Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 19 лютого 2020 року

Література :: Біографії

Герман Гессе

Переглядів: 8235
Додано:
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Тексти Автора

Герман Гессе (нім. Hermann Hesse; 2 липня 1877, Кальв (Німеччина) — 9 серпня 1962, Монтальола (Швейцарія)) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року.

 

Біографія

Гессе народився 2 липня 1877 року у містечку Кальв у німецькій землі Баден-Вюртемберг. Він був сином християнських міссіонерів, тому у 1891 почав вивчати теологію у Маульбронні, але вже через рік залишив це заняття, став спочатку механіком, а потім книготорговцем. У 1912 Гессе емігрував до Швейцарії та у 1923 отримав швейцарське громадянство.

Літературну славу письменник здобув завдяки роману «Петер Каменцинд» (Peter Camenzind, 1904). Успіх цього твору дозволив Гессе повністю посвятити себе літературі.

Починаючи з роману «Даміан» Гессе опиняється під впливом герметичної традиції, а основною темою його творчості стає ідея поєднання протилежностей. У «Деміане» він формулює ідею Бога на ймення Абраксас, що поєднує у собі добро і зло, при цьому стоїть по той бік протилежностей. Можливо іже тоді Гессе був знайомий із «Сімома настановами мертвим» Карла Юнга, тим пакше що достовірно відомо, що Гессе проходив психоаналіз у учня К. Г. Юнга Йозефа Ленга.

Результатом цього навчання стало написання двох епохальних романів — «Сіддхартха» і «Степовий вовк». У першому з них дія відбувається у часи Будди Гаутами, де, проходячи різні стадії життя від крайнього аскетизму до гедонізму, герой осягає єдність всього і вся приходячи до своєї Самості.

«Степовий вовк» — книга з відкритим кінцем, багато в чому є сповіддю та описує стан душі самого Гессе у часи Аналіза Ленга, як Магічний театр. Неважко прослідити борсання самого Гессе — між світом духа та світом матерії, а також страх впасти в міщанство.

У часи духовної революції шестидесятих книги Гессе отримали величезну популярність у молоді, що повставала проти звичних меж юдо-християнської моралі. Його книги стали духовним імпульсом до массового «паломництва у країни Сходу» та відвертання від суєти зовнішнього до погляду всередину.

Письменник був тричі одружений та виховав трьох синів.

Гессе помер у Монтаньолі (зараз — район міста Лугано, Швейцарія) 9 серпня 1962 уві сні від крововиливу у мозок.

 

Бібліографія

1904 — Петер Каменцінд (Peter Camenzind)
1906 — Під колесом (Unterm Rad)
1910 — Гертруда (Gertrud)
1914 — Rosshalde
1915 — Knulp
1919 — Деміан (Demian)
1919 — Кляйн і Вагнер (Klein und Wagner)
1920 — Останнє літо Клінгзора (Klingsors letzter Sommer)
1922 — Сіддхартха (Siddhartha)
1927 — Степовий вовк (Der Steppenwolf)
1930 — Нарцис і Гольмунд (Narziss und Goldmund)
1932 — Подорож на Схід (Die Morgenlandfahrt)
1943 — Гра в бісер (Das Glasperlenspiel).

 

Малярство

Гессе почав займатися живописом з часів Першої світової війни. Один з поштовхів до цього дав його лікар Й. Б. Ланг, що просив Гессе зображувати на папері його сновидіння. Герман Гессе був самоуком. Написав близько 3000 акварелей, більшість з яких зображують природу Швейцарії чи є автопортретами.

Перша виставка акварелей Германа Гессе відбулася у Базелі у 1920 році, в цьому ж році в мюнхенському журналі «Віланд», публікуються перші його репродукції.

Після смерті Германа Гессе (1962) виставки його акварелей відбувалися у Токіо (1976 і 1996), Парижі (1977), Нью-Йорку і Монреалі (1980), Сан-Франціско та Чикаго (1981), Мадриді (1985), Люксембурзі (1987), Гамбурзі (1992) та Саппоро (1995).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова