Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 12 листопада 2018 року

Література :: Біографії

Терень Масенко

Переглядів: 3905
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Терень (Терентій) Германович Масенко (І. Райд; 10 листопада 1903, с. Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області — 6 серпня 1970, Київ) — український журналіст, поет, перекладач. Автор цінних спогадів про поетів, драматургів «розстріляного відродження». Після Другої світової війни спеціалізувався на творенні україномовних пісенних шлягерів.

 

Біографія

Терень (Терентій) Германович Масенко народився 10 листопада 1903 року в селі Глодоси на Кіровоградщині у незаможній селянській родині. Навчався на робітфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти. 1930 року закінчив факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема при ЦК КПУ. Працював у редакціях газети «Червоний кордон», журналів «Молодняк» і «Перець», а у роки Великої Вітчизняної війни на радіостанції імені Тараса Шевченка та в редакції газети «Соціалістична Харківщина».

Дебютував Терень Масенко «Маршем робітфаківців» у 1924 році. Перша збірка поезій «Степова мідь» вийшла 1927 року. Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими. Значне місце у творчості поета належить епічному жанру (роман у віршах «Степ»). Останній, виданий за життя, прозовий твір — есеї та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка «Роман пам'яті».

Вдумливе слово про творчість Тереня Масенка сказали Б. Вільний, П. Загребельний, С. Крижанівський. Мешкав у будинку письменників Роліт. Помер 6 серпня 1970 року. Похований у Києві.

 

Навчання

Пройшов усі щаблі новоствореної комуністичної системи освіти: навчався на робітфаці Кам'янець-Подільського с.г. ін-ту; в Харківському ін-ті нар. освіти; на курсах журналістики при ЦК КП(б)У; закін. Комуніст. ун-т ім. Артема (Харків).

 

Літературна діяльність

Працював у редакціях журналів «Молодняк» (1927-30), «Перець (1930-32). У роки Другої Світової війни мобілізований до сталінського війська, де призначений репортером радіостанції ім. Шевченка у поволзькому м. Саратов (РРФСР). Перша кн. — збірка „Степова мідь“ (1927), потім — „Наша Азія“ (1933), „У стані воїнів“ (1944), післявоєнні — „Київські каштани“ (1954), Сорок весен» (1957), «ЯК пахне земля» (1958), «Вишневі зорі України» (1960), передсмертна — «Багряні жоржини» (1969).

Автор віршованого роману «Степ» (кн.1 — 1938, кн.2 — 1968) — історія українсько-російських воєн першої чверті ХХ ст. Уклав своєрідну хрестоматію спогадів про класиків укр. культури «Роман пам'яті» (1970, нариси про П. Тичину, М. Рильського, М. Куліша, А. Петрицького, тощо). Пробував себе у дитячій прозі — «Казка нашого лісу» (1959), «Леся і сонце» (1964).

Уславився як «поет-пісняр». На його тексти писали музику П. Майборода, А. Філіпенко, М. Дремлюга, Л. Ревуцький (зокрема, «Пісня про Дніпро», «Дніпровські хвилі»).

Провадив широку перекладацьку роботу. З найбільш відомих переклади з Я. Купали, А. Кунанбаєва.

 

Твори

Окремими виданнями вийшли такі збірки поезій та пісень:
«Південне море» (1929),
«Ключ пісень» (1930),
«П'ятнадцята весна» (1932),
«Наша Азія» (1933),
«Книга лірики» (1935),
«Нові поезії» (1938),
«Вітчизна» (1937),
роман у віршах «Степ» (кн. І, 1938; кн. ІІ, 1968),
«У стані воїнів» (1944),
«Срібна дорога» (1946),
«Пісня миру» (1952),
«Київські каштани» (1954),
«Сорок весен» (1957),
«Вишневі зорі України» (1960),
«Твори» в 2-х томах (1963),
«Багряні жоржини» (1969).

Після смерті письменника побачили світ:
«Вибране» (1975),
«Поезії» (1983).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова