Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 17 червня 2019 року

Література :: Біографії

Андрій Головко

Переглядів: 6750
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Головко Андрій Васильович (3 грудня 1897, Юрки, Полтавщина — 5 грудня 1972) — український письменник, критик. Лауреат Шевченківської премії (1969).

 

Біографічні відомості

Андрій Головко народився в 1897 у с. Юрки, Кобеляцького повіту Полтавської губернії у багатій селянській родині.

Із 1905 по 1908 вчився у сільській школі, де почав писати вірші російською. Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908—1914), під впливом «Кобзаря» перейшов на українську (1912)[1]; за створення українофільської «Юнацької спілки» вибув з останнього курсу училища.[2]

У 1915 р. вступає до Чугуївського військового училища прапощиків, яке закінчує цього ж року, і одразу потрапляє на фронт. Поручик А.Головко командує полковою кінною розвідкою, бере участь у боях під Равою-Руською (Львівська обл.), згодом, після поранення, у запасному батальйоні навчає новобранців.

1917 року А.Головко обирається до солдатського революційного комітету у м.Торжок Тверської губернії.

Після повернення в Україну деякий час вчителює. У 1918 р. стає співробітником кременчуцької повітової газети "Нове життя". Наступного, 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій "Самоцвіти".

Воював в Армії Української Народної Республіки за незалежність України.

Влітку 1920 Андрій Головко добровільно вступає до лав Червоної армії, де спершу стає командиром підрозділу кінної розвідки, а згодом лектором у Харківській школі червоних старшин.

Після демобілізації повертається до вчительської роботи[3]. Деякий час учителював, був секретарем при виконкомі у с. Білики.

У 1924 у стані несамовитості застрелив свою дружину та 6-річну доньку; проходив лікування у психіатричній лікарні[4]. Санітарка лікарні, де лікувався Андрій Головко, народила від нього дочку; батьківство згодом було взаконене.[3]

У 20-х роках приєднався до спілки селянських письменників «Плуг». Ранні збірки оповідань («Дівчинка з шляху», 1923; «Червона хустина», 1924; «Можу», 1926; «Пилипко», 1928 та ін.) мають риси революційного романтизму. Твори Головка довоєннного періоду – романи про життя українських селян «Бур’ян» (1927) та «Мати» (1932; 2-ге вид., перероблене – 1934). Роман «Бурьян», що розглядався владою СРСР як твір «про переслідування сількора на селі»[5] та про «класову боротьбу на селі в 20-х рр.», де «вперше в радянській літературі змальовано образ сільского комуніста» [6] був відразу ж виданий російською мовою (видавництво «Пролетарий», 1928).

Автор кіносценаріїв до фільмів «Митько Лелюк» (1937) й «Літа молодії» (1940).

Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 – військовий кореспондент газет «Комуніст» та «За честь Батьківщини».

Автор п’єс «В червоних шумах», «Райське яблуко» (обидві – 1946). Роман «Артем Гармаш» — ч. 1 — 1951, ч. 2 — 1960, ч. 3 — 1970. На кіностудії ім. О. Довженка екранізовано його твори «Бур’ян» (1966) та «Пилипко» (1964).

Твори А. Головка перекладалися російською, болгарською, німецькою, польською, словацькою, угорською, чеською та ін. мовами.

Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1969) за перші дві книги роману «Артем Гармаш». Нагороджений орденом Леніна і медалями.

За радянських часів Андрій Головко вважався «корифеєм» української літератури. Його твори входили до шкільної програми вивчення, а біографія, за умов радянської пропаганди, була «підчищена» від небажаних фактів.

 

Вшанування пам'яті

Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.

 

Твори

Нариси:

  • Момент (1921)
  • Діти Землі і Сонця (1922)

Повісті:

Романи:

  • Бур'ян (1927)
  • Мати (1931)
  • Артем Гармаш (1951—1960)

Оповідання:

Переклади творів Головко вокинував А.М. Біленко.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова