Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 22 квітня 2019 року

Література :: Біографії

Роман Купчинський

Переглядів: 6199
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Роман Григорович Купчинський (24 вересня 1894, Розгадів Зборівського району — 10 червня 1976, Оссінг під Нью-Йорком) — український поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч.

 

Дитинство (з 1896) минуло в с. Кадлубиська Бродівського повіту на Львівщині. Навчався у Перемишльській гімназії, іспит зрілості склав у 1913 р. У 1913—1914 рр. вчився в Духовній семінарії у Львові. Довголітній активіст українського спортивного руху, зокрема член Товариства студентів вищих шкіл «Україна» від початку його заснування в 1911 р., на одних із перших змагань виграв суперництво з метання диска та штовхання ядра, рекордсмен з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, чемпіон Галичини з легкої атлетики.

 

У стрілецьких лавах

1914 р. Р. Купчинський записався до легіону УСС (рядовик, командант чоти, сотні, ад'ютант полку в ранзі поручника). У сотні В. Дідушка брав участь у боях на Маківці, згодом на Тернопільщині біля р. Стрипи у селах: Семиківці, Багатківці, Панталиха, Соколів, Раковець, Соснів. З 1916 року був членом таємного стрілецького Ордену. У 1918 р. командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, в січні 1919 р. — пішим полком УГА у боях за Львів, разом з цією армією пройшов її шляхом перемог і поразок. Із середини 1920 р. до лютого 1921 р. був інтернований у польському таборі для старшин УГА в Тухлі.

Перший вірш Р. Купчинський опублікував 1915 р. у Відні в часописі «Вісник Союзу визволення України»; в рукописі передавали з рук у руки стрілецьку хроніку Р. Купчинського «Новініяда», яку називали початком стрілецької преси. З 1915 р. належав до Пресової Кватири (разом із поетами, композиторами Л. Лепким, Ю. Назараком, Н. Гайворонським, А. Лотоцьким, С. Чарнецьким, Ю. Шкрумеляком та ін.) й Артистичної горстки УСС, які збирали різноманітні матеріали, документи, фотографії для увічнення пам'яті стрілецького чину, випускали періодичні видання, компонували архіви УСС. Активно публікував свої твори у стрілецькій періодиці, львівських часописах «Шляхи» і «Діло». Автор поезій на стрілецьку тематику («Ніби сниться», «Дума про Хведора Черника», «Перший листопад» та ін.), слів і музики стрілецьких пісень, багато з яких створені на Тернпільщині: «Ой там при долині» (1915), «Заквітчали дівчатонька» (гора Лисоня біля Бережан — с. Вільховець), «Гей там, у Вільхівці» (спільно з Л. Лепким, написана після бою під с. Потутори), «Як з Бережан до Кадри» (написана під час переїзду УСС з Бережан до Коша), «Ой шумить, шумить» (с. Тудинка над Стрипою; усі — 1916), «Вдаряй мечем» (1917), «Пиймо, друзі» (1918), «Ірчик», «Бодріться» (всі — 1920), «Ми по таборах і тюрмах» (1921), «Лети, моя думо» (1922) та ін., слів пісень «Ой впав стрілець» (1916, с. Тудинка, музика М. Гайворонського), «Ой зацвіла черемха» (1917, музика А. Баландюка) та ін. Пісні Р. Купчинського відомі також в обробках композиторів С. Людкевича, М. Вериківського, П. Козицького, В. Барвінського, М. Колесси, Н. Нижанківського, Б. Вахнянина, М. Леонтовича та ін. Стрілецькі пісні Р. Купчинського опубліковані у Львові 1937 р. в збірниках "Великий співаник «Червоної Калини» та «Альбом стрілецьких пісень» Б. Вахнянина (більшість із них — в обробках інших композиторів), у Кракові 1940 р. в народному співанику «140 пісень з нотами» (репринтне видання — Тернопіль, 1996; передмова Василя Подуфалого). Обширний пласт віршів Р. Купчинського — духовна лірика (різдвяна, великодня та ін.). Серед поезій громадянського звучання — поема «Пісня про Рідну Землю», «Ода до Пісні», вірші «На подільських ланах», «На свіжому повітрі».

 

Навчання у Відні та Львові

Після звільнення з польського полону (1921) студіював філософію у Віденському університеті (1921—1922), невдовзі продовжив студії з гуманітарних наук у Львові в Українському таємному університеті (1922—1924). Працював у цьому місці професійно як журналіст, поєднуючи журналістику з літературою. У 1924—1939 рр. був співробітником редакції газети «Діло», де вів постійну рубрику «Відгуки дня», під якою друкував фейлетони, підписуючись псевдонімом Галактіон Чіпка, підготував книжку цих фейлетонів (її виходові перешкодила війна), також співпрацював з редакціями часописів «Новий Час», «Кооперативна Родина», «Неділя», «Господарсько-Кооперативний Часопис»; у 1925—1929 рр. — з ілюстрованим журналом «Світ», друкувався у «Заграві», «Дзвонах», «Нових Шляхах», «Ілюстрованих Вістях» та інших періодичних виданнях. 1921 р. опублікував у Львові драматичну поему «Великий день», написану в польському полоні 10 — 25 жовтня 1920 р. (перевидана у Тернополі в ТОВ «Поліграфіст» у 1997 р.). Співзасновник і редактор, постійний член редакційної колегії львівської видавничої кооперативи «Червона Калина» (1921—1939), яка видала, зокрема, 17 історичних календарів-альманахів, випускала місячник «Літопис Червоної Калини» (1929—1939), де Р. Купчинський публікував свої художні твори, статті, спогади.

У 1922 р. разом із В. Бобинським та П. Ковжуном організував літературно-мистецьку групу «Митуса», яка видавала однойменний місячник літератури й мистецтва; всі троє були співредакторами. Тут публікував і свої твори. Автор роману-трилогії зі стрілецького життя «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидві частини — 1928), «У зворах Бескиду» (1933). Писав тексти для лялькового театру гумору і сатири «Вертеп наших днів», який у 1926 р. організував у Львові Левко Лепкий; у 1946 р. знову разом з Л. Лепким створив сценарії до «Вертепу», відновленого зусиллями останнього у таборі для переміщених осіб в с. Бльомгофен (Баварія, Німеччина). Як повідомила газета «Діло» (1929 — 29 червня), 26 червня 1929 р. Р. Купчинський «виголосив веселу промову» на вокально-музичному вечорі співачки І. Шмериковської-Приймової та композитора В. Барвінського у Тернополі в залі «Міщанського Братства».


 У 1933—1939 рр. Р. Купчинський — голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові (ТОПІЖ). З ініціативи Р. Купчинського ТОПІЖ проводив літературні конкурси з грошовими нагородами, влаштовував вечори лауреатів конкурсу; в лютому 1935 р. започаткував Бал Української Преси — найбільшу в країні імпрезу такого роду. Співавтор (з Василем Софронівим-Левицьким) сценарію фільму «Для добра і краси», який Юліан Дорош зняв у 1936—1937 рр. на Городенківщині та в м. Копичинці (у головних ролях — оперний співак з Волині Андрій Поліщук і аматорка з Копичинців Марійка Сафіянівна). 1939 р. Р. Купчинський переїхав до Кракова, де працював в Українському видавництві. Друкувався в газеті «Краківські Вісті» та інших періодиках. Наприкінці Другої світової війни виїхав до Німеччини, де продовжував займатися літературною творчістю (серед найвідоміших — вірш «Ніби сниться», вперше опублікований у журналі «Зустріч» 1948 р. в Регенсбурзі; не раз передрукований в американській періодиці у 1950—1960 рр.; вміщений у збірнику «За волю України: До 50-ліття збройного виступу Українських Січових Стрільців проти Москви. 1914—1964». — Нью-Йорк, 1967).

 

Життя на еміграції в США

1949 р. Р. Купчинський емігрував до США (м. Оссінг поблизу Нью-Йорка). У 1952—1954 рр. вів тут свою рубрику «Відгуки дня» в україномовній газеті «Свобода». У 1952 р. належав до ініціативної групи, яка організувала Спілку Українських Журналістів Америки (СУЖА), був її головою у 1958—1960 рр. (відмовився від цього поста внаслідок погіршення стану здоров'я). Почесний член СУЖА з 23 грудня 1966 р. Протягом тривалого часу працював у дирекції та редакційній колегії відновленого у 1950 р. за львівським зразком видавництва «Червона Калина». У 1950—1960 рр. — член управи Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку; діяльний в Об'єднанні Колишніх Вояків Української Армії та інших українських товариствах; працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об'єднань Канади і США «Вісті Комбатанта» (Нью-Йорк).

 Продовжував писати вірші та пісні; всього створив слова і мелодії до 84 пісень — патріотичних, ліричних, жартівливих, маршових та ін. Твір «Боже Великий, Творче Всесвіту…», слова і музику якого написав Р. Купчинський, став національно-релігійним гімном українського народу. Окремі вірші Р. Купчинського перекладені іноземними мовами. Видав «Мисливські оповідання» (Вінніпег — Торонто, 1964), куди увійшло 10 оповідань; гумористичну поему «Скоропад» (Нью-Йорк, 1965), яку написав у 1919—1922 рр. і відновив після того, як вона була втрачена, в 1940-х рр. у Німеччині. Був редактором мови збірки «Бурлацька правда» (Нью-Йорк, 1971). Автор ряду публікацій в українських періодичних виданнях діаспори: газетах, журналах, альманахах, календарях (стаття «Військові пісні» у календарі «Просвіти», м. Буенос-Айрес, 1960), в збірниках (спогад «Місто і степ» у книзі «Теребовельська Земля», 1968).

 

Смерть та посмертні видання

Можливості творчої та громадської діяльності митця були сковані хворобою. Помер 10 червня 1976 р. в м. Оссінг. Після смерті автора вийшли друком в еміграції збірники вибраних пісень «Ми йдемо в бій» (1977) та вибраної лірики і прози «Невиспівані пісні» (1983). У 1990 р. в Тернополі видано збірник «Як з Бережан до Кадри: Стрілецькі пісні Романа Купчинського» (упорядник Василь Подуфалий, редактор Богдан Мельничук).

В сучасній Україні твори Романа Купчинського вийшли окремими виданнями (трилогія «Заметіль». — Львів, 1991), опубліковані в збірниках і часописах. Чотири вірші («Благословенна зірка ясна», «В той вечір Різдвяний», «До Віфлеєму», «На Різдво») вміщені у книзі «Богославень: Духовна поезія західноукраїнських авторів» (Тернопіль, 1994; редактори-упорядники Богдан Мельничук, Михайло Ониськів). У червні 1990 р. в с. Розгадів урочисто, за участю близько 10 тисяч осіб, відкрито меморіальну таблицю Р. Купчинському; у вересні цього ж року тут освячено музей, започаткований у його родинній хаті — колишньому парафіяльному будинкові. У жовтні 1994 р. до 100-ліття від дня народження Р. Купчинського в цьому селі відкрито пам'ятник (скультпор Петро Кулик, архітектор Володимир Блюсюк, обидва — м. Львів) із написом «Роман Купчинський 1894—1976. Співець стрілецької слави».

З 1989 р. в Розгадові щорічно відбувається пісенний фестиваль «Стрілецька слава». 1992 р. архів Р. Купчинського передано із США на зберігання у Львівську науково-педагогічну бібліотеку.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова