Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 26 травня 2019 року

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Переглядів: 107100
Додано: 04.11.2006 Додав: Sviatoslav  тем: 23
Hi 0 Рекомендую 2 Коментарі: 339
  • 08:26 07.08.2009
    0 0

       Страшнішої і жорстокішої банди, якою була "руководящая і напраляющая" компартія СССР годі знайти в історії. Ввійшовши на західно-українські терени в 1939 році, вони за 1 рік і 9-ть місяців своєї присутності вимордували і депортували сотні тисяч людей. На яке відношення до себе могли розраховувати комуністичні кати, другий раз прийшовши на українську землю у 1944 році?
     
  • 12:15 07.08.2009
    0 0
    На те, яке і одержали,-одиничний спротив, зате масове
    рабське скацапщення і вступ у партію. Бидла, для якого
    панське кріслечко дорожче за все,-завжди повно.
    І так було завжди в історії людства. Сильна Орда,-всі стали татари.
    Сильнішає московія, і татарин із роду Ідриса стає графом Толстим,
    перебігають масово різні Шереметеви і т.д.
    А сам Хмельницький, хіба не з роду пристосуванців-"католиків".
    Він же Зіновій,-подвійне ім’я . Зліпили з нього православного . Якби його не образили,-жив би спокійно, ходив у костьол
     
  • 22:44 08.08.2009
    0 0

                                                      ¹ 137


    ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИЦТВА КРАСНЕНСЬКОГО РАЙОНУ СЕКРЕТАРЮ ЛЬВІВСЬКОГО ОБКОМУ КП(б)У, НАЧАЛЬНИКУ УНКВС ПО ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПРО КАРАЛЬНІ АКЦІЇ НКВС І НКДБ ПРОТИ БІЙЦІВ УПА НА ТЕРИТОРІЇ РАЙОНУ

                                                     16 квітня 1945 р.
                                                    Совершенно секретно

       По данным по состоянию на 8 апреля 1945 г., в селах юга нашего района базировалась боевка СБ поветового провода ОУН под руководством "Игоря", в количестве 60-70 человек. Кроме того, в селах Трудовач, Гологоры, хутор Дубасы дислоцируется сотня "Малинового", а также прибывший в район указанных лесов куренной "Шугай". Общая численность бандитов 250-300 человек, вооружены 3-мя минометами 81 м/м, пулеметами НГ-42, автоматами и винтовками.
       С 10 по 12 апреля 1945 г. войсками 25 бригады была проведена в указанном районе чекистско-войсковая операция, которая не дала положительных результатов вследствие того, что район лесов, где находилась банда, не был оцеплен, отсутствовали заслоны, и сама боевая операция проводилась не путем прочески, а порядком прохождения боевыми группами, по лесным дорогам с артиллерией и обозами, что позволило банде укрыться в другом участке леса в стороне от дороги. В одном из участков леса войсками была обнаружена кухня, в которой еще кипел суп, где находилось мясо, мука, и др. продукты.
       Имея данные, что после прохождения 25-й бригады банда осталась на месте в том же количестве, мы организовали с 13 на 14 апреля 1945 г. силами 42 отдельного бронепоезда, оперсоставом РО НКВД, НКГБ и совпартактивом боевую операцию путем выставления засад в составе 6 групп, в количестве 130 человек, в районе сел Трудовач, Гологорки, и Б-Ольшаница.
       При прохождении групп на указанные места засад в 1.00 час,все группы натолкнулись на заслоны бандитов в количестве 6,10,20,60 человек, в результате ночного боя мы потеряли убитыми 1 ст. сержанта бронепоезда и ранен один солдат, количество убитых бандитов не установлено. Ввиду количественного превосходства бандитов наши войска вынуждены были отойти к утру.
       По данным, полученным 16 апреля 1945 г., в районе села Гологорки, Трудовач находится банда до 400 человек с дневным и ночным охранением.Для ликвидации этой банды считаем необходимым:
       1. Окружить плотным кольцом район лесов, включая село Митулин, по высоткам на юго-восток до села Лоне, от Митулина вдоль шоссейной дороги до с. Ольшаница, от с. Ольшаница на юг по дороге на с. Трудовач, Гологорки, Гологоры.
       2. Тщательную проческу проводить от с. Лоне до Гологоры, на северо-запад с выходом на шоссейную дорогу Львов-Тернополь.
       Одновременное окружение указанного района закончить к 5.00 часам, с одновременным выходом прочесывающих групп на исходное положение.
       4. Операцию начать 18 апреля 1945 г., желательно силами генерал-лейтенанта Бурмака, учитывая, что этот участок ему знаком, где он проводил операцию.
       5. Для внезапного окружения и прочески войска выбросить автотранспортом.
       О Вашем решении просим сообщить.

        Секретарь Красненского РК КП(б)У       Земляной
        Нач. Красненского РО НКВД ст. лейенант милиции    Варака

    Держархів Львівської обл. Ф. Зп., оп. 1, спр. 222, арк. 45-46
     
  • 22:51 08.08.2009
    0 0

       От диво - секретар райкому партії разом з ст. лейтенантом нач.райвідділу НКВД розробляли план військової операції військовому,генерал-лейтенанту. Чудеса партійного керівництва КПСС.
     
  • 20:28 09.08.2009
    0 0
    Дякую!
    Кількість наведених документів солідна!

    Багато мабуть попрацювали?   
     
  • 21:23 09.08.2009
    0 0
       До: Aora -#177095

       Ні, зовсім не працював в пошуку документів. Маю книгу "ЛІТОПИС НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ" документи, матеріали, спогади, Книга І, Інституту українознавства АН України, Львівського відділення інституту української археографії АН України, Всеукраїнського братства вояків УПА, Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих, видавництва "Просвіта", Львів, 1993 р.
       А тут, на форумі Укрцентру точилися суперечки про УПА, про "звірства бандерівців" і т. д. Виходило, що люди сперечалися не знаючи історії предмету, або ж знаючи історію, що подавалась комуністичною державою. 798 сторінок книги лежали в мене вдома на книжковій поличці і припадали порохом, от я і вирішив, що буде корисно подавати цю інформацію порціями, щоб вона краще сприймалась. Тепер, в порівнянні з 1993 роком, є набагато більше відкрито сторінок нашої непростої історії. Важливо, щоб історичну правду цих жахливих років, коли частину українського народу називали "бандитами" і проводили політику масового знищення "народу-бандитів", в тому числі дітей і стариків, жінок, було донесено до кожного молодого українця, в першу чергу школою, молодіжними українськими організаціями. Ну, і ми в інтернеті, повинні сприяти в цьому. Якби держава думала про майбутнє українців, то такі книжки пам’яті мали б бути в кожній українській крамниці, а так сьогодні депутати української Верховної Ради проголосували за св’яткування 90-річчя комсомолу (комуністичної організації), що виконувала всі злочинні накази комуністичної влади?! Вони (ці депутати), є в усіх фракціях ВРУ. Їх треба знати поіменно, щоб вони більше не потрапляли у ВРУ, бо так будемо топтатись на місці не знаючи куди йдемо, яке майбутнє нас чекає.
     
  • 21:46 09.08.2009
    0 0
    Цитата:
    Їх треба знати поіменно, щоб вони більше не потрапляли у ВРУ

    От їх і треба називати, а не те, що ніхто не читає
     
  • 22:00 09.08.2009
    0 0
    До: забу - #173916
    Цитата:
    тут, на форумі Укрцентру точилися суперечки про УПА, про "звірства бандерівців" і т. д.
    дуже цікаво!! де це було на Укрцентрі, посиланнячко, якщо ваша ласка
     
  • 09:34 10.08.2009
    0 0
       До:SS.-#177113
       Наприклад:http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message...
       
     
  • 09:47 10.08.2009
    0 0

       До: SS. -#177113

       І ще:

    http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message...

       А якщо хочете більше, то потрудіться самі над "посіланнячкамі".
     
  • 11:39 10.08.2009
    0 0
    До: забу - #173962
    Зрозуміло, непорозуміння і скандал там - де ви.
    Цитата:
    А якщо хочете більше, то потрудіться самі над "посіланнячкамі".
    Тобто почитати ваші дописи Ні, дякую, це задоволення без мене.
     
  • 20:30 10.08.2009
    0 0
    До: п.Коцький - #173924
    Цитата:
    От їх і треба називати

    Ну і названий депутат Лажінський, переховується в Ізраєлі?
     
  • 23:28 10.08.2009
    0 0
    (до Забу) ДЯКУЮ. Вічна пам"ять ГЕРОЯМ.
     
  • 04:32 11.08.2009
    0 0
     
  • 07:00 11.08.2009
    0 0
       Нарешті Європа засудила злочини комуністів:


    Злочини комунізму

    З самого початку, комуністичне панування характеризується масовим порушенням прав людини. Для того, щоб досягти своєї мети і утримати владу, комуністичні режими пішли далі за вбивства окремих осіб і різанини на місцевому рівні, вони інтегрували злочин в систему керівництва. Це правда, що через декілька років після встановлення режиму в більшості європейських країн, терор втратив свою початкову силу, і порушення прав людини стали менш страхітливими. Проте, пам’ять про терор грає важливу роль в суспільстві, і прихована небезпека заміщає реальні жорстокості. До того ж, якщо це необхідно, режим знов звернеться до терору, як це було продемонстровано в Чехословаччині в 1968, у Польщі в 1971, 1976 і в 1981, або в Китаї в 1989. Це правило застосовується до всім минулим і справжнім комуністичним режимам, незалежно від країни.

    Згідно приблизним підрахункам, [точні дані не доступні] число людей, знищених комуністичними режимами в різних країнах ;

    Радянський Союз 20 мільйонів жертв

    Китай 65 мільйонів

    В’єтнам 1 мільйон

    Північна Корея 2 мільйони

    Кампучія 2 мільйони

    Східна Європа 1 мільйон

    Латинська Америка 150,000

    Африка 1,7 мільйонів

    Афганістан 1,5 мільйонів

    За цими цифрами стоять масові страти і страти окремих осіб, смерть людей в концентраційних таборах, жертви голоду і депортацій.

    Цифри, приведені вище, документовані. Вони є приблизними підрахунками, існує обґрунтована причина для підозри, що повинні бути набагато вище. На жаль, обмежений доступ до архівів, зокрема в Росії, не дозволяє точно перевірити правильність цифр.

    Важливою рисою комуністичних режимів є репресії, прямо направлені проти цілих категорій безневинних людей, чий єдиний злочин полягав у тому, що вони належали до цих категорій. Таким чином, в ім’я ідеології, комуністичні режими убили десятки мільйонів багатих селян, куркулів, дворян, буржуазію, козаків, українців і інші групи.

    Ці злочини є прямим результатом теорії класової боротьби, необхідності знищення людей, які вважалися даремними для будівництва нового суспільства.

    У двадцятих роках в Радянському Союзі ГПУ, колишнє ЧК, пізніше за КДБ ввело квоту: кожен район повинен був доставити певне число „класових ворогів”. Цифри встановлювалися керівниками комуністичної партії. Таким чином, місцеві чиновники повинні були заарештовувати, депортувати і страчувати конкретне число людей. Якщо їм не вдавалося цього зробити, вони самі ставали об’єктами переслідувань.

    У показниках числа жертв, список найбільш важливих злочинів комунізму включає наступні:

    Окремі або колективні страти людей, що вважалися політичними опонентами, які не були судимі або судимі довільним судом.

    Криваві репресії учасників маніфестацій і страйків.

    Вбивство заручників і полонених під час війни в 1918- 1922 року. Відсутність доступу до архівів, а також відсутність яких-небудь документів за чисельністю страт, робить неможливим надати точні цифри, але число жертв складає десятки тисяч.

    Приблизно 5 мільйонів людей в результаті конфіскацій померли голодною смертю в 1921-1923 рр., особливо на Україні. Голод використовувався, як політична зброя при деяких комуністичних режимах, не тільки в Радянському Союзі.

    Винищування від 300 000 до 500 000 козаків між 1919 і 1920 рр.

    Десятки тисяч людей, загиблих в концентраційних таборах. Тут, також відсутність доступу до архівів, робить дослідження неможливим. 690 000 людей, довільно засуджених на смерть і страчених в результаті так званих чищень в комуністичній партії в 1937-1938 рр. Тисячі інших були заслані або поміщені в концентраційні табори. Загалом, між 1 жовтня 1936 року і 1 листопада 1938 приблизно 1 565 000 людей було арештовано і 668 305 з них були страчені. Згідно багатьом розслідуванням, ці цифри зменшені, і повинні бути перевірені, коли всі архіви стануть доступними. Масове знищення приблизно 30 000 кулаків під час насильницької колективізації 1929-1933 років. І подальша депортація 2 мільйонів в 1930-1932 роках.

    Тисячі звичайних людей в Радянському Союзі, звинувачених у зв’язках з „ворогами” і страчених у період напередодні другої світової війни. Наприклад, в 1937 році приблизно 144 000 людей було арештовано і 110 000 з них були страчені. Їм було пред’явлено звинувачення, що вони знаходилися у контакті з польськими громадянами, що проживають в Радянському Союзі. Також у 1937 році, 42 000 людей було страчено на ґрунті зв’язків з німецькими робочими в СРСР.

    6 мільйонів українців загинуло з голоду в ході добре продуманої державної політики в 1932-1933 роках.

    Знищення і депортація сотень тисяч поляків, українців, литовців, латишів, естонців, молдаван, жителів Бессарабії в 1939-1941 і в 1944-1945 рр.;

    Депортація волжськіх німців у 1941 р., кримських татар у 1943 р., чеченців та інгушів у 1944 р.

    Депортація і винищування четвертої частини населення Камбоджі в 1975-1978 рр.

    Мільйони жертв злочинної політики Мао Цзедуна в Китаї і Ким Ір Сена у Північній Кореї. Тут, також відсутність документації не дозволяє привести точні відомості.

    Численні жертви в інших частинах світу: в Африці, Азії, Латинській Америці, в країнах, які самі себе називають комуністичними і прямо посилаються на комуністичну ідеологію.

    Концентраційні табори, створені першим комуністичним режимом у вересні 1918 року, стали одним із най ганебніших символів комунізму. У 1921 році було вже 107 таборів, в яких розміщувалося близько 50 000 ув’язнених. Надзвичайно висока смертність у цих таборах може бути проілюстрована на прикладі ситуації в Кронштадському таборі: з 6 500 затриманих, поміщених у табір в березні 1921 р., тільки 1 500 чоловік залишилися живими рік потому.

    У 1940 році число ув’язнених доходило до 2 350 000. Вони були розміщені в 53 концентраційних комплексах, у 425 спеціальних колоніях, у 50 колоніях для неповнолітніх, і в 90 будинках для новонароджених.

    На всьому протязі 1940 р. у будь-який час в таборах знаходилося в середньому 2,5 мільйона чоловік.

    Загалом, 15-20 мільйонів чоловік пройшли через табори в період між 1930 і 1953 рр.

    Концентраційні табори також були введені в інших комуністичних режимах – більше всього у Китаї, Північній Кореї, Камбоджі та у В’єтнамі.

    Вторгнення Радянської Армії в низку країн під час Другої світової війни супроводжувалося терором, арештами, депортацією і знищенням. Серед цих країн особливо постраждали Польща – приблизно 440 000 жертв в 1939 р., включаючи знищення полонених польських офіцерів в 1944-1945 рр., Естонія – 175 000 жертв, включаючи винищування 800 офіцерів, що склало 17,5 % усього населення, Литва, Латвія (119,000 жертв), Бессарабія і Північна Буковина.

    Депортація цілих націй була загальноприйнятою політичною мірою, особливо під час Другої світової війни. У 1940-1941 рр., приблизно 330 000 польських громадян, що проживали на території, окупованою Радянською армією, було депортовано у східні райони Радянського Союзу, більшість – до Казахстану. 900 000 німців з районів Волги були заслані восени 1941 р.; 93 000 калмиків було депортовано в грудні 1943 р.; 521 000 чеченців та інгушів було депортовано в лютому 1944 р.; 180 000 кримських татар було депортовано в 1944 р. Список буде неповним, якщо не згадати латишів, литовців, естонців, греків, болгар, вірмен, які проживали в Криму, месхетінськіх турок та курдів з Кавказу.

    Депортація також застосовувалася для політичних опонентів. З 1920 р., політичних опонентів в Росії стали засилати на Соловецькі острови. У 1927 р., в побудованому на Соловках таборі містилося 13 000 ув’язнених 48 різних національностей.

    Найжорстокіші злочини комуністичних режимів, такі, як масові вбивства і геноцид, тортури, рабська праця та інші форми масового фізичного терору продовжувалися в Радянському Союзі, і в меншій мірі в інших європейських країнах до смерті Сталіна.

    З середини 1950 років терор в європейських комуністичних країнах значно збавився, але вибіркове переслідування різних груп і окремих осіб продовжувалося. Воно включало поліцейське стеження, арешти, ув’язнення, покарання штрафами, насильницьке психіатричне лікування, різні обмеження свободи пересування, дискримінація на роботі, що часто вело до бідності і втрати професіоналізму, публічні приниження і наклеп. Пост-сталінські європейські комуністичні режими використовували широко поширюваний страх можливих переслідувань, який залишався в колективній пам’яті. Проте, пам’ять минулих жахів поступово слабшала і менше впливала на молоде покоління.

    Проте, навіть протягом цих відносно спокійних періодів, якщо це було необхідно, комуністичні режими були здатні вдатися до масового насильства. Ілюстрацією є події в Угорщині в 1956 р., в Чехословаччині у 1968 р., або в Польщі у 1956, 1968, 1970 і 1981 рр.

    Падіння комуністичного правління в Радянському Союзі та інших європейських країнах полегшило доступ до деяких архівів, що документують комуністичні злочини. До 1990 р. ці архіви були абсолютно недоступні. Документи, які були там виявлені, є важливим джерелом інформації про механізми правління і ухвалення рішень, і дозволяють провести повний історичний аналіз діяльності комуністичних систем.

    Висновки:

    як видно, стає зрозуміло, що злочинна сторона комуністичних режимів не є результатом обставин, а швидше за все – наслідком добре продуманої політики, ретельно розробленої засновниками таких режимів навіть до того, як вони узяли владу в свої руки. Історичні комуністичні лідери ніколи не приховували своїх цілей, таких як диктатура пролетаріату, знищення політичних опонентів та категорій населення, що не поєднуються з новою моделлю суспільства.

    Комуністична ідеологія, вживана де-небудь або коли-небудь, будь то в Європі, або десь в іншому місці, завжди вела до масового терору, злочинів і порушень прав людини в широкому масштабі. Аналізуючи наслідки застосування цієї ідеології, не можна не надати значення тій схожості з наслідками застосування іншої ідеології 20 століття, а саме – нацизму. Хоча обопільно ворожі, ці два режими розділяли деяку кількість загальних рис.

    Проте, хоча злочинний характер нацистської ідеології і нацистського режиму є безперечним, принаймні, на протязі половини століття, і його лідери і багато злочинців понесли відповідальність, комуністична ідеологія і комуністичні режими не зустріли відповідної реакції. Злочини, здійснені в ім’я комунізму, були рідкісною темою судових звинувачень, і багато злочинців так ніколи і не з’явилися перед судом. Комуністичні партії все ще активні в деяких країнах, і вони навіть не відокремили себе від минулого, коли вони підтримували і співробітничали із злочинними комуністичними режимами.

    Відкрито використовується комуністична символіка, і суспільне усвідомлення злочинів комунізму дуже слабке. Це особливо очевидно, коли порівнюєш з обізнаністю громадськості про злочини нацизму. Освіта молодого покоління в багатьох країнах, звичайно, не може допомогти скоротити цей розрив.

    Політичні і економічні інтереси окремих країн роблять вплив на ступінь критики деяких все ще активних комуністичних режимів. Це особливо очевидно у випадку з Китаєм.

    Будучи доповідачем, я дотримуюся тієї думки, що не повинно бути подальшого, такого, що не має ніякого виправдання, зволікання в засудженні комуністичної ідеології і комуністичних режимів на міжнародному рівні. Особисто я не розділяю поглядів деяких колег на те, що необхідно провести чітке розмежування між ідеологією і тим, що відбувалося на практиці. Останнє виникає з першого; і рано чи пізно первинними благими намірами оволодіє тоталітарна однопартійна система і перекрутить їх.

    Проте, повинно бути зрозуміло, що ці злочини скоювалися в ім’я комуністичної ідеології, а не якою-небудь особливою країною. Самі росіяни стали першими і найчисленнішими жертвами комуністичної ідеології. У будь-якій окремо взятій країні, де комуністи перебували при владі, злочини носили загальний характер.

    Асамблеї слід порекомендувати Комітету міністрів заснувати комітет, який би здійснив всебічне розслідування, що стосується злочинів комунізму в країнах членах Ради Європи. У той же час, країни члени Ради Європи, які ще не зробили це, повинні в терміновому порядку заснувати такі комітети на національному рівні.

    Очікується, що такі комітети тісно співробітничатимуть з комітетом Ради Європи.

    Кінцева мета такої роботи Ради Європи і національних комітетів полягатиме в тому, щоб встановити і запропонувати конкретні заходи для звершення правосуддя і реабілітації жертв комуністичної ідеології, а також для того, щоб віддати їм дань пам’яті.

    Необхідна умова для успішної роботи цих комітетів – це доступ до архівів, особливо в Росії. Отже, зацікавленим країнам, і особливо Росії, згідно Рекомендації (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи, слід прийняти важливий законопроект, що стосується європейської системи доступу до архівів;



    Не менш важливим є те, що Комітет міністрів повинен покласти початок кампанії по розкриттю і усвідомленню злочинів комунізму. Сюди також входить перегляд шкільних підручників. Необхідно підтримати держави, які є членами Ради Європи, зробити теж саме на національному рівні.

     

«Розкрилася земля і показалося пекло» (Злочин Москви у Вінниці)

Наші Друзі: Новини Львова