Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 23 січня 2021 року

Література :: Біографії

Павло Чубинський

Переглядів: 7141
Додано:
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Павло Платонович Чубинський ((15) 27 січня 1839, хутір (нині м. Бориспіль, Київська область) — 16 січня 1884) — український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України. Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор та народні вірування.

 

Біографія

Народився 27 січня 1839 р. на хуторі Полтавської губернії (що тепер входить в межі міста Бориспіль, Київська область), в небагатій дворянській сім'ї.

Ще змалку Павло починає захоплюватись географією, мріяв про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії поступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомитьсяся з Георгієм Семеновим Тянь-Шанським, який в свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо–Маклаєм.

В студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т.Шевченком, М.Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, в селі Ропша.

1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» й одержує вчений ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861—1862 років пише статті для «Основи»: «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», «Український спектакль у Чернігові», «Два слова про сільське училище», «Ярмарок у Борисполі», співпрацює у «Черниговском листке», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів’їв та пісень для криміналіста», та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, серед перших членів якої були П.Чубинський, В.Антонович, П.Житецький, Тадей Рильський та ін. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям». Тієї осені 1862 року П.Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу.

20 жовтня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов»(за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко. Через рік він оселяється в Архангельську, де працює слідчим, потім секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії та ін.

В 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краю.

1873—1876 — керував Південно-Західним відділом Російського географічного товариства.

У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в "малоросійських і столичних губерніях". За допомогою президії Російського географічного товaриства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.

У 1879 р. він тяжко захворів, його розбив параліч і він до кінця життя був прикутий до ліжка.

Помер 26 січня 1884 р. Похований у м. Борисполі на Книшовому кладовищі.

У 2001 р. в Борисполі було встановлено пам'ятник.

 

Творчий внесок

За свої цінні наукові праці одержав золоту медалю від Російського географічного товариства (1873), золоту медаль на Міжнародній Виставці в Парижі (1875) та від Російської академії наук Уваровську премію (1879).

Відомий також як поет, автор збірки віршів «Сопілка» (1871).

Чубинський — автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

В період бл. 1869-1871 Чубинський обробив та підготував до друку сім томів "Трудів етнографічно-статистичної експедиції".

  • «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» – Т.1-7. – СПб.,
  • Чубинский, П.П. «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» – СПб., 1869.
  • Чубинский, П.П. «О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе». СПб., 1870 (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії).

 

Ювілейна монета

14 січня 2009 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський».

На аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого — стилізований рослинний орнамент, у центрі — композиція, що символізує етнографічні дослідження науковця — народні музичні інструменти, гетьманські клейноди тощо, над якою напис — НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу — 2 ГРИВНІ, 2009 та логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети зображено портрет Чубинського в орнаментальному обрамленні та розміщено напис — ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (угорі півколом), роки життя — 1839 (ліворуч), 1884 (праворуч).

Автор ескізів і моделей — Володимир Атаманчук.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова