Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 16 вересня 2019 року

Література :: Біографії

Джакомо Казанова

Переглядів: 3456
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Джакомо Джіроламо Казанова (іт. Giacomo Girolamo Casanova; кавалер де Сенгаль - дворянський титул, вигаданий самим Казановою; 2 квітня 1725, Венеція — 4 червня 1798, Духцов, Чехія) — відомий італійський авантюрист, мандрівник і письменник. Його часто назвають неправильним ім'ям Джованні Джакомо.

 

 

 

 

 

Біографія

Джакомо Казанова народився в Венеції, в родині актора Гаетано Джузеппе Казанови та Дзанетті Фаруссі як найстарший з шести дітей. Два його брати, Франческо і Джованні Батіста, були досить відомими художниками: перший був членом академії в Парижі, а другий очолював академію в Дрездені.

Батько помер, коли Джакомо було вісім років. По смерті чоловіка мати Казанови багато часу проводила за кордоном, тому Джакомо опікувалася його бабуся. Він був хворобливою дитиною й навіть вважався розумово відсталим. Пробудження його інтелектуального потенціалу відбулося лише у віці восьми років. На дев'ятому році життя Казанову направили в школу лікаря Ґоццієґо в Падуї.

В 1738-1742 роках він навчався в університеті Падуї. Після студій права Казанова хотів прийняти духовний сан, але заплутався в любовних пригодах і був виключений з семінарії. Побувавши в Неаполі, Римі, Константинополі, Парижі, він повернувся до Венеції. Після повернення в рідне місто в 1745 року він заробляв на життя грою на скрипці в театрі Сан-Самуель. Після однієї з вистав, врятував життя сенатора Браґадино Маттео, який переніс серцевий напад. Сенатор, у захваті від його знань кабали, почав ставитися до нього як до сина, що дозволило Казанові вести богемне життя. Проте за обман і богохульство в 1755 році він потрапив до в'язниці.

Ще в 1750 році в Ліоні Казанова вступив до масонів. Як член масонської ложі пізніше зустрічався з багатьма видатними діячами у всій Європі.

У 1756 році втік до Парижа, де досяг певного визнання через свої знання магії та завдяки різним спекуляціям. Водночас Казанова ґрунтовно вивчав тамтешнє суспільне й приватне життя. Після нових мандрів Європою він прибув до Берліна, де мав аудієнцію у Фридріха Великого, цікаво описану в його мемуарах. В 1764 - 1765 роках перебував у Росії, зустрічався в Санкт-Петербурзі з Катериною II. Потім жив мандрівним життям у Австрії, Німеччині, Франції, Іспанії, Італії, скрізь переживаючи безліч пригод. Серед його знайомих були Вольтер, Гете та Моцарт.

Отримавши дозвіл повернутися до Венеції, він став у 1775 році таємним агентом інквізиційного трибуналу внутрішньої служби в місті Венеція, але через написаний ним алегоричний роман, в якому був ображений дворянин Грімальді, був змушений у 1782 році знову залишити Венецію і оселився в Чехії, в замку графа Вальдштейна. В цьому замку Казанова працював бібліотекарем, і разом з графом займався кабалістикою та алхімією. Саме тут у семидесятирічному віці він взявся за свої мемуари, довівши їх до 1744 року.

Казанова в Україні

За час свого мандрівного життя Казанова побував у багатьох країнах Єворпи, був він і на теренах України. Так у восьмому розділі сьомої книги мемуарів, що називається "Дуель з Браницьким. Поїздка до Львова та повернення до Варшави..." Казанова пише про своє перебування на Поділлі, Покутті та Волині. Окрім того, згадує про побут у Львові (Leopolis, Lemberg) та Кристинополі (сьогодні — місто Червоноград, Львівської області). На теренах України Казанова запізнався з чільними представниками тодішніх еліт, зокрема з родиною Потоцьких, князем Чорторийським, кастеляншею Снятинською (в якої він зупинився, перебуваючи у Львові).

 

Творчість

Мемуари

Під впливом «Сповіді» Руссо в 1789 році Казанова почав писати французькою мемуари під заголовком «Мемуари Казанови де Сенгаль, розказані ним самим» (Mémoires de J. Casanova de Seingalt, écrits par lui-même) в 10 томах. У деяких виданнях вживається назва «Історія мого життя» ("Histoire de ma vie"). Французьку мову Казанова обрав з суто прагматичних причин, оскільки, за його словами, ця мова вживається значно ширше, ніж його рідна італійська. Ці мемуари принесли йому посмертну славу й зробили класиком французької літератури, хоча історія публікації твору така сама карколомна, як і авантюрне життя автора. Після смерті Казанови рукопис мав залишитися в графа Вальдштайна. Та оскільки під час похорону Казанови граф був у від'їзді, рукопис привласнив чоловік небоги Казанови Карло Анджоліні, що проживав у Дрездені. У 1821 році син Карла Анджоліні терміново шукав гроші й продав рукопис Фрідриху Арнольду Брокгаузу, засновникові знаменитого видавництва «Брокгауз». Брокгауз не наважився публікувати твір таким, як він був і попросив відредагувати й перекласти на німецьку Вільгельма фон Шюца. Так в 1822-1828 роках було видано скорочений переклад мемуарів німецькою мовою в Лейпцигу. Успіх мемуарів був величезний. Спритний французький видавець Турнашон-Молен з Парижа переклав опублікований твір назад на французьку й видав його в 1825-1828 роках. Тоді син Брокгауза Генріх вирішив опублікувати оригінальний французький текст й звернувся за допомогою до філолога Жана Лафорга, що викладав французьку в Дрездені. Лафорг в передмові стверджував, що мав виправити багато помилок, латинізмів та італіянізмів. Окрім того Лафорг викинув усі "грубі" слова, всі гомосексуальні сцени, але при цьому розширив інші еротичні епізоди й навіть деякі дописав. Десять томів він розбив на дванадцять, які сам розбив на розділи. У 1826-1838 роках вийшло французьке видання в обробці Жана Лафорга, перші чотири томи вийшли в Німеччині, решта у Франції й Бельгії. Мемуари Казанови були заборонені католицькою церквою й входили до Index Librorum Prohibitorum. Аж до початку 60-х років минулого століття мемуари публікувалися в редакції Лафорга. Повне оригінальне видання "Мемуарів" з'явилося лише в 1961 році у видавництві "Брокгауз", яке до 2010 року володіло оригіналом рукопису Казанови, зберігаючи його у спеціальному сейфі. 18 лютого 2010 року Національна бібліотека Франції придбала цей рукопис за 7 млн євро. У електронній бібліотеці Національної бібліотеки Франції «Ґалліка» з 22 березня 2010 року представлені перші розділи оцифрованого оригіналу.

Інші твори

Казанова є автором ряду літературних творів - комедії «Молюккеіда» ( «La Moluccheide», 1753), тритомної «Історії смути в Польщі» ( «Istoria delle turbolenze della Polonia», 1774 -1775), п'ятитомного фантастично-утопічного роману «Ікозамерон» ( «Icosameron», 1788) та інших творів, а також перекладів, в тому числі «Іліади» Гомера (1775-1778 роки).

 

Казанова в культурі

Популярне уявлення про Казанову перш за все асоціюється з його любовними пригодами, його ім'я, яке стало загальним, стоїть в одному ряду з такими літературними персонажами, як Дон Жуан або «сучасники» Казанови Ловелас та Фоблаз . Завдяки величезному успіхові «Історії мого життя», що зумовлений поєднанням панорами найширших верств європейського суспільства з великою кількістю пригод та любовних авантюр, постать Казанови перетворилася на одну з легенд світової культури.

Йому присвятили романи (Р. Олдінгтон), п'єси (А. Шніцлер, М. Цвєтаєва), численні есе (С. Цвейг, Р. Вайян , Ф. Марсо). Казанова - герой опери Йоганна Штрауса-молодшого, фільму «Казанова» Федеріко Фелліні та декількох англомовних телесеріалів.

Фільми про Казанову

1918 – Угорщина – „Casanova“ (німий фільм)
1927 – Франція – „Casanova“ (німий фільм)
1928 – Німеччина – „Casanova“ (німий фільм)
1934 – Франція – „Casanova“
1947 – Франція – „Les Aventures de Casanova“
1971 – Великобританія – „Casanova“ (шестисерійний телефільм)
1976 – Німеччина/Італія/Австрія – „Casanova und Co.“ (Художній фільм з Tony Curtis)
1976 – Італія – „Il Casanova di Federico Fellini“ Федеріко Фелліні
1981 – НДР – „Casanova auf Schloss Dux“ (телефільм)
1987 – Великобританія – „Casanova“ (телефільм)
1992 – Франція – „Casanovas Rückkehr“ (Художній фільм з Аленом Делоном)
2001 – Німеччина – „Casanova – ich liebe alle Frauen“ (дві частини)
2002 – Великобританія – „Casanova“ (телефільм)
2003 – Німеччина – Giacomo Casanova. Художній фільм, режисер Річард Бланк
2004 – Німеччина – „Casanova“ (телефільм)
2005 – Великобританія – „Casanova“ (трьохсерійний телефільм)
2005 – США – „Casanova“

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова