Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 19 квітня 2021 року

Українізація Медіапростору

Переглядів: 4781
Додано: 15.04.2004 Додав: Орчик  тем: 22
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 18
  • 03:50 15.04.2004
    0 0
    На всіх українських ефемках і телеканалах повинна лунати лише українська мова. Така "українізація" телерадіопростору держави має розпочатися після рішення, ухваленого Національною радою з питань телебачення й радіомовлення.

    Згідно із цим рішенням, з 14 квітня все теле- і радіомовлення в Україні на загальнонаціональному, реґіональному та місцевому рівнях мають вести лише українською мовою, -- заявляє заступник голови Нацради Віталій Шевченко. До того ж, за словами голови Нацради Бориса Холода, з 19 квітня Рада видаватиме чи переоформлятиме ліцензії на мовлення теле- та радіорганізацій лише тоді, якщо мовою, на якою мовитимуть, буде українська.

    Щоправда, Віталій Шевченко зауважив, що інтереси національних меншин у деяких реґіонах враховуватиме Нацрада на підставі побажань керівників телерадіорганізацій, а також подань національних громад. Та це стосується лише приватних компаній. Натомість телерадіоорганізації, що фінансуються за рахунок державного й місцевого бюджетів, вестимуть мовлення лише державною мовою.

    Однак, на думку працівників електронних медіа, після цього рішення зовсім нічого не зміниться, адже воно є декларативним. Причина проста: українське законодавство в медіасфері частково не виконують, а частково воно є нечітким. Єдиний можливий вихід із ситуації -- це чітко записати, що щогодини зранку до вечора в ефірі мають транслювати визначену кількість українських україномовних пісень і чітко це контролювати. Інакше або нічого не зміниться, або український україномовний продукт медіакомпанії транслюватимуть вночі.
     
  • 02:00 17.04.2004
    0 0
    Детальніше про цю реформу тут стаття -
    Як українізувати українське телебачення
    http://telekritika.kiev.ua/news/?id=14924
    В Кацабстані почалася знову паніка.
    http://telekritika.kiev.ua/news/?id=14941
    Дивно, що це проходить з початком вступу в СЕП
     
  • 03:35 17.04.2004
    0 0
    Це проходить з початком передвиборчої кампанії. Побачим,що на це Ян скаже. Такі кроки без санкції "папи" не проводяться. Вони щось задумали.
     
  • 08:16 17.04.2004
    0 0
    А шо крутить по ящику будите?
    Кучму і посівні на ланах України?
     
  • 05:25 20.04.2004
    0 0
    МОВНІ ПРОВОКАЦІЇ
    Найімовірніше стосуватиметься це, а вірніше вдарить — по неслухняним, тобто — опозиційним, телеканалам. Які, ясна річ, як будь-який український телеканал, мають значний сегмент російського мовлення (хто — більший, хто — менший). І це вже — неабияка загроза для свободи слова у рік виборів. Адже коли пропозиція пана Мовчана щодо розширення повноважень Нацради у сенсі каральних санкцій знайде позитивний відгук у парламенті, і такі повноваження Нацрада отримає, то, враховуючи попередній досвід її роботи, чекай саме на такий сценарій розвитку подій.

    Ви хочете прикладів? “Їх є у мене”. Пам’ятаєте телеканал ЮТАР? Чи не перший український недержавний телеканал? Його редакційна політика під час минулих парламентських виборів дуже, мабуть, дратувала владну верхівку. Не то щоб він кидався на амбразуру дзота у боротьби з режимом, але намагався бути принаймні об’єктивним, дозволяв собі запрошувати в передачі опозиційних політиків, дискутувати у прямому ефірі з актуальних гострих питань. Він, до речі, мав доволі велику питому вагу програм власного виробництва (попри зовсім невеликі фінансові та технічні потужності), причому — державною мовою. Молитвами і зусиллями Нацради — його вже два роки як нема. Одразу після виборів, на яких він поводився зухвало неслухняно (з точки зору влади), скориставшись першою-ліпшою нагодою — переліцензування — його позбавили мовлення, просто не подовжили ліцензію. І йому, до речі, закидали недотримання режиму мовлення українською. А ще — ретрансляцію російських програм. Щоправда, ці закиди, з огляду на уподобання влади, якраз можна пояснити — ЮТАР ретранслював програму новин “Сейчас” та “Тушите свет” (ще за авторством Віктора Шендеровича) з колишнього телеканалу ТВ-6, острівця росйської свободи слова, який невдовзі після ЮТАР теж було знищено путінською “демократією”. Тоді, до речі, знаряддям для знищення ЮТАРу став у нагоді телеканал-кілер — ТВ-Табачук, який претендував на частоти, де розташовувався ЮТАР. Нацрада віддала перевагу Табачукові, пояснивши свій вибір більш художнім наповненням ТВ-Табачук. Насправді художня цінність цього каналу була оцінена глядачами рік опісля, коли “Воля-кабель” провела опитування телеглядачів, які канали вони хочуть мати у себе на екрані. Так от, за результатами цього опитування ТВ-Табачук вилетів взагалі з сітки кабельного мовлення.

