Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 16 липня 2020 року

Література :: Біографії

Григорій Чубай

Переглядів: 8757
Додано:
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Тексти Автора

Григорій Петрович Чубай (23 січня 1949 — 16 травня 1982) — український поет, перекладач. Один із чільних представників НМ-дискурсу у львівському андеґраунді 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на «самоусвідомлення» деяких вісімдесятників. Батько фронтмена групи «Плач Єремії» Тараса Чубая. Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), (1999).

 

 

 

 

Біографія

Народився 23 січня 1949 року у селі Березини Козинського району Рівненської області у селянській сім'ї. Навчався у Козинській середній школі, Московському літературному інституті.

Писати почав у ранньому віці. Йому не вдається вступити до Київського університету через виступ перед пам'ятником Т.Шевченку, де він намагався трактувати твори Кобзаря не так, як того вимагала офіційна пропаганда. Після цього повернувся додому й працював на радіо у місті Радивилові.

Після написання антирадянської та антиімперської за сутністю поеми «Вертеп» приїжджає до Львова, де з великим успіхом її читає у середовищі молоді. Там же знайомиться з подружжям Калинців — Ігорем та Іриною, братами Горинями, В. Чорноволом, В. Морозовим. Друзі та близькі називають поета Грицьком, як він сам волів. Після зближення із «антирадянськими елементами» у Г. Чубая починаються обшуки та переслідування, інспіровані КДБ. Вважаєтся, що така постійна нервова напруга підірвала здоров'я поета.

У 1970 році одружується та залишається жити у Львові на Погулянці. Організовує та видає «Скриню» — один із перших самвидавівських журналів України, де друкуються твори Г. Чубая та його друзів.

У 1972 році КДБ робить обшук в будинку дружини Галини на Погулянці. Кількаденне перебування в КДБ на тодішній вул. Миру спричинили до глибокої депресії, а виснажлива фізична праця вантажника — до розладу здоров’я. Важкі матеріальні умови змусили Г. Чубая працювати деякий час і на будовах Сибіру, що майже цілковито зруйнували його здоров’я.

У 1979 році Григорій Чубай блискуче здає іспити до Літературного інституту ім. М. Горького, що у Москві. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.

Проте, виклику на весняну сесію третьокурсник Григорій Чубай не дочекався. 16 травня 1982 р. Григорій Чубай пішов з життя. Поховано його було на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перезахоронити останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. 15 вересня 2007 р. на могилі поета встановлено пам'ятник (цього ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).

Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України. І тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знов», перекладена польською та іспанською, а у 1999 — «Плач Єремії».

2009 року видавництво «Грані-Т» видало збірку дитячих віршів Григорія Чубая, які до цього видавалися лише самвидавівськими зшитками, «Скоромовка не для вовка».

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова