Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 19 лютого 2020 року

Література :: Біографії

Любен Ділов

Переглядів: 3592
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Ділов Любен (болг. Любен Дилов; 25 грудня 1927 — 10 червня 2008) — болгарський письменник, публіцист, перекладач, автор понад 30 романів, збірок повістей і оповідань, корифей національної наукової фантастики. Справжнє ім'я – Любен Ділов Іванов (болг. Любен Дилов Иванов). У Болгарії його називають Любен Дилов-баща (тобто Любен Ділов-батько), так як його сина – письменника і політика – також звуть Любен Ділов.

 

Народився в м. Червен Бряг (область Плевна) і, як згадував сам письменник, насправді з'явився на світ 22-го, але в метриці було записано на три дні пізніше, та ще й нарекли його спочатку Іваном. З 1939 року жив у Німеччині в с. Райхенбах, після війни повернувся до Болгарії. У Софії закінчив університет “Св. Климент Охридски” за спеціальністю болгарська мова та література. Працював у редакції літературного тижневика “Родни простори”, журналів “Септември” та “Картинна галерия”, в апараті Спілки письменників Болгарії. Невіруючий у чудеса, в прибульців і НЛО, писав в основному фантастичну прозу, хоча публічно ніколи не зараховував себе до фантастів, розглядаючи цей жанр лише як метод і літературний прийом.

В літературі Любен Ділов дебютував ще в студентські роки, почавши публікувати з 1951 року в газеті “Народна младеж” нариси й реалістичні оповідання. Вже у 1953-му виходить його перша книга «Голуби над Берліном» (болг. Гълъби над Берлин), а в 1958 році публікується його перший фантастичний твір – роман «Атомна людина» (болг. Атомният човек), герой якого – егоїстичний американський журналіст, затятий ворог комунізму – потрапляє в майбутнє, в безкорисливе комуністичне суспільство XXII століття. Американця, замерзлого двісті років тому, знаходять в Антарктиді, оживляють його і радо приймають в новому світлому світі. Зображуючи життя людей майбутнього, автор описує почуття «атомної людини» в незвичайному для нього світі. І як зізнається сам автор: «...ще друга моя книга – фантастико-сатиричний роман для юнацтва «Атомна людина», – показала мені чудові можливості цього жанру, особливо з урахуванням мого тяжіння до соціальної критики й гумору, які є дуже важливими складовими частинами сучасної фантастики». Цікаво, що в наступні роки автор переробив роман і він виходив вже з головний героєм – болгарином. Ця книга виявилася мало вдалою, але вже другий роман Ділове – «У страху багато імен» (болг. Многото имена на страха, 1967), виявився набагато цікавішим. У цьому фантастичному детективі йдеться про перебудову людини внаслідок видалення в неї якогось «органу страху». Серед безлічі написаних ним книг великим успіхом користувався роман–утопія «Політ на Ікар» (болг. Пътят на Икар, 1974), в якому на передній план були винесені не пригоди і таємниці космосу (багатовіковий політ чергового «зоряного ковчега»–астероїда), а людські переживання, конфлікт поколінь, пристрасті і взаємини в середовищі зоряних блукачів. Серед іншого, на Заході, цей роман асоціюється з описаним в ньому Четвертим законом роботехніки Айзека Азімова, який Ділове виклав задовго до класичного, запропонованого Гаррі Гаррісоном в антології «Друзі Основи» (Foundation's Friends. 1989).

Перш ніж перейти в 1980-х роках переважно до гумористично-пародійної фантастики, він також написав дитячу дилогію про пригоди Нумі, Нікі, а також про «дітей і подібних їм істот». У романах «Зоряні пригоди Hумі і Hікі» (болг. Звезднити приключения на Нуми и Ники, 1980) і «До Райської планети і назад» (болг. До Райската планета и назад, 1983) земний хлопчик Hікі (Hіколай) і інопланетна дівчинка Hумі подорожують по інших планетах, населеними самими різноманітними істотами, за допомогою міфічної істоти Малогалоталотіма.

Л. Ділов – засновник болгарської національної премії в області фантастичної літератури і мистецтва «Гравітон» (Graviton), яка вручається з 1990 року. Автор автобіографічної повісті «Пам'ятаю ту весну» (болг. Помня тази пролет, 1964). За його фантастичним романом «Парадокс дзеркала» (болг. Парадоксът на огледалото, 1976) в Болгарії знятий фільм «Карнавал» (болг. Карнавалът, 1989). Також неодноразово перекладав книги з німецької. Жив у Софії та Варні. Останні роки багато хворів, що заважало його творчості, помер в 2008 році від хвороби Паркінсона. Його твори перекладені більш ніж на 30 мов світу загальним тиражем більше 4 мільйонів екземплярів.

 

Переклад: archivsf.narod.ru

Наші Друзі: Новини Львова