Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 07 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Юзеф Крашевський

Переглядів: 4323
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Юзеф Ігнацій Крашевський (пол. Józef Ignacy Kraszewski, лит. Juozapas Ignotas Kraševskis; 28 липня 1812, Варшава — 19 березня 1887, Женева), польський письменник, публіцист, видавець, історик, філософ, видатний польський та український громадський і політичний діяч, найплодовитіший автор в історії польської літератури (його літературна спадщина складає біля 600 томів романів, повістей, поетичних та драматичних творів, а також робіт по етнографії, фолькрористиці, публіцистичних і літературно-критичних статей).

 

 

 

 

Писав під псевдонімами Клеофас Факунд Пастернак (Kleofas Fakund Pasternak), Богдан Болеславіта (Bogdan Bolesławita), Др. Омега (Dr Omega), Kaniowa та інші.

 

Біографія

Дитинство та юність

Крашевський народився у Варшаві в родині Яна та Зофії (дівоче прізвище Мальська) Крашевських. Родина мешкала на Гродненщині, поблизу Пружан у своєму маєтку Довха (Dołha). Родина печаталася гербом Jastrzębiec. Мати шукала у Варшаві безпечного притулку, перед французько-російською війною. Обоє батьків з’являлися потім у пізнішій творчості Крашевського, прототипами лаературних героїв. Батько, Ян Крашевський (1788-1864), послужив прототипом для глави родини в «Powieści bez tytułu» (1855). Софія Крашевська (1791 — 1859) син спортретував між іншим у Pamiętnikach nieznajomego (1846).

Йозеф Ігнацій був найстаршим з п’яти дітей родини; наймолодший брат Каєтан (Kajetan) (1827 — 1926) також займався літературою, був автором оповідань і повістей. Ще один з братів — Люциан, польський і білоруський художник і фотограф, один з фундаторів польської художньої фотографії.

Крашевський виховувався в Романові, під опікою бабці Софії Мальської (Zofia Malska) та прабабці Констанції Новомєйської (Konstancja Nowomiejska). Виніс звідти перше зацікавлення культурою і літературою.

У вересні 1829 року почав навчання на медицинському відділенні Віленського університету, незабаром перейшов на літературу. За псевдонімом Клеофаса Факунда Пастернака видавав перші друковані твори в петербурзькому «Баламуте» (1830) та віленському «Noworoczniku Litewskim» (1831). Брав активну участь у студентському житті, та антиурядових гуртках. 3 грудня 1830 разом з групою молоді був заарештований. Перебування у в’язниці (потім у тюремній лікарні) тривало до березня 1832; Крашевського було вислано до Вільна під нагляд поліції. Від призиву до армії і відправки на Кавказ врятувало його заступництво тітки і генерал-губернатора. Пізніше Крашевський стверджував, що спочатку загрожував йому смертний вирок. Цей період життя сформував ставлення Крашевського до збройної боротьби і повстання — ставився до них з розумінням, але й з нехіттю і невірою в можливість перемоги.

Перебування у Вільно

Під час примусового перебування у Вільно провадив історичні дослідження, що потому формувалися у чотиритомну працю з історії міста «Wilno od początków jego do roku 1750» (1840-1842), а також кілька повістей. Заангажувався одночасно до популяризації історичних документів, ініціював видання спогадів і щодеників. З великої кількості таких джерел користувався у своїй творчості.

У липні 1833 року Крашевського було звільнено з-під поліційного нагляду і дозволено йому виїзд з Вільна. Осів у родинному селі Довхе (Dołhe), де займався господарством. Трохи згодом одружився (10 червня 1838) з Софією Вороничівною (Zofią Woroniczówną,).

Переїзд в Україну

У 1838 разом з дружиною поселився на Волині. Початково був господарем села Омельне (Луцького повіту), потім в 1840 купив село Городок біля Луцька. Там, окрім щоденних господарських занять, мусив провадити судовий процес про задавнений борг, який висів на цьому селі. Здійснив декілька поїздок до Києва та Одеси, які пізніше вилилися в «Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku» (1845-1846). У 1848 Крашевський продав Городок. У 1853 році, через господарські невдачі, а також через необхідність навчання чотирьох дітей (Констанція (нар. 1839), Ян (нар. 1841), Францішек (нар. 1843), Августа (нар. 1849), переїхав до Житомира.

Перебування в Житомирі

У Житомирі, який на той час був столицею губернії і центром польського життя на Волині, Крашевського обрали попечителем губернської гімназії. Перебуваючи на цій посаді він сприяв поліпшенню харчування дітей, надава матеріальну допомогу окремим гімназистам. На утриманні родини письменника в той період перебували декілька гімназистів (у тому числі Костянтин Михальчук, який згодом став відомим українським мовознацем-діалектологом). Незабаром драматурга було обрано також директором доброчинного товариства та дворянського клубу. Клуб, незважаючи на незадоволення картярів, було перетворено на читальню газет. Водночас Крашевського було обрано начальниом статистичного комітету. Ця посада надавала йому можливість відновлювати пам’ятки архітектури та мистецтва. Щодо літературної діяльності, роки, проведені в Житомирі, стали чи не найбільш плідними: як розповідав сам Крашевський, за 10 днів він міг написати тут цілий том роману.

У 1856 році Крашевський став директором Житомирського театру. Будучи поляком, Крашевський дбав про те, щоб на сцені житомирського театру здійснювалися постановки драм польською мовою, бо дуже добре розумів, що польське мистецтво цілком зійде зі сцени без фінансової підтримки польського дворянства. Крашевський займався в театрі майже всім, окрім артистичного керівництва, ще й усіма справами організаційного характеру: письменник дбав про гардероб для акторів, розв'язував матеріальні питання. Його мрією було вивести житомирський театр на західний рівень.

Не зважаючи на приналежність до шляхетського стану, Крашевський розумів суспільні проблеми і виступав проти існуючого на той час кріпосного права та панщини. Представив, зокрема, на губернському шляхтському з’їзді на початку 1858 року меморандум, що підтримував надання селянам землі. Після піврічної подорожі по Європі у 1858 році, набрав симпатії до ідей демократичних і господарчих західної Європи.

В той же час Крашевський не забував про видавничу дільність, редагував віленський «Atheneum» (1841-1851), з 1837 співпрацював з «Еженедельником Петербургским», від року 1851 — з «Gazeta Warszawska». В цей період часу декілька разів відвідував Одесу та Варшаву.

Повернення до Варшави

У 1858 році Юзеф Ігнацій Крашевський, остаточно розсварившись з місцевим дворянством, виїхав до Варшави. У 1859 році родина Крашевських назавжди виїхала з Житомира.

У Варшаві Крашевський став редактором «Gazety Codziennej» Леопольда Кроненберга (1859). Здійснив декілька подорожей, до Бельгії та Франції, Італії, Росії. Долучився до діяльності політичної еміграції і аналізував можливість вибуху повстання (опублікував у Парижі брошюру «Sprawa polska», 1861). Згідно з набутими в молодості поглядами, не був прихильником повстання, намагаючись публікаціями у «Gazecie Polskiej» тамувати радикальні настрої в суспільстві. Однак, як затятий критик політики уряду, а також вважаючись «людиною Кроненберга» (лідера Білих — ліберального табору повстанців), мусив у кінці січня 1863 року емігрувати до Дрездена.

Еміграція

У Дрездені, що на той час був одним з головних центрів польської еміграції, Крашевський зайнявся допомогою учасникам січневого повстання, які шукали притулку за кордоном. У літературній праці сконцентрувався на політичній публіцистиці, під псевдонімом Bogdan Bolesławita, написав декілька повістей про січневе повстання. Ці твори унеможливили йому повернення до Варшави по закінченню повстання. Здійснив, натомість, чергову подорож Європою, в перших роках повстання намагаючись забезпечити політичну підтримку повстанців за кордоном, потім також для лікування та відпочинку — разом з народною поразкою Крашевський переживав сімейні та фінансові проблеми, борги зятя та сина Яна, депортація брата Люциана до Росії, заслання зятя та від’їзд разом з ним дочки Констанції з дітьми.

Як досвідчений журналіст взявся у 1865 році редагувати створений у Львові журнал «Hasło». Та на цьому терені спіткало його розчарування — не отримав дозволу на проживання у Львові, отож мусив працювати здалеку, не міг також висловлювати своїх поглядів. Для власників журналу, «Hasło» було виразником поглядів скоріше консервативних, а ім’я популярного письменника Крашевського лише магнітом, який мав притягувати читачів. Остаточно, нічого з тих планів не вийшло, «Hasło» закрилося за пів-року.

Не зважаючи на невдачу у Львові, письменник планував оселитися у Галичині. У 1866 році замешкав у Кракові, затим переїхав до Австрії. Після невдалої спроби посісти кафедру літератури в Університеті Ягелонському, та фіаско планів купівлі краківської газети «Czas» Крашевський заснував власну друкарню у Дрездені (1868). Та вже у 1871 році змушений був продати її, з великими фінансовими втратами. З 1873 року присвятив себе виключно літературній справі.

Арешт і смерть

У 1883 році Крашевського було арештовано в Берліні, за звинуваченням у державній зраді на користь Франції. Після процесу у Ліпську, його було засуджено на 3,5 роки в’язниці у Магдебургу. В зв’язку з хворобою легень у 1885 році Крашевського випустили на лікування. Деякий час Крашевський лікувався у Швейцарії, затим у Сан-Ремо. 19 березня 1887 року Крашевський помер у Женеві. Похований у Кракові.

 

Творчість

Крашевський по право вважається одним з найплодовитіших письменників. Бібліографія письменника становить 232 романи, тисячі літературних, наукових, мистецьких статей, близько 30 тисяч листів.

Великою заслугою Крашевського є те, що за словами Івана Франка «Крашевський вводить новий напрямок у польській белетристиці; він уводить в неї вперше справжні, живі простонародні типи».

У 1876—1887 роках написав 29 романів у 76 томах що утворювали цикл «Dzieje Polski», у якій в художній формі описав історію Польщі та Великого князівства Литовського, починаючи знайдавніших часів.

Написав цикл творів про історію Великого князівства Литовського. Віршована трилогія про минуле Литви часів Міндовга і Вітовта «Анафеляс» (1840-1846) діячами литовського національного відродження останньої половини XIX століття сприймалася як національний епос. (Рецензував цю трилогію відомий польсько-білоруський поет і фольклорист Чечот Ян). Перебуваючи на Волині Крашевський написав працю «Литва. Давня історія, традиції, мова, віра, звичаї, пісні», в якій розробив концепцію народного мистецтва.

З творів драматичних найвідомішими є комедії «Miód kasztelański» (1860) та, особливо, «Panie Kochanku» (1867).

 

Екранізації

У 2003 році повість Крашевського «Стара легенда» була екранізована польським режирером Єжи Гофманом.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова