Український Центр
Ввійти
Зареєструватися
Головна
Література
Форум
Фотогалерея
Календар
Київ, Львів:
Берлін:
Лондон:
Торонто:
Чикаго:
Сідней:
::
середа,
02
грудня
2020
року
Література
::
Марина Брацило
1997 / Збірка «Мелодія вічних прощань»
Переглядів:
3490
Додано:
Hi
0
Рекомендую
0
Відгуки
0
У мене є одна свіча
Те, що летять мої вуста…
Нема її. А щойно ж тут була…
Тривога серце сповиває…
Ну от і все. Ненавиджу себе…
О світе мій темний…
Забитий вечір падає з сідла…
Це я. Не поспішай мене прощать…
Казати не хочу, та мушу…
Десь над містом квітує вогонь…
Мою любов знаменням осіни…
Не вір у сни! Однак вони минуть…
Я просто “маленька кобіта”…
Безжурний сміх на чорнім оксамиті…
Сукенка з плечей…
На долоні у світу…
Ви вірите в пробудження дракона?…
Мій єдиний! Я уже прийшла…
Моя солона таємнице!…
Мені не вистачає глибини…
Вар’ятство. Збочення. Чаклунство…
Буде так, як схочеш…
У мене є одна свіча…
Прощання не розквітне криком
Розміняю мільйон по грошину…
Два недопалки…
Не вір мені. Я – злива на траві…
Давно-давно ця казка відцвіла…
Сумно бути осіннім теплом…
Бризки сивого дня…
Ви, мабуть, закрутилися, юначе?..
Але що це? Ти знову – утік в минуле…
Я знаю все, що буде і було…
Я так боюсь себе самої…
А любов моя, хоч і у комі, – жива…
Чи чуєш? – Нині дощ прийшов…
Місто стало сліпим жебраком…
Вітер старанно імітує пташиний щебет…
Вуста застигли на межі…
“Цілуйте коханих!” – запізня порада…
Не зітхай. Не плач. І вітер…
Casus belli
Чому ти плачеш у сні?..
Біла яблуне! Зоре зеленого неба…
Спів вогню у обпаленім горщику
Ранок
Не йди в пітьму!…
На долоні стола…
Напередодні вічної любові…
Що ти хочеш від мене…
Гість
Я завмерла портретом…
В найбільший шал весняної повені…
Стрибну на засмаглу під сонцем гарбу…
Площі безхозне люстро…
І навіть фіранка мене боїться…
Майже за Екзюпері
Лежать кілометри снів…
Я – парасолька. Я стою в кутку…
В світ, до якого мені не можна…
…Ти є у цьому місті. Десь тебе…
Все це не варто того, щоб померти…
Ноктюрн
Вишня повна плодів, мов думок невтішних…
Я нині вже заспокоєна…
Аби не сполохать святої віри…
Коли-небудь, не зараз…
Я не буду такою…
Ми, напевно, зустрілися б…
До Брами Любові…
Оддай мене, мамо! Та ні, не оддай…
На небі з квіту черешень…
Про нашу щасливу незустріч
Білизна пахла небом і дощем…
Ти іншій написав. Але – мені…
Стікає вечір дощем зі скла…
Приходь в степи мого тепла…
Так буває іноді…
Ці вічні будинки п’ятиповерхові…
Кохаю! Через тисячу безсонь…
Я набираю номер твій…
Націлуємось досхочу…
Я для тебе, Єдиний…
Не молися на тіло моє…
Все минуло, коханий, – і біль, і жалі…
Гірка пігулка болю…
Є в коханні “проти” і “за”…
Ти є за межами мовчання…
Пробач мені мої слова…
Розлуки золоте крило…
До розлук ми призвичаєні…
Наше світання, наща розмова…
Між нами пустку вистелять листи…
Тісно грудям у пазусі…
Назви моїм ім’ям свою дочку…
Білий сніг у рожевій долоні…
Великоднім висвяченим кошиком…
Тумани зникли і розтали…
Наші Друзі:
Новини Львова
Український Центр - 2001-2011 ©
Контакт