Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 12 липня 2020 року

Література :: Біографії

Юрій Іздрик

Переглядів: 13071
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Іздрик Юрій Романович (16 серпня 1962, Калуш) — прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007) низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із креаторів станіславського феномену.

 

Біографія

Літератор, художник, музикант. Народився в Калуші 16 серпня 1962 року. В 1984 закінчив Львівську політехніку. Працював інженером. У 1989 заснував «часопис текстів і візії» Четвер, який з 1992-го редагує разом із Юрієм Андруховичем. Кожне з чисел часопису укладалося за принципом концептуального альманаху.

Активно включився в мистецьке життя наприкінці 80-х. Брав участь у багатьох виставках та акціях, працював над оформленням книжок та журналів, записував музику. В той же час з'явилися перші публікації в журналі «Четвер» — цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Дещо пізніше публікувався у варшавському андеґраундовому часописі «Відрижка». Знайомство з Андруховичем (яке й «протягло» Іздрика до популярності), а також згуртування довкола журналу «Четвер» молодих івано-франківських авторів виявилося важливим чинником у формуванні Іздрика як письменника. Результатом був вихід з контркультурного підпілля і перша «легітимна» публікація в журналі «Сучасність» повісті «Острів Крк». Повість була позитивно оцінена критикою і згодом з'явилася у польському перекладі на шпальтах «Literatura na Świecie».

Постійне метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою, здається, вирішується на користь останньої. Втім, це не заважає Іздрику, постійно наголошуючи на власному дилетантстві, записати два фортепіанні концерти, брати участь у міжнародних виставках, чи, скажімо, проілюструвати перевидану книгу Андруховича «Екзотичні птахи чи рослини».

В 1997 році після неодноразових видруків частинами й уривками з'являється окремою книгою роман «Воццек» — квінтесенція дотихчасових художніх пошуків Іздрика, котра має виразні ознаки вичерпаності певних прийомів та знахідок. Про подібну вичерпаність, — цього разу не формальну, а дидактичну, — щоразу більше свідчать регулярні культурологічні публікації Іздрика в газеті «День».

Про себе Іздрик найчастіше говорить так: «Я людина твердих, майже незламних принципів, котрі постійно порушую», що підтверджується й цитатою з «Воццека»: «…проблема винищення мудаків не є вже такою складною. Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі».

 

Твори

Проза

  • «Острів Крк» (1993)
  • «Воццек» (1997)
  • «Подвійний Леон» (2000)
  • «Інший формат: Юрко Іздрик» (2003)
  • «AMTM» (Львів: Кальварія, 2004)
  • «3:1» — це «Острів Крк», «Воццек» і «Подвійний Леон» (2009)
  • «ТАКЕ» (2009).

Есеїстика

  • Флешка (2007)
  • Флешка — 2gb (2009)

Переклади

  • Чеслав Мілош «Родинна Європа», разом із Лідією Стефановською (Літопис, 2007)

Редагування

  • Анджей Стасюк «Дорогою на Бабадаг» (Критика, 2006)

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова