Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 серпня 2019 року

Література :: Біографії

Вальтер Беньямін

Переглядів: 3150
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Вальтер Бендікс Шенфліс Беньямін (нім. Walter Bendix Schönflies Benjamin; 15 липня 1892, Берлін — 26 вересня 1940 року, Порт-Бу (Портбоу), Іспанія) — німецький філософ, теоретик історії, естетики, історик фотографії, літературний критик, письменник і перекладач.

 

Біографія

У 1917-1930 роках перебував у шлюбі з Дорою Келлнер. У грудні-січні 1926-1927 років відвідав Москву, де багато писав, працював в архівах, зустрічався з Володимиром Маяковським, Бертольдом Брехтом. Свої враження, здебільшого критичні, залишив у «Московському щоденнику», що зберігся серед архівних матеріалів і склали основу есе «Москва».

Будучи євреєм, антифашистом і лівим радикалом, після приходу до влади нацистів емігрував до Франції, звідки після окупації Франції в 1940 збирався виїхати через Іспанію в США, вже евакуював туди велику архіву частину. Однак на прикордонному пункті йому було заявлено, що особи, які не мають візи, повинні бути повернені до Франції. Беньяміну було дозволено переночувати в місцевому готелі «Hotel de Francia», де він в ніч з 27 на 28 вересня 1940 покінчив життя самогубством, отруївшись морфіном.

На другий день, під враженням від трагедії, іспанці пропустили всю групу (вона благополучно дісталася до Лісабона 30 вересня), а через кілька днів зовсім зняли обмеження. Завдяки цьому через іспанський кордон змогла переправитися і Ханна Арендт, яка зазнала великого впливу ідей Беньяміна, вона й перевезла до США один з варіантів його тексту «Про поняття історії», оприлюднений нею під назвою «Тези з філософії історії». Деякі дослідники сумніваються в його самогубстві, вказуючи на те, що Беньямін вже був хворий, і його смерть уві сні могла стати результатом стресу. Як доказ наводять той факт, що Беньямін був похований на місцевому католицькому цвинтарі за християнським обрядом, в якому відмовляють самогубцям.

 

Популярність

Популярність ідеї Беньяміна стали набувати у другій половині XX століття. Особлива заслуга в цьому серед колег і друзів Беньяміна належить Теодору Адорно і Гершу Шолему. Саме вони, перш за все Адорно, прагнули комплексно, системно познайомити європейського, але в першу чергу німецького, читача з роботами та ідеями мислителя. Однак Адорно представив, перш за все, Беньяміна-філософа, Беньяміна-теоретика культури. Інші сторони творчості Беньяміна довгий час були приховані для дослідників, їм не приділялося достатньої уваги.

Адорно не поділяв праці Беньяміна за значимістю та «потрібністю». Тому буквально всі виявлені - опубліковані і неопубліковані за життя мислителя - матеріали, що мають до нього відношення, в тому числі записи, нотатки, що відносяться до процесу роботи над окремими дослідженнями, Адорно постарався зібрати в одному місці і в результаті цього в університеті Франкфурта-на-Майні, де працював філософ, виник «архів Беньяміна», який він зберігав і надавав для вивчення. Саме матеріали цього архіву лягли в основу Gesammelte Schriften Беньяміна, над підготовкою якого Адорно працював в останні роки життя. Беньямін став сприйматися як приклад ідейного опору усталеним концепціям суспільних наук, включаючи марксизм, які обмежували критичний погляд на події та явища. Показова історія Базисної групи Інституту Вальтера Беньяміна, сформованої на короткий час студентами в кінці зимового семестру 1967/1968 на знак незгоди з традиційною системою викладання германістики. Цікаво, що Теодор Адорно цей молодіжний протест не підтримав.

Сьогодні вивчення Беньяміна здійснюється на основі матеріалів Архіву Вальтера Беньяміна, який знаходиться в Академії мистецтв у Берліні, куди в 2004 р. були передані матеріали «архів Беньяміна» з Франкфурта-на-Майні і де на той час були сконцентровані матеріали, зібрані в НДР.

У період з 1972 по 1989 рр.. здійснювалося видання семи томів Gesammelte Schriften. У період з 1995 до 2000 рр.. було опубліковано шість томів листів Беньяміна відомим і невідомим адресатам у період з 1910 по 1940 рр..

У Берліні на будинку, де жив Беньямін з 1930 по 1933 рр.. на Прінцрегентенштрассе, 66 знаходиться меморіальна дошка. А недалеко від Курфюрстендамм - площа Вальтера Беньяміна.

Життю і загибелі Беньяміна присвячений роман Бруно Арпайі (італ. Arpaia) «Ангел історії» (2001), опера Браяна Ферніхоу «Темний час» (2004) та ін.

Наші Друзі: Новини Львова