Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 04 березня 2021 року

Література :: Біографії

Борис Олійник

Переглядів: 12653
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Борис Ілліч Олійник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) — український поет, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України.

 

 

 

 

 

5 липня 2010 року Указом Президента України, Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

Творча діяльність

Друкуватися почав ще в школі. По закінченні десятилітки у 1953 році вступив на факультет журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за грати.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»).

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія».

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».

 

Творча спадщина

Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо».

 

Відзнаки і нагороди

Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи.

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1999), V ст. (1995).

15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»

 

Збірки

1959 — збірка нарисів «За Північним Дінцем»
1962 — збірка поезій «Б'ють у крицю ковалі»
1962 — збірка поезій «Двадцятий вал»
1964 — збірка поезій «Вибір»
1965 — збірка поезій «Гонг»
1965 — збірка «Поезії»
1968 — збірка поезій «Коло»
1970 — збірка поезій «Відлуння»
1972 — збірка поезій «На лінії тиші»
1973 — збірка поезій «Рух»
1973 — поетична збірка російською мовою «Стою на землі»
1974 — збірка поезій «Ми знаємо для чого жить»
1975 — збірка поезій «Гора»
1976 — збірка поезій «Істина»
1976 — збірка поезій «Кредо»
1978 — збірка поезій «Заклинання вогню»
1979 — збірка поезій «Сива ластівка»
1981 — збірка поезій «У дзеркалі слова»
1981 — збірка поезій «Доля»
1982 — поеми в окремих книгах «Дума про місто», «Крило»
1983 — публіцистична книга «Планета поезія»
1983 — збірка «Поеми»
1984 — поетична збірка «Міра»
1986 — збірка «Поезії»
1987 — поема «Трубить Трубіж»
1989 — збірка поезій «Поворотний круг»
1990 — публіцистична книга «Криниці моралі та духовна посуха»
1993 — поетична книга «Відступник, або Два роки в Кремлі»
1995 — поетична збірка «Шлях»
1995 — публіцистична книга «Сатанізація сербів, кому вона потрібна?»
1999 — поетична збірка «Біла мелодія»
1999 — історичний нарис «Жорстока правда»
1999 — есей «Хто наступний?»
2000 — поетична збірка «Таємна вечеря»
2001 — поетична збірка «Знак»

 

Твори

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова