Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 16 лютого 2019 року

Література :: Біографії

Мечислав Гаско

Переглядів: 3597
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Мечислав Едмундович Гаско (27 січня 1907, м. Луцьк — 1996) — український письменник та літературознавець.

 

Гаско Мечислав Едмундович народився 27 січня 1907 року в м. Луцьку в родині службовця. На початку 20-х років був учасником революційного підпілля на окупованій шляхетською Польщею Волині. У 1924 році він заарештований польською владою і підданий тортурам у луцькій тюрмі. Після піврічного ув’язнення під тиском громадської думки пілсудчики змушені були випустити його на волю. Аби уникнути переслідувань у 1925 році він таємно емігрував до Радянської України.

У 1929 році М.Гаско закінчив Харківський інститут народного господарства, а в 1930 році вступив до аспірантури Інституту літератури та мистецтва.

Писати вірші почав ще в умовах підпілля на Західній Волині, відторгненій від України. Тоді ж, у 1926 році, його твори побачили світ в українських періодичних виданнях. Разом з іншими емігрантами з Галичини, Буковини, Закарпаття М.Гаско належав до літературної організації «Західна Україна». В однойменному органі цієї організації надрукував чимало віршів, поем («Авіамарш», «Західна Україна», «На кордоні», «На прорив», «Пісня про шістьох розстріляних у Польщі»), статей і рецензій. У збірках поезій «Обабіч кордону» (1930 р.), «Шлю вам свій привіт» (1931 р.), «Над аеродромом» (1931 р.) та інших оспівував тогочасну дійсність, дружбу між народами.

Незважаючи на патріотизм автора, чесність його громадянської позиції, в першій половині 30-х років над М.Гаском нависають хмари недовір’я і підозри. Влітку 1933 року письменника заарештували, пред’явивши стандартне звинувачення у приналежності до контрреволюційної письменницької організації «Західна Україна». Почались виснажливі багатодобові допити, очні свідчення, з яких Гаско зрозумів, що йому, безвинному, з підвалів ДПУ живим не вийти. І тому змушений був визнати вигадані слідством «зізнання». Як подяку за це, Особлива нарада винесла йому вирок: три роки концтаборів. Відбув письменник незаслужену покару на Печорі, де зустрівся з Остапом Вишнею, Володимиром Гжицьким.

6 вересня 1956 року Київським військовим трибуналом було прийнято рішення скасувати постанову Особливої наради від 31 травня 1934 року щодо М.Гаска, а справу припинити за відсутністю складу злочину.

Після реабілітації М.Е.Гаско переїхав до Києва. Тут він видав кілька збірок поезій «Поезії» (1958 р.), «Ланки життя» (1967 р.), літературно-критичних нарисів і монографій.

Письменник протягом усієї творчості натхненно оспівує братерство між народами земної кулі. Він багато подорожує і враження від побаченого переливаються у поетичні рядки. У поезії М.Гаска звучать мотиви перетворення людиною природи, вчувається музика індустріального будівництва. Вогнищем надії, символом щастя була для нього Україна, за волю якої він боровся і образ якої постає у його творах.

У книгах етюдів «Про що розповідають малюнки Тараса Шевченка» (1970), «У колі Шевченкових та Гоголевих друзів» (1980), «Пошуки та знахідки» (1990) та у багатьох статтях літературознавець досліджує маловідомі сторінки життя і творчості Т.Шевченка і М.Гоголя, змальовує образи письменників як поборників дружби українського і російського народів. Деякі гіпотези М.Гаска викликали полеміку серед дослідників творчості Т.Шевченка. Письменник працював також у галузі поетичного і прозового перекладу творів англійських та польських письменників.

За внесок у розвиток української культури М.Е.Гаско був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Його творчий доробок був би набагато щедріший, якби не численні недуги, нажиті ним у сталінських таборах. На 89-му році письменник пішов з життя. М.Е.Гаско був вірний своєму покликанню. Де б він не бував, про що б не писав – усе в нього було сповнене любові до людини, до рідної землі.

 

Джерело: Людмила Ланшина

Наші Друзі: Новини Львова