Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 14 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Ілько Борщак

Переглядів: 5728
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Ілько Борщак (19 липня 1892 — 11 жовтня 1959, Париж, Франція) — український історик, публіцист і літературознавець.

 

Біографія

Народився поблизу Херсона в 1892 році. Навчався у Петербурзькому, Київському та Новоросійському (Одеському) університетах.

У 1914 році поїхав до Західної Європи у наукове відрядження. Під час перебування Борщака у Гаазі почалася Перша світова війна. При спробі повернутися додому його схопили німці й інтернували в Касселі. Завдяки обмінові між Німеччиною та Росією, Борщак, переїхавши через Норвегію, повернувся до Російської імперії.

Згодом юнака відправили на фронт до Східної Пруссії. Отримавши поранення у битві під Танненберґом, лежав у шпиталі в Каунасі.

У складі місії УНР брав участь у Паризькій мирній конференції 1919—1920 років У Парижі він залишився на решту життя.

Досліджував історію України 17—18 століть. Член Комітету дій, в 1923—1932 роках — співзасновник та член радянофільської Спілки укрраїнських громадян у Франції (СУГУФ), керівник гуртка українознавства та видавець тижневика СУГУФ — «Українські вісті» (1926—1929); член Ліги української культурири (1923), організатор Товариства друзів українського кіно (1926—1927), співробітник ВУАН (Київ). Ініціатор викладання української мови і літератури та запровадження курсу українознавства в Національній школі живих східних мов у Парижі (1938—1957), засновник кафедрири українознавства. Видав у Франції перший підручник української мови (1946). Під час Другої світової війни в роки гітлерівської окупації Франції Борщака ув'язнено за участь у русі Опору (1940—1943). Від 1949 року — директор Архіву української еміграції у Франції, видавець наукового журналу «Україна» (1943—1953).

Навесні 1958 року Борщака схопив параліч та відняло мову. 11 жовтня 1959 року український історик та дипломат помер.

 

Твори

Спадщина Борщака налічує близько 400 наукових та публіцистичних праць написаних українською і французькою мовами, серед яких виділяються фундаментальні дослідження історії українських дипломатичних зв'язків з країнами Західної Європи (особливо Франції) XVII-XX столітть. Це:

  • «Козаки Б. Хмельницького» (1922);
  • «Пилип Орлик. Вивід прав України» (1924);
  • «Вольтер і Україна» (1926);
  • «Український мир у Брест-Литовському» (1929);
  • «Григор Орлик — великий мазепинець» (1930);
  • «Мазепа — людина і історичний діяч» (1932);
  • «Слідами гетьмана К. Розумовського у Франції» (1957) та інші.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова