Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 21 лютого 2020 року

Давньоруські літописи - елемент гібридної війни 15-16 століть!

Переглядів: 535
Додано: 02.04.2017
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 14
  • 19:35 02.04.2017
    1 0
    Чи відомо вам, що даньоруські літописи є сумнівними московськими компілятами 15-16 століть, часів Золотої Орди?
    Тоді хто ж ініціював фальшування давньослов’янської історії у Золотій Орді?
    Та де поділися оригінальні роські літописи 11-13 століть з території України?


    З цього приводу читайте статтю "Давньоруські літописи - це фальшивки 15-16 століть!", що подана нижче:

    Засадничими документами у питанні вивчення давньослов’янської історії до нині є так звані давньоруські літописи. У царські часи їм присвоїли загальновизнані нині назви, а саме: "Повість врем’яних літ", "Літопис Київський", "Літопис Галицько-Волинський".

    У 18-19 столітті ці літописи були об’єднані в певне зведення (зібрання творів) з досить гучною назвою - "Літопис руський" ("Летопись русская").

    Фото 1. Лаврентієвский літопис – одне з давньоруських літописних зведень





    Своїми текстами літописи торкались давньослов’янських часів (до 10 ст. н. е.), періоду Київської Русі (10-11 ст. н. е.), часів так званої феодальної роздробленості (11-13 ст. н. е.), пори утворення Галицько-Волинської держави на Прикарпатті та Західній Волині (13 ст. н. е.).

    Можна було б щиро порадіти появі важливих знахідок давніх історичних джерел, які розкривають глибини слов’янського минулого, якби не одна дивна обставина.

    Виявилося, що оригіналів літописів 11-13 століть за останні п’ятсот років так ніхто і не бачив, а тексти літописів лишень відтворені якимись "достовірними" кириличними копіями 15-16 століть, виготовленими у далеких монастирях на північ від Москви у часи Золотої Орди!

    При цьому, власники копій клятвенно завіряють читачів, що тексти чітко відповідають давнім оригіналам, хоча ці оригінали, з невідомих причин, чомусь не збереглися! Бо з тих часів ніхто не бачив і шматочка найдавніших їх текстів!

    Звідси виникають шокуючі запитання...

    Продовження статті читайте на - http://sviatoiar.uamodna.com/articles/davnjorusjki....
     
  • 12:59 03.04.2017
    0 0
     
  • 12:59 03.04.2017
    0 0
    https://getbox24.com/shops/
     
  • 12:59 03.04.2017
    0 0
     
  • 16:57 03.04.2017
    0 0
     
  • 19:06 31.05.2017
    0 0
    Київську Державу підрізав Боголюбський, а дорізали татаро-монголи.

    Галицько-Волинська Держава, як бачиться, згадується лише у московських літописних
    фальшивках. А де ж поділися правдиві хроніки короля Данила і прочая?
     
  • 22:41 31.05.2017
    1 0
    Літописна література


    Повість временних(минулих) літ
    Галицько-Волинський літопис

    Першим самостійним жанром давньоруської літератури стало літописання. Початок його відносять ще на кінець Х ст.

    “Повість временних літ” є літописним зведенням. Вона була створена на початку ХII ст. ченцем Нестором на основі декількох більш давніх літописів Х-ХI ст. Одна з величезних заслуг Нестора полягає в тому, що він об’єднав місцеві, регіональні записи “за літами” в єдиний, загальноруський літопис.

    Давньоруські літописи суттєво відрізнялися від західноєвропейських і візантійських хронік з їх придворно-феодальною і церковною тенденційністю. Зрозуміло, що не уникли цього і руські літописи, але вони були ширші за змістом, прагнули сумістити в собі завдання історичної, публіцистичної, релігійно-повчальної і художньої оповіді. До них включалися епічні перекази, родові легенди, уривки перекладних творів, церковні і світські повчання, записи державних договорів, політичні заповіти князів.








     
  • 22:54 31.05.2017
    0 0
     
  • 22:55 31.05.2017
    1 0
    Виконаний ще у XX столітті аналіз московських кириличних літописів XV-XVI століть виявив у них чіткі сліди компілятивності, різних вставок, ознаки обробки історичного матеріалу та численних правок.

    Вже тоді було ясно, що виконавці московських копій підганяли викладення матеріалу під чийсь задум, вибудовуючи перебрану інформацію у потрібну їм конструкцію, виявляючи у такий спосіб свої пізнання наслідків описаних подій.

    Окрім того, усілякі запевнення, що копії начебто "повністю відповідають оригіналам" Нестора, Сильвестра та інших невідомих слов’янських авторів XI-XIII століть (тобто первісним літописам) виглядають дуже дивними. Бо досі не знайдено жодного зразка літописів Нестора та Сильвестра.

    Природньо, що постає і чергове запитання.

    А якою азбукою писали Нестор, Сильвестр й інші автори оригінальних літописів XI-XIII століть?

    Є надто великі сумніви у тому, що вони користувалися кирилицею, азбукою далекою від сакральності та слов’янського світогляду.

    Знахідки артефактів з давніми докириличними (велесовичними) написами вказують на те, що у XI-XIII століттях, як і у ранні слов’янські часи, сакральним письмом у слов’ян була велесовиця.

    Саме вона міцно тримала сакральні вимоги до духовного письма: один звук — одна буква; одна буква — один звук; як пишеться так і говориться!
     
  • 23:01 31.05.2017
    1 0
    Важливо також зауважити, що у кириличних літописних текстах XV-XVI століть переважають розповіді виключно про родину Рюриковичів. Решта сімей і родів або затушовані, або подані малозначимими, залежними від Рюриковичів.

    Майже нічого не пишеться про Троянь і систему духовної влади в роських землях. Рюриковичам приписуєють суцільне всевладдя, хоча їхні діяння на землях Росі відбуваються на досить обмеженому просторі, у трьох-чотирьох регіонах, і переважно у ході руйнівних загарбницьких воєн.

    Відчувається, що Рюриковичі не творці, а лише користувачі та споживачі, ті хто посягає на здобутки роського народу.

    Саме тому у кириличних літописах відсутній пласт інформації про історію слов’янських народів, про їхню державність, про тисячолітнє духовне будівництво (мова йде про так звані часи Троянові, часи Бусові, Дулібский союз та державу Рось).

    Діяльність волхвів і старотців-рахманів на землях Роської держави літописи або упускають, або подають у негативному плані, називаючи Святих Отців підбурювачами народних повстань проти них, самозакоханих Рюриковичів.

    Видворення Рюриковичів з Києва та київського уділу у середині XII століття у текстах обійдено і не пояснено правдиво.

    Тому надто важко зрозуміти чому Юрій Довгорукий, Андрій Боголюбський та інші Рюриковичі опинилися за межами Роської держави і чому вони так жорстоко мстилися Києву та місцевим росам.

    А відповідь є простою — роський народ, на чолі з рахманами і Троянню, вигнав світоглядних зрадників за межі Роської держави і не дав їм можливості звити авторитарне імперське кубло візантійського типу на слов’янських землях. До того ж Юрія Довгорукого, який насмілився повернутись у Київ, кияни просто отруїли.

    Разом із варягами Рюриковичі перенесли свої авторитарні ідеї на Верхню Волгу, у середовище угро-фінських та венедських народів, поневолюючи і вбиваючи непокірних, використовуючи підступність і силу Золотої Орди.

     
  • 23:01 31.05.2017
    1 0
    Важливо також зауважити, що у кириличних літописних текстах XV-XVI століть переважають розповіді виключно про родину Рюриковичів. Решта сімей і родів або затушовані, або подані малозначимими, залежними від Рюриковичів.

    Майже нічого не пишеться про Троянь і систему духовної влади в роських землях. Рюриковичам приписуєють суцільне всевладдя, хоча їхні діяння на землях Росі відбуваються на досить обмеженому просторі, у трьох-чотирьох регіонах, і переважно у ході руйнівних загарбницьких воєн.

    Відчувається, що Рюриковичі не творці, а лише користувачі та споживачі, ті хто посягає на здобутки роського народу.

    Саме тому у кириличних літописах відсутній пласт інформації про історію слов’янських народів, про їхню державність, про тисячолітнє духовне будівництво (мова йде про так звані часи Троянові, часи Бусові, Дулібский союз та державу Рось).

    Діяльність волхвів і старотців-рахманів на землях Роської держави літописи або упускають, або подають у негативному плані, називаючи Святих Отців підбурювачами народних повстань проти них, самозакоханих Рюриковичів.

    Видворення Рюриковичів з Києва та київського уділу у середині XII століття у текстах обійдено і не пояснено правдиво.

    Тому надто важко зрозуміти чому Юрій Довгорукий, Андрій Боголюбський та інші Рюриковичі опинилися за межами Роської держави і чому вони так жорстоко мстилися Києву та місцевим росам.

    А відповідь є простою — роський народ, на чолі з рахманами і Троянню, вигнав світоглядних зрадників за межі Роської держави і не дав їм можливості звити авторитарне імперське кубло візантійського типу на слов’янських землях. До того ж Юрія Довгорукого, який насмілився повернутись у Київ, кияни просто отруїли.

    Разом із варягами Рюриковичі перенесли свої авторитарні ідеї на Верхню Волгу, у середовище угро-фінських та венедських народів, поневолюючи і вбиваючи непокірних, використовуючи підступність і силу Золотої Орди.

     
  • 23:12 31.05.2017
    1 0
    озуміючи значення компілятивних літописних зведень XV-XVI століть, найперше для обґрунтування агресивної експансіоністської політики, Петро І значно розширив пошук давньоруських підробок.

    Дізнавшись про знаходження одного з "літописів" у Литві (у князя Радзівіла), Петро дав вказівку ретельно переписати знахідку для свого особистого користування (1716 р.).

    1721 року після подій, пов’язаних із Карлом ХІІ і Гетьманщиною, а також після знайомства з роським минулим України (історією держави Рось), цар посилює ідеологічний тиск на слов’янські землі, привласнюючи назву Рось.

    Він зумисне перейменовує Московське царство на Російську імперію!

    Трохи пізніше, 1760 року, згаданий літопис Радзівіла було викуплено (чи знову компільовано?) царськими представниками, і він потрапив у імператорську бібліотеку разом із іншими літописними зведеннями.

    Зусиллями нащадків Петра І пошук інших "літописних" списків розгортається на місцях їхнього компілювання — у монастирях північної частини імперії.

    Про знайдені там "джерела" стає відомо лише під кінець XVIII століття, коли нащадок знатного татарського роду Кара-Мурзи, історик Микола Карамзін, член масонської ложі "Золотого вінця" та історіограф царя Олександра І, отримав царське завдання написати "Історію держави Російської" (видана 1818 р.).

    Летописи 08
    Аркуші Іпатіївського літопису
    1809 року в імператорській бібліотеці Академії наук Карамзін "знаходить" для своєї "Історії…" один із компілятів. За відомостями бібліотеки, список був привезений з Іпатіївського монастиря під Костромою.

    Інший "твір", ймовірно дублікат Іпатіївського літопису, Карамзін знаходить того ж року у бібліотеці купця Хлєбнікова. Список різниться від "Іпатіївського", хоча обидва вони складаються з відомих нам трьох літописів.

    1811 року в імператорську бібліотеку було передано ще один компілятивний список, так званий "Лаврентіївский" або "Пушкінський". Він був куплений графом Мусіним-Пушкіним у якогось приватного колекціонера 1792 року. Вважається, що цей список прибув із монастиря у Володимирі на Клязьмі.
     
  • 23:18 31.05.2017
    1 0
    Росія (Російська Імперія) Вела гібридну війну проти нас завжди . Свідченням цього є забуті літописи починаючи від 15 століття які я надав в своєму дописі ю
     
  • 15:57 03.02.2018
    0 0
    http://topgoods.com.ua/category/smartfony/1:439-hu.... хорошее впечатление произвела
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

Давньоруські літописи - елемент гібридної війни 15-16 століть!

Наші Друзі: Новини Львова