    Тепер цей фантомний телеканал-кілер знову випущений на травку — цього разу за його допомогою хочуть уколошкати 5 канал.

    На користь похмурої версії застосування контролю за режимом україномовності телеканалів саме проти неугодних телеканалів, як це не дивно, і говорить такий начебто позитивний факт. Минулого року Нацрада ухвалила вельми цивілізоване рішення: у рік виборів не проводити будь-які перевірки телеканалів. Так от тепер, у разі запровадження контролю за режимом мовлення та й ще з наданням додаткових каральних функцій Нацраді, позбавити неугодних ліцензії можна буде саме з цього боку.

    Небезпечною є активізація мовного питання і для тих кандидатів на посаду президента, які асоціюються з національно-патріотичною ідеєю. Попри те, що вони безпосередньо не мають до цього жодного стосунку (бо, ясна річ, ідея ця могла виникнути в одному місці — на Банковій, це їхній провокативний стиль). Розрахунок зрозумілий — спричинити роздратування проти нав’язування, так би мовити, української мови — зокрема, і проти українства — взагалі.

    І до чого тут турбота за українську мову? Не вона є предметом опікування Нацради, яка давно зарекомендувала себе заангажованою у владу структурою, яка дисципліновано виконує її накази. І хоч би як гаряче не переймався з цього приводу голова Нацради пан Холод...


    Детальніше
    http://www.grani.kiev.ua/2004/14/Leonovytch30L_ukr.htm
     
  • 03:41 22.04.2004
    0 0
    Ну чому провокація - вже давно пора навести лад в цьому хаосі.

    Українська мова потребує захисту, особливо тепер, коли інформаційний простір України зазнає постійної відвертої
    інтервенції. Боронити українську мову повинен кожен громадянин нашої держави, незалежно від, того, якою мовою він розмовляє.

    Громадянине України! Усвідомимо українська мова – це засіб об'єднання нації, а, отже, це засіб пришвидшення побудови нашої держави. Підстав плече, допоможи швидше збудувати цю державу. Для цього запам'ятай такі методи пропаганди й поширення української мови.


    Засіб перший. РОЗМОВЛЯЙ ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКОЮ

    Завжди й усюди (у транспорті, на вулиці, на роботі й відпочинку) розмовляй тільки українською. Ніде й ніколи не переходь на жодну іншу мову, хоча б до тебе й звертались іншою. Адже в Україні всі люди розуміють українську. Пам'ятай, що ти – в себе вдома, на своїй Батьківщині. Тебе захищає Закон про державність української мови.

    За останнім переписом 67 % населення України вважають українську мову – рідною. Тому розмовляй із тими, хто звертається до тебе іншими мовами, лише українською. Не переходь на мову співбесідника, навіть коли це твій керівник. Виняток роби для іноземців за умови, що вони не розуміють української; до них бажано звертатися тією мовою, яку вони розуміють.

    Навчай інших української мови власним прикладом. Це найкращий спосіб – навчання інших, найсильніший твій аргумент, що демонструє всі можливості й багатства нашої мови. У такий спосіб ти збільшиш хоча б до рівня так званої "базової української" (це, за оцінками вчених, 3000 слів) словниковий запас тих, які знають лише 200 українських слів (на зразок "добрий день" і "будь ласка").

    Постійно вдосконалюй свою українську мову.


    Засіб другий. НАВЧИ УКРАЇНСЬКОЇ – ЛИШЕ ОДНУ ЛЮДИНУ

    Нас, тобто тих, хто розмовляє українською, в Україні більше половини. Якщо кожен із нас навчить тільки одну людину (сусіда, родича, знайомого) української, тоді відсоток людей, які розмовлятимуть українською, стане близьким до ста.

    Відшукай та обери собі таку людину й непомітно для неї самої навчи її української. Навчай цю одну людину лише одним методом – власним прикладом.

    Коли бачиш, що хтось, розмовляючи, припустився помилки, повтори те саме слово, вживши його правильно, або постав це слово в інший контекст. Ти побачиш, що за хвилину твій співрозмовник обов'язково виправиться.


    Засіб третій. САМ, ОСОБИСТО, ВИПРАВ У ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТІЛЬКИ ОДНЕ ХИБНО ВЖИТЕ СЛОВО

    Тепер у нашій мові зафіксовано 152 тис. слів (без урахування термінів), а активно вживаних – 10-20 тисяч.
    Нас же, тобто тих, хто розмовляє українською, 30 мільйонів. Це означає, що на кожне активно вживане слово припадає по 15-30 тисяч громадян, які можуть виконувати роль вартових цього слова. Тому, буде цілком достатнім, якщо кожен із нас хоч би один раз у житті звернеться з листом у засоби масової інформації, щоб виправити лише одне слово. І результат буде помітним – у газетах, радіо- й телепередачах суржику стане менше.

    Коли кожне слово пильнуватиме 15-30 тисяч громадян, українська мова позбудеться суржику, стане чистішою та красивішою.

    Засіб четвертий. БОРИСЯ З ДВОМОВНИМИ ГАЗЕТАМИ, РАДІО- Й ТЕЛЕПЕРЕДАЧАМИ

    Двомовні передачі, де вживають суржик (тобто мішанину кількох мов) – це прямий шлях до зникнення української мови, яку впродовж століть гнобили сусідні мови. Тому звертайсь (і не один раз) із письмовими вимогами припинити такі передачі до головних редакторів радіо- й телестудій, до обраних тобою народних депутатів, до голови Державного комітету інформаційної політики України, до прем'єр-міністра, до Президента нашої держави.


    Засіб п'ятий. КОЛИ ЧУЄШ, ЩО ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ ВИСТУПАЄ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ, НАПИШИ ЙОМУ ЛИСТА 3 ПРОХАННЯМ ВИСТУПАТИ ЗГІДНО 3 ЧИННИМ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ ТІЛЬКИ ДЕРЖАВНОЮ

    Пам'ятай, що за роз'ясненням Конституційного Суду України, жодна людина не може бути обрана на посаду державшого службовця, якщо вона не знає державної мови. Поза межами виконання службових обов'язків цей службовець може розмовляти будь-якою мовою. Проте на державній службі він мусить розмовляти тільки українською.

    Неприпустимими є, наприклад, ситуації, коли державні службовці, включаючи прем'єр-міністрів та віце-прем'єрів, спілкуються в межах України з підлеглими чи представниками засобів масової інформації мовою іншої держави.

    Коли такі письмові прохання не допомагають, вимагай від найближчих осередків Товариства "Просвіта" подати позов на цього службовця до суду. При бажанні та наявності такої можливості можеш подати до суду на цього службовця й сам. Коли в нашій державі бодай на кількох таких службовців справи передадуть у суди, особливо в столиці держави, решта службовців дуже швидко пригадає, що українська – то їхня рідна мова.

    Не допускай, щоб на колективних заходах (зборах, мітингах, засіданнях, нарадах тощо) використовували недержавну мову. Коли таке трапилося, візьми слово й попроси всіх дотримуватися Закону про державну мову. Звернися з проханням стежити за цим особисто того, хто керує цим заходом.


    Засіб шостий. ПОВАЖАЙ І ВИВЧАЙ МОВИ ІНШИХ НАРОДІВ

    Великий Тарас Шевченко радив нам чужого научатись, і свого не цуратись. Як відомо, кожен із нас стільки разів людина, скільки мов він знає. Тому будь людиною якомога більше разів – наполегливо студіюй, де тільки можеш, інші мови.

    Знання кількох мов – це найкращий аргумент проти тих, хто, крім однієї мови, не знає жодної іншої.
    А тепер ще раз коротко повторимо ці ШІСТЬ МЕТОДІВ пропаганди української мови.

    1. Розмовляй тільки українською.
    2. Навчи української – бодай одну людину.
    3. Виправ у засобах масової інформації хоч би одне хибно вжите слово.
    4. Борися з двомовними газетами, радіо- й телепередачами.
    5. Коли чуєш, що державний службовець виступає в засобах масової інформації недержавною мовою, напиши йому листа з проханням виступати згідно з чинним Законом України тільки державною.
    6. Поважай і вивчай мови інших народів.

    З газети "Голос Просвіти".
     
  • 03:53 22.04.2004
    0 0
    4. Борися з двомовними газетами, радіо- й телепередачами

    А як??? Тротилу ж в магазині не купиш.

    5. Коли чуєш, що державний службовець виступає в засобах масової інформації недержавною мовою, напиши йому листа з проханням виступати згідно з чинним Законом України тільки державною

    Це ж скільки листів треба написати?

    6. Поважай і вивчай мови інших народів

    А це як? Ну,з вивченням , це ясно. А як їх поважати???
     
  • 06:14 22.04.2004
    0 0
    Рішення української Національної ради з питань телебачення та радіомовлення про українізацію теле- і радіоканалів викликало істерику серед російських депутатів. І це тоді, коли рішення це лише дорадче, і каналам насправді на нього наплювати. Але російська преса заявила в один голос про страшну небезпеку для нібито 15 мільйонів росіян в Україні, про спалах націоналізму і загрозу для Росії в цілому. Досі українська книга перебуває в загнаному стані тільки завдяки тиску Росії.

    І тут мені хочеться навести кілька цитат. У листі до Б. Грінченка М. Кропивницький нарікав: "Все те, що кажуть нам москалі про братство та прихильність, -- бредня й брехня. Нема того нічого: одягай косоворотку, зіпун і кацапся, то й тоді не будеш йому рідним. Ті, що тут живуть, наші -- вони зовсім не наші; скидаються но тільки нашими постільки, поскільки їм це корисно". А сам Б. Грінченко писав: "Виходило так, що на Вкраїні живе мовби то два народи, дві національності: простий народ робочий -- українці, а пани -- москалі". Чи не так воно й зараз? Українська книжка викликала завше тільки роздратування. В. Бєлінський у рецензії на книжку О. Бодянського "Наські українські казки" спересердя ображено зізнався: "Сочинение отличается самым чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, москалей". А все, що варвару недоступне, мусить бути знищене.

    Варто навести також спостереження відомого єврейського політичного діяча початку ХХ століття В. Жаботинського: "Ми, євреї, самі тут на Півдні так старанно і так наївно насаджували в містах русифікаторські основи, наша преса стільки клопоталася тут про російський театр і поширення російської книги, що ми врешті цілковито впустили з очей справжню дійсність, як вона виглядає за межами нашого курячого світогляду. Поза цими містами вирує суцільне, майже тридцятимільйонне українське море. Загляньте будь-куди не лише в його центрі -- в який-небудь Миргородський або Васильківський повіт, загляньте на його околиці -- до Харківської або Воронезької губернії, біля самої межі, за якою починається великоруська мова, - і ви будете вражені, до якої міри незайманим і незмішаним залишилося це суцільне українське море. Є на цій межі села, де по цей бік річки живуть "хахли", а по той бік -- "кацапи". Живуть споконвіку поруч і не змішуються. Кожний бік розмовляє по-своєму, одягається по-своєму, зберігає свій власний звичай; одружуються лише зі своїми; цураються один одного, не розуміють і не шукають взаємного розуміння. Такого виразного відштовхування нема навіть на польсько-литовському або польсько-білоруському етнографічному кордоні".

    Між іншим, за версією Яворницького, слово "кацап" походить від середньоазійського "касап", та зрештою, так і писалося в давнину. А означає воно "в буквальному розумінні "м'ясник", а в переносному "гицель" (живодер)". Символічні аналогії прошу робити самим.

    А навів я оці всі цитати з однією метою -- аби прорекламувати чудову книгу Євгена Наконечного "Украдене ім'я", яка нещодавно з'явилася в книгарнях. Автор поставив перед собою дуже конкретне завдання -- з'ясувати ситуацію з термінами і виправити плутанину, яка виникає інколи від незнання, дослідити історію появи термінів "Україна", "Русь", "Московія", "москаль", "кацап" і, звичайно ж, "хохол", "русин", а ще "єврей" та "жид". Адже в теперішніх російських підручниках написано: "Рюрік захватіл і прісоєдініл самиє багатиє зємлі Рассіі", а на карті... бачимо Україну. Те ж можна прочитати й на особистому сайті Путіна. А тим часом назва "Росія" з'явилася щойно у XV столітті. Який Рюрик? В Європі ж іще до XVIII століття називали Росію не інакше, як Московія.
    (с) Обсерватор

     
  • 18:08 22.04.2004
    0 0
    Орчику
    "В Європі ж іще до XVIII століття називали Росію не інакше, як Московія"

    Більше того,на деяких картах (мапах) теперішня европейська Росія називалася "Московія",а теперішня Україна-або "Україна",або "Россія"(!) (грецький варіант назви "Русь").Тому вони справді вкрали нашу самоназву,як і раніше-Вишгородську богоматір,а пізніше-запорозькі клейноди і мозаїки та фрески Михайлівського Золотоверхого монастиря.Що за злодійська нація! І чому наші владоможці не вимагають повернення українських скарбів?
     
  • 18:18 22.04.2004
    0 0
    Володимир
    "Тому вони справді вкрали нашу самоназву"

    Ага. Піди скажи то їм. Очі як мінімум будуть в 3 рази більше від подиву. В тому і вся Фішка. нічого вони не крали, так як являються частиною нас як не крути. Тобто русинами. То не вони вкрали, а ми йолбодоби проїлаби. Розумієте????????
     
  • 19:27 22.04.2004
    0 0
    Маркіяну

    Є й така версія.Що українці самі відмовилися від самоназви "русини,руські",щоб дистанціюватися від московитів.Адже і в Чернівцях,і у Львові є вулиці Руські,в Кам"янці-Подільському-Руські фільварки,місто Рава-Руська та багато інших містечок і сіл,які мають цей компонент.Я теж вважаю,що прийнявши самоназву "українці",ми взяли на себе неначе додатковий клопіт роз"яснювати та переконувати московитів (і не тільки їх)хто ми є.Було б набагато простіше,якби ми залишились русинами.З самої назви видно звідки походить народ і чиї ми нащадки.А Україна все-таки була географічним поняттям,як не крути.У своїх універсалах,напр,Б.Хмельницький,звертаючись до московитів, оперував поняттями "Україна","Мала Росія" для позначення території і "Руський народ"(для позначення народу).Аналогію тут можна провести з теперішнім Іраном,який чомусь відмовився від давньої самоназви Персія.
     
  • 04:23 23.04.2004
    0 0
    "Телекритика" знову повертається до теми україномовності нашого телерадіопростору – з огляду на активні декларовані метаморфози, що мають відбутися у цій царині. Нагадаємо, що згідно з рішенням Нацради з питань телебачення та радіомовлення, про яке вона оголосила 14 квітня, всі українські телерадіокомпанії мають дотримуватися Закону України "Про телебачення та радіомовлення" , який передбачає стовідсоткове мовлення державною мовою. Вже з 19 квітня ліцензування нових телерадіоорганізацій має відбуватися з урахуванням цієї вимоги, тобто в ліцензіях у графі “мова мовлення” має бути вказано – тільки українська.

    В той же час, від телекомпаній, що вже мають ліцензії, не вимагається їхнє переліцензування, але вони зобов'язані переглянути власну політику мовлення у бік українізації. Контролювати цей процес має спеціально створена Нацрадою робоча комісія. А задля більш ефективного втілення в життя цього рішення вже прозвучали пропозиції про розширення повноважень Нацради (які мають бути розглянуті Верховною Ради) - аж до надання їй можливості позбавлення ліцензій неслухняних телекомпаній.

    Час "Х" - 19 квітня 2004 року, який мав, начебто, почати новий відлік в історії українського телебачення, а саме - наближення його за мовним наповненням до державної мови, подолано. І які ми спостерігаємо перші ознаки українізації телеетеру?

    Так сталося, що саме 19 квітня було відзначено презентацією нового-старого телеканалу "ТЕТ", який віднині стає, фактично, ретранслятором видовищного харчу „другої свіжості” російського СТС, виготовленого, ясна річ, - російською. Можливо, рішення Нацради втілюватиметься хіба що у півгодинній щоденній програмі "Дивись", єдиному вітчизняному продуктові на цьому каналі, але не більше! Під час прес-конференції на питання журналістів „ТК”: „Як мовна політика оновленого каналу кореспондується з рішенням Нацради у цій царині?” присутній на цій події генеральний директор СТС Олександр Роднянський з деяким роздратуванням зауважив: цей закон ("Про телебачення і радіомовлення" – „ТК”), мовляв, ухвалений ще 1996 року, та хто ж його виконує? Так отож. Щоправда, наступного дня трохи додав начебто української у телеетері перший віце-прем'єр: Микола Азаров раптом "самоукраїнізувався" і з трибуни Верховної Ради "на мові" зваблював парламент принадами ЄЕП.

    Натомість в Росії через це горезвісне "мовне" рішення Нацради негайно зчинився гамір і навіть певна істерика: знову придушують права російськомовних громадян, час, мовляв, їх захищати. Відреагували всі - від шовіністів (жириновська ЛДПР) до мовби демократів (Спілка журналістів Росії).

    А кульмінацією російського занепокоєння щодо рішення Нацради про українізацію нашого телебачення стала реакція російської Держдуми, що є вельми знаковим явищем щодо українських ЄЕПівських перспектив. Наступного ж дня після вступу України до ЄЕП Держдума двічі суворо осмикнула Україну - ухвалила проект звернення до Верховної Ради України з питання ратифікації Україною меморандуму про взаєморозуміння з НАТО і щодо рекомендацій Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України вести теле- і радіотрансляції тільки українською мовою. Останнє російська Держдума назвала «спробами адміністративного витіснення або заборони російської мови в Україні», які «ігнорують традицію українсько-російської двомовності, обмежують права громадян самої України і заслуговують критичної оцінки з боку відповідальних українських політиків».

    Багато незадоволених рішенням Нацради і всередині України. Передусім - серед телевізійників. Адже сама Нацрада видавала ліцензії з визначеними в них різними сегментами мовлення (кому – 50% українською, кому – 75%), попри стовідсоткову норму вищезазначеного закону. Тож тепер у такі стислі терміни виконати його проблематично, а частіше – просто не можливо. З цим мають бути пов'язані значні зміни в редакційній та кадровій політиці, а також - фінансові витрати. Як зазначив керiвник "Нового каналу" Олександр Ткаченко Інтерфаксу-Україна, "пiсля цього рiшення буде, безумовно, юридична колiзiя у трактуваннi цього положення Нацради i чинних лiцензiй загальнонацiональних каналiв".

    Ситуацію, що склалася, ми запропонували прокоментувати заступнику Голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрію Артеменку:

    - Стратегічно рішення Нацради правильне: дійсно, українська мова має бути головною на теле- та радіоканалах. Але тактичне втілення його - неправильне. По-перше, час його запровадження був вибраний вкрай невдалий. В час складної політичної ситуації в країні влада, що намагається зберегтися, використовує старий механізм - зіштовхує Захід зі Сходом, українську мову з російською, дратує Росію. По-друге – все було зроблено поспіхом. Таке доленосне рішення раптом було прийняте без якихось обговорень, без уявлення про те, до чого вони призведуть. Хоча викликає подив навіть не саме рішення, а ті рекомендації, що йдуть за рішенням, які, до речі, підписали далеко не всі члени Нацради. І, до речі, за законодавством, коли бодай один член Нацради не підпише, то це може бути приводом для невиконання цих рекомендацій.

    Тому саме в сьогоднішньому контексті подібне рішення Нацради могло виникнути або через непрофесіоналізм пана Холода, або самим паном Холодом просто скористалися. Воно небезпечне, бо може призвести до чергового загострення стосунків України з Росією, до збурення всередині самої України.

    Крім того, я вважаю, що подібне рішення Нацради становить загрозу свободі слова. Адже відомо, що в нашій країні закони працюють вибірково. Тож це рішення може бути використано як інструмент для знищення певних каналів. Принаймні, досвід попередніх років діяльності Нацради дає підстави для таких припущень. Наприклад, запорізька телекомпанія "Хортиця", яка під час мерських кампаній у Запоріжжі 1998 та 2000 року займала опозиційну до міської влади позицію. Відтак Нацрада знайшла тисячу приводів, щоб закрити її.

    Моя позиція як заступника Комітету така: коли ми побачимо, що ця декларація, ця заготовка з боку Б.Холода почне призводити до загрози якимсь каналам, то тоді ми будемо робити свої висновки, звертатися до громадськості. Будемо стежити за ситуацією.

    Лариса Руденко, "Телекритика"
     
  • 18:51 23.04.2004
    0 0
    А дядя Пуцькін, каже, шо він не проти того, щоб ми тут побавилися в укрмову на телебаченні:
    http://www.ictv.ua/content/publications/ukraine/wkejrhlkejhrekw.html
    Бачите? Він хароооший! А ви наганяєте....
     
  • 04:20 25.04.2004
    0 0
    Путін: Питання російської мови в Україні - це внутрішня справа України, внутрішня справа українського суспільства

    Нє - ну я не поняв, де він нас хоче "кинути"
    Варіанти є
     
  • 21:06 30.04.2004
    0 0
    2 Alex Бандерштадтський:

    значить він вже все з"ясував, обговорив із КучмОю... Він тут діє, як справжній КДБ"іст (мочить всіз на нємо)
     

Українізація Медіапростору

Наші Друзі: Новини Львова