Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 22 липня 2019 року

Література :: Біографії

Володимир Кубійович

Переглядів: 5431
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Володимир Михайлович Кубійович (23 вересня 1900, Новий Сонч, Лемківщина нині Польща — 2 листопада 1985, Париж) — український історик, географ, енциклопедист, видавець, громадсько-політичний діяч, організатор видання та головний редактор Енциклопедії українознавства та фундаментальної праці «Географія українських і сумежних земель».

 

 

 

 

Біографія

Володимир Кубійович народився в 1900 р. у Новому Сончі на Західній Лемківщині в українсько-польській родині. 1918 року розпочав навчання в Ягеллонському університеті в Кракові, але воно було перерване війною в Галичині.

У 1918—1919 рр. — артилерист в Українській Галицькій Армії. Після відступу УГА за Збруч в половині 1919 року залишився у Галичині, а відтак повернувся до Кракова, де продовжив навчання у 1919—1923 рр.

У 1928—1939 рр. — доцент Краківського університету. Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. З 1931 року — дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 був позбавлений кафедри в Ягеллонському університеті.

У 1939—1940 рр. — професор УВУ (Український Вільний Університет) у Празі.

Як активний учасник українського національно-визвольного руху і щирий український патріот, проф. Володимир Кубійович в середині квітня 1940 року очолив Український Центральний Комітет у Кракові (був головою до 1944 р.), який координував діяльність українських громадсько-культурних організацій у Генеральній Губернії (Краків був її адміністраційним центром) і допомагав українським втікачам від більшовиків. Праця в УЦК в тих обставинах була важким тягарем, коли доводилося лавірувати між домаганнями німецької адміністрації та українських політичних груп.

Попри всі труднощі воєнного часу, Український Центральний Комітет, очолюваний Кубійовичем, зробив дуже багато для піднесення української культури і авторитету українців. Зокрема було добре скоординовано культурницьку і організаційну діяльність на найзахідніших українських землях (т.зв. Закерзонння), що були перед війною головним об'єктом посиленої полонізації. Засновано українське видавництво у Кракові.

Після приєднання Галичини до Генеральної Губернії в 1941 році поле діяльності УЦК значно розширилося. Зорганізовно Допомогові Комітети на місцях. За умова фактичної заборони на діяльність політичних партій УЦК став головним репрезентантом українців перед німецькою владою.

У квітні 1943 Володимир Кубійович, як голова УЦК, став одним з організаторів Військової Управи, і зі свого боку докладав багато зусиль для формування частин дивізії військ СС «Галичина». Зокрема, разом з членами ВУ йому вдалось домогтися дозволу німецьких чинників на набір до української дивізії не тільки в дистрикті Галичина, але й по всій Генеральній Губернії. У 1944 р. емігрував до Парижу

Коли розгорілася польсько-українська підпільна війна, Кубійович виступив з закликом припинити збройне протистояння. Його ж стараннями уникнули ґестапівських арештів чимало українських політичних і громадських діячів, а також було врятовано від концтабору багато євреїв (разом — кілька сотень осіб).

У 1945 році проф. Кубійович на пропозицію генерала Шандрука стає його заступником у формованому тоді Українському Національному Комітеті (УНК). В розмові з Шандруком він висловився так: „Будучи ініціатором формування Дивізії «Галичина», я дуже турбуюся її долею, і коли б УНК мав би їй допомогти, то його треба створити хоча б тільки для того.“ За згодою обох фракцій ОУН Володимир Кубійович став представником Західної України в УНК.

Після закінчення Другої світової війни проф. Кубійович жив в еміграції у Німеччині і Франції, займаючись переважно науковою діяльністю. У 1947—1951 рр. — генеральний секретар НТШ, з 1952 — голова НТШ у Європі. Автор понад 80 наукових праць з географії України: «Територія i людність українських земель» (1935), «Атлас України і сумежних країв» (1937), «Географія українських і сумежних земель» (1938, 1943), «Українські етнічні групи Галичини» (1953) та ін.

Головний редактор «Енциклопедії Українознавства» (Париж — Нью-Йорк, 1955—1984) та «Encyclopedia of Ukraine» (Торонто, Баффало, Лондон, 1984—1985). Редактор українського видання праці Вольфа-Дітріха Гайке з історії Дивізії "Галичина", автор статей у «Вістях» Братства колишніх Вояків Дивізії, зокрема статті „Початки Української Дивізії «Галичина»“. Також написав спогади «Мені 70» і «Українці в Генеральній Губернії 1939-41» (1975).

Помер 2 листопада 1985 р. у Сарселі (Франція), на 86-му році життя.

 

Наукові праці

  • «Розміщення культур у Північних Карпатах» (1930)
  • монографія «Територія і людність українських земель» (1935)
  • «Розміщення населення в бойківських Карпатах» (1938)
  • «Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя. Географічний нарис»
  • «Географія українських і суміжних земель» (1938, 1943).
  • монографія «Етнічні групи південно-західної України» (1983, автор передмови німецький українознавець Георг Штадтмюллер).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова