Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 07 грудня 2019 року

Література :: Біографії

Роже Гароді

Переглядів: 5592
Додано: Додав: Крістоферсен  44
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Роже Ґароді (фр. Roger Garaudy; 17 липня 1913, Марсель) — французький письменник, публіцист, філософ і політичний діяч, один з теоретиків марксизму, літературний крітик

 

Біографія

Роже Гароді народився 17 липня 1913 року в сім'ї робітників в Марселі. Він ріс серйозним хлопчиком, проявляючи тягу до знань. Батьки віддали його в привілейований ліцей, де він вважався одним із найкращих учнів. Отримавши атестат у ліцеї, юнак вступає до університету, де зближується з християнськими студентськими організаціями, приймаючи активну участь у їх діяльності. У 1933 році юнак відходить від протестантської молоді і вступає до Комуністичної партії Франції.

У 1936 році захистив кандидатську з філософії у Страсбурзькому університеті і був призначений професором філософії в ліцеї в Альбі. Тоді ж стає марксистом. Зустріч Гароді з Морісом Торезом, що відбулася в 1937 році, зіграла визначальну роль у подальшій долі починаючого партійного діяча. Торез відкрив Роже Гароді сутність фундаментального марксизму і допоміг йому стати помітним партійним активістом.

У 1939 році Гароді мобілізують в армію, він бере участь у запеклих боях, проявляючи героїзм і мужність. Під час Другої світової війни був у лавах лівого крила французького руху Опору.

Після демобілізації він знову приступає до викладацької діяльності і займається політикою. Але доля знову випробовує Роже Гароді: у вересні 1940 року його заарештовують і разом з трьома сотнями інших французьких комуністів етапують до Алжиру, де його укладають в концентраційний табір Босюей.

Гароді опинився в першій групі репресованих французів і потрапляє до північної Сахари. У концтаборі він організовує підпільну діяльність і з групою соратників піднімає загальнотабірне повстання. Ув'язнені протестують проти нелюдських умов та жорстокого поводження. Повстання було придушено, а його організаторів засудили до розстрілу, але вирок не був виконаний.

Гароді провів в ув'язненні 33 місяці. Вийшовши на волю в 1943 році, він не відразу повертається на батьківщину, залишається в Алжирі, де протягом року займається політичною діяльністю.

У жовтні 1944 року Роже Гароді приїжджає до Франції, де його зустрічають як пристрасного, непримиренного борця з німецьким фашизмом. З жовтня 1944 бере активну участь у політичному житті Франції. Обраний депутатом Установчих зборів (1945-1946), Національних зборів (1946-1951), в 1956 році був обраний членом політбюро Комуністичної партії Франції (займає цей пост до 1970 року і вважається провідним ідеологом партії), віце-головою Національних зборів (1959-1962) і сенатором (1959-1962).

У 1952 році Гароді призначають власним кореспондентом офіційної газети французьких комуністів "Юманіте" у Москві. Тут же він працює над докторською дисертацією, дружить з видними партійцями та діячами культури. Іллю Еренбурга він вважав людиною, що помогла йому критично переосмислити досвід Радянського Союзу. Відомий той факт, що Сталін не раз приймав Роже Гароді у себе в будинку. Гароді повертається на деякий час до Франції для захисту докторського ступеня в Сорбонні. У 1954 році він знову приїжджає до СРСР і стає доктором філософії Радянської Академії Наук.

У 1956 році Роже Гароді переобирається до Парламенту депутатом від паризького округу.

Партійна кар'єра досягає свого апогею, коли він стає віце-президентом Національної Асамблеї. З 1961 року Гароді - член Політбюро. Він стає головним редактором французького теоретичного журналу "Койе де комунізм" ("Зошити комунізму") та керує одним з найбільших проектів - перекладу робіт Леніна на французьку мову.

У травні 1968 року на засіданні політбюро Гароді критикує лідера Компартії Франції Жоржа Марше за недооцінку їм студентського руху. Потім він виступає проти радянського вторгнення в Чехословаччину і вступає в конфронтацію з комуністичними проводами Франції і СРСР. На черговому з'їзді Компартії Франції політична позиція Гароді визнається несумісною з установками КПФ; у квітні 1970 року його виключають з лав Комуністичної партії, в якої він перебував 37 років. Ця звістка відразу дійшло до радянського керівництва: на одному з пленумів ЦК КПРС Леонід Брежнєв присвятив цілу доповідь "Ренегат Гароді".

Прийняття ісламу

У 1982 прийняв іслам і отримав ім'я Раджу Джаруді. Особливістю акида Гароді було переконання, що Аллах створив людину своїм халіфом (намісником), причому цей спадок призначений не обраним, але всім мусульманам[8]. Звістка про прийняття Ісламу Роже Гароді в 1982 році стало ще однією сенсацією в очах світової громадськості[1]. Змінивши своє ім'я на Раджу Джаруді, він починає стверджувати, що тільки цінності, встановлені ісламською культурою, можуть викоренити "терор і анархію". Мислитель так пояснював прийняття мусульманської релігії: "Так, сьогодні я мусульманин! Ви питаєте, чому я прийняв Іслам? Своїм вибором я випередив епоху."

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова