Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 18 січня 2020 року

Весела Географія

Переглядів: 6034
Додано: 08.08.2005 Додав: chapaco  
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 19
  • 05:58 08.08.2005
    0 0
    Чапаками називають мешканців Таріхи в Болівії. Це така собі етнічна спільнота, дещо відмінна за мовою та вдачею від сусідів. Народ волелюбний, дуже працьовитий і релігійний, але через невиліковну життєрадісність дуже любить над собою покепкувати. Ось зразки фольку:

    ***
    Народжуються для праці, живуть для відпочинку.

    Люби своє ліжко як себе самого.

    Відпочинь удень, щоб уночі гарненько поспати.

    Коли побачиш відпочивальника, допоможи йому, бо то тяжка праця.

    Ще ніхто не помер від надміру відпочинку.

    Не роби сьогодні того, що можна полишити на завтра.

    Роби якнайменше з того, що можеш і мусиш: не позбавляй людей насолоди зробити це за тебе.

    Якщо колись захворієш на бажання працювати, негайно починай відпочивати, і відпочивай аж до одужання.

    Жодна праця не принижує, але втомлює.

    ***
    Помер чапако, потрапив до пекла. Назустріч чорт:
    - Що такий сумний, чапаку?!
    - А чого б ти хотів? Я ж у пеклі!!!
    - Та тут не так погано, як тобі казали. Навпаки, ми тут увесь час розважаємося. Ти п’єш?
    - Аякже!
    - Ну то по понеділках матимеш щастя. Віскі, горілка, текіла, пиво... Поригаємо, і знову п’ємо, знов поригаємо, - і знову п’ємо... Отже, понеділки тобі сподобаються. Куриш?
    - Аякже!
    - По вівторках куримо найміцнішу гавану, аж поки легені не прогорять. Тож у вівторки матимеш цілковите задоволення. А раку не бійся - ти ж уже мертвий. Граєш у газардові ігри?
    - Аякже.
    - Ну, то по середах гратимеш у карти, крутитимеш рулетку аж до втрати пульсу. Але не бійся - ти ж уже мертвий. А як щодо дрогів?
    - Ну, питаєш!..
    - Шприци у нас як човни-амфібії. Колотимешся до передозу. Але ж ти вже мертвий... Ти голубий?
    - Та ти що! Ніііі!
    - Кепсько. П’ятниці тобі не сподобаються.

    ***
    А тут дуже гарна та популярна в Болівії чапацька пісня:

    http://www.bolivia-internet.com/audio/chapaco_soy....

    І такий собі переклад:

    Чапако я, чувак простецький і щирий,
    Нічний співак, закоханий безнадійно,
    Нічний співак, закоханий безнадійно.

    Чапако - так, чувак простий, але гордий,
    Такий же, як і всі з чапацького роду,
    Такий же, як і всі з чапацького роду.

    Гарна квітка нарциса, як моя дівчина гарна,
    Тебе несу приліпивши до моєї гітари,
    Тебе несу приліпивши до моєї гітари,
    Ай-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля,
    Нічний співак, закоханий безнадійно.
     
  • 09:54 08.08.2005
    0 0
    Чапацькі інтернет-жарти:

    На якомусь сайті лінк на пісню. Стягнути не можна - тільки послухати он-лайн. Клікаєш на пісню, відкривається плеєр, починає лічити відсотки завантаження. 15%, 30, 70, 115, 200, 300... я вимкнув десь на 800%.

    Лінк на сайт "Чапацька зупинка". Клік. Відкривається сторінка, на сторінці фотка: якийсь мужик про щось говорить із якоюсь жінкою. І все, більше на сайті нічого немає.
     
  • 10:47 08.08.2005
    0 0
    пробувала прожити суботу як чапаки: відпочивати, а коли хотілося працювати - йшла далі відпочивати.
    Але й змучилася від такого
    Правду таки кажуть чапаки "Коли побачиш відпочивальника, допоможи йому, бо то тяжка праця".
     
  • 12:49 08.08.2005
    0 0
    Щоб ви не подумали, що чапаки - гультіпаки, то ось іще одна їхня пісня:

    http://www.cosett.com.bo/siembra/Assets/css/Audio/...

    Звучить вона замріяно-лірично-урочисто, трошки схоже на наш "Реве та стогне...", а переклад приблизно ось такий:

    Як дерево я до землі приліпився,
    Й ніхто мене з поля мойого не зірве,
    Мій пончо зелений, неначе ця нива,
    А пояс мій срібний неначе ця річка.

    Є в мене дружина, з долини рослина,
    Чекаю, що син на ній скоро ростиме.
    Тому я в цю землю вростаю корінням,
    Й ніхто мене з поля мойого не зірве.

    Приїхав прохвесор з великого міста
    І каже, що землю обробить машина.
    Послухайте, дохтур, ідіть собі к бісу.
    Машина не робить без мене та сина.

    Земля ця самотня без мене й сусіда,
    Без вас вона зможе цілком обійтися.
    Щоб я часом, дохтуре, вас не зобидив,
    Ідіть і своїм папірцем підітріться.

    Ніхто не зірве мене з поля мойого
    Ось тут я вростаю як дерево міцно,
    І ніц не зіб’є мене з цеї дороги,
    Ні ви, ні машина й податки та ризик.

    На поясі промінь у мене повиснув,
    В очах два ножі заблищали не жартом.
    І я як мужик захищатися вмію.
    Ніхто не зуміє нас звідси зіпхати.

    Земля для людини як небо для птаха,
    Як річка для риби та ґрунт для коріння.
    Як дерево я в оцю землю вростаю,
    Й ніхто мене з неї ніколи не вирве.
     
  • 23:56 08.08.2005
    0 0
    Болівійський стьоб не обмежується гумором чапаків.
    Ось популярний вальс:

    http://www.bolivia-internet.com/audio/en_las_playa...

    На пустельному березі річки
    в гамаку бідолаха лежав.
    Мандрівник із нещасним обличчям
    про вітчизну й любов міркував.

    Він дивився на пінисті хвилі,
    там де спить ненажера кайман,
    де чекає нещасних могила.
    Про кохання та смерть міркував.

    Говорив горизонт почорнілий:
    - Не повернеться більше вона.
    - Не любов тебе жде, а могила, -
    з лісу гомін жахливий лунав.

    Він дивився на пінисті хвилі,
    там де спить ненажера кайман,
    де чекає нещасних могила.
    Про кохання та смерть міркував.

    Говорив горизонт почорнілий:
    - Не повернеться більше вона.
    - Не любов тебе жде, а могила, -
    з лісу гомін жахливий лунав.

    (Треба ще чути інтонацію співака. Якщо трафік дозволяє - файл 2,5 МБ).
     
  • 17:39 12.08.2005
    0 0
    Персонаж болівійського гумору - інженер:

    ***
    Два студенти інженерії їдуть на велосипедах:
    - Де ти здобув такий гарний велосипед?
    - Оце вчора йшов. Назустріч красуня на оцьому велосипеді. Зупиняється, скидає з себе одяг і каже: "Бери що хочеш". Я взяв велосипед.
    - Мудрий вчинок. Одяг тобі б не личив.

    ***
    Архітектор, митець та інженер.
    Архітектор: - Мені добре з моєю дружиною, бо з нею я створюю міцну базу для тривких зв’язків.
    Митець: - Мені добре з моєю коханкою, бо з нею я пізнаю пристрасть і таїну.
    Інженер: - Мені добре з обома. Коли вони сходяться удвох, то не заважають мені працювати.

    ***
    Півсклянки води:
    для оптиміста - напівповна склянка;
    для песиміста - напівпорожня склянка;
    для інженера - удвічі більша, ніж треба, склянка.

    ***
    Дорогою інженер зустрічає жабу, яка йому каже:
    - Якщо мене поцілуєш, стану корасунею.
    Інженер кладе жабу до сумки.
    - Якщо мене поцілуєш, стану красунею, і буду з тобою тиждень.
    Інженер дістає жабу, усміхається до неї й кладе знову до сумки.
    - Якщо мене поцілуєш, стану красунею й робитиму тобі все що захочеш.
    Знову дістає, усміхається й кладе назад.
    - Чому ти мене не цілуєш?
    Дістає, усміхається й каже:
    - Говірких красунь бачу щодня, а жабу - вперше.

    ***
    Якщо ти прокинувся вранці, і ти не інженер, - ти щасливець.
    Якщо ти прокинувся вранці, ти не інженер, а поряд із тобою пишна блонда, - ти вдвічі щасливець.
    Якщо ти прокинувся вранці, ти інженер, а поряд із тобою пишна блонда, - спокійно, - ти спиш.

    ***
    І на додачу - лінк на пісню, яка загального інтересу не становить, але кого цікавить країна, варто послухати, бо це щось ніби неофіційний національний гімн, пісня яку болівійці співають за будь-якої нагоди. Зокрема, її неодмінно включав до своїх концертів давно полеглий але досі незабутній Бенхо Крус (Benjo Cruz). Перекладу вона не потребує, бо й так зрозуміла.

    http://www.bolivia-internet.com/audio/viva_mi_patr...

    Лінків на типову болівійсько-перуанську індіянську музику, мабуть, давати не варто, бо її зараз грають на всіх площах великих міст, від Лісабона до Владивостока, щоправда в дещо припопсованому й відверто комерційному варіянті.
     
  • 11:16 14.08.2005
    0 0
    Індіянська традиційна мудрість. Що казали предки. Про те, що треба жити весело. Бубон серця.

    Коли звучить бажання єдності, що виражає життєву жагу, бубни наших сердець перегукуються.

    Коли знаходимо втіху в буденних справах, зустрічаючи кожен день з натхненням, єднаємо людей. Прихильний погляд на світ збуджує зацікавлення в довколишніх, спонукаючи їх до пошуку цього щастя.

    Бубон серця грає музику, що не залишиться непочута, якщо кроки чіткі, а очі ясні. Предки називали це "Ходити гарно". Йдучи отак весело, зустрінеш своє "я" та поділиш його з кимось.

    Бубон серця кличе тих, хто хоче чути дух пісні. В негоді міняємо музику скрухи, згадуючи те, що нам любо.

    Схиляючи свою думку до вдячності, йдемо непомічені ворогами. Бубон серця не закликає сумні та ледачі душі, бо повен хвали.
     
  • 12:03 14.08.2005
    0 0
    Як згадкою про любе міняється мелодія скрухи, можна послухати тут:

    http://www.bolivia-internet.com/audio/nevando_esta... - файл 5 МБ, але стягується швидко

    або тут:

    http://www.incamusic.narod.ru/sukay/Sukay-Andean_P... - та сама мелодія в дещо тоншому варіянті - файл 4 МБ, але без ReGet або чогось такого тут не обійтися

    а тут - та сама мелодія (уривок) у винятково струнному варіянті європейського виконавця, зате файл - лише півМБ:

    http://www.seolsen.com/files/mp3/nevandoesta.mp3

    Мелодія зветься "А сніг іде..."
     
  • 13:45 14.08.2005
    0 0
    "А сніг іде..." - поганий варіянт. Українською краще "Падає сніг" або "Пада й пада сніг". Крім того, даремно я назвав другий варіянт витонченішим - обидва однаково гарні, кожен по-своєму.
     
  • 17:19 14.08.2005
    0 0
    А ще один дуже гарний зразок індіянської музики ось тут:

    http://www.incamusic.narod.ru/sukay/Sukay-Andean_P...

    Хоч я й обіцяв не давати на це лінків, - не стримався. Ця композиція ще виразніше дає типову синтагму індіянської музики - спочатку світовітчуття космічної самотності ((с) здається, Сесар Ґварія Майорґа, але не впевнений), а потім життя як воно є - без прикрас, але гарне, і головне, - гідне, щоб його жити.
    На жаль, іншого джерела, крім цього, не знайшов. Це сайт якогось російського йобнутого на всю голову (як він сам себе кваліфікує) брата во індіянцях, де купа цієї музики. Незручності - повільне стягнення та недоступність половини лінків (ftp) поза межами Росії. Якщо трафік слабкий, без програм докачування (достягнення) не варто й намагатися. Мелодія зветься приблизно "Спогади про Калявая". Калявая - топонім, що перекладається з мови кечва (мова міжнаціонального спілкування індіянців у межах андського регіону) приблизно як "Швидкоробний".
     
  • 11:21 16.08.2005
    0 0
    або може бути "Скорокипучий". Некондиційні вони, ці індіянські мови.
     
  • 06:01 17.08.2005
    0 0
    Тут почалася якась апологія дикунів. Треба сказати правду.
    Концепція (причому не теоретична, а практична) громади в індіянців виступає за межі здорого ґлузду та самодостатніх уявлень цивілізованого світу. Дикуни вважають, що до їхньої громади належать і мертві, і живі, і ненароджені земляки. Спілкування з родичем за його смертю не уривається зовсім, а набуває особливої форми, для нормальної культурної людини незбагненної. Тому, за своїми дикунськими звичаями, святкують такі свята, як широковідомий День усіх мерців у Мексиці. Воно зовні таки схоже на Хеловін, але через свою нецивілізованість вони ставляться до цього всього набагато серйозніше, з метафізикою та філософією, як справжі дикуни. Ці безглузді уявлення такі міцні, що навіть мексиканські городяни, вже цілком облагодіяні впливом європейсько-американської цивілізації, святкують усе це масово й дуже щиро. Побачити, наскільки це масштабно, можна наприклад у такому СШАтівсько-мексиканському фільмі, як "Якось було в Мексиці" ("Однажды в Мексике", "Once in Mexico", "Una vez en México", реж. Роберто Родріґес, у гол. рол. Джонні Депп і Антоніо Бандерас). Мовою наватль уся ця спільнота віртуалів із реалами зветься кальмекак, а в Андах - обома найпоширенішими мовами, кечва й аймара, - айлю. Як це зветься другою поширеною мовою мексиканських індіянців - майя, ще належить з’ясувати. Сила громади не обмежується впливом мерців і майбутніх немовлят. Тут важать іще закони племінної моралі, що не піддаються жодному державному контролю. Наприклад, можуть оштрафувати за безневинну брехню. А така теза, як: від голоду та терпіння - мудрість, узагалі в жодну резолюцію ООН не вміщається. Старійшини платні не одержують, а перебувають на забезпеченні громади. Ось один із таких вар’ятів:



    Оцей тип знущається не тільки над односельцями, а й над співвітчизниками: він вивчив іспанську (бо замолоду не знав), аби написати підручника своєї збоченої мови для нормальних мексиканців, тобто таких, що ту абракадабру вже в котрому поколінні забули. Звучить оце ізуверське язичіє отак:

    http://www.nahuatl.info/sunmono.mp3 (файл 3 МБ)

    Ті, що живуть в Андах, пояснюють своє божевільне уявлення про життя та смерть навмисне заплутаними (аби ми не збагнули) схемами, де світ ділиться на те що є, те що існує і те що живить. Кожна річ є, їй даються певні місце й час до існування та пожива. Все це недоторканне. Зазіхання підлягає покарі. Життя та смерть - велика мандрівка між існуванням та буттям (ілюстрацію до такого уявлення можна подивитися в фільмі реж. Джима Джармуша (США) "Мрець" ("Dead Man"), в гол. ролі - той самий Джонні Депп, іще один вар’ят індіянського походження). Тому період (і в просторовому, і в часовому значенні) існування - місцечас для застосування розумової та фізичної снаги у певному періоді. Цими діями утворюються непорушні зв’язки між сферами існування та буття, обоспрямовано впливаючи на обидві.
    Тому і зв’язок між мертвими, живими й ненародженими непорушний, і вони спілкуються між собою, але як - може зрозуміти тільки учасник їхніх несамовитих свят, якщо допустять, а допустять, якщо не порушить якихось їхніх ідіотських настанов. Це в них одне з головних покарань - не допустити, принаймні вже в мексиканських громадах. Оце приблизно так можна розказати про всю цю маячню для нормальної людини (але годі зрозуміти). Далі буде, якщо не зупинять.
     
  • 05:48 20.08.2005
    0 0
    Це з одного з численних індіянських культурно-політичних сайтів. Дві гарні (як на мене) жінки. Одна з них чимсь мені нагадує одну з моїх двоюрідних сестер.

     
  • 05:55 20.08.2005
    0 0
    А оце друга

     
  • 17:06 20.08.2005
    0 0
    Забув сказати: оця друга чимсь нагадує мені дружину...
     

Весела Географія

Наші Друзі: Новини Львова