Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 07 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Олекса Горбач

Переглядів: 5932
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Горбач Олекса Теодорович (05 лютого 1918, с. Романів, нині Перемишлянського р-ну Львівської обл. — 23 травня 1997, м. Райхельсгайм, Німеччина) — філолог (славіст, україніст), педагог, видавець.

 

Олекса Горбач навчався на гуманістичному (згодом філологічному) факультеті Львівського університету, де вивчав україністику і полоністику. З 1940 р. служив у Червоній армії, у 1941 р. перебував у німецькому полоні. Повернувшись до Львова, у 1942—1943 рр. працював на посаді секретаря в інституті мовознавства і одночасно викладачем української мови в малій духовній семінарії.

У червні 1943 р. виїхав з України разом з дивізією «Галичина», перебував у Чехословаччині, Словенії, Німеччині. Потрапив до американських таборів для переміщених осіб.

Після війни продовжив студії в Українському вільному університеті (УВУ) у Мюнхені. Захистив докторську дисертацію «Наголос Зизанієвого „Лексикону“ з 1596 р.». Працював в Українській таборовій гімназії в Мюнхені-Ляймі та в секретаріаті філософського факультету УВУ, згодом — на посаді наукового секретаря Головної управи Наукового товариства імені Шевченка (НТШ).

У лютому 1951 р. захистив габілітаційну дисертацію «Арґо в Україні» в УВУ, викладав у цьому ж університеті. У 1952—1956 рр. навчав польської й української мов в університеті у Геттінґені (як позаштатний лектор), у 1956—1958 рр. — у Марбурзі (як штатний лектор), у Франкфурті-на-Майні (на посаді штатного лектора польської мови та інших славістичних дисциплін).

У 1962 р. його обрано дійсним членом європейського відділу Наукового товариства імені Шевченка. З 1963 р. — професор слов’янської філології Українського католицького університету в Римі, з 1965 р. — професор слов’янської філології університету у Франкфурті-на-Майні і в Українському вільному університеті в Мюнхені. Досліджував мову українських церковних пам’яток XVI — XVII ст.

У 1975 р. отримав польський орден Лицарського хреста 1-го ступеня за заслуги у розвитку польсько-німецьких взаємин.

У 1993 р., після 50-річної перерви, вперше приїхав до України для участі у II конгресі Міжнародної асоціації україністів. Був нагороджений пам’ятною медаллю імені М. Грушевського НТШ у Львові.

Власним коштом започаткував серії видань «Українські граматики» та «Матеріяли до української діялектології», «Українське літературознавство»; у серії «Specimina Philologiae slavicae» опублікував понад 10 україністичних передруків, що були недоступні в Україні. Написав низку фундаментальних статей (загалом понад 100) для «Енциклопедії українознавства», праця над якою тривала протягом усього часу створення цього видання.

 

Джерело: ukrainians-world.org.ua

Наші Друзі: Новини Львова