  • 09:05 21.04.2009
    0 0

                               ¹30

    ІНФОРМАЦІЯ "ЩЕ ПРО МАСОВУ КАТІВНЮ В ЛУЦЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ"

                                              15 липня 1941р.

       Перед кількома днями подали ми за німецьким часописом більшу інформацію про те,що діялося в луцькій в’язниці.Тоді писалося про 1500 закатованих в’язнів-українців.Сьогодні,користуючись репортажем воєнного кореспондента п. Горста фон Кобілінскі,подаємо в деякому скороченні точніші дані про мученицьку смерть 2800 українців.Очевидно,що й ця цифра ще не повна й її,мабуть,доведеться ще не раз підвищувати.
       Луцька тюрма була,як зрештою всі тюрми в Західній Україні,виповнена вщерть українськими політичними в’язнями.У камерах,довжиною 10 метрів,сиділо по 200 в’язнів,очевидно,на голих долівках.
       В’язні не оманювали себе жадною,навіть найменшою надією побачити волю.Вже після перших гарматних стрілів,які доходили й до понурих тюремних камер,в’язні були приготовані на найгірше,бо хто як хто,але вони найкраще знали своїх катів.
       У коридорах загриміли важкі кроки.Камери відчинено,а озброєні по зуби енкаведисти криком,брудною московською лайкою й ударами гвинтівок почали всіх в’язнів зганяти на величезне тюремне подвір’я.Кожноразово брали по 400 українців.
       На подвір’ї положення для всіх стало ясне.Проти виведених в’язнів скеровано кулемети.Лють і ненависть,а при цьому безмежна погорда з’явилася в очах жертв.Між в’язнями не було слабких.З ясним зором станули вони попід тюремною стіною,звернені спиною до неї.У двох лавах з тим ,що передня впала,по приказу, навколішки,задня стояла.За кулеметами стояла зграя катів з ручними гранатами.Те,чого не зробили кулемети,доконали гранати.
       Дві години тривала різня,вибухи і лунали передсмертні зойки катованих під стіною жаху.Врешті в напрямі стирти людського м’яса й крови паде запит:"Хто з вас ще живе?" Двічі повторює енкаведист своє питання,врешті піднімається один,другий,третій,десятий.Ось так зголосилося 46 живих ще в’язнів.Кати веліли їм пороздягати вбитих 2 754 товаришів недолі,одежу спалити,а тіла закатованих поховати тут же на тюремному подвір’ї.
       "Стоїмо,- кінчить п.Горст фон Кобілінскі,- на тюремному подвір’ї,що на ньому поховано 2000 українських людей.Решту поховали в поблизьких бомбових вирвах.Глядимо на 40-метрову тюремну стіну,на якій аж до першого поверху виразно можна бачити сліди екзекуції.Приходять українські жінки з іскоркою надії,що може між врятованими 46 в’язнями знаходяться їх чоловіки,і покидають з риданням оте місце жаху.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹8,15 лип.
     
  • 09:46 21.04.2009
    0 0
    Цитата:


    Від 1994 року почали готувати й друкувати журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВС-КДБ». У першому номері цього журналу, зокрема, можна прочитати поіменні списки розстрілів арештантів, яких у липні 1941 року розстріляли у в’язницях НКВС.

    Так 21.07.41 у Чорткові лише один із кількох «розстрільних списків» складався із 62 осіб. Цих людей ув’язнили за кілька місяців перед розстрілом. Переважній більшості з них вироки виносили «трійки», присудивши різні терміни ув’язнення. Але за наказом Лаврентія Берії, перед наступом німецьких військ, усіх скарали на смерть.

    Найстаршому з розстріляних було 45 років, 15 хлопців мали по 20 літ, а наймолодшому Іванові Голику – ледве виповнилося 19 років.
    Усіх їх у 1990-91 роках було реабілітовано посмертно.

    У цей час у Івано-Франківську (тогочасному Станіславі), вже за свідченнями очевидців, на кулях заощадили. Бо після відступу «совєтів» (як вже тоді казали) родичі знайшли у підвалі лише недорозчинені у вапні частинки одягу. Технологія страти проста: спочатку засипали сухе вапно, потім загнали людей, а тоді залили воду.


       СБУ нарешті троха зарухалось.
       Цікаво було б почитати цей архів,коли вже нарешті науковці встановлять число жертв закатованих і депортованих комуно-більшовицькою системою?
     
  • 05:30 22.04.2009
    0 0

                                 ¹31

    КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "БОЛЬШЕВИСТСЬКА ЖОРСТОКІСТЬ В РУДКАХ.
          ВІД ВОЄННОГО СПРАВОЗДАВЦЯ Г.В.БЛЬОКА"

                                                      15 липня 1941р.

       ПК...7.7. До малого провінційного містечка Рудки ввійшли в неділю після полудня німецькі війська.Містечко наче вимерло.Тільки окремі старі люди виглядали із-за притемнених шиб.Та коли вони побачили,що це справді німці вийшли із своїх хат та пивниць і вітали радісно.У селах,недалеко від Рудок,українські дівчата у своїх чудових національних одягах закинули нас квітами,виносили хліб,сіль та яйця.Це було так,як входить армія спасення.Наш перекладач сказав:"Коли слухаєш розмов цих людей,можна зараз ствердити,що вони між собою говорять лише про армію звільнення".
       Що пережили ці люди в останніх днях і тижнях? Коли большевицьке військо готовилося до нападу на націонал-соціалістичну Німеччину,покликано також багато українців. Що цього покликання вони слухали нерадо,або й зовсім не голосились до війська,це зовсім зрозуміле. Та те,що ці люди пережили давніше,було тільки початком нової великої тиранії,яка почалася з вибухом війни.Запроторено в тюрму всіх підозрілих,отже ж,останки тих,що походили з "буржуазії".Був також між ними один професор німецької мови. До війни не важилися торкати цю 60-літню людину,що тішилася симпатією всіх мешканців. Та тепер прийшла хвилина,пригожа на те,щоби вилити на ньому та його 30-літньому синові ненависть до всіх українців.Разом з ним запроторено в тюрму 80 українців.Наймолодший мав 14 літ.Рано,перед приходом німців,мали бути ці "політичні в’язні" переведені в іншу тюрму.Недалеко міста знайшли спершу тіло німецького професора,що так як його син,дістав стріли в спину. В ліску,недалеко цього місця,знайшли мешканці застріленого 14-літнього хлопчину.Де інші - ще не вияснено.Один мешканець містечка,що,як і всі інші чоловіки,сховався в житах,бачив недалеко міста транспорт,складений з 20 в’язнів,хоч перед тим було в ньому 80 людей.Про їх долю щось певного скажуть щойно найближчі дні,коли члени української організації перешукають систематично дооколичні ліси й поля.
       Не один,що скрився,імовірно знайшов тут свою смерть.Бо совєти ще день перед своєю втечею уладили облаву на українців,що укрилися.Два відділи большевицького війська обсадили всі поля.Кожний,що попав в руки цим "воякам",був немилосердно застрілений.Немає ні одної української хати,де не тужила б та не плакала б мати за сином,жінка за чоловіком,наречена за найдорожчим.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹8,15 лип.
     
  • 06:42 22.04.2009
    0 0

                              ¹32

    КОРЕСПОНДЕНЦІЯ "ЯК ШАЛЕНІЛО НКВД У СТАНІСЛАВОВІ"

                                                  16 липня 1941р.

       Хоч вже минуло два тижні,як большевицькі опричники в панічному відвороті залишили Станіславів,та пам’ять про їх варварство ще жива.Коли прохожі йдуть коло будинку,де "урядувало" НКВД,в очах їх блистять сльози,а губи затискають до крові.

                          ВСЕ ПО ПЛАНУ...

       По відході червоних яничар,вже при перших гарячкових розшуках рідних і друзів,виявилося, що по середині тюремного подвір’я була викопана величезна яма,виповнена вщерть - пакунками,які пересилали рідні арештованим.Вони посилали їм з тою надією,що може таки ці пакунки дістануться до рук їх братів,сестер,дочок і синів.
       Читаємо прізвища на подарунках.З адрес надавців довідуємося,що це головно люди з ближніх і дальших околиць Станіславова,головно селяни.Про тисячі,тисячі жертв свідчить ще й друга колосальна скирта закривавлених сорочок і штанів під стіною подвір’я.З побіжного обчислення - нараховують понад 1500 жертв.

                              ЗАЛА ТОРТУР

       Входимо в найбільш улюблену енкаведистами кімнату,в залу тортур.Вицементована з відпливом посередині підлога,цілком закривавлена;кров заціпеніла,почорніла;по стінах сліди струмків крови...У залі безліч різнорідного "приладдя": щипці,кліщі,молотки,горсети з набитими цвяхами,які вдягали тортурованим на груди,"кафтани безпеки",що не дозволяли арештованому ворухнутися ні в одну сторону,електричне крісло з різними дротами й дротиками,електричні лампи,що поражуваи очі чи голову,не згадуючи вже про безліч інших штукарських(модерно-большевицьких)приладь,як різні гаки до випалювання очей і т. ін.

                               ЗНУЩАННЯ

       Залучені світлини ледве чи зможуть віддати хоч би частково криваві знущання над арештованими. Розтрощені прикладами крісів лиця,виколені очі,поламані ребра,хребти чи кости,попалені трупи - це лиш маленька частина тих знущань,що вдається відтворити з облич і тіл невинно замордованих мучеників.

       Та не тільки політично-запідозрених катували гідні наслідники й учні Дзєржинського.Їх катуванню підпадали і військові рядовики галицького походження.Що все те відбувалося без ніякого суду - про це й не треба згадувати...
       Усі помордовані лежали на долівках декілька вже днів;кати не мали навіть часу їх поховати.Жертви давніших "геройських вчинків" були поскидані у великій ямі на подвір’ї тюрми;у пивницях тюрми відчинено три великі келії,де трупи покатованих зложено під саму стелю.У келії вже були самі розложені тіла;лиць не можна вже було пізнати.Сопух,що дістався з келій,- не дозволяв робітникам докінчити праці при розпізнаванні трупів.Усі мліли по хвилині роботи.Треба було замурувати всі три пивниці.

                               Жаждуть крови

       Годі зараз сказати точно,скільки наших мучеників загинуло в станіславівських тюрмах.Цифра 2500 осіб - ледве чи буде близька до правди;вона куди більша.Коли ж додати відомі факти катувань НКВД в Отинії (три пивниці повні трупів),в Пасічній (три великі могили,всіх коло 300 осіб).тоді число закатованих у Станіславівщині дійде до жахливої цифри - біля 10 000 українців.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹9,16 лип.

       
     
  • 07:37 23.04.2009
    0 0

                                   ¹33

       ІНФОРМАЦІЯ "КРИВАВИЙ МОРД ЛЮДЕЙ ПІДБУЗЬКИМ НКВД"

                                                   16 липня 1941р.

       26 червня о 10 годині вечора червоний прокурор Строков,11 міліціянтів та 3 невідомі особи вивезли з тюрми підбузького НКВД 20 в’язнів,які там сиділи від 22 червня,цебто від вибуху війни.Червоні кати обманювали в’язнів,що їх пускають на волю,однак це було брехнею.По дорозі один з конвоєнтів,який називав себе начальником НКВД,говорив,що в’язні їдуть на роботу.На "Остислав’ю" біля Нагуєвич машина задержалась.Червоні кати казали всім висідати,бо машина не може виїхати на гору.Гора була ще далеко.В’язнів огорнув смертельний жах,вони побачили,що зближається їх остання година,що їх хотять тут розстріляти.
       Арештованим наказано станути в два ряди по десять осіб і держатися за руки.Навколо них на дорозі півколом станули міліціянти з револьверами в руках.На даний рукою знак прокурора всі почали стріляти.Поллялась кров невинно катованих людей.Замордовані жертви падали одні на других.Трава почервоніла від людської крови,чути було зойки і стогін умираючих.Кати добивали людей чоботами іі твердим знаряддям,від якого тріскав череп на голові.Так замордовано 16 людей.Смерть їх була жахлива.Трупи лежали у крові.Чудом спаслося 4 арештованих завдяки безладній стрілянині і темряві та поспіхові міліціянтів,які поспішали арештувати та мордувати ще інших людей.
       Тут подаємо прізвища замордованих: 1) Дрогобицький Михайло - директор школи Нагуєвичі, 2) Камінський Корнило - б.директор школи с.Нагуєвичі, 3)Добрянський Іван - селянин, 4)Дум’як Степан - службовець, 5) Чапля Іван,син Василя - коваль, 6)Хруник Микола -Службовець.Всі ці замордовані походять з с.Нагуєвичі.
       7) Юринець Андрій директор школи с.Підбуж, 8)Опацький Н. - швець, 9)Опацький Ілля - крамар, 10)Матис Н. - заступник голови сільради.Ці жертви походять з с.Підбуж.
       11)Пуцура Н. -голова сільради з Кропивника Нового.
       12)Н.Н. - голова сільради з Кропивника Старого.
       13) Чубка - директор водотягів с.Урич.
       Інші жертви - селяни,прізвища яких невідомі.
       Вже на другий день,27 червня,більшовицький прокурор кровожадний Строков прїзджав з Дрогобича до Нагуєвич,щоб знов арештувати Івана Чаплю,сина Пантелеймона,бо довідався,що цей спасся від неминучої смерти.Жидівсько-большевицька банда не хотіла залишати живого свідка своїх "героїчних подвигів".Весь світ бачить "визволителів українського народу",бачить "більшовицьку справедливість і свободу".Ціла наша земля застелена трупами і кров’ю невинних жертв.Однак ніхто не зможе знищити живого слова і духа народу.Український народ,як той велетень повалений,знову встає сильніший і могутніший.

        Ці факти подав Іван Чапля,син Пантелеймона,один з тих,хто чудом вирвався з обіймів смерти на "Остислав’ю" біля Нагуєвич.

       Вільне слово (Дрогобич,1941,¹4,16 лип.
     
  • 07:50 23.04.2009
    0 0

                                    ¹34

       ІНФОРМАЦІЯ "ЖЕРТВИ БОЛЬШЕВИЦЬКОГО ТЕРОРУ В УНЯТИЧАХ"

                                                      16 липня 1941р.

       У 1940 р. арештовано в с.Унятичі Хована Василя і Білого Михайла.Їх знайдено розстріляними на жидівському кладовищі в Дрогобичі.В Модричах   жид політрук застрілив Гальчака Миколу,селянина з Унятич;родина забрала його тіло додому і похоронила на цвинтарі.З самбірської тюрми втекли Торський Микола і Білий Дмитро

       Вільне слово Дрогобич),1941,¹4,16 лип.
     
  • 08:00 24.04.2009
    0 0

                            ¹35

    ІНФОРМАЦІЯ "ЖЕРТВИ ЕНКАВЕДИСТІВ У ПІДБУЖЧИНІ, ДРОГОБИЦЬКА ОБЛАСТЬ"

                                                    17 липня 1941р.

       Не тільки більші міста Дрогобиччини,але також і найдальші закутки Бойківщини потерпіли сильно в перші дні війни.В неділю 22 червня ц.р. арештовано в Підбузькому районі понад 60 осіб.Серед арештованих були на тільки інтелігенти(вчителі та службовці),а також селяни і робітники,а навіть представники радянської адміністрації: голови та секртарі сільрад.
       В понеділок,23 червня арештовано ще кільканадцять осіб у цьому районі.У в’язниці арештованих піддано жорстоким катуванням: їх били й калічили.Втікаючи,червоні злочинці не встигли всіх арештованих вимордувати.Населення Підбужа збіглося в той момент,коли ці жидівські запроданці багнетами підганяли ув’язнених до спеціального авта.То большевицьким каналіям вдалося стрілами розігнати людей і виїхати з Підбужа в напрямі Дрогобича.
       Ранком у п’ятницю 26 червня знайдено жертви звірської розправи енкаведистів під с. Нагуєвичами.Нижче моста,над потічком лежало 14 покривавлених і змасакрованих трупів,а трохи далі в житі ще один.

       Українські щоденні вісті (Львів),1941,¹10,17 лип.
     

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Наші Друзі: Новини Львова