Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 28 січня 2020 року

Література :: Біографії

Юрій Тарнавський

Переглядів: 9652
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Тарнавський Юрій (1934, Турка, Львівська область) — український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».

 

Біографія

Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні — біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі, де й відвідував українську і німецьку гімназії. Закінчив середню освіту екстерном у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році. З родиною осів у Ньюарку. Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії, в якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці студії 1956-ого року зі ступенем BSEE, й відтак поступив на працю до відомої компанії комп'ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком (computer scientist) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладних лінґвінстів в IBM, у військовій школі в Сиракюзах (Нью-Йорк) і в Конгресовій Бібліотеці у Вашингтоні. Програма, розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в конкретній практиці цього роду пошуків. На відпустці в роках 1964—1965, Юрій Тарнавський проживав в Іспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM, студіював теоретичну лінґвінстику по спеціалізації в трансформаційній граматиці при Нью-Йоркськім Університеті. В 1982-ому році він здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Н. Чомського під назвою «Семантика знання». Відтак працював над процесуванням природних і розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений низкою нагород. Він також є автором численних публікацій на кібернетичні й лінґвістичні теми. В 1987-ому році, в рамках відзначення століття Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем (keynote speaker) прочитав лекцію під назвою «Штучний інтелект і лінґвістика» у лінґвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був членом Гарріманського Інституту при Колумбійськім Університеті, професором української літератури і культури у відділі слов'янських мов, як також і спів-координатором української програми (1993—1996) у цьому ж Університеті.

Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи, та спів-засновник і спів-редактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії». Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, «Життя в місті», — з її урбаністичними мотивами і зосередженням на темі смерти — критика привітала як новаторську, такою, яка поривала з традицією мови і тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той напрямок, в який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його програмово екзистенціалістичний роман «Шляхи», в якому описане житгя німецької молоді після Другої Світової Війни, також був відзначений як нове слово в українській прозі. Рання поетична творчість Юрія Тарнавського майже повністю вкорінена у західній літературі, особливо в іспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, в сюрреалізмі та філософії екзистенціалізму. Відтак, з часом, його освіта і праця — так технічні, як і лінґвістичні, — щораз більше впливають на його творчість, внаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках «Без Іспан», «Без ї» й «Анкети», та в романах «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть». У 1960-тих роках Юрій Тарнавський повністю «переходить» на англійську мову в своїй творчості, спершу в прозі, відтак у поезії. Однак, з останньої — поезії — він згодом перекладає українською мовою відповідники з англомовних ориґіналів : збірка «Ось, як я видужую» і наступні п'ять книжок. Він — член групи авангардних американських письменників Fiction Collective, і у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть», які були високо оцінені американською літературною пресою.

Коли політична ситуація в Україні міняється з незалежністю, Юрій Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями мистецьких творів і статей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в його творчості панують характеристики, що вважаються познакою пост-модернізму, такі, як : багатостилевість, коляж, пастіш і прибирання різних, часами протилежних одна одній, позицій / масок (збірка «Ідеальна жінка», поеми «У РА НА» і «Місто київ та ям», цикл драм «6х0»). Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів (п'єс, поезії і прози) у видавництві «Родовід» — «6х0» (повне зібрання драм), «Їх немає» (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і «Не знаю» (вибрана проза).

Юрій Тарнавський присвятив багато енергії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Його власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську, німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.

В 1996-ому році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій колонії Ледіґ Гаус поза Нью-Йорком, де він написав більшість драм, що входять до книги 6х0, а відтак, 1998-ого року — у відомім Нью-Йоркськім авангарднім театрі Мабу Майнз, в якому була поставлена його п'єса Не Медея в англомовнім варіанті. Того ж самого року, в Тернопільському Драматичному Театрі було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. В 1997-му році, його перші чотири п'єси з книги 6х0 — Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея і Карлики — були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету Києво-Могилянська Академія.

Юрій Тарнавський — член Національної Спілки Письменників України.

 

Творчість

Поезія

  • «Життя в місті» (Нью-Йорк, 1956)
  • «Пополудні в Покіпсі» (Нью-Йорк, 1960)
  • «Ідеалізована біографія» (Мюнхен, 1964)
  • «Спомини» (Мюнхен, 1964)
  • "Без Іспан (Мюнхен, 1964)
  • «Спомини» (Мюнхен, 1964)
  • «Без ї» (Мюнхен, 1969)
  • «Поезії про ніщо і інші поезії на цю саме тему» (Лондон-Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшли всі раніше видані збірки разом із додатковими, що вперше в ньому друкуються, а саме : «Життя в місті», «Пополудні в Покіпсі», «Ідеалізована біографія», «Спомини», «Без Іспанкіпсі», «Ідеалізована біографія», «Спомини», «Без ї», «Пісні є-є», «Анкети», «Вино і ропа» і «Поезії про ніщо».
  • «This Is How I Get Well / Ось, як я видужую» (Мюнхен, 1978) — двомовне видання англійською й українською мовами.
  • «Оперене серце» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1986)
  • «Без нічого» (Київ, 1991). Це видання вміщає більшість вже раніше опублікованих праць, а саме: збірки «Життя в місті» (вибрані вірші), "Без Іспанаме: збірки «Життя в місті» (вибрані вірші), «Без ї», «Пісні є-є», «Поезії про ніщо» і поему «Оперене серце».
  • «У ра на», поема (Харків, 1992)
  • «Їх немає» (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : «Ось, як я видужую», «Ідеальна жінка», поема «Оперене серце», «Фотографії, це квіти», «Нулі й одиниці», «Зео півонії», «Врослі вірші», «Дорослі вірші» і поеми «У ра на» та «Місто київ та ям».
  • «Oto jak zdrowieje» (Lublin, 2002) — збірка «Ось, як я видужую» в польській мові. Переклав і видав Тадей Карабович.

Проза

  • «Шляхи», роман (Мюнхен, 1961)
  • «Meningitis», a work of fiction (Нью-Йорк, 1978) — англійською мовою.
  • «Three Blondes and Death», a novel (Нью-Йорк, 1993) — англійською мовою.
  • «Не знаю», вибрана проза (Київ, 2000) — книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман «Шляхи» (у новому варіанті), «Сім спроб» (уривки з англомовних прозових книг Смуток, Гіпокрит, Невинний у Парижі, Подорож на південь, Менінґіт, Три бльондинки і смерть, Короткі хвости) і коротка літературна автобіографія «Босоніж додому і назад».

Театр

  • «Чотири проєкти на український національний прапор» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1973)
  • «Сука-скука / розпука», драматична поема (журнал «Світо-Вид», Київ, 1996)
  • «Жіноча анатомія» (журнал «Світо-Вид», Київ, 1998)
  • «6х0» (Київ, 1998) — підсумкова книга, до якої ввійшли раніше видані драми разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме: драматична поема «Сука-скука / розпука», драми «Жіноча анатомія», «Не Медея», «Карлики», «Коні», «Гамлетта», «Три метафоричні етюди» і «Чотири проєкти на український національний прапор».

Переклади

  • «Як кохався дон Перлімплін з Белісою у саду», Федеріко Ґарсія Льорка, драма, переклад з іспанської (Мюнхен, 1967)
  • «Остання стрічка Краппа», Семюел Бекет, драма, переклад з англійської (Мюнхен, 1972)
  • «Ukrainian Dumy» — oral-tradition epic poetry, translation from Ukrainian with P. Warren (Cambridge, Mass., 1979)
  • «Angels in a Pyramid», Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian (Lviv, 2001)

Важливі статті та інтерв'ю

  • «Під тихими оливами або Вареники замість гітар» (журнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
  • "Без Іспанурнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
  • «Без ї чи без значення ?» — Інтерв'ю з Вольфрамом Бурґгардтом (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1969)
  • «Дещо про поезії про ніщо» (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1971)
  • «Література і мова» (журнал «Сучасність», числа 2 і 3, Мюнхен, 1972)
  • «Bilingualism in Literature» (in «Proceedings of the Symposium on Contemporary Ukrainian Poetry», 1985, and in «Studia Ucrainica», Ottawa, 1988)
  • «Інтерв'ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1988)
  • «Інтерв'ю (Богдана Бойчука) з Юрієм Тарнавським про „Три бльондинки і смерть“» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ, 1994)
  • «Богдан Нижанківський і Галицька школа» (доповідь, прочитана в НТШ, Нью-Йорк, 1995)
  • «Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським» (журнал «Сучасність», число 5, Київ, 1996)
  • «The New-York Group and the Kyiv School : Poetry of Two Cities» (talk delivered at the Slavic Seminar Series, Columbia University, New-York, 1996)
  • «„Троянки“ в театрі Ля Мама» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 1997)
  • «„Цимбелін“ у постановці Сербана» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 1999)
  • «Трагедія чи не трагедія ? Ось питання !» (журнал «Кіно — Театр», число 5, Київ, 1999)
  • «Попередні дні» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 2000)
  • «Гамлет 2000» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 2000)
  • «Темна сторона місяця» (журнал «Критика», число 7-8, Київ, 2000)
  • «With Camera and Actors» («The Polish Review», Nr. 3, 2000)

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова