Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 25 квітня 2019 року

Література :: Біографії

Ернест Гемінгвей

Переглядів: 13592
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Ернест Міллер Гемінґвей (англ. Ernest Miller Hemingway; 21 липня 1899 — 2 липня 1961) — американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1954 рік. Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний та насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття.

 

Біографічні відомості

Його батько, Кларенс Едмот Гемінґвей, був лікарем, а його мама, Грейс Голл, присвятила життя вихованню дітей. Ернест був першою дитиною в сім'ї. Літературне покликання Гемінґвея з'явилось ще в шкільні роки. Після випуску із середнього навчального закладу він вирішив не вступати до Університету, а переїхав у Канзас, де влаштувався працювати у місцеву газету Star.

Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись шофером швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Гемінґвей ніколи не забував. Після війни Ернест Гемінґвей відновив літературні експерименти, працюючи журналістом в Чикаго. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.

 У Парижі, куди його послали від газети Toronto Star, Гемінґвей познайомився з такими літературними корифеями, як Ф. С. Фітцджеральд, Г.Стайн і Езра Паунд, які оцінили праці молодої людини. В Парижі в 20-ті роки Ернест Хемінгуей зустрічався з Джойсом . Хемінгуей описав ці події в своїх мемуарах Свято, яке завжди з тобою (англ. A Moveable Feast). Вже в 1925 р. була опублікована книга Гемінґвея — «У наш час» («англ. In Our Times»). Перший, по-справжньому письменницький успіх прийшов до Гемінґвея в 1926 р. після виходу в світ «І сонце сходить» або «Фієста» («англ. The Sun Also Rises»), песимістичного, але одночасно блискучого роману про «втрачене покоління» французьких і іспанських репатріантів 1920-х рр. Післявоєнні роки Гемінґвей присвятив повністю літературі.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. В 1927 р. вийшов збірник розповідей «Чоловіки без жінок» («англ. Men Without Women»), а в 1933 році — «Переможець нічого не отримує» («англ. Winner Takes Nothing»), які остаточно затвердили Гемінґвея в очах читачів як унікального автора коротких оповідань. Серед найвідоміших з них є «Вбивці», «Щасливе життя Френсіса Макобера» і «Сніги Кіліманджаро». І все ж більшості Хемінгуей запам'ятався через роман «Прощавай, зброє!» («англ. A Farewell To Arms»), 1929 — історю нещасливого кохання, яке розвивалось на тлі баталій І Світової війни.

Любов Гемінґвея до Іспанії та кориди була виражена в романі «Смерть після полудня» («англ. Death In The Afternoon»), 1932 рік, а враження письменника від Танганьїки зафіксовані в «Зелені пагорби Африки» («англ. The Green Hills Of Africa»), 1935. Роки Великої депресії описані в романі «Мати чи не мати» («англ. To Have Or Have Not»), 1937. Гемінґвей тяжко переживав Громадянську війну в Іспанії в середині 1930-х років. Він навіть організував збір пожертвувань на користь республіканців, які боролись з генералом Франко. Враження від війни знайшли відбиття в іншому відомому романі — «По кому подзвін» («англ. For Whom The Bell Tolls»), 1940. Цей роман багато критиків уважають за найкращу роботу письменника. Річ у тім, що військова тема була однією з найулюбленіших в творчості Хемінгуея. З початком ІІ Світової війни він відновив свою журналістську діяльність, переїхавши до Лондона. Гемінґвей завжди опинявся в найгарячіших точках, був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом. Тому, його записи мають не лише літературну, але й історичну цінність.

Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу. В тому ж році Е. Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію за невеликий роман «Старий і море» («The Old Man and The Sea»), 1952. Цей твір повпливав також на присудження Гемінґвеєві Нобелівської премії з літератури у 1954 р.

В 1959 році Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки. В 1960 р. він лежав в клінці Майо в Рочестері (штат Міннесота) з діагнозом депресії та серйозного розумового розладу. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці. Це відбулось 2 липня 1961 р. в його власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, США.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова