Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 05 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Юрій Буряківець

Переглядів: 4958
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Буряківець Юрій Дмитрович (26 квітня 1922, Чорнобиль — 07 січня 1996, Нью-Йорк, США) — український поет і прозаїк.

 

Юрій Буряківець народився на світ Божий 26-го квітня 1922 року в родині службовців Дмитра і Марії Буряківців на київському поліссі в місті Чорнобилі, біля самісіньких вод ріки Прип'яті. Незабаром, в 1929 році, родина переїхала до Києва, де малий Юрко відвідує київські школи. Там же в липні 1941 року закінчив середню школу.

Перші вірші почав писати в 14 років. Був членом гуртка молодих поетів та прозаїків при київському Палаці піонерів та жовтенят. Пізніше мрія бути письменником поволі здійснювалася і вже в 1943 році Юрій Буряківець стає членом Спілки українських письменників у Львові, 1947 року — членом Спілки українських письменників і журналістів у Авґзбурзі, Німеччина, а в червні 1969 року — членом Об'єднання Українських Письменників "Слово" в Нью-Йорку. За німецької окупації України Буряківець працює матросом та шкіпером у Дніпровській торговельній фльотилії. Коли наближався фронт, в числі багатьох остарбайтерів він опинився на сільськогосподарській праці в Баварії, Німеччина. Після закінчення війни в 1945 році студіював в Українському Вільному Університеті в Мюнхені.

Письменник кілька десятиліть жив і працював у Нью-Йорку. Він закінчив у США університет з присвоєнням звання магістра філолоґії, писав українською, володів, крім того, англійською, французькою, німецькою, іспанською, російською, білоруською, польською, викладав у школах Америки німецьку та іспанську мови.

Полісся, Чорнобиль, де народився поет, Київ, де згодом навчався, Дніпро, поля, гаї, сіножаті, туга людей за волею — знайшли своє втілення у його віршах.

У вересні 1994 року, Юрія Дмитровича Буряківця прийняли до Спілки письменників України. За кордоном, у Німеччині, Англії, США, Канаді, Австралії — дано високу оцінку його творам. Критик Володимир Державін у часописі "Нова Україна" писав 1943 року: "Поміж віршами — найбільшої уваги варта лірика Юрія Буряківця. На основі пісенної традиції він подає ліричні відображення української природи та сільського побуту, оповиті сумними спогадами". Відомий письменник Василь Барка, розглядаючи поетичну збірку Юрія Буряківця "Виноградник" (Нью-Йорк, 1961 рік), пише: "Визначний талант цього лірика безперечний, виявляється він у найвластивішому виспіві серця. Особливо багатий прибуток в ліричній поезії, властиво, українські поети-еміґранти надолужили, хоч не повною мірою, страхітливу втрату нашого відродження: Варфоломіївський час (1932—37) в історії красного письменства. До винагороджуючих здобутків нашої поезії супроти всіх утрат належить і ця багата змістом, щира почуттями, обсипана живими іскрами справжнього ліричного таланту, збірка "Виноградник" Юрія Буряківця".

Василь Ірклієвський, літературознавець, захоплено писав про віршований епічний твір "Скоморох", надрукований у збірці "Мого життя межінь" (Нью-Йорк, 1984 рік): "Цей унікальний твір можна сміло назвати епопеєю українського народу, що вмістив у собі одержимість людську: бути господарем на власній землі".

Той же автор писав про інший історичний твір "Рум'яний Влес", — надрукований у Нью-Йорку 1982 року: "В епопеї "Рум'яний Влес" переплелась історична реальність конкретних подій, осіб та явищ з різноманітними повір'ями, казковими вигадками та невмирущими віруваннями не лише українського народу, а й мешканців Ірану, Риму, Візантії та Індії". Що ж є дороговказом письменникові у творчості? Він сам, до речі, про це каже: "Віра в людяність, любов до України, її краси та історії тримають і мене на цьому світі". Повага до народів і рас планети, синівна любов до Батьківщини простежуються в його багатьох поезіях, віршованих історичних романах, осяяних одухотвореним талантом, написаних з високою художньою майстерністю та неабияким знанням духовності, побуту, звичаїв, культури дохристиянської України-Руси, її сусідів, країн Близького Сходу, Індії.

Його твори значною мірою вселяють віру в неспроможність злої силинині задушити українську пісню, думу, слово, націю.

Помер поет 7 січня 1996 року і похований на українському кладовищі у Брунсвіку в Нью Джерзі.

 

Джерело: pisni.org.ua

Наші Друзі: Новини Львова