Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 11 грудня 2018 року

Література :: Біографії

Олекса Стороженко

Переглядів: 16474
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Олекса (Олексій) Петрович Стороженко (1806, с. Лисогори, Чернігівщина — 1874) — український письменник, етнограф, художник, дядько Дмитра та Левка Ревуцьких.

 

 

 

 

 

Біографічні відомості

Походив із старовинного козацького роду Стороженків. Народився у с. Лисогорах на Чернігівщині. Вчився в Харківському пансіоні для дворянських дітей (1821—1823), потім служив у війську (1824—1850), далі працював чиновником особливих доручень при київському генерал-губернаторі. 1868 оселився на хуторі Трішин коло Берестя і тут прожив останні роки життя, захоплюючися музикою, малюванням і скульптурою.

 

Творчість

Творча спадщина Олекси Стороженка — сучасника Тараса Шевченка — невелика. Сам митець не вважав себе письменником-професіоналом, не був активним учасником літературно-мистецького життя України й не претендував на всенародне визнання. Іван Франко справедливо підсумував його письменницьку долю так: «Без сумніву, талановитий оповідач і добре володіє українською мовою, але брак вищої освіти і життєві обставини не дозволили йому виробити настільки ідейного способу думання і настільки глибокого розуміння людського життя, щоб із талановитого анекдотиста він зробився дійсним художником.» У той же час найбільший твір Олекса Стороженка «Марко Проклятий» свідчить про великий потенціал митця, тому Богдан Лепкий назвав його одним «із кращих козацьких патріотів»

Розповіді старих людей, зокрема запорожця Микити Коржа і власні спостереження в роки перебування у війську послужили матеріалом для оповідань і повістей Стороженка. Почав писати російською мовою, друкувався у 1850-х pp. у журналах «Северная пчела» і «Библиотека для чтения». Тут опубліковані «Рассказы из крестьянского быта малороссиян» (1858), роман-хроніка «Братья-близнецы» (1857) та інші.

З появою журнала «Основа» Стороженко почав писати українською мовою. 1863 видано двотомник його творів: «Українські оповідання». В основі значної частини оповідань — народні перекази, анекдоти, прислів'я. Змістом і стилем вони близькі до фольклору («Вчи лінивого не молотом, а голодом», «Межигорський дід», «Вуси», «Голка»). Друга група оповідань написана на основі етнографічних та історичних матеріалів («Матусине благословення», «Закоханий чорт», «Марко проклятий» тощо). Твори Стороженка відзначаються своєрідним українським гумором, знанням народився міфології, образністю народної мови.

 

Твори

  • «Українські оповідання», І-ІІ, СПб., 1863;
  • Вибрані твори. Київ, 1927;
  • Твори в 2 тт., Київ, 1957.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова