Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 вересня 2019 року

Література :: Біографії

Григорій Гребньов

Переглядів: 2843
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Гребньов Григорій Микитович (справжнє прізвище Грібоносов; 5 (18) січня 1902 — 30 березня 1960) — радянський письменник, автор науково-фантастичних і пригодницьких творів.

 

Народився в місті Одеса. Трудову діяльність почав з 14 років. Учасник Громадянської та Великої Вітчизняної війни. Працював вантажником, був актором, пізніше – співробітник московських газет «Гудок»(рос.), «Комсомольская правда»(рос.) и «Крестьянская газета»(рос.).

Літературну діяльність почав з 1930 року. Опублікував ряд реалістичних оповідань в різних збірниках, а також випустив авторський збірник оповідань «Потешный взвод»(рос.) (1935). Ранні оповідання Гребньова були помічені і оцінені М. Горьким, про що кілька разів згадується в його щоденниках і листуванні. «Мова його проста і точна», – відзначав і К.Г. Паустовський у своїй рецензії на збірку його ранніх оповідань «Потешный взвод»(рос.) (ж. «Новый мир»(рос.), 1936 р. № 2). При цьому Паустовський зауважив, що «... такі розповіді Гребньова, як «Вдалий номер» або «Грішка Вертута», написані під очевидним впливом знаменитого американського новеліста (О. Генрі)».

Проте літературну популярність принесли Гребньову його фантастичні твори пригодницько-пізнавального характеру. Дебютом у науковій фантастиці стала розповідь «Невредимка» (1939) про винахід елекромагнітного захисту – «глибинного енергетичного скафандра», що одночасно володіє і великою руйнівною силою.

Найбільш широку популярність здобув його фантастичний роман «Арктанія (Літаюча станція)» (1939), що став одним з найпопулярніших творів довоєнного періоду. До написання роману Гребньова підштовхнув дрейф першої радянської полюсної станції в 1937 році. У романі автор описав велетенський дирижабль, на якому розміщене ціле місто, з реактивними двигунами, що утримують станцію над Північним полюсом. Пошуки зниклого в льодах Р. Амундсена і боротьба з фашистами-«хрестовиками», які сховалися в підводному місті складають основний зміст роману. Незважаючи на те, що у своїй рецензії на роман Олександр Бєляєв вказував на некоректність інтерпретації Гребньовим ідеї Брюхоненка про оживлення «необгрунтовано померлих» (ж. «Детская литература»(рос.), 1938, № 18-19), головним достоїнством роману була його антифашистська спрямованість. Тому зовсім не випадковим представляється переклад і видання роману в 1940 році в окупованій фашистами Чехословаччині.

Після війни Гребньов деякий час займався сценариською діяльністю. За його сценарієм, написаним у співавторстві з Г. Гребнером, в 1956 році на Одеській кіностудії режисерами М. Рошаль і В. Шределя здійснена екранізація оповідання А. Купріна «Білий пудель». В архівах збереглися також заявки письменника на написання сценарію до фільму під умовною назвою «Авантюристи».

Переробка автором роману «Арктанія» і оповідання «Невредимка» в повісті «Таємниця підводної скелі» і «Південне сяйво» (обидві в 1955) за рахунок посилення пригодницької фабули і теми «класової боротьби», успіху не мала.

Серед післявоєнних творів Гребньова слід виділити захоплюючу пригодницьку повість «Втрачений скарб» (1957), присвячену пошукам зниклої бібліотеки Івана Грозного.

Виявлення в горах Корякського півострова підземного міста – артефакту високорозвиненої галактичної цивілізації, становить основний зміст повісті «Інший світ» (1961). Закінчити повість померлий в 1960 році письменник вже не встиг, і до друку її готував з чернеток автора Аркадій Стругацький, якого ряд джерел нині вказує співавтором Г. Гребньова.

Син письменника-фантаста – Григорій Григорович Грібоносов-Гребньов, 1950 року народження, уродженець Москви, пішов по стопах батька і також став письменником. Служив на Північному флоті, навчався у ВДІКу, працював бойлерщиком, помічником режисера, сторожем, редактором, бурильником, вантажником, експедитором, ріелтором і т.д. Публікувати прозу в періодиці почав в 1993 році. У 1994 році вийшла книга повістей та оповідань «Сховати своє обличчя» (1994), а також ряд прозових публікацій у вітчизняній і зарубіжній періодиці, в альманасі «Вектор творчості» (2006). Лауреат премії Спілки літераторів України імені Юрія Мамлєєва (2005). Живе в Москві.

 

Подано в перекладі: fantlab.ru

Наші Друзі: Новини Львова