Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 25 вересня 2020 року

Література :: Біографії

Андрій Гарасевич

Переглядів: 6867
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Андрій Гарасевич (13 серпня 1917 — 24 липня 1947) — український поет, педагог, піаніст, пластовий діяч, альпініст.

 

Андрiй Гарасевич народився 13 серпня 1917 р. у Львовi єдиним сином радника суду. В 1921 р. переїжджає з родиною на Закарпаття. Тут стає членом Українського Пластового Уладу.

Початкову освiту здобуває в Раховi та Хустi, а з 6 класу (1934) гiмназiї навчається в Ужгородi. Тут одночасно починає музичну освiту, вивчаючи гру на фортепiано в проф. Софiї Днiстрянської. Гiмназiю закiнчує матурою в 1936 р. Починає лiтературну дiяльнiсть, друкується з 1935 р. в ужгородських мiсцевих газетах, а дальше в журналах та часописах Львова та iнших галицьких мiст ("Обрiї", "Напередоднi"). Деякi твори появлялися пiд лiтературним псевдонiмом Василь Сурмач. З цього ужгородського перiоду походять його патрiотичнi сонети, якi тематикою тiсно зв’язанi з морем та козаччиною. Вони появляються вперше у Празi в 1941 р. п.з. "Сонети". В цей час вiн працює пiд лiтературним впливом Михайла Мухина та Ол.Ольжича (О.Кандиба).

Восени 1937 р. Гарасевич переїжджає до Праги. Тут поступає на студiї права в Карловiм унiверситетi, але по роцi переходить на фiлософський факультет (лiтературознавство). В Празi його лiтературна дiяльність сильнiшає i вiн стає членом т. зв. празької групи поетiв до якої належали Ольжич та Мосендз. З цього перiоду походять його твори тематично зв’язанi з старою Прагою, якi носять ще студентський характер. В циклi "Легенди й образи" поему "Плач Еремiї" можна вважати верхом його творчостi з патрiотичною тематикою. Тут на його лiтературну творчiсть мають вплив Р.Рiльке, М.Вороний, Є. Маланюк, О. Блок та старовинна Прага. Творчiсть Є.Маланюка стала темою його докторської дисертацiї. В 1945 р. з родиною осiдає в Брхтесгаденi. На емiграцiї вiдновлює свою дiяльнiсть в УПУ. Тут до його перших двох захоплень (поезiя та музика) долучається третя й остання - альпiнiстика.

Вона сильно вiддзеркалена в його поетичнiй творчостi цього часу. В циклi "Самотнiсть" бачимо Гарасевича таким, яким вiн був сам собою: нiжним, стриманим, прямолiнiйним, захопленим романтикою та сповненим поривiв до далекого, вершинного. На емiграцiї друкується його проза в журналi "Арка". В музицi вважався добрим виконавцем, особливо Бетховена. 24 липня 1947 р. обiрвалася линва його життя пiд час здобування шпилю Вацманфрау.

Альпiнiстика, його третя любов була останньою. Їй вiн вiддав своє цiнне й таке багатонадiйне життя. Для нас Сiроманцiв вiн є iдеалом людини, що здiйснювала всi свої спроможностi. Ми цiнимо його глибоку любов до природи, яку вiн так добре знав та хотiв ще глибше пiзнати. Його любов до краси, до слова та музики є нам прикладом ширити красу й щастя. Найбiльшим прикладом для нас є його любов до Батькiвщини. На чужинi вiн любив її, болiв її недолею, радiв її успiхам. Таким був Андрiй Гарасевич - альпiнiст, поет, музикант, пластун, громадянин. 

Наші Друзі: Новини Львова