Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 25 листопада 2020 року

Література :: Біографії

Василь Биков

Переглядів: 9024
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў; 19 червня 1924, Вітебська область — 22 червня 2003, Мінськ) — видатний автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну, монументальна фігура в білоруській літературній і громадській думці. Талант автора й моральна хоробрість, яка проникає його твори, заробили йому підтвердження для номінації до Нобелевській премії від інших лауреатів цієї премії Йосипа Бродського й Чеслава Мілоша.

 

Біографічні відомості

Василь Биков народився в селі Бички Вітебської області в 1924 році. У 1941 році він знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї, потім він подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там він почав працювати як журналіст для газети «Гродненська правда». Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найзнаменитіші з яких — «Сотніков», «Обеліск», «Піти і не вертатися» та «Дожити до сходу сонця».

Літературні досягнення Бикова лежать у його реалістичних, хоча із ліризмом, описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількостю персонажів. У жорстокості зіткнення вони стикаються з моральними дилемами як стосовно їхніх ворогів, так само і у межах їхнього власного радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це привело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. «Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор, типу Солженіцина»,— написав Майкл Гленні в «Партизан рев’ю» у 1972 році. Биков — один з авторів, якими найбільше захоплюються у колишньому Радянському Союзі. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори було перекладено на найголовніші мови світу, хоча більшість перекладів було зроблено через російську мову. Биков писав свої твори рідною білоруською й сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим. Протягом декількох років він жив за кордоном і повернувся на батьківщину лише за місяць перед смертю. Пам’ять про його складне життя та безкомпромісну позицію стосовно війни тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі.

 

Твори

1960 — «Журавлиний крик» («Жураўліны крык», «Журавлиный крик»)
1960 — «Хід конем» («Ход канём», «Ход конем»)
1962 — «Третя ракета» («Трэцяя ракета», «Третья ракета»)
1964 — «Альпійська балада» («Альпійская балада», «Альпийская баллада»)
1965 — «Одна ніч» («Адна ноч», «Одна ночь»)
1970 — «Сотніков» («Сотнікаў», «Сотников»)
1971 — «Обеліск» («Абеліск», «Обелиск»)
1973 — «Дожити до світання» («Дажыць да світання», «Дожить до рассвета»)
1974 — «Вовча стая» («Воўчая зграя», «Волчья стая»)
1975 — «Його батальйон» («Яго батальён», «Его батальон»)
1978 — «Піти і не вернутися» («Пайсці і не вярнуцца», «Пойти и не вернуться»)
1983 — «Знак лиха» («Знак бяды», «Знак беды»)
1989 — «У тумані» («У тумане», «В тумане»)
1999 — «Трагедія Білорусі»

 

Нагороди

Державна премія СРСР (за «Дожити до світання», 1974), Державна премія ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська премія (за «Знак лиха», 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова