Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 28 січня 2020 року

Виселення етнічних українців з Польщі

Переглядів: 6844
Додано: 05.07.2004 Додав: Волоцюга  тем: 19
Hi 0 Рекомендую 1 Коментарі: 21
  • 20:07 05.07.2004
    0 0
    05 липня, 19:18
    Кучма розпорядився провести заходи, присвячені 60-й річниці початку виселення етнічних українців з Польщі

    Президент України Леонід Кучма підписав указ «Про заходи в зв’язку з 60-ю річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі». Про це повідомила ForUm’у прес-секретар президента Олена Громницька.

    За інформацією Громницької, документ виданий в зв’язку з 60-ю річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі (осінь 1944 року), з метою посилення їх соціального захисту і на підтримку ініціативи громадськості.

    Згідно з указом, Кабінетом Міністрів України доручено: 1) створити на чолі з прем’єр-міністром Організаційний комітет з підготовки і проведенню заходів в зв’язку з 60-ю річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі, включивши до його складу представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадськості, наукових працівників; 2) затвердити в місячний термін план заходів в зв’язку з 60-ю річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі, передбачивши, зокрема: а) пропозиції відносно відшкодування нанесеного внаслідок виселення збитку, звільнення у встановленому порядку виселених етнічних українців і їх нащадків від сплати державного мита за видачу закордонних паспортів; б) відкриття наукового центру з дослідження історії україно-польських відносин; в) відкриття музею побуту і культури етнічних українців Надсянья, Подляшья, Холмщини і Лемковщини, г) забезпечення фінансування запланованих заходів в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених на 2004 рік; 3) внести на розгляд Консультаційного Комітету Президентів України і Республіки Польща питання, потребуючі узгодження на міждержавному рівні, відносно: а) створення рівних умов для встановлення на територіях обох держав меморіальних знаків, стел, пам’ятників загиблим етнічним українцям і полякам; б) спрощення процедури перетину україно-польського кордону для виселених етнічних українців і їх нащадків для відвідування колишніх місць мешкання в Польщі; у) вшановування у вересні-жовтні 2004 року пам’яті жертв виселення етнічних українців в місцях їх масових поховань на території Республіки Польща; г) встановлення на території Республіки Польща монумента україно-польського примирення; д) впровадження спільного україно-польського пошуково-видавничого проекту про виселення етнічних українців з Польщі і поляків з України в 1944-1947 роках.

    Глава держави зобов’язав Міністерство освіти і науки України, Міністерство іноземних справ України спільно з Національною академією наук України: 1) провести наукові конференції, зокрема міжнародні, і круглі столи у Києві, Львові, Луцьку, Ровно, Івано-Франковську, Тернополі, присвячені 60-й річниці почати виселення етнічних українців з території Польщі, з подальшою публікацією їх матеріалів; 2) забезпечити підготовку і видання тематичних наукових і науково-популярних трудів, збірника документів і матеріалів, зокрема свідчень виселених етнічних українців.

    Міністерству освіти і науки України доручено провести в учбових закладах тематичні уроки, лекції, бесіди з метою збереження історичної пам’яті, формування у молодого покоління почуття патріотизму, негативного відношення до тоталітаризму, насильства і порушення прав людини.

    Згідно з указом, Міністерство культури і мистецтв України має: 1) відкрити в музеях в місцях компактного проживання виселених етнічних українців і їх нащадків експозицій, присвячених історичній долі, духовній і матеріальній культурі етнічних українців Надсянья, Подляшья, Холмщини і Лемковщини, а також відповідну експозицію в одному з музеїв Києва; 2) організувати виставку творів майстрів образотворчого мистецтва і виробів народних умільців - етнічних українців.

    Державний комітет України у справах релігій зобов’язали звернутися до релігійних організацій в Україні з пропозицією про проведення поминальних панахид по жертвах виселення етнічних українців з Польщі в 1944-1947 роках.

    Президент доручив Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям: 1) передбачати в проектах місцевих бюджетів на 2005 і наступні роки кошти для соціального захисту виселених з території Польщі етнічних українців і їх нащадків; 2) посилити увагу до повсякденних потреб виселених етнічних українців, поліпшити їх соціально-побутове обслуговування, знайти можливості для надання їм матеріальної допомоги.

    Державний комітет з телебачення і радіомовлення України має забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації заходів, пов’язаних з 60-ю річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі.
     
  • 13:33 06.07.2004
    0 0
    Над Бугом і Нарвою

    http://free.ngo.pl/nadbuhom/
     
  • 13:34 06.07.2004
    0 0
    Холмщина і Підляшшя

    Холмщина - давня українська земля (тепер в межах Польщі ), назва якої походить від найвідомішого міста, славного Холма, колишньої столиці Галицько-Волинського князівства. Тут провів останні роки свого життя був похований український король Данило. Ця земля пережила складні сторичні події , але люди не втратили свою сторичну пам'ять, бережуть давні традиції народні звичаї . Тепер тут діють українські культурні товариства гуртки, видаються часописи "Над Бугом і Нарвою" та "Холмський вісник". Місцеві українські вчені досліджують історію рідного краю, молодь святкує давні народні свята.
    За статті та світлини про Холмщину та Підляшшя дякую пану Юрію Гаврилюку


    http://www.haidamaka.boom.ru/zemli.htm
     
  • 14:07 19.07.2004
    0 0
    Під омофором Божої Матері домагаються холмщаки історичної справедливості й поновлення своїх прав
    ¹ 59 від 19 липня 2004р.

    Свято Турковицької Ікони Божої Матері. Хресний хід навколо Свято-Успенського храму.
    В.Гарматюк
    15 вересня на Грубешівщині (Республіка Польща) відбулося традиційне православне свято Ікони Турковицької Божої Матері, у якому взяли участь близько двохсот прочан з України та переселені на західні терени Польщі українці — уродженці Холмського краю. Саме з цієї події фактично розпочалися заходи, приурочені 60-м роковинам трагедії Холмщини і Підляшшя. Однак на офіційному рівні і в Україні, і в Польщі досі мовчали, “відбувшись” вшануванням пам’яті волинських поляків.

    --------------------------------------------------------------------------------

    Свято
    Паломництво до цього місця розпочалося з тих давніх часів, коли, за легендою, у Турковицькому гаю сталося диво — Ікона Божої Матері, яку перевозив з православного Белза під Львовом польський князь Владислав, не хотіла покидати руських людей, для яких була берегинею. Тож після перепочинку під розлогими вітами дубового гаю князівські коні не могли зрушити з місця, а коли нарешті зрушили, — під деревом засяяв ще один оригінал: мистецький твір, який приписують перу євангеліста Луки, подвоївся, а з землі потужним ключем забило чисте джерело. Так одна ікона стала берегинею поляків, розмістившись на Ченстоховській Ясній горі, інша лишилась у русичів, які вважали, що таким чином Божа Матір явила свою до них прихильність. На згадку про диво на місці сяйва побудували каплицю, згодом тут заснували чоловічий монастир, який проіснував до 1749 року, а в 1902-му був відновлений як жіночий. “Волинь Почаєвом сливе, Яблочином — Підляшшя, а Турковичами живе уся Холмщина наша”, — співав про свою святиню православний люд. Тисячі, десятки тисяч віруючих прибували щороку відвідати славне місце, доторкнутись до реліквії, зачерпнути цілющої води. І хоча під час Першої світової ікона, вивезена до Новодєвічого монастиря в Москву, була втрачена, згодом талановитий грубешівець Зінь намалював її копію, яка була освячена й принесена у 1928 році до Туркович. На той час Турковицький монастир уже зазнав руйнації — було знищено центральний собор, а джерело намагалися сплюндрувати.
    78-річна дубнівчанка (холмщачка) Марія Ільїна згадує, що творилося у далекому 38-му, коли вона разом з батьком приїхала зі свого села Мюнчин до Туркович: “Поставили підводи біля зимової церкви (людей було море) і вже пішки йшли до джерела. Побачили нашу криничку, закидану гноєм. Люди віддирали його руками, і джерело знов забило догори фонтаном. Ловили воду, вмивалися, набирали в посудини — були щасливі... Мені було 12 років, а та картина і зараз перед очима. Нині ж, дивлюся, поляки теж шанують джерело, і капличку поставили, та немає кому брати тієї води, немає тут українців, от криничка й замулюється...”
    Вже в часи Незалежності з ініціативи Всеукраїнського товариства “Холмщина” паломництво до Турковицького гаю поновилося. Однак службу Божу тут відправити ніде — у тих приміщеннях, які збереглися, розташувалася рільнича школа. Про колишній монастир нагадує пам’ятний знак на в’їзді. Тож служать у Томашові, Грубешові — ближніх містечках, де розташовані діючі православні храми. Є ще один — у Холмі. І все. Разом з 700 тисячами виселених у 44-46 роках українців сотні їхніх храмів або зникли з лиця землі, або перетворились у костели.
    Та що дивно: серед сьогоднішніх прочан зустрічаються й поляки. До Свято-Успенського храму в Грубешові, де літургію відправили 20 священиків на чолі з архієпископом Люблінським і Холмським Авелем, з нагоди свята завітали настоятель місцевого костелу та бургомістр Грубешова. А біля джерела до українців приєдналися й поляки.
    — Ми тутешні, католики, — кажуть Каріна Веньшиц, Божена Худова, Юліуш Тадеуш та Софія Людислава, — щороку приходимо сюди, це місце для нас теж святе, тут багато людей оздоровлювались, вода їм допомагала. Вона завжди була цілющою з того часу, як тут сталося диво, ми в це віримо. Ще наші бабці й прабабці сюди щороку приїжджали по воду, а навколо мешкали українці, більшість українців, котрі з поляками до війни жили дуже дружно. Тут мандрувала з Белза наша Божа матір. Любимо цю місцину і запрошуємо всіх її відвідати. До речі, одна з наших бабусь була українкою. І також віримо, що це місце справді чудодійне”.
    Зовнішня прихильність польської влади до українських паломників очевидна. Після кількох відправ, перенесених на ногах, українські гості мають змогу підкріпитися — польське військо пригощає смачною “зупою” з польової кухні.
    І ніби все гарно, і чемно. Та щемно... Бо піднята поляками на державному рівні тема Волинської трагедії мала б органічно перерости в адекватні заходи з боку українського уряду. Щоб вшанувати пам’ять тих, хто був замордований на власній, батьківській, Холмській землі...

    Спогади
    За останні роки багато разів голова Всеукраїнської організації “Конгрес українців Холмщини і Підляшшя” Олександр Боровик проїжджав через рідне село Городиславичі, відвідував Чеснохрестну церкву (нині костел), де служив його батько, та не наважувався зайти в Моратинський ліс під сусіднім селом Вілька-Покарівська, де разом з іншими городиславцями жорстоко закатовані польськими шовіністами його батько та брат Микола. Цього року Олександр Михайлович та його син Андрій зібрали рідних з Польщі — і наважилися. Місце, де мала б бути могила, показав тутешній мешканець — поляк Євген Клос:
    — Мені було шість років, але пам’ятаю, як ті бандити приходили й до нас — по коней і воза. Казали батькові: “Як не даси, заб’ємо й тебе”. Наступного дня ми пасли корови, а ті дуже відчували, що там під землею люди, нервували, били копитами землю... У цьому місці... (показує) — з-під землі виглядала дівоча коса. Вона така одна була, Ольга Нєвєдомська...
    Під кінець наш співрозмовник зізнається:
    — Ми теж були руські, православні, але батьки прийняли католицьку віру — інакше б не вижили...
    У тому лісі були замордовані 18 городиславців. Тільки через 60 років панахиду на цій землі відправив отець Ігор з Рівного. Олександр Боровик каже, що домагатиметься перепоховання своїх земляків на православному цвинтарі Городиславич, котрий, однак, нині перебуває в запустінні.
    — Треба глибоко закопати колишню ворожнечу, — зауважив у розмові зі мною бургомістр Грубешова Франтішек Сухецькі. А в той же час жінка з Києва поскаржилася, що пам’ятник її матері, Євдокії Білевич, котра покоїться на Грубешівському цвинтарі, нещодавно розбили вщент вандали. Випадок можна було б назвати поодиноким. Якби не на власні очі побачені перевернуті пам’ятники цвинтаря Туркович...
    Поляки “закопували” колишню ворожнечу на свій манер — спочатку виносячи трагедію Волині на двохнародне обговорення, видаючи книги за урядовий кошт, а згодом відкриваючи пам’ятники.
    Що робитимемо ми? Буквально днями побачив світ Указ Президента України “Про заходи у зв’язку з 60-ою річницею початку виселення етнічних українців з території Польщі”. У заголовку немає слів про трагедію Холмщини. Нагадаю: трагедію Волині ретельно вивчала поважна комісія урядовців та науковців двох країн, упродовж півроку з цього приводу відбулося кілька науково-практичних конференцій за участю українських та польських журналістів. Наш Президент згадав про “виселення” лише за два місяці до оголошених самими холмщаками більше, як рік тому, заходів. Звісно, у Києві вони не відбуватимуться — хіба що в Рівному, Луцьку чи Тернополі. І бере великий сумнів, що в Леоніда Кучми після закінчення його повноважень з’явиться бажання власноруч відкрити пам’ятник на території колишньої Сагрині, якої нема (село стерте з лиця землі, вбито майже тисячу людей). Втім, словам про “пам’ятник національного примирення” на території Польщі місце знайшлося, а один з абзаців говорить про “створення рівних умов для встановлення на територіях обох держав меморіальних знаків, стел, пам’ятників загиблим етнічним українцям і полякам”. Процес “створення умов” доведеться очолити уряду Януковича, для виконання якому адресує свій Указ Леонід Кучма. Заходи відбуватимуться у вересні-жовтні, напередодні виборів Президента. Тож не виключено, що дехто навіть з тих кандидатів, котрі досі не мають “зеленого” уявлення про трагедію холмщаків, спробує отримати з узаконеного вшанування політичні дивіденди...
    ...Звісно, рівненські судді не знали про наміри Президента підтвердити законність матеріальних вимог холмщаків за невиконання передбачених угодою між польським емігрантським урядом та урядом Радянської України компенсацій депортованим. Тому й відмовили холмщакам у задоволенні перших позовів щодо відшкодувань. Але їхня боротьба триває.
     
  • 16:45 30.01.2005
    0 0
    А чому б не ініціювати польським українцям процес повернення на землі своїх предків-на наші історичні землі Холмщину,Підляшшя,звідки вони були виселені?
    Подібно до того,як це відбувається зараз з кримськими татарами.Хоча щодо кримських татар,то тут ситуація трохи інша-Україна змушена розплачуватися за гріхи сталінського СССР.Відносно ж Польщі,то саме польський (щоправда комуністичний)уряд заподіяв кривду українцям-тож нехай тепер її виправляє.Звичайно,нереально,щоб всі українці,виселені на захід Польщі (колишні німецькі землі)повернулися,але дозволити тим,хто бажає,забезпечивши їх матеріально для процесу переселення-це цілком реально.
     
  • 21:07 30.01.2005
    0 0
    Ludy   wid 1947   roku dorobylos chohos jak wy sobi dumajete wse pokynuty i znowu jihaty w neznane,a krim toho    w piwdenno-shidnyh oblastiah Polshchi nema praci ,ludy wtikajut zwidty sami w poshukah praci.
     
  • 22:14 28.10.2008
    0 0
    Де можна читати більше про питання Виселення етнічних українців з Польщі?
     
  • 12:03 22.11.2008
    0 0
    мабуть в Інтернеті
     
  • 12:11 22.11.2008
    0 0
    на улице снееег
     
  • 12:11 22.11.2008
    0 0
    Я думаю що це питання дуже важке и треба шукати у всіх можливих газетах книжках та сайтах !
     
  • 12:12 22.11.2008
    0 0
    прівіт ботанікі! якь спряві?
     
  • 12:12 22.11.2008
    0 0
    с первым снег йов
     
  • 12:13 22.11.2008
    0 0
    все добре чувак! а ти як?
     
  • 12:13 22.11.2008
    0 0
    ві льохі! чітаіт кніжькі
     
  • 12:13 22.11.2008
    0 0
    кахаю кныжкы
     

Виселення етнічних українців з Польщі

Наші Друзі: Новини Львова