Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 липня 2018 року

Література :: Біографії

Сергій Плачинда

Переглядів: 6398
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Сергій Петрович Плачинда (18 червня 1928) — український письменник. Прозаїк, публіцист, критик, член Спілки письменників України (1960).

 

 

 

 

 

Народився 18 червня 1928 р. на Кіровоградщині (хутір Шевченко) в родині селянина.

Свідок голодомору 33-го, пережив нацистcьку окупацію. Працював токарем у механічних майстернях радгоспу, пізніше — співробітником Кіровоградської районної газети, водночас учився в середній школі.

В 1953 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету, а потім аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії "Композиція і характери в новелах Ю. Яновського"(1957), "Майстерність Ю. Яновського"(1969) та перша в постсалінській Україні книза про О. Довженка(1964).С. Плачинда був також першопублікатором доти невідомих "Щоденників" О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний "за український націоналізм".

З 1948 р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.

1968 р. побачила світ книга історичних повістей "Неопалима купина" (художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за "націоналістичний ухил".

Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.

Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині -старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.

Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широко¬полі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), "Козаки в Дюнкерку"(2003), "Козак -душа правдивая"(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних ромів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).

Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг "Міфи і легенди Давньої України"(2006), "Лебедія. Як і коли виникла Україна"(2005), "Як українські міфи по світу розійшлися"(2009) (згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XVтис.до н. е.).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова