Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 22 серпня 2019 року

Література :: Біографії

Антуан де Сент-Екзюпері

Переглядів: 10814
Додано:
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Тексти Автора

Антуан де Сент-Екзюпері (серед друзів відомий як Сент-Екс; фр. Antoine Marie Roger de Saint-Exupéry; 29 червня 1900, Ліон — 31 липня 1944, Тірренське море) — французький письменник і авіатор, граф.

 

 

 

 

 

Біографія

Народився у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент–Екзюпері.

Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Габріель Сальєз. В ті роки, на світанку ери повітроплавання, професія авіатора була рідкісною та романтичною. Вона цілком відповідала характеру й устремлінням юнака, закоханого в небо.

1917 - вступив до паризької Школи мистецтв на факультет архітектури.

1921 - був призваний до армії, на курси пілотів.

1922 - закінчивши службу, переселився до Парижа, почав писати. У цей час працював у конторі черепичного заводу, торгував автомобілями, книгами.

1925 - став пілотом компанії «Аеросталь», що доправляла пошту на північне узбережжя Африки.

Перше оповідання Сент-Екзюпері (1926) недаремно називалося «Льотчик», а перший роман (1929) — «Південний поштовий».

1927 - начальник аеропорту в Кап–Джубі (Північна Африка).

У представленні до ордена Почесного легіону про Сент–Екзюпері було сказано: «Пілот рідкісної сміливості, чудовий майстер своєї справи».

1930-1931 - технічний директор компанії Aeroposta Argentina (Буенос-Айрес). Тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною Консуело.

1933-1934 - працює льотчиком–випробовувачем.

1935 - відвідав СРСР, залишив нариси про цю поїздку.

Напередодні нового 1936 року на власному літаку вирушив у переліт Париж-Сайгон, щоби побити рекорд швидкості на цьому маршруті, але зазнав аварії у Лівійській пустелі. Цей випадок ліг в основу не лише його найвідомішого роману «Планета людей», але й казки «Маленький принц» — вершини творчості Сент-Екзюпері.

1937 — військовий кореспондент в Іспанії.

1939 - його книгу «Планета людей» відзначено премією Французької академії.

З початку Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції наприкінці 1940 року емігрував до США.

У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора.

Із 1943 р. служить військовим льотчиком у французьких військах у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб’ють, я абсолютно ні про що не жалкую...»

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав від 40–градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, — від болю у погано зрощених кістках. Його розсіяність стала легендарною. Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на випробування.

У липні 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся.

1945 року «Маленького принца» надруковали у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі помилки вкралися і в текст.

1948 - опубліковано незакінчену повість «Цитадель».

Браслет Сент-Екзюпері, знайдений у морі біля Марселю

 

Консуело

Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час праці в Буенос-Айресі. Консуело Ґомес Карільйо, якій не було й 22 років, устигла вже двічі побувати у шлюбі. Її другий чоловік, ґватемальський дипломат і письменник Енріко Ґомес Карільйо, наклав на себе руки.

Вона чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом. Була відома своєї ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент–Екзюпері могла прийти у лижному костюмі та гірських черевиках.

Вона внесла в життя Антуана поезію, фантазію, легкість. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з Консуело.

Роман «Нічний політ», розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки твердій стійкості Консуело: Сент–Екс одержував доступ до спальні лише тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5–6 списаних аркушів рукопису.

У розлуках Сент–Екзюпері дуже сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь написав розгорнуте любовне послання дружині: «Зітчи мені плащ із твого кохання, Консуело, і жодна куля не зачепить мене!».

 

Основні твори

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова