Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 19 квітня 2021 року

Чи повиннi ми святкувати 190-рiччя з дня народження Тараса Шевченка?

Переглядів: 11450
Додано: 09.03.2004 Додав: Адвокат  тем: 51
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 65
  • 19:32 11.03.2004
    0 0

    знову мене у флуд понесло...
     
  • 20:52 11.03.2004
    0 0
    Kitta, ну як же ти не знаєш, що особливого в 9 Березня?
    Добре, поясню.

    Це день, коли чухраїнці збраються всі гуртами та проводять врочисті збори. На цих зборах вони говорять про такі важливі для всіх чухраїнців речі, як земля, народ, держава, воля. Також вони цитують кілька фраз якогось поета, які вони пам"ятають ще зі шкільної програми. Дехто пускає при тім сльозу і згідно зі звичаєм, кожен чухраїнець б"є себе в гриди (що ближче до сцени, тим сильніше) і клянеться у вірності цьому поетові. Потім виходить один, самий головний чухраїнець, і розказує всім, що отой поет - це їхній, чухраїнський пророк.

    При тому, як і слова кожного пророка, слова оцього українцям треба пояснювати. Бажано, щоб вони так ніколи і не прочитали нічого крім того, що вчили в школі. Так - простіше їм є пояснювати суть вчення цього пророка. Бо не дай Боже, ще хтось візьме та почитає - і зрозуміє ті слова пророка інакше, ніж наказав їх розуміти головний аятолла всіх чухраїнців.

    А після того врочистого ритуалу всі повертаються до власних справ. І головний українець, а також всі, що з ним сиділи на сцені та ті, хто був в перших рядах, повертаються до свого заняття - знущання над тими, хто сидів в задніх рядах. Вони чудово розуміють, що пророк якраз і напророчив, що ті, з задніх рядів, над якими знужаються, колись прокинуться і зрозуміють свою силу та мізерність тіпа-головних-тіпа-чухраїнців. Саме тому вони отим чухраїнцям подають лише окремі пророцтва. тіпа-головні-тіпа-чухраїнці розуміють, що не можна отак відразу втілювати пророцтва пророка, бо ті, що в задніх рядах, до того - не готові. А поки ті не готові, то можна й трішки грошенят в баночці засолити. Бо то ж така тяжка справа - бути головними чухраїцями. Так серце болить, а мусиш отак зневажати тих, хто в задніх рядах - бо ж то пожертва така!!!

    Ось такий дивний народ ті чухраїнці.
     
  • 20:58 11.03.2004
    0 0
    Щойно помітив, що в моєму пості є помилки - деколи я пропускаю літеру "х" і пишу "українці". Така прикра виходить плутанина. Звісно, всюди ідеться лише про чухраїнців. А українці - то зовсім інший нарід, вони ж бо, як відомо, живуть по іншу сторону Атлантиди і нічого спільного з чухраїнцями не мають.
     
  • 21:14 11.03.2004
    0 0

    змовчи слова даремні,
    і не флуди намарно -
    бо буде тебя взято,
    на горло буде скарано


    )))
     
  • 21:22 11.03.2004
    0 0
    Учасники просвітницько-спортивної експедиції "Соборна Україна", присвяченої 800-річчю короля Данила Галицького та організованою УНП "СОБОР" і Форумом Національного Порятунку на своєму шляху з Хелма до Кам'янця-Подільського мають багато цікавих зустрічей, які по-новому розкривають багатьох простих людей, завдяки яким збереглась Україна у важких випробуваннях 20 століття та свідчать про нерозривність українських традицій державотворення. Зокрема, у селі Буянь Луцького району відбулась зустріч з найстаршим членом УНП "СОБОР" Миколою Куделею. Він народився в 1914 році. Все своє свідоме життя він, як раніше говорили, боровся "За Україну". Коли в 1927 році в селі розпочало роботу товариство "Просвіта" юний Микола Куделя став одним з найактивніших його діячів. А коли польська влада закривала "Просвіту" він знаходив застосування своїй енергії в товариствах "Сільській Господар", "Відродження", кооперативі "Добробут". Чи не є це прикладом громадянського суспільства, яке попри всі труднощі народжувалось на західноукраїнських землях в народних низах? Люди намагались власними силами облаштувати собі життя, встановити механізми контролю за владою.
    З 1932 року п.Куделя став членом Організації Українських Націоналістів. Така громадсько-політична активність не могла сподобатись жодній владі. За українську культурно-просвітницьку та політичну діяльність його переслідували польські, німецькі та совіцькі нишпорки і головорізи. За словами односельчан навіть у незалежній Україні СБУ намагалась вилучити у Куделі якісь вірші ніби-то спрямовані проти Кучми.
    В будинку Куделі, простій селянській хаті, зібрано музей "Кобзаря" Шевченка. Це унікальне зібрання унікальної людини. Вихований на поезії невмирущого Тараса він намагався залучити до неї своїх односельчан, спілкувався з багатьма шевченкознавцями України.
    Збереглися листи Куделі з совіцького табору до дружини, які є величним свідченням гідності і величі духу української людини. Їхній зміст за своїм напруженням може затьмарити знаменитий "Репортаж з зашморгом на шиї" Фучіка.
    Микола Куделя написав кілька книг. Остання - "Під мурами Луцької тюрми" вийшла зовсім недавно в 2001 році. В ній він правдиво зображує ставлення до українських активістів як в польській, так і в радянській тюрмі. Це спогади очевидця, який власним здоров''м та душевними муками платив за відданість своєму народові. Проте мусимо зазначити, що польська тюрма не йде в жодне порівняння з радянською - "кращою тюрмою в світі", яка фактично стала фабрикою знищення людей. В радянських тюрмах творились злочини рівнозначні, а часто і більші, ніж у гітлерівських. Проте ніхто і ніколи не карав більшовицьких сатрапів, які вчинили найбільші злочини проти людськості.
    Безумовно, що ця книга є історичним документом за яким будуть вивчати нашу історію, бо жоден документ не замінить свідчень безпосереднього учасника подій. Його погляди не вміщуються в загальноприйняті схеми, зокрема, він дуже критично ставиться до діяльності бандерівської Служби Безпеки, яка поряд зі справжніми ворогами знищила чимало української патріотичної інтелігенції єдина вина якої була в несприйнятті тоталітарних порядків, які вони намагались нав'язати Україні та відданості демократії. Особливої ваги свідченням Куделі надає той факт, що він як був так і залишився у своєму селі поєднуючи знання реального життя народу з високим інтелектуальним рівнем аналізу соціально-політичної ситуації. Правда, як часто, на жаль, буває в таких випадках, односельці не до кінця усвідомлюють поряд з ким вони живуть. І може тому не можуть розкрити природу його незламної віри в Україну та демократію.
    Також не дуже цікавить доля Куделі та його проблеми так звану українську владу, бо Куделя дає об'єктивні оцінки режиму Кучми і перебуває в опозиційній партії. Навіть телефон йому проведено за гроші американських друзів-емігрантів.
    Але все це його хвилює мало, бо він знає, хто при владі і знає ціну цим людям. До похилого віку Микола Куделя зберіг ясність розуму, прямоту та відвертість суджень. Тому його життя є прикладом служіння Україні та самореалізації непересічної особистості у згоді з власним сумлінням для всіх, хто його знає.
    У Куделі, який пройшов зі своїм народом всю Голгофу 20 століття, бачив страшні злочини комуністів і пережив власний розстріл у Луцькій тюрмі у 1941 році є більше віри у торжество демократії в Україні ніж у багатьох молодших за нього людей в тому числі так званих державотворців з більшовицько-шовіністичною свідомістю. Напевно не випадково повернувшись в 1956 році після 10-річного ув'язнення в колимських таборах Куделя працював шахтарем у Львівсько-Волинському басейні, потім в рідному селі і лише 30 червня 1993 року його нарешті реабілітували.
    Тому ж бо і не цікавить владу феномен цієї людини, її страдницького, але благородного життя. Яка влада, такі інтереси. Замість тихої розумної розмови про Україну та її людей, тих хто проніс український дух і мрію через найстрашніші випробування квазікомуністична влада напередодні 10-річчя Незалежності будує собі пам'ятники забуваючи скільки їх зруйновано вітрами історії, а такі, як Микола Куделя жили, живуть і будуть жити, бо на них спирається Україна і завдяки їм існує. Звичайно, члени УНП "СОБОР" та Форуму Національного Порятунку, які входять до складу експедиції "Соборна Україна" надали посильну допомогу легендарному бійцю за Україну, але її в жодному разі не можна порівняти з можливостями влади та його заслугами перед нами всіма.

    Аналітик Інституту відкритої політики
    Євген Петренко
     
  • 13:21 13.03.2004
    0 0

    Мороз – герой мітингу опозиції у темниках Медведчука

    www.ПРАВДА.com.ua , 11.03.2004, 15:40


       
    З цієї статті складно дістати щось нове. Всі, хто ще стримується і не блює при перегляді політичних блоків теленовин на каналах Медведчука, і так знають, що там править темник. Від констатації цього факту нічого не зміниться й Америка не відкриється. Просто ще раз можна переконатися, що насправді відбувається в українському телеефірі.

    До "Української правди" потрапили темники адміністрації президента стосовно висвітлення подій 9 березня 2004 – дня народження Шевченка, коли в Києві відбувалися акції опозиції. Циркулярів було кілька, і вони навіть дещо суперечили один одному.

    Спочатку була установка ігнорувати опозиційні виступи, а натомість показувати, що свою акцію біля пам'ятника Шевченка проводить "Братство" Корчинського, яке вже здобуло славу альтернативного комсомолу Медведчука. Ось уривки із двох темників:

    Увага
    08.03.2004
    16.30

    6. Завтра, 9 березня, о 13.00 біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві відбудеться акція організації "Братство" – "Гострити сокиру, як заповідав Тарас Шевченко".
    Коментар. Подія важлива й актуальна.

    Увага
    09.03.2004
    14.00

    1. 9 березня опозиційні сили проводять акції, присвячені 190-й річниці з дня народження Т.Шевченка.
    Коментар. Відсутній до всієї інформації з даної теми.

    ***

    Аж раптом через півтори години після того, як телеканалам наказали навіть не згадувати, що опозиція проводила свою акцію, було роздано інший темник. В ньому чітко вказувалося, як мають виглядати сюжети. Пункт 3 – це, слід розуміти, відплата Медведчука Морозу за підтримку соціалістами політреформи. Адже Сан Санич – єдиний, хто пробився крізь темник. Але... не всупереч темнику, а завдяки йому.

    Увага
    09.03.2004
    15.30

    9 березня відзначається 190-а річниця з дня народження Т.Шевченка.

    Коментар. Тема важлива й актуальна. Аналітики вважають, що при її висвітленні ЗМІ будуть строго дотримуватися наступної логіко-інформаційної рамки:

    1. Прем'єр-міністр України В.Янукович та Голова Верховної Ради України В.Литвин взяли участь у церемонії покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку у Києві з нагоди 190-річчя від дня народження українського поета.

    2. В цей же день у Києві відбулася ще низка подій, присвячених ювілею великого Кобзаря: акція партії "Братство", мітинг опозиційних сил біля пам’ятник Т.Шевченкові, при цьому опозиціонери перекрили рух транспорту на вул. Володимирській.

    3. Єдиний коментатор акцій опозиції – О.Мороз, при цьому акцент повинен бути зроблений саме на особистості та творчості Т.Шевченка, а не конкретних вимогах акції. Коментар до виступів та коментарів інших учасників акції – відсутній.

    4. ЗМІ не показуватимуть і в жодній формі не згадуватимуть гасел, які несли учасники акції (особливо прапорів із написами "ТАК Ющенко"), акцентувавши увагу на прапорах УНА-УНСО.

    5. В разі оприлюднення кількості учасників акції опозиції ЗМІ подадуть дані правоохоронних органів.

    6. ЗМІ подадуть коментар В.Януковича: "Геній Кобзаря – народний, а не хрестоматійний, і найбільшою пересторогою має стати недопущення перетворення Його на абстрактного ідола. Або ще гірше – використовувати для освячення політичної кон’юнктури.

    Він був живою людиною своєї епохи й одночасно провісником для всього народу, який своїм словом і духом утвердив національне самоусвідомлення і саме тому став генієм поза часом. Тарас Шевченко належить до титанів, пізнавати яких необхідно повсякчас. І задля цієї мети ми намагаємося робити якомога більше.

    До 190-річниці від дня народження Тараса Шевченка за рахунок держбюджету профінансовано ремонт та благоустрій Шевченківського національного заповідника в Каневі, Національного музею в Києві, побачили світ перші томи повного академічного зібрання його творів.

    Ще більше роботи в нас попереду. Доки ми шануємо, слухаємо й чуємо свого пророка, доти ми усвідомлюємо себе як народ".

    7. ЗМІ закінчать сюжет зверненням Президента України до українського народу з нагоди 190-річчя з дня народження Т.Шевченка (начитка під фотографію):

    Дорогі співвітчизники!
    190 років тому українська земля привела на світ свого Месію Тараса Шевченка — сина кріпака, що став володарем у царстві духу.
    Уже впродовж майже двох століть його ім'я освячує історичний шлях великої й древньої нації у центрі Європи.
    У пантеоні національних героїв навічно вкарбовані імена рицарів військових звитяг та борців за волю України, державних мужів та геніальних мислителів, але на вершині історичного п'єдесталу був і залишається Поет.
    На сторожі коло мертвих, живих і ще ненароджених братів своїх по крові він поставив Слово. Як щит національного безсмертя й меч суспільного поступу. Як джерело невмирущого духу й ключ до скарбів народної душі, що промовляє до світу своєю, рідною мовою, і в'яже у невичерпну сув'язь все нових і нових поколінь рід наш предвічний, український.
    Месіанство Кобзаря з новою, вулканічною силою постає перед нами, нині сущими, на його оновленій, вільній землі, коли ми вийшли з дому неволі і знаходимо своє гідне місце під планетарним сонцем у колі вільних народів світу.
    Не забуваймо, що тернистою й довгою дорогою до свободи вів нас він, наш Світоч. Нині, у своїй державі, нам потрібне його Слово — як псалом національної віри, без якої не буває суверенного буття народу. Черпаймо з нього цілющий трунок власної національної гідності, без якої не буває поваги інших народів.
    Піднімімо вгору смолоскип Шевченкового заповіту "Обніміться ж, брати мої!", бо лише у єдності — наш порятунок на рвійних вітрах сучасності.
    Учімося в нього великої і святої науки — любити Україну, бути синами й дочками якої нам накреслено долею.
    Він вірив у її високе покликання у часи люті, а нам належить звершити це покликання у благодатний час, який настав за його пророчим заповітом.
    Нашим спільним пам'ятником Кобзареві стане щаслива, могутня і єдина Україна!
    Нехай святиться ім'я Тараса Шевченка у кожній українській родині!
    З днем народження нашого національного Пророка, дорогі мої українці!

    8. Сюжети в ефір – за окремим узгодженням.

    ***

    Але цікаво, що те, що вийшло в ефір 9 березня на контрольованих Медведчуком телеканалах (УТ-1, "1+1", "Інтер"), в одному моменті відрізнялося від темника. На "1+1", очевидно, керуючись пунктом 8 темнику, дали... цитату Ющенка!

    Вперше за півроку в новинах цього каналу подали слова Ющенка у його власному виконанні. Як відомо, на "1+1" стосовно "Нашої України" діє правило "двох Юріїв" – транслювати позицію цієї фракції можна лише словами Юрія Павленка або Юрія Костенка. У "Епіцентрі" застосовують також таку тактику: коли Ющенка "мочать", то дають його слова в переказі або текстом.

    Очевидно, відхід від правила 9 березня було зроблено лише з однією метою – показати конфронтацію між Ющенком і Морозом. При цьому, звичайно, опускалося завершення фрази Мороза, де він говорить про "протилежні цілі у влади і в опозиції" стосовно політреформи.

    Сюжет на "1+1", випуск новин о 19:30:

    СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, лідер блоку "Наша Україна": "Ще більше ми повинні говорити про тему нашого єднання. Ключ у майбутньому знаходиться від того, як три сили, які сьогодні знаходяться біля підніжжя Тараса, знайдуть відповідь на об`єднання."

    РЕПОРТАЖ: На мітингу Віктор Ющенко закликав Соціалістичну партію приєднатися до решти опозиціонерів. Натомість лідер соціалістів Олександр Мороз на заклик не відповів. У своєму виступі основний акцент він робить не на об`єднанні, а на тому, що Україні найбільше шкоди завдають "ура-патріоти".

    СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, лідер Соціалістичної партії України: "Нам треба не забалакати ні Кобзаря, ні нашу державу. Досвід наш, спільний досвід, багаторічний і вже багато сот років свідчить про те, що страждала державність України найперше від фарисейства, від записних "ура-патріотів", які багато прикривалися словами а не робили корисну необхідну справу".

    Інші канали – УТ-1 й "Інтер" – були більш шанобливі стосовно темників. Держтелебачення теж виконало наказ АП і показала Мороза – подало найбільш неполітичну фразу: "Треба дуже відповідально ставитися до всього того, що сьогодні об’єднується словом "Україна". І треба бути вище суєтності, вище всіляких домислів довкола того, що потрібно насправді робити, аби справдилося те, про що говорив Кобзар".

    Неухильно від темників вчинили "Подробности" на каналі "Інтер" – головний героєм сюжету там були "опозиціонери" з "Братства". Мороза теж не забули – з тією ж самою цитатою, що на "1+1".

    Це були єдині відмінності у висвітленні акції опозиції 9 березня на трьох найбільших телеканалах. Всі інші інструкції виконано – навіть привітання Кучми з Брунею. Під фотографію.


     
  • 22:51 13.03.2004
    0 0
    Мдя....
     
  • 19:02 08.04.2004
    0 0
    Хочу поділитись з учасниками форума цікавою інформацією про маловідоме в родоводі Шевченка.У книзі О.Лугового(О.Овруцького-Швабе)"Визначне жіноцтво України"(Торонто,1942) на с.143 автор пише:
    "Бо знати треба, що балачки про могутнього Т.Шевченка і кріпацтво,загально у нас приняті,кривдять рід Шевченка,а особливо кривдять його діда по батькові,співробітника Гонти й Залізняка,курінного отамана гайдамаків Шевченка-Грушівського.Під таким імям записаний у метриці і великий Тарас.Отже,Шевченки-Грушівські є по-перше шляхетський український рід, а по-друге і самому Шевченкові шляхетська гідність була привернена після скінчення ним Академії Мистецтв.Те,що його батько попав у кріпаки у 1783 році, справи зовсім не міняє.Адже російська Катерина ІІ повернула у кріпаки сотки тисяч шляхетських і козацьких родів в Україні,й вийшла з того така дивовижа,що одне назвище носили і з одного роду походили і князі та графи і їхні ж кріпаки...Зрештою, були й такі осібняки з українства, що записали собі кріпаками своїх рідних сестер і братів, дітей одного батька-матері.Дух бунту проти неволі й спогади про ще недавне вільне життя панували в роду Шевченків в часах малолітства Тараса,бо ж від заведення в Україні кріпацтва,до його уродин,проминуло лиш 31 рік!Про шляхетське його походження писали, на основі документів, письменники Старицький,Кониський і проф.Дм.Дорошенко.Байки ж про мужицтво,це лиш мета наших модерних панів масам приподобатися"(правопис збережено).
    Така цікава інформація.Тепер стає багато зрозуміло.Той дух бунтарства й спротиву неволі у поезіях Шевченка йде від його шляхетських предків ,від козаків і гайдамаків.До речі,про цього самого діда Шевченка,Івана, у книзі "Життя Тараса Шевченка" П.Зайцева говориться таке:""Ветхий деньми" був він іще зовсім сильний фізично.Коли Тарасові минуло 6 років,дід утретє оженився,маючи щось коло 80 літ".От такі були предки Шевченка,а не бідні затуркані кріпаки,як нам в совітській школі розповідали.
    Щодо цієї рідкісної й дуже пізнавальної книги,її потрібно перевидати,є там дуже багато цікавої невідомої інформації з української історії й літератури.
     
  • 00:34 09.04.2004
    0 0
    2 Володимир
    Цікаві факти, може є грунтовні наукові дослідження по цій темі?


    З.І. Особливо сподобалося "співробітника Гонти й Залізняка"
     
  • 02:13 10.04.2004
    0 0
    А.Бандерштадському
    Книга видана в 1942 р.,тому ,звичайно,вживання деяких слів відрізняється від сучасного.Напр, на автомобіль тоді в Канаді казали "моторовий віз" Автор має на увазі,що дід Т.Шевченка брав активну участь у повстанні Залізняка й Гонти.А про шляхетське походження Шевченка я сам вперше довідався з цієї книги.Олесь Луговий-письменник і дослідник генеалогії українських шляхетських родів.
    Ще я дізнався з цієї книги, що батько Лесі Українки,Петро Косач,походив з білоруського роду.
     
  • 23:42 01.03.2008
    0 0

       До:Володимир

       Варто перевидати цю книгу в Україні,та заохотити письменників до продовження дослідницької роботи з генеалогії українських шляхетських родів.
       Святкувати 190-річчя від дня народження Великого Тараса - значить підтвердити практично свою волю до здобуття незалежності.
     
  • 00:10 02.03.2008
    0 0
    До: забу - #141083

    Цитата:
    заохотити письменників до продовження дослідницької роботи з генеалогії українських шляхетських родів.

    Заради Бога - най досліджують. Аби тільки об"єктивно...
    Не розумію тільки потреби "вивести" Шевченка обов"язково з якоїсь шляхти. Та він би перший над тим посміявся. Бажання вистроїти собі п"ядестала із "родословної" - таке може тільки в якихось неповноцінних людців з"явитись. Генієві то ні до чого.

    П.С.: Також ніде не бачила в Шевченка зневаги до "бідних затурканих кріпаків", до речі. Чи особливого плазування перед "голубими кровями" (згадайте тільки, як він про російську царську родину у віршах відзивався). І в цьому він на століття випередив не тільки своїх сучасників, а - як видно - і далеких нащадків.
     
  • 01:05 02.03.2008
    0 0

       До: Etna #143048

       Підтримую Вас на 100%."Генієві то ні до нічого".Але нас,українців,
    деякі наші сусіди досі вважають людьми нижчого сорту,простолюдинами.
    Зневажливе ставлення до наших селян,носіїв мови і культури,зараз на порядку денному.Так як КҐБ утаємничувало боротьбу УПА і виробляло свою оцінку цілей їх боротьби і втокмачення народу неправди,що "відригується" нам і по сьогодні,так і з письменниками - все покрито мороком.Правду потрібно знати.Це ніколи не зашкодить.
     
  • 13:46 02.03.2008
    0 0
    До: забу - #141098

    Я теж за те, щоб знати Правду.
    Не хтілося б тільки колись прочитати, що Шевченко прямий нащадок Ісуса Христа, чи подібну історичну фантазію - якщо Ви розумієте, про що я

    Цитата:
    Але нас,українців,деякі наші сусіди досі вважають людьми нижчого сорту,простолюдинами.

    По-тінейджерськи гіпертрофоване переймання думкою інших тільки вказує на власну слабкість. Якщо є бажання щось комусь довести, то ліпше то робити дією, сьогодні, а не прикрашанням колишніми здобутками - реальними чи міфічними.
     
  • 03:50 03.03.2008
    0 0


       До:Etna
        
    Цитата:
    Якщо є бажання щось комусь довести,то ліпше то робити дією

       То порадьте,як можна довести,наприклад,якомусь Бузині,що він бреше відносно Шевченка,якщо не вивчати історію?
     

Чи повиннi ми святкувати 190-рiччя з дня народження Тараса Шевченка?

Наші Друзі: Новини Львова