Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 17 грудня 2017 року

Література :: Біографії

Віра Вовк

Переглядів: 10280
Додано:
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Віра Вовк (справжнє ім'я: Віра Остапівна Селянська; 2 січня 1926, Борислав) — українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач на португальську мову української поезії. Пише українською, німецькою і португальською мовами, проживає у Бразилії. Учасниця Нью-Йоркської літературної групи.

 

З біографії

Народилася у Бориславі 2 січня 1926 у родині лікаря й археолога. Виростала на Гуцульщині в містечку Кути. Навчалася в гімназії у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені.

В еміграції з 1945 року (Німеччина, Бразилія).

Студіювала германістику, музикологію і порівняльне літературознавство в Тюбінгенському університеті.

З 1949 р. разом з матір'ю переїздить до Ріо-де-Жанейро, де закінчує університет, стажується також у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському університеті. Отримує науковий ступінь доктора філософії. Професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро. З 1957 — завідувач кафедрою германістики цього університету.

Твори пише українською, німецькою, португальською та англійською мовами. Збірки: "Мандри", "Манделя", драматична поема "Триптих", п'єса "Іконостас України". Відкриває американському читачеві українську літературу, зокрема, переклала на португальську мову поезії Василя Голобородька. На українську переклала твори Ф. Дюренматта, Ф. Г. Лорки, П. Клоделя. Серед нагород В. Вовк, зокрема, літературна премія імені Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) та Києві (1990).

Відзначена Літературними преміями ім. Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) і в Києві (1990); премією Благовість (2000). Лауреат Шевченківської премії 2008, котрої удостоєна за книги: ”Поезії” (2000), ”Проза” (2001), ”Спогади” (2003), ”Сьома печать” (2005), ”Ромен-зілля” (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою. З грошей премії Віра Вовк пообіцяла створити фонд для перекладачів української літератури світовими мовами.

Активно пропагує українську культуру, мову, красне слово. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові.

 

Творчість

«Я ліплена з доброї
Бориславської глини.
Куди не поніс би мене буревій,
темні ялиці шумлять у мені,
темна Тисмениці таємниця
струмить у жилах.
Моя душа стане дзвоном
Старої бойківської дзвіниці,
Щоб голосити за мертвими
І будити живих».

Поезія

  • “Юність” (Мюнхен, 1954)
  • “Зоря провідна” (Мюнхен, 1955)
  • “Елегії” (Мюнхен, 1956)
  • “Чорні акації” (Мюнхен, 1961)
  • “Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованні-Баттісти” (Мюнхен, 1967)
  • “Каппа Хреста — Kappa Crucis” (Мюнхен, 1969)
  • “Меандри” (Ріо-де-Жанейро, 1979)
  • “Мандаля” (Ріо-де-Жанейро, 1980)
  • “Жіночі маски” (Ріо-де-Жанейро, 1993)
  • “Молебень до Богородиці” (Ріо-де-Жанейро–Женев, 1997)
  • “Писані кахлі” (Ріо-де-Жанейро, 1999)
  • “Віоля під вечір” (Київ, 2000)
  • “Поезія” (Київ, 2000) — підсумкова книга, до якої ввійшли всі раніше видані збірки разом із додатковими, що вперше в ній друкуються.

Проза

  • “Леґенди” (Мюнхен, 1954)
  • “Казки” (Мюнхен, 1956)
  • “Духи й дервіші”, повість (Мюнхен, 1956)
  • “Вітражі”, повість (Мюнхен, 1961)
  • “Святий гай”, оповідання українською та португальською мовами (Ріо-де-Жанейро, 1983)
  • “Карнавал”, оповідання (Ріо-де-Жанейро, 1986)
  • “Проза” (Київ, 2001), підсумкове видання, до якого — крім раніше вже опублікованих творів — увійшло чимало оповідань, що появилися були в еміґраційній періодиці, як також таких, що вперше друкуються у цій книзі.

Театр

  • “Смішний святий” (Нью-Йорк, 1968)
  • “Триптих до циліндрових картин Ю. Соловія” (Ріо-де-Жанейро, 1982)
  • “Іконостас України” (Ріо-де-Жанейро,1988; Київ, 1991)
  • “Вінок троїстий” (Ріо-де-Жанейро, 1991)
  • “Казка про вершника” (Ріо-де-Жанейро, 1992)
  • “Зимове дійство” (Ріо-де-Жанейро, 1994)
  • “Весняне дійство” (Ріо-де-Жанейро, 1995)
  • “Настася Чагрова” (Київ, 2001)
  • “Козак Нетяга” (Київ, 2001)
  • “Крилата скрипка” (Київ, 2001)
  • “Театр” (Київ, 2002) — підсумкова книга, до якої ввійшли всі раніше видані драми разом із додатковими, що вперше в ній друкуються.

Переклади

з французької, італійської, румунської, македонської, старослов'янської в українську: Кльодель, Неруда, Льорка, Таг'ор, Г'еорг'е, Дюрренматт, інші. Крім того, переклади українських авторів німецькою і португальською мовами.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова