Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 липня 2020 року

Література :: Біографії

Хуан Рамон Хіменес

Переглядів: 5484
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Хуан Рамон Хіменес (ісп. Juan Ramón Jiménez; 24 грудня 1881, Могер, Іспанія — 29 травня 1958, Сантурсе, Пуерто-Ріко) — іспанський поет. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1956 року за «ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії».

 

 

 

 

Біографія

Навчався на юридичному факультеті Севільського університету, але навчання не закінчив. Під впливом творчості Рубена Даріо звернувся до поезії, випустив в 1900 дві книги віршів. Важко переніс смерть батька, лікувався від депресії у французькій клініці, потім у Мадриді. Подорожував по Франції і США, де зустрів письменницю, перекладачку Рабіндраната Тагора Зенобии Кампрубі, яка стала його дружиною і помічницею.

З початком громадянської війни подружжя емігрували на Кубу, потім жили в США і Пуерто-Ріко (з 1946). Після приїзду в Пуерто-Ріко поет знову на кілька місяців був госпіталізований в стані депресії. Викладав в університеті. У 1956 році його дружина померла від раку, Хіменес не міг оговтатися від цієї втрати. Через два роки він помер в тій же клініці, де померла дружина.

 

Творчість

Критики зазвичай розрізняють у творчості Хіменеса три етапи - 1898-1915, 1916-1936, 1937-1958. На першому він пережив вплив романтичної лірики Беккера, французького символізму (Бодлер, Верлен), модерністської поетики Даріо. Другий етап відзначений впливом англомовної поезії (Блейк, Шеллі, Емілі Дікінсон, Вільям Батлер Єйтс). Третій етап визначено багаторічним вигнанням, це період духовного пошуку, тяги до просвітління, певної близькості до традицій іспанських містиків.

У спадщині Хіменеса виділяються також лірична повість у мікроновелах про сільську Андалусію «Платер і я» (1914) та есе про письменників-сучасників «Іспанці трьох світів» (1942).

 

Приклад поезії

ЗОЛОТА ГАЛУЗКА

Болюча гілка із осіннім листом —
Обернена на сонці в самоцвіт.
А хмари вкрадуть сонце, й смуток віт
Стає убогим, пилявим, нечистим.
Все, що було прекрасно-урочистим,
Увесь галузки золотої міт
У понадземний забирає світ
Година хмарна повівом імлистим.
Тож, серце, й ти — гніздо сухе і марне,
В якому щось одвічно-світозарне
Знаходить спочин іноді на мить.
Але коли любов тебе покине,
Там тільки попіл, де були жарини,
Де ти шукало душу — підла гидь.

Переклад з іспанської Ігоря Качуровського

 

Українські переклади

Українською Хуана Рамона Хіменеса перекладали Ігор Качуровський, Богдан Бойчук, Марія Ровна, П. Марусик.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова