Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 24 листопада 2020 року

Література :: Біографії

Клим Поліщук

Переглядів: 7386
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Клим Лаврентійович (Лаврінович, Лавринович) Поліщук (25 листопада 1891, с.Краснопіль (тепер Чуднівський район, Житомирської області, Україна) — 1937, Соловки, Російська Федерація) — український письменник, публіцист, автор історичних романів. Дослідник культури комі народу.

 

 

 

 

 

Біографічні відомості

Український письменник, поет, публіцист Клим Лаврентійович Поліщук народився 25 листопада 1891 року в містечку Краснопіль Житомирського повіту Волинської губернії. Навчався в Петербурзі, в 1912 році повернувся в Житомир, де в серпні 1914 року був заарештований за «мазепинську» діяльність і висланий за межі України.

У 1920 році Клим Поліщук емігрував до Польщі, де у Львові познайомився зі своє майбутньою дружиною — письменницею Галиною Орлівною. Львівський період був дуже плідним для письменника. Він видає альманахи, організує журнали, публікує свої вірші, оповідання, повість «Світ червоний», романи «Гуляйпільській батько» і «Отаман Зелений».

Клим Поліщук зі своєю дружиною Галиною Мневською (Галиною Орлівною) та донькою Лесею.

У 1924 році Клим Поліщук з дружиною емігрує на територію України, окупованої СРСР. Вже 1930 заарештована і вислана до Казахстану його дружина, а потім позбавлено волі і його самого. 2 січня 1931 року він був засуджений до 10 років ув'язнення в таборах. Відбував покарання у концтаборі на Соловецьких островах (СТОН).

9 жовтня 1937 року справу «українських націоналістів» було переглянуте і Клима Поліщука разом з великою групою діячів культури (Микола Зеров, Григорій Епік, Марко Вороний та інші) засудили до розстрілу. 3 листопада 1937 року він був розстріляний в лісовому карельском урочищі Сандармох під м. Медвежьєгорськ (Каргумякі). (В ознаменування 20-річчя Великого Жовтня з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року були розстріляні 1111 колишніх в'язнів Соловецкого табору особливого призначення). Зараз в тому лісі меморіальне кладовище. Хрести скорботи. Дерев'яна капличка. І пам'ятник — гранітна брила з написом: «Люди, не вбивайте один одного».

Проклятого віку музична струна,
Далека і близька чудова мана,
Сміється промінням жадобних очей,
Палає горінням кривавих ночей, -
Про неї легенди снує сатана…
Не знав я ніколи імення її,
Та з нею єднались жадання мої.
Без неї про щастя я мріять не смів,
А з нею вмирає натхненний мій спів,
Як гинуть під стужу в гаях солов'ї.
Самотній блукаю на чорній стерні,
В стерні догоряють забуті вогні, -
Вона ж, як проклятого віку мана,
Моїми слідами слідкує подна
І знає про неї один сатана…

 

Твори

  • «Червоне марево. Нариси і оповідання з часів революції»

Романи

  • «Гуляйпільський батько»
  • «Отаман Зелений»

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова