Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 19 квітня 2021 року

10$ ШТРАФУ за українську пісню в етері

Переглядів: 3169
Додано: 29.04.2004 Додав: Орчик  тем: 22
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 14
  • 03:16 29.04.2004
    0 0
    Існує спеціальна наука про загальні властивості знаків і знакових систем, які використовуються для передачі інформації, - семіотика. Вчені знають, що належним чином сконструйований знак сигналізує про те, з чим він умовно пов'язаний для представників даного суспільства.

    Так ось. Складається враження, що нинішня влада (СИСТЕМА, якщо хочете) за допомогою саме знакових систем (через професійно сконструйовану й належним чином подану рекламу, гасла й пропозиції, через книжки й засоби масової інформації, за допомогою пісні й танцю, кіно- та відеопродукції) продумано, зі знанням справи (існує ж наука семіотика!) насаджує у свідомість українських громадян хибні стереотипи поведінки, мислення.

    Завдання, яке кланова СИСТЕМА прагне розв'язати для себе, до болю просте: всі помисли, ідеї та прагнення українців мають бути зведені до примітивних бажань задовольнити елементарні потреби та інстинкти за допомогою алкоголю та далеких від справжньої, високої культури видовищ. Зумисне формується асоціальний стереотип поведінки, нав'язується відповідний стиль життя, який сприймається лише через гранчак із "зеленим змієм". І все це відбувається під розтиражоване на всеньке СНД житейське кредо Вєрки Сердючки: "Всьо будєт харашо! Я ето знаю".

    Не менш знаковою є інтервенція в український радіо- й телепростір російськомовної естради (а точніше - агресивної попси: музичної, пісенної, гумористично-сатиричної). Ті, хто здійснює її ескалацію (експансію) на терени нашої держави, більш ніж обізнані з поняттям семіотики. Інтуїтивно відчуває значимість цієї науки, очевидно, і "співаючий ректор", під "орлиним крилом" якого виховується попса вітчизняна...

    Хіба ж не ЗНАКОВО, що народні (!?) артисти України Володимир Данилець і Володимир Мойсеєнко представляли свою нову програму "Криша прієхала" у Львівській (!) національній (!) опері (!)? Хіба ж не ЗНАКОВО, що під час їхніх виступів не звучить літературна українська мова, а знаряддям "гумору" став жахливий суржик? Хіба не ЗНАКОВО, що найкращий свій прайм-тайм телеканал "Інтер" віддає саме Данильцю й Мойсеєнку? Невже пересічний український глядач не розуміє, що його ПРИВЧАЮТЬ (і це - ЗНАКОВО!) не до зичливого гумору, не до справді високохудожньої сатири на наше сьогодення, а ПРИВЧАЮТЬ терпіти брутальне, знущальне висміювання титульної нації, ПРИВЧАЮТЬ до відвертого, злорадного збиткування над нею. Російським шанувальникам постсовєтської естради спотворений образ українця більш ніж до вподоби. Тому аншлаги ці Кролики разом із Сердючкою збирають саме в Москві й Санкт-Петербурзі...

    "Про існування дискримінаційного механізму, який обмежує популяризацію українськомовної музики всередині держави заявляє Олег Скрипка, лідер популярної рок-групи "Воплі Відоплясова". Відомий тележурналіст Володимир Ар'єв стверджує, що на деяких мережевих FM-радіостанціях ведучих ефіру просто штрафують на 10 доларів за кожен випадок появи в ефірі українськомовної пісні" (Оксана Форостина. Гроші в повітрі. - Львівська газета. - ¹41. - 4 березня, 2004. - с. 5).

    "В Україні відбувається свідоме нищення інформаційного простору, в тому числі й на Західній Україні", - стверджує незалежний експерт і музичний критик Юрко Зелений (Львівська газета. - ¹41. - 4 березня, 2004).

    За опитуванням слухачів найрейтинговіших у Львові радіостанцій, проведених кафедрою історії та теорії соціології історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка (грудень 2003 - лютий 2004), частка пісень в ефірі українською мовою становить: "Наше радіо" - 6,8 %, "АвтоFM" - 6,8 %, "Львівська хвиля" - 21,4 %, "ЛюксFM" - 15,0 % (Львівська газета, ¹41, - 4 березня, 2004, - с. 4). І це у Львові!

    Інакше кажучи, українців ПРИВЧАЮТЬ слухати російськомовні пісні, музику, яка не є притаманною українській ментальності. Привчають захоплюватись московською естрадою. ПРИВЧАЮТЬ любити її за принципом широковідомих експериментів Івана Павлова, які полягали у виробленні в піддослідних собак умовного рефлексу на зорові та больові подразники. А ПРИВЧИВШИ галичанина, подолянина, волинянина й мешканця Слобожанщини, Київщини й Полтавщини слухати винятково російськомовне, перед місцевими аборигенами можна буде вже безбоязно відкривати навстіж двері напівблатному "Шансону" тощо...

    Разом із тим, потенційні симпатики українськомовних пісень у тому ж таки Львові остаточно ще не перевелися. Під час уже згадуваного опитування частка слухачів, які бажають інтенсивнішого використання української мови в радіопередачах, має такий вигляд: "Наше радіо" - 63,0 %, "АвтоFM" - 56,5 %, "Львівська хвиля" - 39,8 %, "ЛюксFM" - 32,6 %. Тобто, ще не все втрачено. Але висновок уже давно слід зробити: радіостанції мають бути УКРАЇНСЬКІ не де-юре, а де-факто, український музичний продукт має бути на кілька порядків якіснішим за російськомовний.

    Так, живемо в час конкуренції. Несамовитої, неправедної, нечесної, аморальної. Точиться запекла боротьба в інформаційному просторі. Тож українським співакам і музикантам слід продемонструвати найкращі бійцівські якості, довести конкурентоспроможність національної музичної культури і в шоу-бізнесі. Треба здобувати перемоги в інформаційній війні. Успіх на естрадному фронті є неабияким внеском у перемогу в стратегічній кампанії - битві за свободу слова, за демократію, за громадянське суспільство, за українську ідею (мрію): "Успішну Україну" або "Конкурентоздатну Україну".

    Направду, йдеться про знакові речі й символи в нашому житті, в нашому суспільстві: про честь, про державність, про мову, про моральність, про політику, про національну ідею, про наші перспективи, про нашу ментальність, про те, якими ми є і якими маємо бути, що нам перешкоджає самореалізуватися, і хто в цьому винен.

    На полігоні честі й слави, на мінному полі боротьби за українську державність уже давно розставленні знаки. Семіотичні. Своєрідні червоні прапорці. На жаль, НЕ НАМИ. А для нас. Робімо висновки.

    Олег Романчук,
    кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка, шеф-редактор журналу "Універсум", член Світової асоціації періодичної преси (Брюссель)
     
  • 07:13 29.04.2004
    0 0
    Мда, коли штрафують за українську пісню це вже не є ринок - це командно-адміністративна економіка, яка й зараз в великій мірі керується з Москви.
     
  • 09:30 29.04.2004
    0 0
    А Ви не мiркували про те, що FM-станцiї це комерцiйнi структури? I що вони не "семiотику" трансюють, а грошi заробляють? А якщо українськi пiснi рiдко з'являються у ефiрi, то це лише дякуючи що за це рекламодавцi не дають грошей. Робiть кращу музику - будуть бiльшими цi вiдсотки.
     
  • 10:40 03.05.2004
    0 0

    я-я

    хочу вам говорійт что лучший музіка уже дафно єст - ето гер Моцарт
     
  • 20:34 03.05.2004
    0 0
    2 Гість - для тих хто в танці дивись мій попередній пост ( щодо ринку ) ...
     
  • 20:46 03.05.2004
    0 0
    Скільки поляків приїде до ”старої” Європи?


    Острахи в ”старій” Європі поки що не подолані: скільки громадян з нових членів Європейського союзу приїдуть жити і працювати до Німеччини, Італії, Франції чи Іспанії після розширення ЄС 1 травня нинішнього року? Чи не будуть західноєвропейські ринки праці переповнені східноєвропейцями і чи не впадуть від того заробітки?

    Майже кожен третій поляк готовий поїхати після розширення ЄС в іншу країну Європейського союзу на роботу. Такі результати дають опитування громадської думки. Більшість з опитаних віддають перевагу Німеччині. Головна причина такого рішення – відсутність перспектив у рідній країні. Тому особливо виражений потяг за кордон серед безробітних, говорить Аґнєшка Моріньска з демоскопічного інституту ”Пентор”:

    ”Майже половина тих, хто не має роботи, хочуть виїхати. У нас дуже поширене переконання, що життя в країнах Європейського союзу набагато краще”.

    Ельжбєта Криньска, соціолог з Інституту праці та соціальних проблем, дивиться на справу не так драматично:

    ”Опитування, в яких ставиться питання про можливий виїзд на роботу за кордон, це опитування про так звану гіпотетичну ситуацію. Опитувані висловлюють думку, з приводу якої вони не повинні щось вирішувати. Вони заявляють про свої наміри. Якби хтось запитав, чи хотіли б вони провести відпустку в Акапулько, вони б теж відповіли ствердно. Тому ці опитування не треба переоцінювати. Серйозніші аналізи показують, що справжні наміри поїхати за кордон має щанайбільше 1 відсоток осіб в робочому віці. А це не така вже й велика хвиля”.

    Тому від безробітних у Польщі виходить, можливо, далеко не найбільша небезпека для німецького ринку праці. Без відповідної освіти і знання мови шанси на закордонному ринку праці в них дуже погані, і справжня готовність пакувати валізи і їхати на захід значно менша, ніж необтяжливі наміри. Значно важливіший потяг на Захід молодих людей з доброю академічною освітою, вважає Аґнєшка Моріньска з демоскопічного інституту ”Пентор”:

    ”Перш за все, хочуть виїхати молоді люди. І дуже багато, бо 60 відсотків молодих людей у віці від 15 до 29 років заявляють, що вони хочуть працювати за кордоном. Якщо так станеться, можна буде говорити про велику проблему, бо це 60 відсотків майбутньої робочої сили, той базис, який має утримувати нашу країну”.

    У кав”ярні на території Варшавського університету сидить 22-річна Моніка із своєю однокурсницею і розмірковує про своє майбутнє. Молоді жінки бачать його на Заході, принаймні на кілька років:

    ”Я напевне поїду до Німеччини, щоб там далі вчитися в якомусь вузі. Або на якихось курсах, скажімо, фотографів. А окрім того, щоб підучити мову. Якщо трапиться нагода, я можу собі уявити років зо два попрацювати в Німеччині”.

    Її подруга Анна вчила італійську мову і вже ретельно готується до переїзду до Італії:

    ”Наступного року я їду на навчання до Риму. Виявилося, що це не так вже й складно. Після мого запиту в Інститут італійської культури я одержала чимало формулярів, які довелося виповнити, але там не виникло проблем. Якщо буде можливо, я хочу написати в Італії свою маґістерку. Але через два роки я хочу повернутися до Польщі”.

    Отож, щоб там не було, вони хочуть на Захід, але лише на кілька років. Про це свідчать і опитування студентів. Майже ніхто не хоче працювати на Заході довго. 61 відсоток назвали як найдовший час перебування один рік, і лише 17 відсотків можуть собі уявити залишитися в європейському закордонні назавжди.

    Залишається лише додати, що так само ”у гості” приїздили колись до Німеччини сотні тисяч робітників з Італії, Югославії та Туреччини - і ”затрималися” тут на півстоліття.

    Бернд Муш-Боровска
     
  • 20:47 03.05.2004
    0 0

    даруйте, то мало бути не сюди
     
  • 10:26 04.05.2004
    0 0
    Я думаю, щодо штрафу за пісні, ви просто не надто об'єктивні Штрафують, безперечно, не за УКРАЇНСЬКІ, а за НЕФОРМАТНІ пісні. Себто за групу "Ленинград" штрафували б так само, як за капелу "Древутня". Кожне радіо має свою ефірну політику, сформовану соціологічними опитуваннями та стратегією розвитку. Безперечно, діджеям не вільно (окрім авторських тематичних програм) у неї втручатись. Якщо українська (або російська, польська, гагаузька) пісня не входить у формат і шкодить радіостанції, то цілком нормально - штрафувати діджея за неї.

    Треба ставити питання інакше: чи є в українській музиці хтось, хто може вписатися в формат комерційної радіостанції? Це переважно російськомовні проекти, на жаль.
     
  • 01:22 02.03.2008
    0 0

       Цілком згоден з Орчиком.
       А як справи з цим питанням у Польщі,Словакії,Румунії.Був у такій
     
  • 01:46 02.03.2008
    0 0
    Дякую пану Орчику за системний підхід до теми.
     
  • 01:47 02.03.2008
    0 0
    маленькій державі Чорногорії.Всюди національні пісні,Росіяни провадять сплановану антиукраїнську роботу по витісненню нашої пісні ізаповнення ефіру своєю російською продукцією.
       Вчора,на "Свободі слова" Шустера політики змагалися з дітьми.Завезли багато дітей з Харкова.Питають там одну дівчинку,"А кем ти хочеш бути7" "Прєзідєнтом" - відповідає.Питають другу,"а кем ти хочеш бути?".Відповідає - "Прємєр міністром",третього,а кем ти хочеш бути? "Работать у ісполнітєльной власті".Всі троє розмовляли по- російськи.Якщо досягнуть своєї мети,то вивчать українську,як то учив президент Кучма,чи так званий пан Азаров.Діти,що спілкувалися українською хотіли бути адвокатом,лікарем,істориком.Я ж подумав,якими наглими виховані діти у російськомовному середовищі,що навіть претендуючи на найвищі посади у державі,мають наглість і безпардонність мріяти про досягнення своєї мети - найвищої посади у державі,не володіючи українською,або ігноруючи її застосування.А їхні батьки у цей час говорять про захист прав російськомовних у Сіверо-Донецьку!
     
  • 03:50 02.03.2008
    0 0
    Гарне спостереження.
     
  • 03:49 22.10.2015
    0 0
    Много уже встречал отзывов о пиве Радой? Кто то пробовал? Реально вкусное пиво или это спамеры какие то рассылают? И вообще что это за фигня расторопша?
    Уже не первый раз встречаю на этом сайте пиво Радой? кто то пробовал? Я искал в Киеве не нашел. И что это такое ихняя славная расторопша? как по мне очередной развод! Жду ответов
     
  • 02:39 18.12.2015
    0 0
    ЛЮДИ- ВЫ МОЛДЦИ, ЧТО ВЫБИРАЕТЕ КАЧЕСТВЕННУЮ ЛИТЕРАТУРУ, ЧТОБ РОЗВИВАТЬ СВОИ ЧЕЛОВЕЧЕСКИЕ КАЧЕСВА.
    http://www.dnipro-ukr.com.ua/publication.html
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

10$ ШТРАФУ за українську пісню в етері

Наші Друзі: Новини Львова