Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 18 квітня 2019 року

Література :: Біографії

Наталя Тисовська

Переглядів: 3931
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Наталя Тисовська — українська письменниця.

 

 

 

 

 

 

Народилася 1973 року в Києві в родині інженерів. Дитиною була радше активною, аніж тихою, бо перша вчителька в школі раз у раз батькам жалілася: «Яка вона у вас кручена! Не всидить на місці». Але в школі я вчилася на відмінно, тому на поведінку вчителям доводилося здебільшого заплющувати очі. Предмети любила всі, окрім хіба що географії, яка мені здавалася страшенно нудною; я навіть ходила на математичний гурток, і тільки в старших класах література почала поступово посідати чільне місце серед зацікавлень. Трошки займалася великим тенісом, трошки волейболом, але то так, на любительсько-дилетантському рівні. От читала завжди професійно — мені б дали майстра спорту з читання вже так у класі шостому.

Закінчила київський університет (романо-германську філологію), потім магістратуру Університету Лейкгед у Канаді. А професію вибрала майже випадково: читала колись книжку одеської письменниці Анастасії Зорич про війну, там головний герой навчався на романо-германському. І так мені назва сподобалася!.. Студенстські роки минули в «круті дев’яності», тому яскравих спогадів не перелічити. А найбільше вразила студентська революція на граніті 1990-го року, в якій я по молодості участі не брала, але ми з товаришками раз у раз приходили на Майдан (тоді ще площу Жовтневої революції, а студентське голодування розпочалося саме 1 жовтня!), щоб бодай морально підтримати голодуючих. Ті події, мабуть, і сформували мене як особистість.

Після університету я трохи попрацювала перекладачем, трохи маркетологом, два роки жила в Канаді (вчилася в магістратурі й працювала асистентом викладача в університеті), і нарешті опинилась у видавництві на посаді завідувача редакції художньої літератури. На той час у мене вже було три опубліковані детективні романи, один навіть отримав премію «Смолоскипа».

Чому детективні? Насправді вони не такі вже й детективні, детектив — це тільки канва для оповіді, щоб тримати читача в напрузі, а перший мій роман дещо фантастичний — про досі не винайдений квантовий комп’ютер, у другому живуть українські міфічні істоти, а в третьому інтрига містично-політична. Не скажу точно, хто надихав мене на написання книжок. Детективну форму обрала завдяки студентському захопленню польською письменницею Йоанною Хмєлевською, а сюжети й характери брала з життя. Здебільшого всі мої герої дуже добре пізнавані.

Якщо ж говорити загалом про літературну творчість як життєвий вибір, то це радше не праця, а спосіб життя. Хто там із великих сказав: можеш не писати — не пиши. Зараз вираз дещо перефразували: врятуй дерево — убий у собі письменника. Але письменник у мені доволі-таки живучий. Власне віддзеркалення бачу в своїх братах-літераторах: Наталці Шевченко, Маріанні Малиній, Олексії Кацаю, Антоні Санченку, Юрії Камаєві… та, власне, письменник тим і вирізняється, що література для нього über alles. Він тільки про те й думає, як би щось написати новеньке «у шухляду», а щойно воно написане, мріє про те, як опублікує свій твір. І якщо одного дня мені не захочеться писати, значить, я серйозно захворіла. Це графоманія в найкращому сенсі цього слова. І нехай в українській літературі буде побільше таких маніяків-графоманів — натхненних і відданих!

 

Джерело: Наталя Тисовська

Наші Друзі: Новини Львова