Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 14 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Юрій Косач

Переглядів: 8008
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Юрій Миколайович Косач (5 (18) грудня 1908, с. Колодяжне, Ковельський район, Волинська область — 11 січня 1990, Пассеїк, штат Нью–Джерсі, США) — український поет, прозаїк, драматург, редактор. Племінник Лесі Українки.

 

Біографія

З 1918 року жив у Західній Україні.

1928 – закінчив гімназію у Львові.

Вищу освіту здобував у Варшавському (юридичний факультет) та Паризькому університетах.

На студентські роки припав початок його активної громадської і літературної діяльності. 1928 року став секретарем студентської організації “Партія українських державних націоналістів” і членом культурно–освітнього товариства “Основа”.

1927 – вперше були надруковані поезії Юрія Косача у часописі “Українська громада” (Луцьк).

1928 – почалася активна співпраця Ю.Косача з журналом “Літературно–науковий вісник” (Львів, редактор – Д.Донцов).

З червня 1929 року його оповідання та вірші друкували в часописі “Нові шляхи” (Львів, редактор – А.Крушельницький).

На початку 1931 року з`явилася перша книга письменника – збірка оповідань “Чорна пані”.

На початку лютого 1931 року його і ще 7 юнаків за антидержавну націоналістичну діяльність заарештовала польська поліція. Їх тримають у Луцькій в`язниці 17 місяців, аж до суду, який відбувся 5 грудня 1932 року. Юрію Косачу, як головному звинуваченому, винесли вирок – 1 рік ув`язнення.

1934 – вийшла друга книга Косача – історична повість “Сонце в Чигирині”.

1935 – вийшла дебютна збірка поезій “Черлень”.

Саме за дві останні книги Юрію Косачу 1935 року присудили ІІ премію Товариства письменників і журналістів ім. І.Франка (премія ТОПІЖ).

1936 – видавництво “Лесин дім” (Париж) випустило другу поетичну збірку Косача “Мить з Майстром”. Невдовзі вийшла велика повість “Дивимось в очі смерті”.

1936 – з`явилася книга літературних нарисів “На варті нації” та кілька розділів історично–пригодницького роману “Затяг під Дюнкерк”[2].

1937 – окремою книгою вийшла повість “Чад”, збірки оповідань “Клубок Аріадни”, “Тринадцята чота”, “Чарівна Україна”.

1943 – повернувся з Парижу до Львова.

Сергій Гупало: «В Україну Юрій Косач повертається після її окупації гітлерівцями. Однак у Львові його заарештовують, кидають у концтабір, а згодом вивозять до Німеччини. Повоєнні роки у Німеччині досить плідні для Юрія Косача. За його твердженням, тогочасний літературний процес в Україні знаходився в глибокій кризі. І.Багряний, В.Домонтович, Ю.Шерех — його тодішні однодумці. В Німеччині з’являється друком його повість «Еней і життя інших», яка перекликається з написаним у 1929 році оповіданням «Кінець отамана Козиря», де змальовано розчарування, духовну драму українського націоналіста. Ці твори стали пророчими для подальшої долі Ю.Косача. Через деякий час, опинившись у США, Юрій Косач змінив ідеологічні орієнтири. В націоналізмі він став бачити зло, а радянська Україна стала для нього райським куточком. У 1964 році письменник відвідує СРСР, куди його запрошують на 150–річчя з дня народження Т.Г.Шевченка. Повернувшись у США, в інтерв’ю «Українським вістям» Юрій Косач зазначає: «Україна — це країна розкованого Прометея. Того, що стільки сторіч карався за своє дерзання бути рівним богам. Нині Прометей визволений. Вчорашній плебей, варнак, парій, кріпак, раб став володарем духа: він будує міста, організовує області, економічні райони, планує, творить, наказує, веде народ вперед і вперед...». Тільки Богу відомо, як колишній поборник України самостійної і вільної став патріотом України радянської, як опинився у вкрай складній ситуації, «поставивши своєю метою боротьбу не на життя, а на смерть з так званою доктриною і людьми націоналізму, усвідомивши собі величезну шкоду, яку вони наносять українському народу...».

1943–1944 – працював у редакції часопису “Львівські вісті”.

1943 – вийшов роман “Рубікон Хмельницького” (про події напередодні війни 1648 року).

У березні 1943 року на львівській сцені відбулася прем`єра історичної драми Юрія Косача “Облога”.

1944–1945 – у німецькому концтаборі та в таборах для переміщених осіб.

1949 – емігрував до США, де редагував літературну газету «Обрії» та «За синім океаном».

Похований на українському православному цвинтарі в Баунд–Брук, штат Нью–Джерсі.

 

Псевдоніми і криптоніми

Я.Косарич, А.Згорянич, Г.Рославець, Колодяжинець, Крига Гордій, Андрій Скиба, Вадим Іскра.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова